Ухвала суду № 33732132, 12.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" вересня 2013 р. м. Київ К-41303/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Сандрачук Я.В.

за участю представників згідно журналу судового засідання від 12.09.2013 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2010

у справі № 2а-2462/10/2070

за позовом Комунального підприємства „Харківські теплові мережі"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі

з великими платниками податків у м. Харкові

за участю Прокуратури м. Харкова

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство „Харківські теплові мережі" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення № 0000120843/0 від 22.10.009.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2010 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2010 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2010 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в який просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка з питання достовірності декларування від'ємного значення податку на додану вартість за період червень-липень 2009 року позивача та складено акт № 3276/43-010/31557119 від 09.10.2009.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення № 0000120843/0 від 22.10.2009, яким визначено позивачу податкове зобов'язання на суму 1447401, 80 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", КП „Харківські теплові мережі" по операції з продажу одиниць викидів парникових газів здійснило розподіл податкового кредиту та відобразило шляхом збільшення податкових зобов'язань, а повинно було відобразити у складі податкового кредиту.

В порушення пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" підприємством КП „Харківські теплові мережі" завищено податковий кредит липня 2009 року на суму 2567917 грн. по операції з отримання субвенцій з бюджету. За результатами перевірки у підприємства виникає позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за липень 2009 року у сумі 1113386,00 грн., яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду (рядок 27 податкової декларації з ПДВ за липень 2009 року).

Суд касаційної інстанції вважає за правильне погодитися з позицією судів попередніх інстанцій щодо безпідставності визначення податковим органом суми податкових зобов'язань спірним податковим повідомленням-рішенням, виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 3.2.7 п. 3.2 ст. 3 Закону України „Про податок на додану вартість", не є об'єктом оподаткування операції з виплат у грошовій формі заробітної плати (іншим прирівняним до неї виплатам), а також пенсій, стипендій, субсидій, дотацій за рахунок бюджетів або Пенсійного фонду України чи фондів загальнообов'язкового соціального страхування (крім тих, що надаються у майновій формі).

Суд касаційної інстанції вважає за правильне погодитися з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для віднесення операцій з отримання коштів цільового фінансування за рахунок Державного бюджету у вигляді субвенцій, що виплачувалися постачальникам теплової енергії та послуг із теплопостачання, водовідведення та водопостачання, до операцій, які не є об'єктом оподаткування, на які розповсюджується дія пп. 3.2.7 п. 3.2 ст. 3 Закону України „Про податок на додану вартість".

Зі змісту пп. 3.2.7 п. 3.2 статті вказаного Закону він регулює оподаткування операцій саме з виплат, а не з отримання зазначеного у ньому цільового фінансування.

Водночас придбані виробниками теплової енергії товари та послуги не використовуються при здійсненні виплат бюджетних субвенцій, а призначені для використання в оподатковуваних операціях з поставки теплової енергії та послуг із теплопостачання.

Як випливає зі змісту вказаної норми, вона регулює оподаткування операцій саме з виплат, та не стосується отримання цільового фінансування витрат, зокрема на покриття різниці в тарифах на теплову енергію.

У свою чергу, отримання цільового фінансування для компенсації від'ємної різниці між затвердженим тарифом і фактичною вартістю теплової енергії, що постачалася населенню, за нормами Закону України „Про податок на додану вартість" не розглядається як окрема операція, що створює наслідки в податковому обліку з податку на додану вартість.

Бюджетні дотації фактично відшкодовують збитки підприємству за оподатковуваними операціями, здійсненими за регульованими цінами (тарифами), а відтак не входять до ціни таких операцій, яка визначається у межах цих же операцій для покупця/споживача товару (послуги).

Судами попередніх інстанцій зроблено правильний висновок про відсутність підстав для віднесення операцій з отримання коштів цільового фінансування за рахунок Державного бюджету у вигляді субвенцій, що виплачувалися постачальникам теплової енергії та послуг із теплопостачання до операцій, які не є об'єктом оподаткування згідно пп. 3.2.7 п. 3.2 ст. 3 Закону України „Про податок на додану вартість".

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2010 у справі № 2а-2462/10/2070 залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2010 у справі № 2а-2462/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко