Постанова № 337335, 12.12.2006, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2006 р. о 16:30 Справа № АС-42/618-06

вх. № 13407/1-42

Суддя господарського суду Харківської області Яризько В.О.

за участю секретаря судового засідання Булавінова Ю.В.

представників сторін

позивача - Калантай О.П. (дов.)

відповідача - Межирицький А.О. (дов.)

по справі за позовом Повне товариство "Ломбард Базіс", м. Харків

до ДПІ у Московському районі м. Харкова

про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Повне товариство "Ломбард Базіс", згідно уточненних позовнихвимог, просить визнати недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м.Харкова № 0000981702/0 від 14.07.2006р., № 0000981702/1 від 04.08.2006р., № 0000981702/2 від 03.10.2006р. та № 0000981702/3 від 26.10.2006р.

Відповідач проти позову заперечує повністю, посилаючись на обставини викладені в запереченнях на адміністративний позов.

Вислухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд встановив, що відповідачем проведена планова документальна перевірка позивача щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005р. по 31.03.2006р., про що складений акт перевірки № 1015/23/30235628 від 05.07.2006р.

Перевіркою встановлено, що у періоді, що перевіряється ТПТ "Ломбард Базіс" видавало громадянам суми грошових коштів у вигляді позик під заставу належного їм рухомого майна у вигляді виробів із дорогоцінних металів (або їх лому).

Згідно із статтею 1 Закону України від 12.07.2001 р. N 2664 "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" ломбарди належать до фінансових установ, видом діяльності яких є надання фінансових послуг, в тому числі надання коштів у позику на умовах фінансового кредиту. Згідно із Цивільним кодексом України (глава 71) за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Одним із способів забезпечення зобов'язань за позикою (кредитом) є застава, умови якої повинні бути оговорені сторонами у договорі позики.

Тобто позика (фінансовий кредит) є грошовою сумою, яка підлягає поверненню, і протягом строку дії договору позики не може розглядатися як дохід фізичної особи, яка одержала таку позику (пп. 4.3.23, п. 4.3 ст. 4 Закону України від 22.05.2003 р. N 889-ІУ "Про податок з доходів фізичних осіб") із змінами та доповненями.

Перевіркою встановлено, що у періоді, що перевіряється мали місце 605 випадків, коли громадяни, яким ТПТ "Ломбард Базіс" видавало суми грошових коштів у вигляді позик під заставу належного їм рухомого майна у вигляді виробів із дорогоцінних металів (або їх лому) не викупали заставу в указаний в угоді термін. В цих випадках ТПТ "Ломбард Базіс" реалізовувало предмети застави Державній скарбниці.

Законом України від 02.10.92 р. N 2654 "Про заставу" (ст. 19, 25) та статтею 589 Цивільного кодексу України встановлено, що в разі невиконання боржником (позичальником) своїх обов'язків перед ломбардом під час закінчення строку дії договору позики кредитор, зокрема ломбард, має право звернути стягнення за невиконаними обов'язками на предмет застави, тобто реалізувати такий предмет застави. Із сум одержаних від цього продажу коштів (включаючи основну суму наданої платнику податку застави), як передбачено пунктом 1.15 статті 1 та пунктом 12.1 статті 12 Закону України від 22.05.2003 р. N 889-ІУ "Про податок з доходів фізичних осіб" із змінами та доповненими (далі Закон), суб'єкт господарювання має нарахувати, утримати та перерахувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб у порядку, визначеному статтею 8 Закону та за ставкою пункту 7.1 статті 7 Закону.

Пунктом 1.18 ст. 1 Закону визначено, що рухоме майно це майно відмінне від нерухомого. Таким чином, відповідно Закону вироби із дорогоцінних металів (або їх лому) є рухомим майном. Відповідно п.п. «ж» п.1.3 ст. Закону -Доходом з джерелом відтворення із України є - доход від продажу рухомого майна, якщо факт зміни власника ( продажу об'єкту рухомого майна) належить державній реєстрації чи нотаріальному засвідченню відповідно закону України чи коли місце вручення такого рухомого майна придбателю знаходиться на території України. Згідно вищезазначеного пункту Закону, грошові кошти що були отримані громадянами за здані вироби із дорогоцінних металів (або їх лому) вважається доходом з джерелом відтворення із України.

У відповідності з п.12.1 ст.12 Закону - доход отриманий фізмчною особою від продажу рухомого майна протягом звітного періоду обкладається податком за ставкою, встановленою пунктом 7.1 статті 7 Закону у розмірі 13 відсотків (до 01.01.2007 р. - 13 %).

Згідно п.п. 8.1.1. п. 8.1 ст. 8 Закону - податковий агент, який нараховував оподатковуваний доход на користь плдатника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку зазначену у відповідних пунктах ст. 7 Закону.

Відповідно п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону податок належить до сплати (перерахуванню) до бюджету при виплаті оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.

Враховуючи вищевикладене та згідно п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 р. №889-ІУ із змінами та доповненнями, ТПТ "Ломбард Базіс" у випадках не викупа громадянами застави в указаний в угоді термін та реалізації предметів застави (рухомого майна у вигляді виробів із дорогоцінних металів (або їх лому) Державній скарбниці є податковим агентом цих громадян. В порушення ст. 12, ст. 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 р. №889-ІУ із змінами та доповненнями ТПТ "Ломбард Базіс" податок з доходів фізичних осіб у цих випадках не утримувався.

За результати перевірки ТПТ "Ломбард Базіс" донараховано податку з доходів фізичних осіб у сумі 4214,65 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000981702/0 від 14.07.2006р. про донарахування позивачу зобов"язання по податку з доходів фізичних осіб у сумі 4214,65 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 8429,30 грн.

Матеріали справи свідчать про вжиття позивачем заходів адміністративного оскарження вказаного повідомлення-рішення, але скарги позивача залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення № 0000981702/0 від 14.07.2006р. - без змін, у зв"язку з чим відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000981702/1 від 04.08.2006р., № 0000981702/2 від 03.10.2006р., № 0000981702/3 від 26.10.2006р. на ту ж саме суму, що й податкове повідомлення-рішення № 0000981702/0 від 14.07.2006р.

Позивач в обгрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що відповідно до п.4.3.23 п.4.3 ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі-Закон), до доходів, які не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу, відноситься основна сума кредиту, що отримується платником податку. Позика (фінансовий кредит) є грошовою сумою, яка підлягає поверненню, та, відповідно до п. 4.3.23 п.4.3 ст. 4 Закону не повинна розглядається як дохід фізичної особи.

Відповідно до п. 1.15. ст.1 Закону податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм Закону.

Відповідно до п.12.3 ст.12 Закону, якщо об'єкт рухомого майна продається за посередництвом юридичної особи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) або представництва нерезидента, то така особа вважається податковим агентом платника податку стосовно оподаткування доходів, отриманих таким платником податку від такого продажу.

Позивач вважає, що ломбард не є податковим агентом у даному випадку, оскільки у фізичної особи - позичальника не виникає дохід у вигляді суми позики у момент її отримання, відповідно до п. 4.3.23 п.4.3 ст. 4 Закону. Такий дохід виникає у фізичної особи у вигляді суми позики лише після звернення ломбардом стягнення за невиконаними обов'язками на предмет застави. Однак, у даному випадку Позивач не є податковим агентом щодо заставних операцій, оскільки він не може виконувати обов'язок щодо нарахування, утримання та перерахування податку до бюджету від імені та за рахунок платника податку, тому що під час видачі позики вона не є доходом у позичальника, а при не викупі закладеної речі в установлені заставною квитанції строки, ломбард не має коштів позичальника, з яких належало б утримати податок.

Відповідач в обгрунтування своїх заперечень проти позову посилається на доводи, викладені в акті перевірки.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

В п. 1.2. ст. 1 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" вказано, що дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

З метою оподаткування до доходів платника податку також включаються: звичайна вартість майна, яке передається платником податку за довіреністю іншій особі, якщо умови такої довіреності передбачають право такої іншої особи продати таке майно або відчужити його в інший спосіб, крім такої передачі між членами подружжя у межах спільної часткової або спільної сумісної власності.

Якщо повірений повертає кошти, отримані внаслідок такого продажу (відчуження) довірителю у майбутньому, то:

- сума таких коштів не включається до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу повіреного;

- позитивна різниця між сумою таких коштів та звичайною вартістю майна, переданого за довіреністю, включається до складу загального оподатковуваного доходу довірителя відповідного звітного податкового періоду;

- сума коштів або вартість майна, у тому числі цінних паперів, які надходять у власність юридичної особи, якщо згідно з довіреністю, наданою такою юридичною особою або її засновниками платнику податку, будь-які активні (видаткові) операції з такими коштами або майном здійснюються виключно за рішенням такого платника податку чи за його передорученням (окремою довіреністю) - третьою особою.

В п. 1.3. ст. 1 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" вказано, що дохід з джерелом його походження з України - це будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді:

а) процентів за борговими вимогами чи зобов'язаннями, випущеними (емітованими) резидентом;

б) дивідендів, нарахованих резидентом - емітентом корпоративних прав;

в) доходів у вигляді інвестиційного прибутку від здійснення операцій з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах;

г) доходів у вигляді роялті, іншої плати за використання прав інтелектуальної (у тому числі промислової) власності, отриманих від резидента;

д) доходів у вигляді заробітної плати, нарахованих (виплачених, наданих) внаслідок здійснення платником податку трудової діяльності на території України, від працедавця, незалежно від того, чи є такий працедавець резидентом або нерезидентом, а також заробітної плати, нарахованої особі за здійснення роботи за наймом у складі екіпажу (команди) транспортного засобу, який перебуває за межами території України, її територіальних вод (виключної економічної зони), у тому числі на якірних стоянках, та належить резиденту на правах власності або перебуває у його тимчасовому (строковому) користуванні та/або є зареєстрованим у Державному судновому реєстрі України чи Судновій книзі України;

є) доходів від надання в оренду (лізинг): нерухомості, розташованої на території України; рухомого майна, якщо орендодавець є резидентом України, або якщо користування таким майном здійснюється на території України, незалежно від того, чи є орендодавець резидентом чи нерезидентом;

є) доходів від продажу нерухомого майна, розташованого на території України;

ж) доходів від продажу рухомого майна, якщо факт зміни власника (продажу об'єкта рухомого майна) підлягає державній реєстрації та/або нотаріальному посвідченню згідно із законом України, або якщо місце вручення такого рухомого майна набувачеві знаходиться на території України;

з) доходів від здійснення підприємницької діяльності, а також незалежної професійної діяльності на території України;

и) доходів, що виплачуються (надаються) резидентами у вигляді виграшів і призів, у тому числі у лотерею (крім державної); благодійної допомоги, подарунків;

і) доходів у вигляді активів, що передаються у спадщину, якщо такі активи або джерело їх виплати знаходяться на території України;

ї) інших доходів як виплати чи винагороди за цивільно-правовими договорами, одержуваних резидентом або нерезидентом, якщо джерело виплати (нарахування) таких доходів знаходиться на території України, незалежно від резидентського статусу особи, що їх виплачує (нараховує).

Таким чином, в п. 1.2., 1.3. ст. 1 вказаного Закону містяться загальні тлумачення термінів „дохід" та „дохід з джерелом його походження з України". Між тим, в акті перевірки не вказано, під який саме вид доходу, на думку відповідача, підпадають суми, отримані позивачем від реалізації заставленого майна. Отже, ствердження відповідача про порушення позивачем положень п.1.2., п.1.3. ст. 1 вищевказаного Закону є необґрунтованим.

Слід також зауважити, що право на отримані від реалізації заставленого майна кошти набуває не заставодавець, а заставоотримувач, оскільки сама реалізація майна здійснюється для досягнення спеціальної мети - задоволення інтересів заставоотримувача, що витікають із зобов'язання, яке забезпечене заставою.

В п. 1.15. ст. 1 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" вказано, що Податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Податковим агентом, зокрема, є фізична особа, що є суб'єктом підприємницької діяльності чи здійснює незалежну професійну діяльність, яка використовує найману працю інших фізичних осіб, щодо виплати заробітної плати (інших виплат та винагород) таким іншим фізичним особам.

Із зазначених положень Закону ніяк не витікає, що позивач (як ломбард) є податковим агентом відносно фізичних осіб - заставодавців. Отже, ствердження відповідача про порушення позивачем положень п.1.15. ст. 1 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" є необґрунтованим.

В п.12.1. ст. 12 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" вказано, що дохід платника податку від продажу об'єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, встановленою пунктом 7.1 статті 7 цього Закону. Однак у випадку, що розглядається, фізичні особи не здійснюють продажу свого рухомого майна, його реалізує позивач. Фізичні особи не отримують доходу від реалізації цього майна позивачем - напроти, позивач звертає кошти від реалізації на свою користь, задовольняючи свої інтереси, що забезпечені заставою. Отже, ствердження відповідача про порушення позивачем положень п.12.1 ст.12 вищевказаного закону є необґрунтованими.

Керуючись статтями 4, 8, 17, 86, 94, 160 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України , суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м.Харкова № 0000981702/0 від 14.07.2006р., № 0000981702/1 від 04.08.2006р., № 0000981702/2 від 03.10.2006р. та № 0000981702/3 від 26.10.2006р.

Стягнути з державного бюджету на користь Повного товариства "Базіс", код 30235628, державне мито в сумі 3,40 грн.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга може бути подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Постанова в повному обсязі виготовлена 18.12.2006р.

Суддя Яризько В.О.