Ухвала суду № 33729137, 18.04.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2013 р.справа № 1170/2а-1875/11

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Ясенової Т.І.

суддів: Головко О.В. Чепурнова Д.В.

секретар судового засідання: Троянов А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 липня 2011 року у справі № 1170/2а-1875/11 за позовом заступника Знам'янського міжрайонного прокурора в інтересах Управління Пенсійного фонду України в м.Знам'янці Кіровоградської області до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення заборгованості із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, -

ВСТАНОВИВ:

В травні 2011 року заступник Знам'янського міжрайонного прокурора в інтересах Управління Пенсійного фонду України в м.Знам'янці Кіровоградської області (далі за текстом - УПФУ в м.Знам'янці Кіровоградської області) звернувся до суду з адміністративним позовом до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (далі за текстом - ФОП ОСОБА_1), в якому просив стягнути з відповідача заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 1759,80 грн. на користь УПФУ в м.Знам'янці Кіровоградської області.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 липня 2011 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь УПФУ в м.Знам'янці Кіровоградської області заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 1759,80 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, не повне з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Пунктом 2 статті 121 Конституції України, частиною 2 статті 60 КАС України передбачено, що прокурор зебезпечує представництво інтересів держави в суді у випадках передбачених законом.

Статею 36-1 Закону України „Про прокуратуру" визначено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

На підставі пункту 7 розділу VІІІ Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464-VI), стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Отже, оскільки заборгованість із сплати страхових внесків, яка є предметом позову, була нарахована та не сплачена відповідачем у період до 01.01.2011 року, вона повинна бути стягнута відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості, зокрема, у відповідності до норм Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV, страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Платниками страхових внесків згідно зі статтею 15 Закону №1058-IV, є страхувальники, якими, зокрема, відповідно до пункту 5 статті 14, пункту 3 частини 1 статті 11 Закону №1058-IV, є фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

У відповідності до частини 3 статті 15 Закону №1058-IV, страхувальники набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду, а особи, визначені частиною першою статті 12 цього Закону, - з дня набрання чинності договором про їх добровільну участь.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача, на те, що заява про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України, як платника страхових внесків, не містить дати і вхідних реєстраційних даних, оскільки „Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України", затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року №64/8663, затверджено зразок заяви про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України, в якій не міститься дати реєстрацій та вхідного реєстраційного номера. А також посилання відповідача, що поданий звіт за 2010 рік, ОСОБА_1, не заповнявся, і нею не підписувався, є необгрунтовано, оскільки відповідачем не подано доказів на своє підтверження, ким і коли було подано та підписано даний звіт.

Пунктом 2 розділу II „Прикінцеві положення" Закону України „Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з громадян" передбачено, що до внесення відповідних змін до порядку здійснення відрахувань на державне пенсійне страхування громадянами-підприємцями, що сплачують фіксований податок, 10 відсотків від сум цього податку, що надійшли до відповідного місцевого бюджету, перераховуються до Пенсійного фонду України, а 90 відсотків від сум фіксованого податку, що надійшли до місцевого бюджету, спрямовуються на потреби територіальної громади за визначеними нею напрямами.

Відповідно до підпункту 4 пункту 8 розділу XV „Прикінцеві положення" Закону №1058-IV (в редакції Закону України від 08.07.2010 року №2461-VI „Про внесення змін до Законів України „Про Державний бюджет України на 2010 рік" та „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який набув чинності 17.07.2010 року), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом. Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.

Як визначено абзацем 9 статті 1 Закону №1058-IV, мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу).

Судом встановлено, що відповідач обрав особливий спосіб оподаткування доходів, а саме фіксований податок, та починаючи з липня 2010 року зобов'язаний сплачувати до Пенсійного фонду України страхові внески, щомісячний розмір яких, з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, в порядку передбаченому статтею 14 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.92 №13-92 „Про прибутковий податок з громадян", Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування", обліку та звітності суб'єктів підприємницької діяльності", у розмірі 10 та 42 відсотків відповідно, не може становити менше мінімального розміру страхових внесків за кожну особу.

Як, встановлено з матеріалів справи, що розмір мінімальної заробітної плати у 2010 року, мінімальний страховий внесок для відповідача становить за липень, серпень, вересень - 294,82 грн.; жовтень, листопад - 301,12 грн.; грудні - 306,10 грн. 24.03.2011 року відповідачем було подано звіт про нарахування внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами -суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований податок), яким відповідачу визначено суму зобов'язання в розмірі 1825,890 грн. відповідачем фактично сплачено 66,00 грн. Отже, станом на 01.04.2011 року, сума заборгованості по сплаті відповідачем страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування становить 1759,80 грн.

25.03.2011 року ФОП ОСОБА_1, звернулась до УПФУ в м. Знам'янці Кіровоградської області із заявою про узгодження вимоги про сплату недоїмки від 01.02.2011 року №173.

29.03.2011року було прийнято рішення УПФУ в м. Знам'яці Кіровоградської області від 29.03.2011 року №35/Б, про результати розгляду заяви ФОП ОСОБА_1 від 03.2011 року, яким дану заяву залишено без розгляду. Також в матеріалах справи є рішення Головного Управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 28.04.2011 року на скаргу ФОП ОСОБА_1, яким рішення УПФУ в м.Знам'янці Кіровоградської області про результати розгляду заяви про узгодження вимоги від 01.02.2011 року №173 про сплату боргу, залишено без змін, а скаргу відповідача без задоволення. Та рішення Пенсійного фонду України від 31.05.2011 року №10824/09-10 про результати розгляду скарги ФОП ОСОБА_1, яким рішення Головного управління Пенсійного фонду від 28.04.2011 року №2260/09-23 та рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Знам'янці Кіровоградської області від 29.03.2011 року №35/Б, залишено без змін, скаргу ФОП ОСОБА_1 - без задоволення.

Відповідно до положень частин 1, 6 статті 20 Закону №1058-IV, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для страхувальників, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону, є квартал.

Таким чином відповідач, як фізична особа-підприємець, яка обрала особливий спосіб оподаткування за фіксованим податком, була зобов'язана сплатити страхові внески за IV квартал 2010 року, у розмірі, що з урахуванням частини фіксованого податку повинен становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, з якої сплачуються страхові внески.

Відповідно до частин 1, 2 статті 106 Закону України №1058-IV, у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Згідно з частиною 3 статтею 106 Закону №1058-IV, територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій. У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.

Відповідно до абзаців 3, 6 пункту 8.2. „Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України", затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 р. за №64/8663, органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки, якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків. У цьому випадку вимога надсилається щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платника на всю суму боргу.

01.02.2011 року начальником Управління Пенсійного фонду України в м. Знам'янці Кіровоградській області, було винесено вимогу №173 про сплату відповідачем боргу у сумі 883,54 грн.

Зважаючи на встановлені обставини справи та наведені норми законодавства, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що за відповідачем рахується заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1759,80 грн., яка підлягає стягненню у судовому порядку на користь позивача.

На підставі вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 липня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: Т.І. Ясенова

Суддя: О.В. Головко

Суддя: Д.В. Чепурнов