Рішення № 33728733, 20.09.2013, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 2011/11444/12

Пр. № 2/638/1440/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2013 року Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді - ЛОСЄВОЇ Д.А.

при секретарі - ВОРОНІНІ Д.Г.

за участю представника позивачки ОСОБА_1, представника відповідача Моргун А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛЕК» про виплату незаконно утриманої заробітної плати,

встановив:

09.07.2012 року ОСОБА_3 звернулась до суду з дійсним позовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просить зобов'язати відповідача виплатити їй незаконно утриману частину заробітної плати у розмірі 1552 грн. та середній заробіток за весь час затримки у розмірі 52823 грн., судові витрати покласти на відповідача.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що вона працювала в ПАТ «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК» на посаді секретаря Голови правління ПАТ «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК» за трудовим договором. 20 серпня 2011 року між нею та відповідачем було укладено договір про оплату навчання за рахунок підприємства, який справно виконувався сторонами до 22 листопада 2011 року.

30 жовтня 2011 відбулася зміна Голови правління. Через деякий час позивачу запропонували звільнитися за власним бажанням. Вона їм пояснила, що звільнення за власним бажанням призведе до несприятливих для неї наслідків в частині виплат, які вона змушена буде повернути підприємству за договором від 20.08.2011 року та виплат податку на прибутки фізичних осіб, тому вона звільнитись за власним бажанням відмовилась. Новий голова правління надав гарантії, що всі ці витрати візьме на себе «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК», а вона не здійснить жодних витрат пов'язаних з її звільненням за власним бажанням та послідуючим розірванням договору від 20.08.2011 року.

На таких умовах вона погодилася звільнитися за власним бажанням і на підтвердження взятих на себе зобов'язань 22 листопада 2011 року між нею та відповідачем було укладено Угоду про дострокове розірвання договору б/н від 20.08.2010 року між нею та ПАТ «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК» про оплату навчання за рахунок підприємства. Цього ж дня вона написала заяву на звільнення і того ж дня була звільнена.

Позивачка вказує, що відповідно до п.5 Угоди відповідач зобов'язався не стягувати з позивача грошові кошти, заплачені по договору від 20.08.2010 року, а також у випадку необхідності, відповідач зобов'язався за свій рахунок компенсувати податок на прибутки фізичних осіб, який виникає в результаті розірвання договору від 20.08.2010 року.

07 грудня 2011 року вона отримала довідку про прибутки за останні 6 місяців роботи, в якої вбачається, що в листопаді 2011 року з її заробітної плати сума якої становила 2084,48 гри. було утримано 2004,56 грн.

17 лютого 2012 року вона направила на адресу Голови правління ПАТ «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК» запит з проханням надати їй детальну довідку в зв'язку з чим з її заробітної плати було утримано таку суму. В відповіді повідомлялося, що у відповідача відсутній екземпляр Угоди про розірвання договору від 20.08.2010 року і в зв'язку з цим він не може надати вмотивовану відповідь і попросили надати копію екземпляру позивача, яку вона відправила.

04.05.2012 року відповідач надіслав відповідь в якій повідомив, що ПАТ «ФАРМСТАНДАРТ- БІОЛІК» не вбачає законних підстав для можливості сплати податкового зобов'язання позивачки яке виникло в зв'язку з виконанням Угоди від 22.11.2011 року за рахунок власних коштів, чим порушив пункт 5 даної угоди та незаконно утримав з її заробітної платні 1551,80 гривень.

Позивачка ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась своєчасно та належним чином.

Представник відповідача ОСОБА_1 у судовому засіданні заявлені вимоги підтримала та просила їх задовольнити за мотивами наведеними у позові.

Представник відповідача ПАТ «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛЕК» - Моргун А.О. у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволені позову при цьому пояснив, що утримання відповідачем подохідного податку у розмірі 1551,80 грн. здійснено виключно у відповідності до вимог чинного законодавства та Податкового кодексу України, відсутність прострочення по заробітній платі підтверджується довідками наданими до суду, відомістю на виплату грошей № 359, розрахунковим листом ПАТ «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК» за листопад 2011 року. Крім того представник відповідача зазначає, що вини відповідача по простроченню по заробітній платі позивача не має, утримана сума у розмірі 1551,80 є утримання з подохідного податку, суми працівникові виплачені в повному обсязі у день звільнення, а тому позов необґрунтований та не підлягає задоволенню. Також Моргун А.О. вказує на те, що позивачем пропущений тримісячний строк для звернення до суду, встановлений ст. 233 КЗпП України.

Суд, вислухавши представника позивачки ОСОБА_1, представника відповідача Моргун А.О., дослідивши матеріали справи вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню.

У відповідності до ст.ст. 11,60 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_3 з 01.04.2009 року по 22.11.2011 року працювала в ПАТ «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК» на посаді секретаря Голови правління ПАТ «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК» за трудовим договором, що підтверджується копією трудової книжки НОМЕР_2 (а.с. 4-7)

Як вбачається з договору № зФ-41/1.2010 Ф (заочне; 5р.6м.) від 19 серпня 2010 року, укладеного між Національним фармацевтичним університетом та відповідачем ПАТ «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК» , університет бере на себе зобов'язання здійснити за рахунок коштів замовника підготовку ОСОБА_3 для отримання освітньо-кваліфікаційного рівня «спеціаліст» за спеціальністю «Фармація».

Відповідно до платіжного доручення № 3922 від 02.09.2011 року відповідачем було сплачено на користь університету 8700 грн. в якості оплати за навчання ОСОБА_3

20 серпня 2010 року між позивачкою та відповідачем було укладено договір б/н, відповідно до п. 4 у разі звільнення працівника до закінчення навчання або до закінчення строку, зазначеного в п. 3.1.3 ( відпрацювати на підприємстві протягом п'ять років у відповідності з отриманою кваліфікацією) працівник відшкодовує усі витрати пов'язані підприємством на навчання працівника. (а.с. 7-8)

22 листопада 2011 року між ОСОБА_3 та відповідачем ПАТ «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК» була укладена угода б/н про розірвання зазначеного вище договору б/н від 10.08.2010 року, відповідно до якої (пункт 5) підприємство зобов'язується не стягувати з працівника кошти, сплачені за Договором від 20.08.2010 року, у разі виникнення необхідності, підприємство за свій рахунок компенсує податок на доходи фізичних осіб виникає в результаті виконання (розірвання) зазначеного договору. (а.с. 10),

Згідно ст. 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу. При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

22.11.2011 року позивачка була звільнена за власним бажанням, за ст. 38 КЗпП України.

Відповідно до ст. 116 Кодексу законів про працю України При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Судом встановлено, що відповідач в порушення зазначеної норми закону при звільненні позивачки письмово не повідомив останню про суму, яка підлягає виплаті, і лише 07 грудня 2011 року позивачка ОСОБА_3 отримала довідку про прибутки за останні 6 місяців роботи, з якої дізналась, що в листопаді 2011 року з її заробітної плати, яка становила 2084,48 грн., було утримано 2004,56 грн.(а.с. 101)

17 лютого 2012 року ОСОБА_3 направила на адресу Голови правління ПАТ «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК» запит з проханням надати їй детальну довідку в зв'язку з чим з її заробітної плати було утримано таку суму.

04.05.2012 року відповідач надіслав відповідь в якій повідомив, що сума компенсації вартості навчання з її заробітної плати не вираховувалась, а прибутковий податок та єдиний соціальний внесок сплачено своєчасно та в повному обсязі. Щодо відшкодування податку за рахунок заробітної плати, то відповідно до норм Податкового Кодексу України, компенсація вартості навчання, прирівнюється до податкового блага працівника, та підлягає оподаткуванню у загальному порядку, ПАТ «ФАРМСТАНДАРТ- БІОЛІК» не вбачає законних підстав для можливості сплати податкового зобов'язання позивачки, яке виникло в зв'язку з виконанням Угоди від 22.11.2011 року за рахунок власних коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Кодексу законів про працю України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Посилання представника відповідача на те, що позивачкою пропущений тримісячний строк для звернення до суду, встановлений ст. 233 КЗпП України, суд не приймає до уваги, вважає, що перебіг тримісячного строку починається саме з 04.05.2012 року, коли позивачка отримала роз'яснення за що з її заробітної плати було утримано 2004,56 грн., саме тоді вона дізналась про порушення свого права.

Відповідно до ст. 127 Кодексу законів про працю України відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України.

Відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу:

1) для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не повернутого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості, або з дня виплати неправильно обчисленої суми;

2) при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки. Відрахування за ці дні не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи з підстав, зазначених в пунктах 3, 5 і 6 статті 36 і пунктах 1, 2 і 5 статті 40 цього Кодексу, а також при направленні на навчання та в зв'язку з переходом на пенсію;

3) при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємству, установі, організації (стаття 136).

Як встановлено судом, сторони дійшли згоди і відповідач взяв на себе зобов'язання не стягувати з позивачки вартості навчання у тому числі і прибутковий податок.

Як вбачається з довідку-розрахунку за № 3338/05 від 20.09.2013 року з позивачки ОСОБА_3 було утримано окрім обов'язкових відрахувань, ще й податок з доходів з оплати на навчання, тобто з порушенням вимог ч. 2 ст. 127 КЗпП України це відрахування відбулося без наказу (розпорядження) власника.

Підстав, вказаних у ст.. 127 КЗпП України для покриття заборгованості підприємству судом не встановлено

Таким чином, суд приходить до висновку, що саме з вини відповідача було не виплачено належній ОСОБА_3 сум, у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Таке ж роз'яснення цієї норми права, крім наведеної вище постанови Пленуму Верховного Суду України, надав і Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу.

При нарахуванні середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, слід керуватися ст. 27 Закону України «Про оплату праці» та п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, згідно з якими середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Відповідно до даних, які наведено в довідці за прибуток позивача, наданої відповідачем, виплата за останні 2 календарні місяці, що передують звільненню позивача, становить:

за жовтень 2011 року - 2 012, 74 грн.

за листопад 2011 року - 2 084, 48 грн.

В жовтні 2011 року позивач відпрацювала 21 день, в листопаді 2011 року - 16 днів.

Таким чином середньоденна заробітна плата вираховується:

2 012,74 + 2 084,48

21+16 =110, 74 грн.

В липні 2013 року було 23 робочих дні, в серпні 2013 року - 21 робочий день. Таким чином середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді становить 22 робочих дні. Відповідач затримав виплату належних позивачу сум на 21 місяць та 15 робочих дні вересня.

Отже кількість робочих днів у розрахунковому періоді вираховується:

21 (місяці затримки)*22 (середньомісячне число робочих днів) + 15 (робочі дні вересня) = 477 (кількість робочих днів)

Середній заробіток за весь час затримки виплат сум, належних позивачу, по день фактичного розрахунку становить:

110, 74 * 477 = 52 822, 98 гривень.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 544 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 208, 209, 212-215, 223, 294 ЦПК України, ст.ст. 116, 117 КЗпП України; Закону України «Про оплату праці», Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»; постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», рішенням Конституційного суду України від 22.02.2012 року № 4-рп/2012,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 задовольнити:

Зобов'язати публічне акціонерне товариство «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛЕК» (61070 м. Харків, Помірки, код ЄДРПОУ 01973452) виплатити ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 незаконно утриману частину заробітної плати у розмірі 1552 (одна тисяча п'ятсот п'ятдесят дві) гривні.

Зобов'язати публічне акціонерне товариство «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛЕК» (61070 м. Харків, Помірки, код ЄДРПОУ 01973452) виплатити ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 середній заробіток за весь час затримки у розмірі 52823 (п'ятдесят дві тисячі вісімсот двадцять три) гривні із здійсненням відрахувань із вказаної суми прибуткового податку та інших обов'язкових платежів

Стягнути з публічного акціонерного товариства «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛЕК» (61070 м. Харків, Помірки, код ЄДРПОУ 01973452) на користь держави судовий збір у розмірі 544 грн.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

СУДДЯ: