Ухвала суду № 33726563, 18.09.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2013 р.Справа № 1570/3708/2012

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С. О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого - судді Скрипченка В.О.,

суддів Золотнікова О.С., Осіпова Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Сівєлькіної С.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 липня 2012 року у справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Пересувна механізована колона - 15» «Дунайводбуд» до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 29 грудня 2011 року №000126/2301 та №000127/2301,

В С Т А Н О В И В:

12 червня 2012 року відкрите акціонерне товариство «Пересувна механізована колона - 15» «Дунайводбуд» (далі - ВАТ «Пересувна механізована колона - 15» «Дунайводбуд») звернулася до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень від 29 грудня 2011 року №000126/2301 та №000127/2301.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилався на те, що відповідачем було проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Агротон-Південь» за період з 09 вересня 2010 року по 31 жовтня 2011 року, за результатами проведення якої складено акт перевірки від 08 грудня 2011 року № 3645/01035845, на підставі якого відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 29 грудня 2011 року № 000126/2301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 7763,00грн. (за основним платежем-6210 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -1553 грн.) та № 000127/2301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 6210,00 грн. (за основним платежем -4968 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями-1242 грн.). Позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню, як такі, що не відповідають чинному законодавству, оскільки прийняті на підставі помилкових висновків, до яких прийшов податковий орган в ході проведення перевірки.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду 18 липня 2012 року адміністративний позов був задоволений. Визнано протиправним та скасувано податкові повідомлення-рішення Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби від 29 грудня 2011 року № 000126/2301 та №000127/2301.

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити повністю у задоволенні позову ВАТ «Пересувна механізована колона - 15» «Дунайводбуд».

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено наступне.

У період з 25 листопада 2011 року по 01 грудня 2011 року на виконання постанови старшого слідчого СВ ПМ ДПА в Одеській області про призначення документальної позапланової перевірки від 21 вересня 2011 року, на підставі направлення від 24 листопада 2011 року № 1211, згідно із п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та відповідно до наказу Ізмаїльської ОДПІ від 24 листопада 2011 року № 1729 посадовою особою Ізмаїльської ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку з питань взаємовідносин ВАТ «Пересувна механізована колона - 15» «Дунайводбуд» з ПП «Агротон-Південь» за період з 09 вересня 2010 року по 31 жовтня 2011 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем був складений акт «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ВАТ «Пересувна механізована колона - 15» «Дунайводбуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Агротон-Південь» за період з 09 вересня 2010 року по 31 жовтня 2011 року від 08.12.2011 року № 3645/01035845 (а.с. 12-20), відповідно до висновку якого, перевіркою встановлено, що в порушення п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР позивачем занижено податок на прибуток у 4 кварталі 2010 року на суму 6210 грн., а також в порушення п.п. 7.2.1 п. 7.2 та п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР позивачем занижена сума ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету у листопаді 2010 року на суму 4968 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення від 29 грудня 2011 року № 000126/2301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 7763,00 грн. (за основним платежем -6210 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -1553 грн.) та № 000127/2301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 6210,00 грн. (за основним платежем -4968 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -1242 грн.) (а.с. 8-9).

Задовольняючи позовні вимоги ВАТ «Пересувна механізована колона - 15» «Дунайводбуд» суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно включено до складу валових витрат суми вартості суміші насіння газонних трав (універсальної) на загальну суму 24840 грн., отриманих від ПП «Агротон-Південь», а також правомірно сформовано податковий кредит з включенням до нього податку на додану вартість на загальну суму 4968 грн., сплаченого у складі вартості послуг, отриманих від ПП «Агротон-Південь».

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 29 грудня 2011 року № 000126/2301 та № 000127/2301, стали висновки відповідача про неправомірне віднесення позивачем до складу валових витрат у 4 кварталі 2010 року суми вартості суміші насіння газонних трав (універсальної) у розмірі 24840 грн., що не підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та завищення суми податкового кредиту з ПДВ у листопаді 2010 року на суму 4968 грн., внаслідок включення до складу податкового кредиту зазначеної суми ПДВ по податковій накладній, отриманій від ПП «Агротон Південь», у зв'язку з тим, що постановою слідчого ДПА в Одеській області від 21 вересня 2011 року зазначено, що засновником та директором ПП «Агротон-Південь» ОСОБА_1 документи по взаємовідносинам з підприємствами - контрагентами не підписувались, товари не поставлялись, у зв'язку з чим первинні бухгалтерські та податкові документи, які були підписані від імені директора ПП «Агротон-Південь» ОСОБА_1 не мають юридичної сили і доказовості.

Судом першої інстанції встановлено, що в перевіряємий період в ході здійснення господарської діяльності між позивачем та ПП «Агротон-Південь» був укладений договір б/н від 01 листопада 2010 року, згідно предмету якого Постачальник (ПП Агротон-Південь) зобов'язується поставити своїм транспортом та передати у власність Замовнику (Позивач) належний Постачальнику товар згідно накладних, а Замовник зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору (а.с. 53).

Також судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов вищезазначеного договору на адресу ВАТ «Пересувна механізована колона - 15» «Дунайводбуд» його контрагент-постачальник ПП «Агротон-Південь» поставив товар (суміш насіння газонних трав (універсальна), а позивач прийняв, отриманий товар. Про підтвердження поставки товару за вищевказаним договором свідчать первинні бухгалтерські документи, а саме видаткова накладна № 331 від 15 листопада 2010 року, податкова накладна № 331 від 15 листопада 2010 року, довідка від 03 липня 2012 року (а.с. 54, 85, 88).

Суму сплаченого ПДВ, згідно податкової накладної № 331 від 15 листопада 2010 року, отриманої від ПП «Агротон-Південь» у загальному розмірі 4968,00 грн. позивачем віднесено до складу податкового кредиту у листопаді 2010 року.

Як вірно визначив суд першої інстанції, позивачем були виконані всі зобов'язання, які покладено Цивільним кодексом України за вищевказаним договором поставки та фактичне (реальне) здійснення господарських операцій за цією угодою, а також використання отриманого товару у власній господарській діяльності підтверджується також наданими позивачем первинними документами податкового та бухгалтерського обліку, зокрема, свідоцтвами на насіння (а.с. 23-24), актами засвідчення скритих робіт (а.с. 26-28), випискою з журналу-ордеру № 6 за листопад 2010 року, випискою з матеріального звіту за грудень 2010 року, відомостями №7 та № 9 за грудень 2010 року, довідкою Ф-3 кБ за грудень 2010 року, актами прийняття виконаних будівельних робіт форми КБ-2 за грудень 2010 року, копіями сторінок з журналу - ордеру № 2 та з Головної книги рахунки № 311 та № 631, копіями наказів (а.с. 55-87).

Відповідно до вимог ст. 526 та ст. 545 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який дійшов висновку про те, що вказана вище угода підписана директорами підприємств, які на той час мали всі повноваження на укладення угод їх підписи завірені відповідними печатками підприємств, крім того укладена угода була виконаною, що підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, які мають всі необхідні реквізити, що передбачені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996 - XIV, п.1 ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та що не заперечувалось у судовому засіданні представником відповідача. Отже, надані первинні документи мають такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ПП «Агротон-Південь» позивачу була надана відповідна податкова накладна № 331 від 15 листопада 2010 року на загальну суму ПДВ у розмірі 4968,00 грн., яка має всі необхідні реквізити та відповідає чинному законодавству. Тобто, згідно п.п. 7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. Отже, сума податку на додану вартість у загальному розмірі 4968,00 грн. за вищезазначеною податковою накладною була включена позивачем до складу податкового кредиту, відповідного звітного періоду, а саме в листопаді 2010 року.

Як вбачається з акту перевірки та письмових запереченнях на позов відповідач посилається лише на постанову старшого слідчого СВ ПМ ДПА в Одеській області про призначення документальної позапланової перевірки від 21 вересня 2011 року, в якій зазначено, що в провадженні СВ ПМ ДПА в Одеській області знаходиться кримінальна справа №201201100048, яку порушено стосовно засновника та директора ПП «Агротон-Південь» ОСОБА_1 за ознаками злочинів, передбачених ст. 27 ч. 5, ст. 212 ч. 3 та ст. 205 ч. 2 Кримінального кодексу України, а також відносно невстановлених осіб за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 205 та ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України. Зокрема, в акті перевірки зазначено, що постановою від 21 вересня 2011 року зазначено, що засновником та директором ПП «Агротон-Південь» ОСОБА_1 документи по взаємовідносинам з підприємствами - контрагентами не підписувались, товари не поставлялись, у зв'язку з чим, первинні бухгалтерські та податкові документи, які були підписані від імені директора ПП «Агротон-Південь» ОСОБА_1 не мають юридичної сили і доказовості.

Що стосується твердження апелянта про те, що оскільки посадовими особами не надано, а перевіркою не встановлено документів, оформлених відповідно з вимогами чинного законодавства, то у позивача відсутні підстави для підтвердження валових витрат на суму 24 840 грн. та для включення до складу податкового кредиту у листопада 2010 року суми ПДВ у розмірі 4968,00 грн. по податковій накладній, отриманій від ПП «Агротон-Південь», колегія суддів зазначає, що податковий орган, приймаючи оскаржувані рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності первинних документів, висновок відповідача про те, що первинні бухгалтерські та податкові документи, які були підписані від імені директора ПП «Агротон-Південь» ОСОБА_1 не мають юридичної сили та доказовості, не підтверджені належними доказами та рішеннями суду про визнання їх такими.

Відповідно до вимог п.п. 2.3.4 наказу ДПА України Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства від 10 серпня 2005 року №327 зареєстрованого в Міністерстві юстиції 25 серпня 2005 року за №925/11205, зокрема його п.п. 2.3.4, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів.

Відповідно до приписів статті 121 Кримінально - процесуального кодексу України розголошення даних досудового слідства не допускається. Окрім того, інформація зазначена в постанові від 21 вересня 2011 року не підтверджена вироком суду в кримінальній справі і відповідно до приписів вказаного вище наказу ДПА України не може відображатися в акті перевірки.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що інформація, викладена в постанові слідчого від 21 вересня 2011 року без відповідного вироку суду, не є та не може бути належним доказом фіктивності первинних документів, складених на виконання вищезазначеного договору поставки і відповідно не можуть прийматися судом до уваги як не підтверджені належними та допустимими доказами.

Більш того - згідно з приписами ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач та його контрагент ПП «Агротон-Південь» належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи бухгалтерської та податкової звітності, стосовно чого не заперечував представник відповідача.

На даний час вищезазначений договір є дійсним та виконаним, рішення суду про визнання його не дійсними на даний момент не існує.

Важливим є і той факт, що на момент господарських відносин позивача з зазначеним контрагентом, ПП «Агротон-Південь» було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Відповідно до вимог статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач, діючи з належною обачністю, перевіривши наявність відомостей про його контрагента в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців уклав з ПП «Агротон-Південь» відповідний договір, прийняв та оплатив товар, вказана операція була належним чином відображена позивачем в своєму бухгалтерському та податковому обліку на підставі належним чином оформлених документів у відповідності до вимог чинного законодавства, з чим погоджується колегія суддів.

Як вбачається з акту перевірки (розділ 4.2.2. Податковий кредит), відповідач сам зазначає що: «До перевірки були надані документи щодо підтвердження отримання від ПП «Агротон-Південь» суміш насіння газонної трави універсальних. У книзі обліку виданих довіреностей внесені записи про видачу довіреностей матеріально відповідальній особі ОСОБА_2 на отримання суміші від ПП «Агротон-Південь». Крім того, у матеріальних звітах відповідальної особи ОСОБА_2 відображено списання отриманої від ПП «Агротон-Південь» суміші для проведення утеплення берми посівом багаторічних трав механічним способом об'єкт «Відновлення та підвищення надійності захисної дамби на ділянці шлюз. Акти прийому-здачі виконаних будівельних робіт за формою КБ 2 по зазначеним об'єктам підписані замовником без зауважень. До ДПІ у Приморському районі м. Одеси були направлені копії первинних документів для нарахування контрагенту ПП «Агротон-Південь» податкових зобов'язань по взаємовідносинам з ВАТ «ПМК-15» «ДВБ» за листопад 2010 року», що знову ж таки свідчить про те, що операція з поставки позивачу його контрагентом ПП «Агротон-Південь» товару (суміші насіння газонної трави (універсальної)) була належним чином відображена позивачем в своєму бухгалтерському та податковому обліку на підставі належним чином оформлених первинних документів у відповідності до вимог чинного законодавства.

Вирішуючи питання про правомірність висновку податкового органу про завищення позивачем валових витрат суд першої інстанції обґрунтовано виходив з наступного.

Вимоги законодавства щодо віднесення витрат підприємства до валових витрат встановлені ст. 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 335/94-ВР.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Правила ведення податкового обліку встановлюються виключно ст.11 3акону України 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР, якими не встановлено жодних вимог щодо видів та форм документів які мають підтверджувати валові витрати підприємства. Навпаки, цей закон у якості таких підтверджуючих документів вказує як «розрахункові», «платіжні», так і «інші документі». Тобто, за своїм змістом, вказані норми закону не дозволяють включати витрати підприємства у валові тільки у тому разі, якщо ці витрати взагалі не підтверджені будь-яким документом - ані розрахунковим, ані платіжним, ані іншим документом.

З огляду на вищевикладене вбачається, що у підтвердження правомірності віднесення ВАТ «Пересувна механізована колона - 15» «Дунайводбуд» до складу валових витрат суми вартості суміші насіння газонних трав (універсальної) у розмірі 24840 грн. позивачем були надані усі необхідні, належним чином оформленні первинні документи.

Згідно п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно п. 5.11 ст. 5 названого Закону установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Пунктом 1.32 ст. 1 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР передбачено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Що стосується правомірності формування податкового кредиту з включенням до нього податку на додану вартість на загальну суму 4968 грн., сплаченого у складі вартості послуг, отриманих від ПП «Агротон-Південь», суд першої інстанції обґрунтовано виходив з наступного.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України № 168-97/ВР від 03 квітня 1997 року, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168-97/ВР від 03 квітня 1997 року, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 названого Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

На підставі вищезазначеного, право на податковий кредит по податку на додану вартість у позивача виникає з дати видачі йому податкових накладних контрагентами.

Згідно пп. 7.2.3, 7.2.4 ст.7 Закону України № 168-97/ВР від 03.04.1997 року податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому Законом. Відповідно до положень підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.7.4.5. ст.7 Закону № 168-97/ВР від 03.04.1997 року не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). При цьому у системному зв'язку приписів п.п. 7.2.6. п. 7.2., п.п 7.4.5. п. 7.4., п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону «Про ПДВ»визначено момент виникнення права платника податків на податковий кредит та момент, в який суми податку на додану вартість можуть бути віднесені платником податку до складу податкового кредиту, тобто той момент, в який платник податків має не тільки право на податковий кредит, але й достатні, визначені Законом «Про ПДВ»правові та фактичні підстави для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту відповідного періоду.

Тобто, аналіз вищевказаних положень Закону України № 168-97/ВР від 03.04.1997 року надає достатні підстави для висновку, що платник податків має правову можливість скористатися правом на віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту саме по даті фактичного отримання таким платником податків оригіналу податкової накладної.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Тобто, згідно з вказаною нормою, податковий орган нараховує податкове зобов'язання з податку на додану вартість та застосовує фінансові санкції до підприємства тільки у разі відсутності податкових накладних під час перевірки.

З огляду на вищевикладене колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який дійшов висновку про те, що ВАТ «Пересувна механізована колона - 15»«Дунайводбуд» цілком обґрунтовано відповідно до п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» віднесло до податкового кредиту суму ПДВ, підтверджену відповідними документами, у тому числі податковою накладною. Зазначена операція відображені в податковій декларації за відповідний період.

Таким чином, на момент перевірки ВАТ «Пересувна механізована колона - 15»«Дунайводбуд» органом державної податкової служби, сума податку на додану вартість була підтверджена податковою накладною, яка і є документом, передбаченим підпунктом 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що спростовує твердження податкового органу про порушення підприємством вимог зазначеного Закону.

З урахуванням вищевикладеного колегія суддів вважає, що позивачем було правомірно сформовано та відображено валові витрати та згідно з приписами п. 1.7 статті 1, підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4,пункту 7.5 статті 7 Закону «Про ПДВ» включено до складу податкового кредиту суму ПДВ по взаємовідносинам з контрагентом ПП «Агротон-Південь».

Крім того колегія суддів звертає увагу на те, що згідно п. 86.9. ст. 86 ПК України у редакції, чинній підчас складання та направлення оскаржуваних повідомлень-рішень відповідачем, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

З аналізу зазначеної норми ПК України випливає, що в даному випадку акт перевірки від 08 грудня 2011 року № 3645/01035845, проведеної на виконання постанови старшого слідчого СВ ПМ ДПА в Одеській області про призначення документальної позапланової перевірки від 21 вересня 2011 року (а.с. 42), не міг слугувати підставою для прийняття оскаржуваних податкових, оскільки, як зазначалося вище, матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що Ізмаїльською ОДПІ Одеської області ДПС не надано доказів правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, не доведено суду наявність порушень порядку формування валових витрат та податкового кредиту, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог ВАТ «Пересувна механізована колона - 15» «Дунайводбуд» про скасування податкових повідомлень-рішень.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію апеляційному суду не довів та не обґрунтував. В свою чергу позивач довів апеляційному суду протиправність прийнятих відповідачем рішень.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст. ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Відтак, апеляційна скарга Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 липня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали апеляційного суду в повному обсязі.

Головуючий В.О.Скрипченко

Суддя О.С.Золотніков

Суддя Ю.В.Осіпов