Рішення № 33731617, 23.09.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2013 р. Справа № 914/3014/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДУКАТ ЛВ», м.Львів

до відповідача: Приватного підприємства фірми «Будремсервіс», м. Львів

про стягнення 1 293 грн. 25 коп.

Суддя Мазовіта А.Б.

при секретарі Юрків М.Г.

Представники:

від позивача: Кротов В.Є., представник (довіреність від 10.09.2013 р.);

від відповідача: не з'явився

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДУКАТ ЛВ», м. Львів звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства фірми «Будремсервіс», м. Львів про стягнення 1 293 грн. 25 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав їх достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 05.08.2013 р. призначив розгляд справи на 11.09.2013 р. Ухвалою суду розгляд справи відкладався на 23.09.2013р.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки, на виконання умов якого відповідачу було передано у власність товар. Однак відповідач свої зобов'язання щодо оплати за отриманий товар не виконав, заборгованість за товар становить 1 139 грн. 10 коп. У зв'язку з порушенням строків оплати товару відповідачу нараховано пеню в розмірі 80 грн. 73 коп., 3% річних в сумі 16 грн. 47 коп., а також одноразові штрафні санкції 56 грн. 95 коп. Таким чином, просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 1293 грн. 25 коп.

Відповідач в судове засідання явку представника не забезпечив, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав, вимог ухвали суду від 05.08.2013 р. не виконав, повідомлення про дату, час та місце розгляду справи надсилалися на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що згідно ст. 64 ГПК України є врученням належним чином.

З огляду на наведене, суд у відповідності до ст. 75 ГПК України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Представнику сторони роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

15 січня 2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДУКАТ ЛВ» (постачальником) та Приватним підприємством фірма «Будремсервіс» (покупцем) було укладено договір постачання №13/26.

За цим договором постачальник (позивач) зобов'язувався за заявками (замовленням) покупця в терміни, встановлені договором, поставляти і передавати у власність покупцю товари, а покупець (відповідач) зобов'язувався приймати цей товар і вчасно здійснювати його оплату згідно умов даного договору.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач поставив відповідачу відповідно до видаткової накладної №ДК000000688 від 29.01.2013 р. та довіреності б/н від 28.01.2013 р. будівельні матеріали загальною вартістю 1139 грн. 10 коп.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що покупець оплачує постачальнику кожну партію товару, за ціною, зазначеною в накладних, на наступних умовах: попередньої оплати, або за погодженням сторін з відтермінуванням на сім календарних днів від дати отримання товару.

Оплата за надані послуги відповідачем у строки, встановлені договором, не була проведена, у зв'язку з чим позивач 29.05.2013 р. надіслав відповідачу претензію, в якій вимагав до 03.06.2013 р. оплатити заборгованість. Відповідач вказану претензію залишив без розгляду та задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника позивача, відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо оплати вартості товару не виконав, станом на дату розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 1 139 грн. 10 коп.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6.2 договору при порушенні покупцем термінів оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, і, крім того, при простроченні оплати товару тривалістю 30 календарних днів, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику разовий штраф у розмірі 5 % від неоплаченої у встановлений термін вартості товару.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням цих положень, позивачем правомірно нараховано пеню в розмірі 80 грн. 73 коп., 3% річних в розмірі 16 грн. 47 коп., а також одноразовий штраф в розмірі 56 грн. 95 коп.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення складає 1 139 грн. 10 коп. основного боргу, 80 грн. 73 коп. пені, 16 грн. 47 коп. 3% річних, 56 грн. 95 коп. одноразового штрафу.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати відповідно до вимог ст. 49 ГПК України суд покладає на відповідача в повному обсязі.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 599, 612, 625, 626 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Приватного підприємства фірми «Будремсервіс», м.Львів, вул. Зелена, 105 (ідентифікаційний код 30705875) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДУКАТ ЛВ», м. Львів, вул. Л.Курбаса, буд. 4, кв. 8, (ідентифікаційний код 23268449) 1 139 грн. 10 коп. основного боргу, 80 грн. 73 коп. пені, 16 грн. 47 коп. 3% річних, 56 грн. 95 коп. одноразового штрафу, 1 720 грн. 50 коп. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

В судовому засіданні 23.09.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 26.09.2013 р.

Суддя Мазовіта А.Б.