Рішення № 33729775, 20.09.2013, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/4293/13-ц

2/357/1907/13

Категорія 45

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2013 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Голуб А. В. ,

при секретарі - Руденко Н. Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Біла Церква в залі суду №4 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя,-

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулася до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_1 та посилалася на те, що сторони уклали шлюб 12.08.1995 року, а відповідно до рішення Білоцерківського міськрайонного суду від 20.02.2013 року за №357/795/13-ц провадження №2/357/982/13 шлюб між позивачем і відповідачем було розірвано. Позивачка вказувала на те, що за період проживання у шлюбі, сторонами було придбане наступне майно: 1. збудовано житловий будинок з сараєм-гаражем-літньою кухнею за АДРЕСА_1, який в подальшому було зареєстровано за відповідачем відповідно до свідоцтва про право власності від 21 вересня 2000 року, вартість житлового будинку станом на день звернення до суду становить 50 000 гривень; 2. автомобіль марки ВАЗ 111740, номерний знак НОМЕР_1, кузов НОМЕР_4, який сторони придбали на підставі довідки-рахунку ДДР723587 від 04.11.2008 р., вартість даного транспортного засобу станом на 20.03.2013 р. становить 56 000 гривень; 3. Причіп ПФ 01 ФЕРМЕР, номерний знак НОМЕР_2, шасі НОМЕР_6, який сторони придбали на підставі довідки-рахунку ОПГ036781 від 31.01.1998 р., вартість даного причіпу станом на 20.03.2013 р. становить 4000 грн. Всього за період шлюбу сторонами було придбано спільного сумісного майна на загальну суму 110 000 гривень. Позивачка вказувала на те, що вона має право на 1/2 частину вищевказаного майна, тобто на суму 55 000 гривень. Позивачка просила в судовому порядку поділити спільне сумісне майно, набуте за час шлюбу ОСОБА_1 з ОСОБА_2, виділивши ОСОБА_1 в приватну особисту власність майно на загальну суму 25 000 грн., а саме: 1/2 частину житлового будинку з сараєм-гаражем-літньою кухнею за АДРЕСА_1, зареєстрований за ОСОБА_2 відповідно до свідоцтва про право власності від 21 вересня 2000 року; ОСОБА_2 виділити в приватну особисту власність майно на загальну суму 85 000 грн., а саме: 1/2 частину житлового будинку з сараєм-гаражем-літньою кухнею за АДРЕСА_1, зареєстрований за ОСОБА_2 відповідно до свідоцтва про право власності від 21 вересня 2000 року; автомобіль марки ВАЗ 111740, номерний знак НОМЕР_3, кузов № НОМЕР_4, придбаний на підставі довідки-рахунку ДДР723587 від 04.11.2008 р.; причіп ПФ 01 ФЕРМЕР, номерний знак НОМЕР_2, шасі НОМЕР_7, придбаний на підставі довідки-рахунку ОПГ036781 від 31.01.1998 р.; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію різниці вартості часток, що виділяється в особисту приватну власність ОСОБА_2 в розмірі 30 000 грн., та судові витрати по справі.

Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні надав заяву про збільшення (уточнення) розміру позовних вимог позивача та уточнив в судовому засіданні позовні вимоги позивачки. Представник позивача просив поділити спільне сумісне майно, набуте за час шлюбу ОСОБА_1 з ОСОБА_2; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку з сараєм-гаражем-літньою кухнею за АДРЕСА_1, загальною площею 83,7 кв.м., житловою площею 64,6 кв.м., вартістю 25 000 гривень; залишити за ОСОБА_2 на праві власності 1/2 частину житлового будинку з сараєм-гаражем-літньою кухнею за АДРЕСА_1, загальною площею 83,7 кв.м., житловою площею 64,6 кв.м., вартістю 25 000 гривень; виділити ОСОБА_2 на праві власності автомобіль марки ВАЗ 111740, номерний знак НОМЕР_3, кузов № НОМЕР_4, вартістю 50 000 гривень, придбаний на підставі довідки-рахунку ДДР723587 від 04.11.2008 р.; причіп ПФ 01 ФЕРМЕР, номерний знак НОМЕР_2, шасі НОМЕР_6, вартістю 3 000 гривень придбаний на підставі довідки-рахунку ОПГ036781 від 31.01.1998 р.; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію різниці вартості часток, що виділяється в особисту приватну власність ОСОБА_2 в розмірі 26 500 грн. ОСОБА_3 також просив на підставі ст. 120 ЗК УКраїни та ст. 377 ЦК України визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1545 га, кадастровий номер 3220487201:04:003:0081, що розташована АДРЕСА_1 та призначена для будівництва та обслуговування жилого будинку, вартістю 28 482,07 гривень; залишити за ОСОБА_2 на праві власності 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1545 га, кадастровий номер 3220487201:04:003:0081, що розташована АДРЕСА_1 та призначена для будівництва та обслуговування жилого будинку, вартістю 28 482,07 гривень; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 4504,41 грн., які складаються з: 550 грн. - сплаченого судового збору; 69,59 грн. - за адвокатський запит; 3 600 грн. - витрати на правову допомогу; 284,82 грн. - сплачений судовий збір.

Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав збільшені та уточнені позовні вимоги позивачки.

Представник відповідача ОСОБА_4 збільшені та уточнені позовні вимоги позивачки визнала частково та не заперечувала щодо задоволення позову позивачки в частині: визнання за позивачкою права власності на 1/2 частину житлового будинку з сараєм-гаражем-літньою кухнею за АДРЕСА_1, загальною площею 83,7 кв.м., житловою площею 64,6 кв.м., вартістю 25 000 гривень; залишення за ОСОБА_2 на праві власності 1/2 частини житлового будинку з сараєм-гаражем-літньою кухнею за АДРЕСА_1, загальною площею 83,7 кв.м., житловою площею 64,6 кв.м., вартістю 25 000 гривень; визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1545 га, кадастровий номер 3220487201:04:003:0081, що розташована АДРЕСА_1 та призначена для будівництва та обслуговування жилого будинку, вартістю 28 482,07 гривень; залишення за ОСОБА_2 на праві власності 1/2 частини земельної ділянки площею 0,1545 га, кадастровий номер 3220487201:04:003:0081, що розташована АДРЕСА_1 та призначена для будівництва та обслуговування жилого будинку, вартістю 28 482,07 гривень. Представник відповідача не заперечувала те, що автомобіль марки ВАЗ 111740, номерний знак НОМЕР_3, кузов № НОМЕР_4, який був придбаний на підставі довідки-рахунку ДДР723587 від 04.11.2008 р. вартістю 50 000 гривень та причіп ПФ 01 ФЕРМЕР, номерний знак НОМЕР_2, шасі НОМЕР_6, який був придбаний на підставі довідки-рахунку ОПГ036781 від 31.01.1998 р. вартістю 3 000 гривень являються спільним сумісним майном сторін. Представник відповідача не заперечувала щодо виділення відповідачу ОСОБА_1 на праві власності автомобіля марки ВАЗ 111740, номерний знак НОМЕР_3, вартістю 50 000 гривень та причіпа ПФ 01 ФЕРМЕР, номерний знак НОМЕР_2, вартістю 3 000 гривень але заперечувала щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації різниці вартості часток, що виділяється в особисту приватну власність ОСОБА_2 в розмірі 26 500 грн. посилаючись на те, що ОСОБА_2 не згоден сплачувати вказану компенсацію, бо у нього відсутні такі кошти. Також представник відповідача заперечувала щодо задоволення інших вимог ОСОБА_1.

В судовому засіданні до початку розгляду справи по суті представник ОСОБА_2 ОСОБА_4 подала суду зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, в якому ОСОБА_2 посилався на те, що з 26.10.2009 року ОСОБА_1 зареєстрована як суб»єкт підприємницької діяльності і весь товар, який використовувався у підприємницькій діяльності ОСОБА_1 був куплений за кошти, які заробляв ОСОБА_2 працюючи на посаді експедитора відділу логістики ДП "Савсервіс столиця", оскільки ОСОБА_1 ніде не працювала. Із листа Білоцерківської ОДПІ Київської області ДПС від 20.05.2013 року за №3903/609/171 вбачається, що за час спільного проживання у шлюбі (2009-2012 р.р.) фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було отримано доходу у розмірі 128 930 грн. ОСОБА_2 вказував на те, що дохід від підприємницької діяльності ОСОБА_1 у розмірі 128 930 грн. підлягає поділу в рівних частинах, тобто ОСОБА_2 має право на частку, що становить 64 465 гривень. ОСОБА_2 просив визнати за ним право власності на 1/2 частку одержаних доходів від підприємницької діяльності ОСОБА_1 з 2009 року по 2012 рік, що становить 64 465 гривень; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1/2 частку одержаних доходів від підприємницької діяльності ОСОБА_1 з 2009 року по 2012 рік, що становить 64 465 гривень.

Ухвалою суду від 13.06.2013 року було прийнято та об"єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя вимоги ОСОБА_2 за зустрічним позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя.

Представник позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 ОСОБА_4 зустрічний позов підтримала.

Представник відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 ОСОБА_3 заперечував проти задоволення зустрічного позову.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що первісний позов ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення, а зустрічний позов ОСОБА_2 до задоволення не підлягає.

В судовому засіданні встановлено, що 12.08.1995 року ОСОБА_1 та ОСОБА_1 уклали шлюб, рішенням Білоцерківського міськрайонного суду від 20.02.2013 року було розірвано шлюб між сторонами, вказане рішення суду набрало законної сили 04.03.2013 року. Наведене підтверджується копією рішення Білоцерківського міськрайонного суду від 20.02.2013 року.

В судовому засіданні також встановлено, що під час шлюбу за спільні кошти подружжя сторонами було побудовано житловий будинок з сараєм-гаражем-літньою кухнею за АДРЕСА_1, загальною площею 83,7 кв.м., житловою площею 64,6 кв.м., вартість якого з врахуванням зносу на час розгляду справи сторони погодили в судовому засіданні, а саме сторонами було погоджено, що вартість вищевказаного житлового будинку з сараєм-гаражем-літньою кухнею на даний час - 50 000 гривень. Встановлено також, що на ім"я ОСОБА_2 виконкомом Томилівської сільської ради було видано 21.09.2000 року свідоцтво про право власності на житловий будинок з сараєм-гаражем-літньою кухнею за АДРЕСА_1. На вказаному свідоцтві міститься реєстраційний напис на правовстановлювальному документі про те, що зазначений будинок в цілому зареєстрований в Білоцерківському БТІ на праві приватної власності за ОСОБА_2 реєстровий №474. Наведене підтверджується поясненнями учасників процесу, копією свідоцтва про право власності на житловий будинок.

В судовому засіданні також було встановлено, що під час шлюбу за спільні кошти подружжя сторонами було придбано автомобіль марки ВАЗ 111740, номерний знак НОМЕР_3, кузов № НОМЕР_4, який був придбаний на підставі довідки-рахунку ДДР723587 від 04.11.2008 р., вартість якого з врахуванням зносу на час розгляду справи представники сторін погодили в судовому засіданні, а саме представниками сторін було погоджено, що вартість вищевказаного автомобіля на даний час - 50 000 гривень. Також під час шлюбу за спільні кошти подружжя сторонами було придбано причіп ПФ 01 ФЕРМЕР, номерний знак НОМЕР_2, шасі НОМЕР_6 на підставі довідки-рахунку ОПГ036781 від 31.01.1998 р., вартість якого з врахуванням зносу на час розгляду справи представники сторін погодили в судовому засіданні, а саме представниками сторін було погоджено, що вартість вищевказаного причіпу на даний час - 3 000 гривень. Встановлено також, що вищевказаний автомобіль та причіп зареєстровані у Білоцерківському МРЕВ ДАІ при УДАІ ГУМВС України в Київській області на ім"я відповідача. Наведене підтверджується поясненнями учасників процесу, довідкою Білоцерківського МРЕВ ДАІ при УДАІ ГУМВС України в Київській області за №213 від 15.03.2013 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, на лежить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно до ч. 1 ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

В ч. 1 ст. 70 СК України вказано, що у разі поділу майна, що є об"єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 СК України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Таким чином суд вважає, що до поділу підлягає спільне сумісне майно сторін, яке було нажите ними під час шлюбу за спільні кошти подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а саме: житловий будинок з сараєм-гаражем-літньою кухнею за АДРЕСА_1, загальною площею 83,7 кв.м., житловою площею 64,6 кв.м., вартістю 50 000 гривень; автомобіль марки ВАЗ 111740, номерний знак НОМЕР_3, кузов № НОМЕР_4, який був придбаний на підставі довідки-рахунку ДДР723587 від 04.11.2008 р. вартістю 50 000 гривень; причіп ПФ 01 ФЕРМЕР, номерний знак НОМЕР_2, шасі НОМЕР_6 на підставі довідки-рахунку ОПГ036781 від 31.01.1998 р. вартістю 3 000 гривень.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що слід поділити спільне сумісне майно, набуте за час шлюбу ОСОБА_1 з ОСОБА_2 при цьому необхідно визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку з сараєм-гаражем-літньою кухнею за АДРЕСА_1, загальною площею 83,7 кв.м., житловою площею 64,6 кв.м., вартістю 25 000 гривень.

Судом при вирішенні спору у вказаній частині позовних вимог ОСОБА_1 приймається до уваги визнання вказаної частини первісного позову ОСОБА_1 представником ОСОБА_2, оскільки це не суперечить закону, не порушує права, свободи та інтереси інших осіб.

Згідно до ст. 183 ЦК України, подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Відповідно до ч.2 ст.71 СК України, неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. В ч. 4 цієї ж статті вказано, що присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. А в ч. 5 цієї ж статті вказано, що присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Відповідно до п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК України щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Так спірні автомобіль марки ВАЗ 111740, номерний знак НОМЕР_3 вартістю 50 000 гривень та причіп ПФ 01 ФЕРМЕР, номерний знак НОМЕР_2 вартістю 3 000 гривень, які належать сторонам по справі на праві спільної сумісної власності відносяться до неподільних речей.

Позивачка просила суд виділити відповідачу ОСОБА_2 на праві власності автомобіль марки ВАЗ 111740, номерний знак НОМЕР_3, кузов № НОМЕР_4, вартістю 50 000 гривень, придбаний на підставі довідки-рахунку ДДР723587 від 04.11.2008 р. та причіп ПФ 01 ФЕРМЕР, номерний знак НОМЕР_2, шасі НОМЕР_6, вартістю 3 000 гривень придбаний на підставі довідки-рахунку ОПГ036781 від 31.01.1998 р. та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію різниці вартості часток, що виділяється в особисту приватну власність ОСОБА_2 в розмірі 26 500 грн.

Представник позивача ОСОБА_1 вказав на те, що позивачка ОСОБА_1 не бажає, щоб вищевказані неподільні речі виділялися їй на праві власності, а бажає, щоб вказані неподільні речі виділялися відповідачу ОСОБА_2 і ОСОБА_1 згодна отримати від ОСОБА_2 грошову компенсацію замість її частки у праві спільної сумісної власності, ОСОБА_1 не згодна сплачувати ОСОБА_2 грошову компенсацію різниці вартості часток в розмірі 26 500 грн., а також ОСОБА_1 попередньо не буде вносити відповідну грошову суму на депозитний рахунок суду.

Представник відповідача ОСОБА_2 вказала на те, що ОСОБА_2 не заперечує щодо виділення йому на праві власності автомобіля марки ВАЗ 111740, номерний знак НОМЕР_3, вартістю 50 000 гривень та причіпа ПФ 01 ФЕРМЕР, номерний знак НОМЕР_2, вартістю 3 000 гривень але ОСОБА_1 не згоден сплачувати ОСОБА_1 грошову компенсацію різниці вартості часток в розмірі 26 500 грн., а також ОСОБА_1 попередньо не буде вносити відповідну грошову суму на депозитний рахунок суду, бо у нього відсутні такі кошти.

Так ОСОБА_1 погодилася на присудження їй грошової компенсації замість її частки у праві спільної сумісної власності на вищевказані неподільні речі, однак ОСОБА_2 відмовився від попереднього внесення відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Оскільки жоден із подружжя не вчинив вищевказаних дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між сторонами відповідно до їх часток, суд вважає, що слід первісний позов ОСОБА_1 у цій частині задоволити частково та визнати ідеальні частки подружжя в цьому вищевказаному майні без його реального поділу і залишити майно у їх спільній частковій власності, а саме: визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину автомобіля марки ВАЗ 111740, номерний знак НОМЕР_3, кузов НОМЕР_5, придбаного на підставі довідки-рахунку ДДР723587 від 04.11.2008 р., вартістю 25 000 гривень; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину причіпа ПФ 01 ФЕРМЕР, номерний знак НОМЕР_2, шасі НОМЕР_6, придбаного на підставі довідки-рахунку ОПГ036781 від 31.01.1998 р., вартістю 1 500 гривень та залишити за ОСОБА_2 на праві власності 1/2 частину автомобіля марки ВАЗ 111740, номерний знак НОМЕР_3, кузов № НОМЕР_4, придбаного на підставі довідки-рахунку ДДР723587 від 04.11.2008 р. вартістю 25 000 гривень; залишити за ОСОБА_2 на праві власності 1/2 частину причіпа ПФ 01 ФЕРМЕР, номерний знак НОМЕР_2, шасі НОМЕР_6, придбаного на підставі довідки-рахунку ОПГ036781 від 31.01.1998 р. вартістю 1 500 гривень.

Крім вказаного, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯД № 667468 від 19.08.2008 року належить земельна ділянка площею 0,1545 га, кадастровий но мер 3220487201:04:003:0081, що розташована по вул. Новоселів, 102 в с. Томилівка Біло церківського району Київської області цільове призначення земельної ділянки для будівни цтва та обслуговування жилого будинку, нормативна грошова оцінка земельної ділянки 56 964, 15 гривень. Вказаний державний акт на право власності на земельну ділянку був виданий 19.08.2008 року на підставі рішення 6 сесії 5 скликання Томилівської сільської ради від 30.11.2006 року №06-49. Вартість вказаної земельної ділянки на час розгляду справи представники сторін погодили в судовому засіданні, а саме представниками сторін було погоджено, що вартість вищевказаної земельної ділянки на даний час - 56 964,15 гривень.

Як вже зазначено вище в рішенні суду судом поділене спільне сумісне майно, набуте за час шлюбу ОСОБА_1 з ОСОБА_2 та при цьому було визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку з сараєм-гаражем-літньою кухнею за АДРЕСА_1, загальною площею 83,7 кв.м., житловою площею 64,6 кв.м., вартістю 25 000 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦК України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

В ч. 1 ст. 120 ЗК України вказано, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Згідно до п. 18-2 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" від 16.04.2004 року №7 (зі змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19.03.2010 року №2), земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду. Якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до статей 120 ЗК, 377 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що необхідно визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1545 га, кадастровий номер 3220487201:04:003:0081, що розташована АДРЕСА_1 та призначена для будівництва та обслуговування жилого будинку, вартістю 28 482,07 гривень, а також необхідно залишити за ОСОБА_2 на праві власності 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1545 га, кадастровий номер 3220487201:04:003:0081, що розташована АДРЕСА_1 та призначена для будівництва та обслуговування жилого будинку, вартістю 28 482,07 грн.

Судом при вирішенні спору у вказаній частині позовних вимог ОСОБА_1 приймається до уваги визнання вказаної частини первісного позову ОСОБА_1 представником ОСОБА_2, оскільки це не суперечить закону, не порушує права, свободи та інтереси інших осіб.

Суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 799 гривень 82 коп. сплаченого судового збору. Також ОСОБА_2 слід відмовити в стягненні судового збору в сумі 35 грн. за безпідставністю.

Суд вважає, що ОСОБА_1 необхідно відмовити в задоволенні її вимог про стягнення з ОСОБА_2 на її користь 69,59 грн. за адвокатський запит за недоведеністю.

Також суд вважає за необхідне відмовити ОСОБА_1 в задоволенні її вимог про стягнення з ОСОБА_2 на її користь 3 600 гривень - витрати на правову допомогу.

Згідно до ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Суд вважає, що позивачем ОСОБА_1 не було надано суду безспірних доказів про те, яка конкретно правова допомога була надана особою, яка здійснювала надання правової допомоги ОСОБА_1, про те, скільки годин було витрачено вищевказаною особою на надання правової допомоги, а також доказів про те, що правова допомога була надана саме в розмірі 3 600 гривень.

Суд вважає, що ОСОБА_2 необхідно відмовити в задоволенні його зустрічного позову про визнання за ним права власності на 1/2 частку одержаних доходів від підприємницької діяльності ОСОБА_1 з 2009 року по 2012 рік, що становить 64 465 гривень та про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1/2 частки одержаних доходів від підприємницької діяльності ОСОБА_1 з 2009 року по 2012 рік, що становить 64 465 гривень.

Так в судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_1 з 26.10.2009 року та станом на 20.05.2013 року зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, як фізична особа-підприємець. Наведене підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. На підтвердження своїх позовних вимог ОСОБА_2 надав відповідь Білоцерківської об"єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС від 20.05.2013 року за №3903/609/171 на запит адвоката ОСОБА_4 від 15.05.2013 року де вказано, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Білоцерківській ОДПІ Київської області ДПС з 27.10.2009 року, в період з 27.10.2009 року по 31.12.2011 року ОСОБА_1 працювала на загальній системі оподаткування шляхом придбання фіксованого патенту, згідно декларації про отримані доходи (форма №1) сума одержаного валового доходу за: 4 квартал 2009 року - 5 000 гривень; 1-4 квартал 2010 року - 20 000 гривень; 1-4 квартал 2011 року - 40 000 гривень. В період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року ФОП ОСОБА_1 працювала на спрощеній системі оподаткування і згідно податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця, поданої до Білоцерківської ОДПІ Київської області ДПС: 1-4 кв. 2012 року сума одержаного валового доходу - 63 930,00 грн.

Представник ОСОБА_1 у суді підтвердив те, що за вказаний у вищезазначеній довідці Білоцерківської ОДПІ Київської області ДПС період ОСОБА_1 отримувала дохід від здійснення підприємницької діяльності, про який вона звітувала належним чином до Білоцерківської ОДПІ, однак на час розгляду справи цих коштів в наявності не має, оскільки ОСОБА_1 отримувала ці кошти в минулі роки і витрачала їх на потреби сім»ї, в інтересах сім»ї та за згодою ОСОБА_2, що виключає право позивача отримати частину доходів від підприємницької діяльності за період перебування у шлюбі.

В п. 29 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" зазначено, що відповідно до положень статей 57, 61 СК України, ст. 52 ЦК України майно приватного підприємства чи фізичної особи - підприємця не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Інший із подружжя має право тільки на частку одержаних доходів від цієї діяльності.

Однак, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 19.09.2012 року №17-рп/2012 у справі №1-8/2012 за конституційним зверненням приватного підприємства „ІКІО" щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 61 Сімейного кодексу України Конституційний Суд України вирішив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 61 Сімейного кодексу України треба розуміти так, що статутний капітал та майно приватного підприємства є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України та остаточним.

Згідно до ч. 1 ст. 61 СК України, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Таким чином з врахуванням положень рішення Конституційного Суду України від 19.09.2012 року №17-рп/2012 та за аналогією (ч. 8 ст. 8 ЦПК України), суд робить висновок про те, що майно фізичної особи-підприємця є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», у мотивувальній частині кожного рішення має бути наведено також посилання на закон та інші нормативно-правові акти матеріального права (назва, стаття, її частина, абзац, пункт, підпункт закону), у відповідних випадках - на норми Конституції України, на підставі яких визначено права та обов'язки сторін у спірних правовідносинах, на статті 10, 11, 60, 212 та 214 ЦПК України (статті 224 - 226 ЦПК України - при ухваленні заочного рішення) й інші норми процесуального права, керуючись якими суд установив обставини справи, права та обов'язки сторін. У разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду з прав людини, які згідно із Законом України від 23 лютого 2006 року N 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права та підлягають застосуванню в даній справі. У необхідних випадках суд зазначає про урахування: рішення Конституційного Суду України про офіційне тлумачення Конституції України та законів України, які підлягають застосуванню в даній справі та при вирішенні питання про відповідність Основному Закону України нормативно-правових актів, перелічених у пункті 1 частини першої статті 150 Конституції України, якими сторони доводять свої вимоги чи заперечення; постанов Пленуму Верховного Суду України, прийнятих відповідно до статті 125 Конституції України і статті 55 Закону України від 7 лютого 2002 року N 3018-III "Про судоустрій України", з питання застосування норм процесуального та матеріального права, які підлягають застосуванню в даній справі.

Згідно ч. 2 ст. 61 СК України, об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

В ст. 177 СК України вказано, що об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

В п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" вказано, що до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. А в п. 30 цієї ж постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 зазначено, що рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 СК України, у випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Відповідно до ст. 44 ГК України, підприємництво здійснюється на основі вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом.

Згідно до ч.ч.1,2 ст. 142 ГК України, прибуток (доход) суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань. Склад валового доходу та валових витрат суб'єктів господарювання визначається законодавством. Для цілей оподаткування законом може встановлюватися спеціальний порядок визначення доходу як об'єкта оподаткування.

Згідно до п. 13 Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю затвердженою Наказом Головної державної податкової інспекції України №12 від 21.04.1993 N12 (із змінами і доповненнями, внесеними Наказом від 18.05.1993 N17), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 9 червня 1993 р. за N 64, оподаткуванню підлягають доходи, одержані за звітний податковий період фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи. Загальним оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручкою у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Вказаний наказ втратив чинність з 01.01.2012 року на підставі Наказу Міністерства фінансів України від 20.12.2011 року №1675, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2011 р. за N 1536/20274 "Про затвердження форми свідоцтва платника єдиного податку та порядку видачі свідоцтва, форми та порядку подання заяви про застосування спрощеної системи оподаткування та форми розрахунку доходу за попередній календарний рік".

Відповідно до п 292.1. Податкового кодексу України, доходом платника єдиного податку є: 1) для фізичної особи - підприємця - дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

З положень ст. 296 Податкового кодексу України вбачається, що платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої та п'ятої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд вважає, що позивач по зустрічному позову ОСОБА_2 не надав до суду належні, безспірні докази на підтвердження того, що у ОСОБА_1 на час розгляду справи наявні спірні кошти. Також не надано суду доказів про місцезнаходження або місце зберігання вказаних коштів, та доказів того, що ОСОБА_1 використала вказані кошти на свій розсуд проти волі чоловіка, не в інтересах сім"ї чи не на її потреби, або приховала їх. Крім вказаного, ОСОБА_2 на підтвердження свого зустрічного позову не надав до суду доказів, які б містили дані про те, яку суму із валового доходу становить чистий дохід ФОП ОСОБА_1, після сплати усіх податків, зборів і інших платежів, передбачених чинним законодавством України.

Суд критично ставиться до відповіді Білоцерківської об"єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС від 20.05.2013 року за №3903/609/171 на запит адвоката ОСОБА_4 від 15.05.2013 року, оскільки у вказаній відповіді містяться відомості про суму валового доходу ФОП ОСОБА_1, а відомості про суму чистого доходу після сплати усіх податків, зборів і інших платежів, передбачених чинним законодавством України у вказаній відповіді відсутні.

На підставі вищевикладеного та ст.ст. 60,61,65,69,70,71 СК України, ст.ст. 177,183, 377 ЦК України, 120 ЗК України, ст.ст. 44,142 ГК України, ст.ст. 292,296 ПК України, рішення Конституційного Суду України від 19.09.2012 року №17-рп/2012, керуючись ст.ст. 8,10, 11,60,84, 88,212-215,218 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 задоволити частково.

Поділити спільне сумісне майно, набуте за час шлюбу ОСОБА_1 з ОСОБА_2.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку з сараєм-гаражем-літньою кухнею за АДРЕСА_1, загальною площею 83,7 кв.м., житловою площею 64,6 кв.м., вартістю 25 000 гривень.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1545 га, кадастровий номер 3220487201:04:003:0081, що розташована АДРЕСА_1 та призначена для будівництва та обслуговування жилого будинку, вартістю 28 482,07 грн.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину автомобіля марки ВАЗ 111740, номерний знак НОМЕР_3, кузов № НОМЕР_4, придбаного на підставі довідки-рахунку ДДР723587 від 04.11.2008 р., вартістю 25 000 гривень.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину причіпа ПФ 01 ФЕРМЕР, номерний знак НОМЕР_2, шасі НОМЕР_6, придбаного на підставі довідки-рахунку ОПГ036781 від 31.01.1998 р., вартістю 1 500 гривень.

Залишити за ОСОБА_2 на праві власності 1/2 частину житлового будинку з сараєм-гаражем-літньою кухнею за АДРЕСА_1, загальною площею 83,7 кв.м., житловою площею 64,6 кв.м., вартістю 25 000 гривень.

Залишити за ОСОБА_2 на праві власності 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1545 га, кадастровий номер 3220487201:04:003:0081, що розташована АДРЕСА_1 та призначена для будівництва та обслуговування жилого будинку, вартістю 28 482,07 грн.

Залишити за ОСОБА_2 на праві власності 1/2 частину автомобіля марки ВАЗ 111740, номерний знак НОМЕР_3, кузов № НОМЕР_4, придбаного на підставі довідки-рахунку ДДР723587 від 04.11.2008 р., вартістю 25 000 гривень.

Залишити за ОСОБА_2 на праві власності 1/2 частину причіпа ПФ 01 ФЕРМЕР, номерний знак НОМЕР_2, шасі НОМЕР_6, придбаного на підставі довідки-рахунку ОПГ036781 від 31.01.1998 р., вартістю 1 500 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 799,82 грн.

Відмовити ОСОБА_1 в стягненні з ОСОБА_2 69 гривень 59 коп. за адвокатський запит, 3 600 гривень витрат на правову допомогу, 35 грн. судового збору.

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні іншої частини позову.

Відмовити ОСОБА_2 в задоволенні його зустрічного позову.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу на рішення суду протягом десяти днів з дня отримання копії рішення суду.

Суддя А. В. Голуб