Рішення № 3372955, 31.03.2009, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2009 р.

Справа № 16/11

за позовом ВАТ "Шепетівський цукровий завод"

вул. Старокостянтинівське шосе,31, м.Шепетівка, Шепетівський район,

Хмельницька область,30403

до відповідача ВАТ "Лопушнянський кар"ер"

с.Лопушня,Рогатинський район, Івано-Франківська область,77044

Cуддя Калашник Володимир Олександрович

Секретар судового засідання Попович В.В.

Представники сторін в судове засідання не з"явились.

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов про стягнення заборгованості в сумі 35873,06 грн.

Позивачем подано клопотання про розгляд справи за наявними в ній матеріалами без участі в судовому засіданні свого представника.

Розглянувши в судовому засіданні матеріали справи, з"ясувавши її фактичні обставини, суд-

Встановив:

Між Позивачем, ВАТ "Шепетівський цукровий завод" та Відповідачем, ВАТ"Лопушнянський кар"ер" були налагоджені ділові стосунки на комерційній основі, відповідно до яких Відповідач постачав Позивачу, вапняковий камінь, який використовується у виробничій діяльності по виготовленню цукрової продукції.

Так , згідно виставлених Відповідачем рахунків, Позивачем здійснено передоплату вапнякового каменю та послугу з перевезення товару залізничним транспортом на загальну суму 264271,00 грн., що підтверджується доданими до справи платіжними дорученнями за №2028 від 29.08.2005 р. на суму 70911,00 грн.; №2118 від 05.09.2005р. на суму 16000,00 грн.; №2120 від 06.09.2005р. на суму 54000,00грн., а також реєстром проведених банком платіжних доручень по особовому рахунку Позивача за 02.08.2006р. на суму 123360,00грн.

Однак, Відповідач здійснив поставку вапняного каменю з врахуванням вартості перевезенням лише на суму 232717,02 грн.

Таким чином, залишок суми на яку не було проведено Відповідачем поставка сировини, складає 31553,98 грн.

Використовуючи право на досудовне врегулювання спору , Позивач направив Відповідачу претензію №373-04 від 14.04.2008р. з вимогою повернути вказані кошти або поставити вапняний камінь за цінами, що діяли на четвертій квартал 2006 року, тобто 60,80 грн. за одну тону каменю з доставкою.

Своїм листом за №32 від 22.04.08р. Відповідач підтвердив свою заборгованість та повідомив Позивача про зобов"язання відвантажити йому вапняний камінь на умовах, запропонованих позивачем.

Однак, взятих на себе зобов"язань Відповідач не виконав, кошти Позивачу не повернув.

Відповідно до ст.625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов"язання, Відповідачу нараховано інфляційні витрати в сумі 3629,21 грн. та 3% річних в сумі 689,87 грн.

Таким чином, загальна заборгованість Відповідача перед Позивачем, складає 35873,06 грн., що і є ціною позову.

Відповідач відзив на позов не подав, представник в судове засідання , хоча був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Положеннями ст.33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не подано жодного доказу в обгрунтування заперечень стосовно позовних вимог , як і не подано самих заперечень.

Не подано Відповідачем також доказів в підтвердження повернення Позивачу коштів в сумі 31553,98 грн.

Однак, своїм листом за № 32 від 22.04.2008р., Відповідач підтвердив наявність заборгованості, що дає суду підстави вважати фактичним визнанням ним суми основного боргу.

В зв"язку з цим, відповідно до положень ст.75 ГПК України , суд вважає за можливе розглянути спір без участі представників сторін , на підставі долучених Позивачем до матеріалів справи доказів.

Дослідивши обставини у справі та подані докази, суд вважає їх належними , а позовні вимоги такими , що підлягають задоволенню із слідуючих підстав.

Між сторонами у справі виникли фактичні зобов"язання, що випливають з договору поставки , хоча вказаний договір між сторонами не був укладений в письмовій формі.

Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.2 цієї ж статті закону , до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, між сторонами виникли відносини виробничого характеру, на підставі яких Відповідач поставляв Позивачу сировину, задіяну у виробничому циклі для виготовлення цукру, а Позивач здійснював попередню оплату сировини та за послуги з її перевезення.

Як встановлено в судовому засіданні , Позивачем перераховано Відповідачу кошти в сумі 264271,00 грн. в оплату вапнякового каменю, а Відповідачем проведено поставку зазначеної сировини на загальну суму 232717,02 грн.

Таким чином , станом на 15.01.2008 року , Відповідач недопоставив Позивачу вапнякового каменю на суму 31553,98 грн.

Відповідно до ч.2 ст.693 ЦК України , якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Виходячи з положення наведеної норми закону, Позивач звернувся до Відповідача з претензією за №373-04 від 14.04.2008р. про повернення в семиденний термін коштів в сумі 31553,98 грн., або поставити вапнякового каменю на вказану суму за ціною, що діяла у четвертьому кварталі 2006р., тоб-то 60,80 грн. за одну тону каменю з доставкою.

Своїм листом за №32 від 22.04.2008 року, Відповідач визнав наявну заборгованість перед Позивачем в сумі 31553,98 грн. та зобов"язувався в травні 2008 році відвантажити Позивачу вапняковий камінь за ціною, що діяла у 4 кв. 2006 року.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Однак, Відповідач взятих на себе зобов"язань не виконав , та не повернув Позивачу суму боргу.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наведену норму закону, суд вважає правомірним нарахування Відповідачу інфляційні витрати на суму 3629,21 грн. та 3% річних в сумі 689,87 грн.

На підставі викладених обставин , та з врахуванням наведених норм закону, суд вважає позовні вимоги обгрунтованими, а тому позов підлягає до задоволення.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покласти на Відповідача, стягнувши їх на користь Позивача.

З огляду на викладене, у відповідності до ст. 124 Конституції України, ст.526, 530, 625, 693, 712 ЦК України, керуючись ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

позов задоволити.

Стягнути з Відповідача, Відкрите акціонерне товариство "Лопушнянський кар"ер" (с.Лопушня,Рогатинський район, Івано-Франківська область,код 00373729) на користь Позивача, Відкрите акціонерне товариство "Шепетівський цукровий завод" (вул.Старокостянтинівське шосе,31, м.Шепетівка, Шепетівський район, Хмельницька область, код 00373391) заборгованість за недопоставлений товар в сумі 35873,06 грн., з яких : 31553,98 грн. - сума основного боргу; 3629,21грн. інфляційні витрати; 689,87 грн. - 3% річних від простроченої суми, а також 358,73 грн. державного мита і 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили та направити Позивачу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Калашник Володимир Олександрович

рішення підписане 03.04.09

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

______ Попович Василь Васильович