Рішення № 33733914, 19.09.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 11/46 19.09.13

Господарський суд міста Києва у складі головуючої судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Козаковій І.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Київський річковий порт» до 1. Фонду державного майна України; 2. Інспекції Головного державного реєстратора флоту Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача Міністерство інфраструктури України про за участю визнання незаконною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, визнання права власності та визнання дійсним свідоцтв на право власності прокуратури міста Києва Представники сторін:

від Позивача: не з'явились;

від Відповідача 1: Цуцкірідзе І.Л. (представник за Довіреністю);

від Відповідача 2: не з'явились;

від Третьої особи: Корзун О.С. (представник за Довіреністю);

від Прокуратури: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Відкрите акціонерне товариство «Київський річковий порт» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фонду державного майна України (надалі також - «Відповідача 1») та Інспекції Головного державного реєстратора флоту (надалі також - «Відповідач 2»), Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача, Міністерство інфраструктури України, про визнання незаконною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, визнання права власності та визнання дійсним свідоцтв на право власності.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що відповідно до пункту 1 Наказу Головного управління річкового флоту при Раді Міністрів УРСР «Про створення Вінницького районного управління річкового транспорту» від 26.12.1980 року № 66-пр було вирішено: створити з 01.01 1981 року на базі пристані Вінниця Київського річкового порту і пристані Могилів-Подільський Дністровського райуправління Вінницьке районне управління річкового транспорту. 10 січня 1985 року був виданий наказ Головного управління річкового флоту при Раді Міністрів УРСР «Про приєднання до Київського річкового порту Вінницького районного управління річкового транспорту» № 2-пр. Пізніше, згідно з Наказом Фонду державного майна України «Про перетворення підприємств і організацій Українського міжгалузевого державного об'єднання річкового флоту «Укррічфлот» в акціонерне товариство» від 10.11.1992 року № 477, на базі майна державного підприємства Київський річковий порт міжгалузевого державного об'єднання річкового флоту «Укррічфлот» було створено окреме товариство ВАТ «Київський річковий порт». Таким чином, Позивач зазначає, що майно, а саме: річкові судна пристаней "Вінниця" та "Могилів-Подільський", а саме: роз'їзний теплохід "БК-541", теплохід "ПТ-76", теплохід "Л. Ратушна", теплохід "М. Пирогов", буксир "БК-208", баржі "2646", "2647", "2642", "2644", "2649" та земснаряд "ЧЗС-3", входило до складу Вінницького районного управління річного транспорту, яке в 1985 році було приєднано разом зі спірним майном до Київського річкового порту на правах внутрішнього підрозділу. Однак, Фонд державного майна України, як державний орган приватизації, який проводив корпоратизацію порту в 1993 року стверджує про те, що ВАТ «Київський річковий порт» не є власником майна - суден пристаней "Вінниця" та "Могилів-Подільський", а саме: роз'їзний теплохід "БК-541", теплохід "ПТ-76", теплохід "Л. Ратушна", теплохід "М. Пирогов", буксир "БК-208", баржі "2646", "2647", "2642", "2644", "2649" та земснаряд "ЧЗС-3".

23.02.2011 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить: визнати незаконною бездіяльність Фонду державного майна України та зобов'язати Фонд державного майна України врахувати у вартості та описі майна, яке увійшло до статутного фонду ВАТ "Київський річковий порт", майно згідно переліку у заяві про збільшення позовних вимог; визнати право власності позивача на майно згідно зазначеного переліку та визнати дійсними свідоцтва про право власності на майно.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2011 прийнято до розгляду вказану заяву позивача про збільшення позовних вимог та відкладено розгляд справи.

Представником Фонду державного майна України подано клопотання про зупинення провадження у справі № 11/46 до вирішення пов'язаної з нею справи № 46/434.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.11.2010 у справі № 46/434 за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв'язку України до Відкритого акціонерного товариства "Київський річковий порт", Інспекції Головного державного реєстратора флоту та Головної державної інспекції України з безпеки судноплавства про визнання недійсними свідоцтв про право власності на річкові судна, видані Відкритому акціонерному товариству "Київський річковий порт", та визнання права власності позов задоволено частково, визнано право власності держави в особі Міністерства транспорту та зв'язку України на майно річкові судна пристаней "Вінниця" та "Могилів-Подільський", а саме: буксир "БК-541", теплохід "ПТ-76", теплохід "Л. Ратушна", теплохід "М. Пирогов", буксир "БК-208", баржі "2646", "2647", "2642", "2644", "2649" та земснаряд "ЧЗС-3"; зобов'язано Відкрите акціонерне товариство "Київський річковий порт" повернути державі в особі Міністерства транспорту та зв'язку України вказане майно шляхом передачі їх Державному підприємству "Адміністрація річкових портів".

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2011 зупинено апеляційне провадження у справі № 46/434 до набрання чинності рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 11/46.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 31.03.2011 ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2011 у справі № 46/434 скасовано, справу скеровано до Київського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження.

Враховуючи вищевикладене, Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22 квітня 2011 року зупинено провадження у справі № 11/46 до набрання законної сили рішенням суду у справі № 46/434 за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв'язку України до Відкритого акціонерного товариства "Київський річковий порт", Інспекції Головного державного реєстратора флоту та Головної державної інспекції України з безпеки судноплавства про визнання недійсними свідоцтв про право власності та визнання права власності.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31 травня 2011 року у справі № 11/46, Ухвалу Господарського суду міста Києва від 22 квітня 2011 року у справі № 11/46 залишено без змін.

У зв'язка з тривалим лікарняним судді Смирнової Ю.М., Розпорядженням Керівника апарату Господарського суду міста Києва від 27 березня 2013 року призначено проведення повторного автоматичного розподілу справи № 11/46.

Відповідно до автоматичного розподілу справ Господарського суду міста Києва, справу № 11/46 передано для розгляду судді Чинчин О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29 березня 2013 року справу № 11/46 прийнято до провадження суддею Чинчин О.В. та зобов'язано сторони надати відомості щодо набрання законної сили рішенням суду у справі № 46/434 за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв'язку України до Відкритого акціонерного товариства "Київський річковий порт", Інспекції Головного державного реєстратора флоту та Головної державної інспекції України з безпеки судноплавства про визнання недійсними свідоцтв про право власності та визнання права власності.

02.08.2013 року через загальний відділ діловодства суду отримано від представника Фонду державного майна України письмові пояснення та копію Постанови Вищого господарського суду України від 06.06.2012 року у справі № 46/434-48/292.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.08.2013 року поновлено провадження у справі № 11/46, розгляд справи призначено на 05.09.2013 року.

05.09.2013 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від представника Міністерства інфраструктури України надійшли письмові пояснення по суті спору.

В судове засідання 05.09.2013 року з'явились: представник відповідача 1 та представник третьої особи. Інші представники сторін в судове засідання не з'явились, про поважні причини неявки Суд не повідомили, вимоги Ухвали Суду не виконали.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.09.2013 року відкладено розгляд справи на 19.09.2013 року.

В судовому засіданні 19.09.2013 року представники Фонду державного майна України та Міністерства інфраструктури України проти задоволення позовних вимог заперечили. Представники Позивача та Прокуратури м. Києва в судове засідання не з'явились, про поважні причини нез'явлення суд не повідомили, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується Рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень від 11 вересня 2013 року.

За таких обставин, незважаючи на те, що представники Позивача та Прокуратури в судове засідання 19 вересня 2013 року не з'явились, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 19.09.2013 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

10 січня 1985 року видано Наказ № 2-пр Головного управління річкового флоту при Раді Міністрів УРСР «Про приєднання до Київського річкового порту Вінницького районного управління річкового транспорту» (надалі - Наказ № 2-пр).

Пунктом І Наказу № 2-пр вирішено приєднати до Київського річкового порту Вінницьке районне управління річкового транспорту. Планування і облік виробничо-фінансової діяльності Київського річкового порту з урахуванням приєднання до нього Вінницького райуправління на правах внутрігоспрозрахункового підрозділу, здійснити з 01 січня 1985 року.

Відповідно до пункту ІІ Наказу № 2-пр зобов'язано начальника Київського річкового порту, зокрема, розробити та у встановленому порядку до 15 січня 1985 року затвердити організаційну структуру, штати об'єднаного підприємства і Положення про Вінницьке рай управління Київського річкового порту та надати для затвердження в Головне управління Статут Київського річкового порту; прийняти вступний баланс Вінницького районного управління станом на 01 січня 1985 року; наділити Вінницьке районне управління основними фондами і обіговими коштами для нормальної виробничо-фінансової діяльності.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, представник Позивача зазначає, що відповідно до пункту 1 Наказу Головного управління річкового флоту при Раді Міністрів УРСР «Про створення Вінницького районного управління річкового транспорту» від 26.12.1980 року № 66-пр було вирішено: створити з 01.01 1981 року на базі пристані Вінниця Київського річкового порту і пристані Могилів-Подільський Дністровського райуправління Вінницьке районне управління річкового транспорту. 10 січня 1985 року був виданий наказ Головного управління річкового флоту при Раді Міністрів УРСР «Про приєднання до Київського річкового порту Вінницького районного управління річкового транспорту» № 2-пр. Пізніше, згідно з Наказом Фонду державного майна України «Про перетворення підприємств і організацій Українського міжгалузевого державного об'єднання річкового флоту «Укррічфлот» в акціонерне товариство» від 10.11.1992 року № 477, на базі майна державного підприємства Київський річковий порт міжгалузевого державного об'єднання річкового флоту «Укррічфлот» було створено окреме товариство ВАТ «Київський річковий порт». Таким чином, Позивач зазначає, що майно, а саме: річкові судна пристаней "Вінниця" та "Могилів-Подільський", а саме: роз'їзний теплохід "БК-541", теплохід "ПТ-76", теплохід "Л. Ратушна", теплохід "М. Пирогов", буксир "БК-208", баржі "2646", "2647", "2642", "2644", "2649" та земснаряд "ЧЗС-3", входило до складу Вінницького районного управління річного транспорту, яке в 1985 році було приєднано разом зі спірним майном до Київського річкового порту на правах внутрішнього підрозділу. Однак, Фонд державного майна України, як державний орган приватизації, який проводив корпоратизацію порту в 1993 року стверджує про те, що ВАТ «Київський річковий порт» не є власником майна - суден пристаней "Вінниця" та "Могилів-Подільський", а саме: роз'їзний теплохід "БК-541", теплохід "ПТ-76", теплохід "Л. Ратушна", теплохід "М. Пирогов", буксир "БК-208", баржі "2646", "2647", "2642", "2644", "2649" та земснаряд "ЧЗС-3".

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Київський річковий порт» не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Наказом Фонду державного майна України №477 від 10.11.1992 р. "Про перетворення підприємств і організацій Українського міжгалузевого державного об'єднання річкового флоту "Укррічфлот" в акціонерні товариства" вирішено створити на базі державного майна транзитного (магістрального) флоту, головного підприємства, 20 підприємств та структурних одиниць "Укррічфлот" (згідно додатку №1) Державну акціонерну судноплавну компанію "Укррічфлот" шляхом випуску акцій на повну вартість її майна, а на базі інших підприємств МДО "Укррічфлот", що не увійшли до складу судноплавної компанії (згідно додатку №2, в т.ч. Київський річковий порт) створити окремі акціонерні товариства.

Комісією складено акт оцінки вартості цілісного майна комплексу на підставі інвентаризаційної відомості переліку майна, складеної станом на 01.09.1992 р.

15.01.1993 р. наказом Фонду державного майна України №25 затверджено Статут акціонерного товариства "Київський річковий порт".

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 Статуту акціонерне товариство "Київський річковий порт" засноване Фондом державного майна України шляхом перетворення державного підприємства в відкрите акціонерне товариство та з моменту його реєстрації є правонаступником державного підприємства Київський річковий порт з переходом до нього усіх майнових прав і зобов'язань останнього.

Пунктом 4.2 Статуту встановлено, що з метою виконання основних завдань акціонерне товариство "Київський річковий порт" на час реєстрації Статуту включає до свого складу зазначені підрозділи, без права юридичної особи, зокрема: пристані "Вінниця" та "Могилів-Подільська".

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Суд зазначає, що створення АТ "Київський річковий порт" здійснено в процесі корпоратизації державного підприємства, а тому набуття такою особою права власності на державне майно здійснюється в порядку приватизації державного майна.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" (в редакції від 15.12.1992 р.) приватизація майна державних підприємств - це відчуження майна, що перебуває у загальнодержавній, республіканській (Республіки Крим) і комунальній власності, на користь фізичних та недержавних юридичних осіб.

Пунктом першим статті 5 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" (в редакції, чинній на момент приватизації АТ "Київський річковий порт") встановлено, що до об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, належать: майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, що виділяються в самостійні підприємства і є єдиними (цілісними) майновими комплексами; незавершене будівництво; частки (паї, акції), що належать державі у майні господарських товариств та інших об'єднань.

Статтею 7 цього Закону України визначено, що державну політику в сфері приватизації здійснюють Фонд державного майна України, органи приватизації Республіки Крим та адміністративно-територіальних одиниць.

Пунктом 6 ст. 18 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" встановлено, що створене акціонерне товариство є правонаступником приватизованого підприємства.

У статті 20 вказаного Закону України зазначено, що визначення початкової ціни об'єкта приватизації або розміру статутного фонду господарського товариства, що створюється на основі державного підприємства, здійснюється виходячи з оцінки у відновній вартості основних фондів за вирахуванням їх зносу, фактичної вартості оборотних фондів та врахування дебіторської та кредиторської заборгованості відповідно до методики, що затверджується Кабінетом Міністрів України. У випадках, передбачених Державною та місцевими програмами приватизації, початкову ціну майна державного підприємства може бути змінено з урахуванням потенційної прибутковості.

Як встановлено судом, під час оцінки усього майна Київського річкового порту під час приватизації, за винятком майна, що не увійшло до статутного фонду (перелік затверджений заступником голови Фонду державного майна України) було прийнято за основу вартість за консолідованим балансом підприємства станом на 1992 рік, за виключенням об'єктів, що не увійшли до статутного фонду згідно вказаного переліку.

Згідно із ст. 37 Цивільного кодексу Української РСР (який діяв на момент корпоратизації АТ "Київський річковий порт") при злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов'язки) переходить до нововиниклих юридичних осіб. При приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов'язки) переходить до останньої. Майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію.

При вирішенні питання про правонаступництво, потрібно мати на увазі, що запис в установчих документах про правонаступництво має істотне значення для визнання правонаступництва. Однак суттєве значення мають також фактично здійснені організаційно-економічні перетворення, з якими чинне законодавство пов'язує перехід майнових прав та обов'язків, а саме: рішення власника (власників), підписання передаточного або розподільного акта чи балансу.

Згідно зі ч. 1, ч. 2 ст. 18 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" продаж часток (акцій, паїв), що належать державі в майні господарських товариств, здійснюється шляхом перетворення державних підприємств у акціонерні товариства. При перетворенні його засновником виступає відповідний орган приватизації, який діє в межах повноважень, передбачених для засновників акціонерного товариства законодавством.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про господарські товариства" товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Пунктом 6.1.1 Статуту ВАТ "Київський річковий порт" визначено, що майно товариства створюється за рахунок в т.ч. внеску засновника.

Засновником акціонерного товариства "Київський річковий порт" є Фонд державного майна України (п. 1.5 Статуту), а передання останнім у власність акціонерному товариству "Київський річковий порт" майна здійснювалося згідно акту оцінки вартості цілісного майна комплексу на підставі інвентаризаційної відомості переліку майна, складеної станом на 01.09.1992 р.

Суд зазначає, що Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.09.2011 року у справі № 46/434 - 48/292, за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України до Публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт», Інспекції Головного державного реєстратора флоту та Головної державної інспекції України з безпеки судноплавства, Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача, Державне підприємство «Адміністрація річкових портів» та Фонд державного майна України, визнано право власності держави в особі Міністерства інфраструктури України на майно, річкові судна пристаней "Вінниця" та "Могилів-Подільський", а саме: буксир "БК-541", теплохід "ПТ-76", теплохід "Л. Ратушна", теплохід "М. Пирогов", буксир "БК-208", баржі "2646", "2647", "2642", "2644", "2649" та земснаряд "ЧЗС-3" та обов'язано Публічне акціонерне товариство "Київський річковий порт" (04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, 70, ідентифікаційний код 03150071) повернути державі в особі Міністерства інфраструктури України (01135, м. Київ, пр. Перемоги, 14, ідентифікаційний код 00017584) річкові судна пристаней "Вінниця" та "Могилів-Подільський", а саме: буксир "БК-541", теплохід "ПТ-76", теплохід "Л. Ратушна", теплохід "М. Пирогов", буксир "БК-208", баржі "2646", "2647", "2642", "2644", "2649" та земснаряд "ЧЗС-3".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21 березня 2012 року у справі № 46/434 - 48/292, Рішення господарського суду міста Києва від 14.09.2011 у справі №46/434-48/292 змінено та викладено п. 6 та п. 7 резолютивної частини в наступній редакції: «п. 6. Визнати недійсними свідоцтва про право власності на річкові судна видані ВАТ "Київський річковий порт", а саме на: буксир "БТ-541" (свідоцтво СЕ № 00995), теплохід "ПТ-76" (свідоцтво СЕ № 011164), теплохід "Л.Ратушна" (свідоцтво PV № 02447), теплохід "М.Пирогов" (свідоцтво PV № 02446), буксир "БК-208" (свідоцтво PV № 02445), баржі "2646" (свідоцтво - PV 02409), "2647" (свідоцтво PV №02410), "2642" (свідоцтво PV 02408), "2644" (свідоцтво PV 02444), "2649" (свідоцтво PV 02443) та на земснаряд "ЧЗС-3" (свідоцтво PV 02450).; п. 7. В зобов'язанні Міністерства інфраструктури України передати спірне майно Державному підприємству "Адміністрація річкових портів" відмовити».

Постановою Вищого господарського суду України від 06 червня 2012 року у справі № 46/434 - 48/292, Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21 березня 2012 року у справі № 46/434 - 48/292 залишено без змін.

Суд зазначає, що як встановлено Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21 березня 2012 року у справі № 46/434 - 48/292, із наведеного у інвентаризаційній відомості (відомість розрахунку відновної вартості машин, обладнання, транспортних засобів за станом на 01.09.1992 р. Київський річковий порт) переліку майна вбачається, що при формуванні статутного фонду акціонерного товариства "Київський річковий порт" спірне майно йому не передавалося, а відтак і не було приватизовано.

Крім того, з протоколу наради по визначенню статутного фонду акціонерного товариства, створеного на базі державного підприємства МДО "Укррічфлот" - "Київський річковий порт" від 11.03.1993 р. вбачається, що присутні слухали питання про включення до статутного фонду вартості збиткового пасажирського флоту (питання №4 пункту 3), проте жодного рішення щодо такого включення прийнято не було (пункт 4).

Таким чином, спірні судна не були внесені Фондом державного майна України до статутного капіталу АТ "Київський річковий порт", а тому власником такого майна залишилася держава.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Вищого господарського суду України від 06 червня 2012 року у справі № 46/434 - 48/292.

Також, Суд зазначає, що Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21 березня 2012 року у справі № 46/434 - 48/292 визнано недійсними свідоцтва про право власності на річкові судна видані ВАТ "Київський річковий порт", які Позивач просить Суд визнати дісними, а саме на: буксир "БТ-541" (свідоцтво СЕ № 00995), теплохід "ПТ-76" (свідоцтво СЕ № 011164), теплохід "Л.Ратушна" (свідоцтво PV № 02447), теплохід "М.Пирогов" (свідоцтво PV № 02446), буксир "БК-208" (свідоцтво PV № 02445), баржі "2646" (свідоцтво - PV 02409), "2647" (свідоцтво PV №02410), "2642" (свідоцтво PV 02408), "2644" (свідоцтво PV 02444), "2649" (свідоцтво PV 02443) та на земснаряд "ЧЗС-3" (свідоцтво PV 02450) у зв'язку з тим, що спірне майно не підлягало реєстрації в зв'язку з відсутністю у ВАТ "Київський річковий порт" правовстановлюючих документів про власність на спірні судна.

Таким чином, враховуючи вищевикладені положення норм законодавства України та приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Київський річковий порт» є необґрунтованими та безпідставними, а тому не підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, залишаються за Позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. У позові Відкритого акціонерного товариства «Київський річковий порт» - відмовити повністю.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення 20 вересня 2013 року.

Суддя О.В. Чинчин