Ухвала суду № 33728330, 16.01.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2013 р.справа № 1170/2а-1319/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Мельника В.В.

суддів: Юхименка О.В. Нагорної Л.М.

за участю секретаря: Чепурко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОТ Нафта» на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2011р. у справі № 1170/2а-1319/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОТ Нафта» до про Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції скасування податкових повідомлень-рішень,- ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОТ Нафта» (далі по тексту - позивач) звернулося до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції (далі по тексту - відповідач), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення №0001212310/3 від 06.04.2011р., яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 34578,00грн. основного платежу та 17289,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, а також повідомлення-рішення №0001222310/3 від 06.04.2011р., яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 43228,00грн. основного платежу та 15136,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій. (т.1, а.с.86-88)

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2011р. відкрито провадження в адміністративній справі №1170/2а-1319/11. (т.1, а.с. 1).

Позивач, посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві, зазначив, що оскільки акти виконаних робіт між ТОВ «ТОТ Нафта» і ПП « 2008 Кіровоград», ПП «Плантер» та ФОП ОСОБА_1 містять всю передбачену законодавчими актами інформацію про виконані роботи із перевезення вантажу, висновки податкового органу стосовно укладення ТОВ «ТОТ Нафта» нікчемних правочинів, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства. Позивач вважає обґрунтованим віднесення до його валових витрат вартості автопослуг до податкового кредиту за такими господарськими операціями.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2011 року у справі №1170/2а-1319/11 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0001222310/3 від 06.04.2011р., винесене Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «ТОТ Нафта» визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 43228,00 грн. основного платежу та 15136,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій в частині 5,15 грн. основного платежу та 2,57 грн. штрафних (фінансових) санкцій. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. (суддя - Могилан С.В.) (т.8, а.с.219-225)

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що в судовому засіданні не знайшов підтвердження факт реальності господарських операцій з надання позивачеві ФОП ОСОБА_1, ПП«Плантер» та ПП « 2008-Кіровоград» транспортних послуг. Разом з тим, акт приймання-передачі наданих послуг №ОУ-000021 від 02.04.2009 року (ПП «Плантер») складений на суму 1863,33 грн. без ПДВ, а не на суму 1883,33 грн., як вказано Кіровоградською ОДПІ в акті перевірки, а тому позиція податкового органу в частині завищення валових витрат позивачем в сумі 20,00 грн. - є необґрунтованою.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОТ Нафта», не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції у даній адміністративній справі, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм чинного законодавства України, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.09.2011 р. по справі № 1170/2а-1319/11 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги (т.8, а.с.266-275)

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що не відповідає дійсності висновок суду про неможливість відмежувати та перевірити, стосовно якої саме із господарських операцій , відображених у рахунку-фактурі, складено той чи інший акт здачі-прийняття послуг. Також позивач вказує на безпідставність висновків суду стосовно того, що надані рахунки не обґрунтовують ціни та вартості наданих послуг.

Відповідача по справі не надав письмових заперечень на апеляційну скаргу.

Відповідач по справі, який був належним чином сповіщений про місце, дату та час розгляду справи, в судове засідання свого представника не направив, про причини його неявки суд не сповістив, з заявами про розгляд справи за його обов»язковою участю - не звертався.

За таких обставин, з урахуванням думки представника позивача, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Представник позивача, посилаючись на доводи, викладені в апеляційній скарзі, та на свої пояснення, надані в судовому засіданні, повністю підтримав вимоги своєї апеляційної скарги.

Заслухавши пояснення представника позивача по справі, проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, об»єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду вважає, що відсутні підстави для скасування судового рішення, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Визнання протиправним та скасування податкових повідомленнь-рішеннь №00001212310\3 від 06.04.2011р. та №0001222310 від 06.04.2011р. є предметом судового спору.

Сторони щодо встановлених судом фактичних обставин справи, заперечень не заявляли.

Суд розглядає справу в межах апеляційного оскарження.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами по справі врегульовано Податковим кодексом України; Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»; Законом України «Про податок на додану вартість»; Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у актах здачі-прийняття робіт (надання послуг), які знаходяться в матеріалах справи і які надавались в ході перевірки, сторонами зазначено лише види послуг без зазначення їх змісту, зокрема не вказано конкретного переліку наданих ФОП ОСОБА_1, ПП «Плантер»та ПП « 2008-Кіровоград» послуг, розрахунків обсягу та вартості наданих послуг в розрізі їх кількості та видів.

Крім того, із наявних рахунків-фактур, в одному рахунку-фактурі декілька разів міститься інформація щодо одного і того ж контрагента позивача, якому відбувалася поставка дизельного пального та бензину, при цьому неможливо відмежувати та перевірити стосовно якої саме із господарських операцій, відображених у рахунку-фактурі, складено той чи інший акт здачі-прийняття робіт (надання транспортних послуг).

Рахунки-фактури не містять будь-якого розрахунку вартості наданих послуг за одиницю обчислення наданих послуг, тобто за одну годину чи за один кілометр. Крім того, вони не підписані ТОВ «ТОТ Нафта», а тому заявками в розумінні п.4.1, 4.2 договорів на перевезення вантажів не є.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що зазначені рахунки-фактури не можуть бути належним доказом виконання ФОП ОСОБА_1; ПП«Плантер» та ПП « 2008-Кіровоград» господарських операцій із перевезення вантажу контрагентам ТОВ «ТОТ Нафта»та не обґрунтовують вартість наданих послуг. Окрім цього, зазначені рахунки-фактури не можуть бути беззаперечним доказом реальності господарської операції, оскільки складались позивачем одноособово.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що у період з 03.08.2010 р. по 16.08.2010 р. фахівцями відповідача по справі, відповідно до направлення №247 від 03.08.2010 р. проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОТ Нафта» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 р. по 30.06.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 р. по 30.06.2010 р. за наслідками якої складено Акт №22/23-10/35720285 від 19.08.2010 р. (а.с.10-25).

З наданої суду ксерокопії зазначеного Акту вбачається, що перевіркою встановлено порушення, а саме:

- п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 43227,54 грн., в тому числі:

- за ІІ квартал 2009 року на суму 6029,79 грн.;

- за ІІІ квартал 2009 року на суму 9622,08 грн.;

- за ІV квартал 2009 року на суму 27575,67 грн.;

- п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 34577,92 грн., у тому числі:

- за квітень 2009 року на суму 2753,83 грн.;

- за травень 2009 року на суму 1252,33 грн.;

- за червень 2009 року на суму 813,67 грн.;

- за липень 2009 року на суму 1022,99 грн.;

- за вересень 2009 року на суму 6674,67 грн.;

- за жовтень 2009 року на суму 11825,51 грн.;

- за листопад 2009 року на суму 9145,25 грн.;

- за грудень 2009 року на суму 1089,67 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі Акту-перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення №0001212310/0 від 30.08.2010р., яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 34578,00грн. основного платежу та 17289,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (а.с.6, Т.1) та №0001222310/0 від 30.08.2010р., яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 43228,00грн. основного платежу та 15136,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (а.с.7, Т.1).

За наслідками адміністративного оскарження Кіровоградською ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення відповідно №0001212310/2 від 21.01.2011 р. (а.с.8, Т.1), №0001222310/2 від 21.01.2011 р. (а.с.9, Т.1), №0001212310/3 від 06.04.2011р. (а.с.89, Т.1) та №0001222310/3 від 06.04.2011р. (а.с.90, Т.1).

Податкове повідомлення-рішення №0001222310/3 від 06.04.2011р. з податку на прибуток.

Судом першої інстанції встановлено, що податкове зобов'язання з податку на прибуток (основний платіж), визначене оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням у зв»язку із включенням до складу валових витрат у ІІ ІV кварталах 2009 р. вартості транспортних послуг за актами здачі-приймання робіт, складеними позивачем по справі з ФОП ОСОБА_1, ПП « 2008 Кіровоград», ПП«Плантер». Вказані господарські операції, згідно акту-перевірки, не носять реального характеру, оскільки не відбувалися в об»єктивній дійсності.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «ТОТ Нафта» до податкової декларації з податку на прибуток підприємства за півріччя 2009 р. (а.с.92-95, Т.1) до складу валових витрат віднесено 5839243,00грн., в тому числі 24099,17 грн. за взаємовідносинами у ІІ кварталі 2009 року з ФОП ОСОБА_1 та ПП «Плантер», а саме - 1836,67 грн. по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_1 та 22262,50 грн. по взаємовідносинах з ПП «Плантер».

До податкової декларації з податку на прибуток підприємства за ІІІ квартали 2009 р. (а.с.96-97, Т.1) до складу валових витрат віднесено 10533503,00грн., в тому числі 38488,33 грн. за взаємовідносинами у ІІІ кварталі 2009 року з ПП « 2008 Кіровоград» та ПП «Плантер», а саме - 21035,83 грн. по взаємовідносинах з ПП « 2008 Кіровоград»та 17452,50 грн. по взаємовідносинах з ПП «Плантер».

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем до податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2009 рік (а.с.98-100, Т.1) до складу валових витрат віднесено 14282991,00грн., в тому числі 110302,07 грн. за взаємовідносинами у ІV кварталі 2009 року з ПП «Плантер».

Приймаючи рішення по суті заявлених апеляційних вимог, колегія суддів керується вимогами статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» ( в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), якою передбачено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 зазначеного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність, будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Підставою для включення до валових витрат будь-яких витрат є пов'язаність таких витрат із господарською діяльністю.

Пунктом 5.1 вказаного Закону встановлено, що валові витрати виробництва та обігу, сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

З правового аналізу вказаних законодавчих норм колегія суддів робить висновок, що до складу валових витрат можуть бути віднесені витрати, які безпосередньо пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва та реалізацією продукції, робіт, послуг, які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності та підтверджені належними та достатніми первинними документами.

Валові витрати можуть бути підтверджені лише тими документами, які свідчать про реальність виконання договору, зміст, обсяг наданих послуг та їх вартість.

Частина 2 ст. 9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» висуває до первинних документів такий обовязковий реквізит як зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції.

Згідно із приписами п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 зазначеного Закону України, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов»язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем по справі та вищезазначеними контрагентами були укладені відповідні господарські договори на поставку нафтопродуктів та перевезення вантажів. В обґрунтування виконання сторонами зазначених договорів позивачем до суду було надано копії актів здачі-прийняття робіт.

Як вбачається з матеріалів справи, у зазначених актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) сторонами вказано лише види послуг без зазначення їх змісту, зокрема не вказано конкретного переліку наданих ФОП ОСОБА_1, ПП «Плантер»та ПП « 2008-Кіровоград» послуг, розрахунків обсягу та вартості наданих послуг в розрізі їх кількості та видів.

Відмовляючи в задоволенні апеляційних вимог, колегія суддів бере до уваги й ту обставину, що діючим законодавством встановлено, що саме на платника податків покладається обов»язок щодо складання документів первинного бухгалтерського обліку, які згідно ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» повинні містити не тільки назву операції щодо якої складено документ, але й її зміст.

Окрім цього, з огляду на форму та зміст актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) неможливо встановити, які саме транспортні послуги здійснювались та яка їх конкретна ціна та вартість щодо кожного перевезення.

Судом першої інстанції, також, встановлено, що усі без винятку товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів, які надав до суду позивач, не відповідають за формою, визначеною додатком 3 до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та звязку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 р. №281/171/578/155 та не містять марки та виду нафтопродуктів, номерів резервуарів, об'єму нафтопродуктів (дм3), методу визначення маси нафтопродуктів, густини нафтопродуктів (нафти), кг/м3, температури нафтопродуктів (°C), маси нафтопродуктів (кг).

На підставі вищезазначеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що не знайшов підтвердження факт реальності господарських операцій з надання ФОП ОСОБА_1, ПП«Плантер»та ПП « 2008-Кіровоград» позивачеві транспортних послуг, а тому у випадку, якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, податкове зобов»язання з податку на додану вартість (основний платіж), визначене відповідачем у зв»язку із включенням ТОВ «ТОТ Нафта» до складу податкового кредиту за період з квітня 2009 р. по грудень 2009 р. податку на додану вартість в сумі 34577,92 грн. (а.с101-128, Т.1)

Згідно п.п.7.2.6. Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до вимог п.п.7.4.1. зазначеного Закону України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв»язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Оскільки судом встановлено факт відсутності реального характеру господарських операцій по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_1, ПП«Плантер»та ПП « 2008-Кіровоград», колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення №0001212310/3 від 06.04.2011р. задоволенню не підлягають.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про відмову у задоволенні позовних вимог прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 16 вересня 2011р. необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги позивача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування законної постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.160,196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ТОТ Нафта» - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2011р. у справі №1170\2а-1319\11 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а вразі складання рішення в повному обсязі відповідно до статті 160 зазначеного Кодексу - з дня складання постанови в повному обсязі.

Повний текст виготовлено - 06 червня 2013р.

Головуючий: В.В. Мельник

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: Л.М. Нагорна