Постанова № 33725970, 09.09.2013, Луганський окружний адміністративний суд

12

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 вересня 2013 року Справа № 812/6943/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Матвєєвої В.В.

при секретарі Захаровій Ю.О.

за участю сторін:

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Ур Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Луганській області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся із зазначеним позовом до Головного управління МВС України в Луганській області яким просив визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови в надання довідок на пільги по оплаті жилої площі, комунальних послуг і палива згідно ст. 22 Закону України «Про міліцію», зобов'язати відповідача Головне управління УМВС України в Луганській області надати йому довідки, як мешканцю сільської місцевості на забезпечення безоплатного користування комунальними послугами та паливом за встановленими нормами, згідно ст. 22 Закону України «Про міліцію».

В обґрунтування позову позивач зазначив, що він з 1999 року проходив службу в Станично-Луганському РВ УМВС України в Луганській області, 09.2011 року був звільнений за висланим бажанням по ст. 64 п. «ж» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

15.11.2011 року після проходження медичної комісії позивачем, йому було змінено наказ про звільнення, а саме зазначено, що він звільнений за ст. 64 п. «в» Положення через обмежений стан здоров'я.

На момент звільнення позивач мав вислугу років 21 рік 07 місяців 05 днів, що на думку позивача дає йому право отримувати пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» ст.. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та користуватись пільгами, передбаченими статтею 22 Закону України «Про міліцію».

26.06.2013 року позивач звернувся до відповідача з проханням надати йому довідку про право на комунальні пільги, як мешканцю сільської місцевості та як працівнику міліції, оскільки вважає, що за ним зберігається зазначене право відповідно до ст. 22 Закону України «Про міліцію».

10.07.2013 року позивач отримав відмову у наданні довідки з посиланням на Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ відповідно до якого він звільнений через обмежений стан здоров'я, що не дає йому право користуватись відповідними пільгами, передбаченими статтею 22 Закону України «Про міліцію».

Позивач не згоден із відмовою у наданні довідки, просить визнати дії відповідача щодо ненадання довідки, яка б підтверджувала його право на пільги неправомірними та зобов'язати відповідача Головне управління МВС України в Луганській області видати йому довідку.

В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги, надав пояснення, аналогічні викладеному у позові, позов просив задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнав, надав письмові заперечення, в яких зазначив, що позивач проходив службу в ОВС та був звільнений з посади першого заступника начальника відділу - начальника кримінальної міліції Станично-Луганського РВ ГУМВСУ у Луганській області наказом начальника ГУМВСУ від 29.09.2001 року №336 о/с за п. 64 «в» через обмежений стан здоров'я Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про міліцію» - працівникам міліції надаються пільги по оплаті жилої площі, комунальних послуг і палива з 50% знижкою за умови, якщо розмір наданих пільг у грошовому еквіваленті разом із середньомісячним сукупним доходом працівника міліції за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За працівниками міліції, звільненими зі служби за віком, хворобою або вислугою років, зберігається право на пільги за цим Законом за умови, якщо середньомісячний сукупний дохід сімї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Така підстава для звільнення з ОВС, як «за станом здоров'я», за якою звільнено позивача до вказаного переліку не входить, та відповідно , як вважає відповідач, відсутні правові підстави для надання позивачу пільг, передбачених статтею 22 Закону України «Про міліцію».

У судовому засідання представник відповідача надав пояснення, аналогічні викладеному у запереченнях, у задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 проходив службу в ОВС та був звільнений з посади першого заступника начальника відділу - начальника кримінальної міліції Станично-Луганського РВ ГУМВСУ у Луганській області наказом начальника ГУМВСУ від 29.09.2001 року №336 о/с за п. 64 2В2 через обмежений стан здоров'я (а.с. 8, 10).

Вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні становить 16 років 01 місяць 17 днів, у пільговому обчисленні - 21 рік 07 місяців 05 днів, що підтверджується наказом УМВСУ в Луганській області від 29.09.2011 року №336 о/с (а.с. 8).

Відповідно до пенсійного посвідчення НОМЕР_1 від 25.11 2011 року позивач ОСОБА_1 отримує пенсію за вислугу років (а.с. 7).

Як вбачається із відповіді ГУМВСУ у Луганській області від 10.07.2013 року № ВДЗ/В-970 позивачу було відмовлено у наданні довідки про право на пільги по оплаті житла, комунальних послуг а також палива, відповідно до ст. 22 Закону України «Про міліцію» (а.с.9).

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Статтею 22 Закону України «Про міліцію» встановлені гарантії соціального захисту працівників міліції, а саме зазначено, що держава гарантує працівникам міліції соціальний захист.

Частина 4 ст.22 Закону України «Про міліцію» передбачає надання працівникам міліції та членам їх сімей 50-процентної знижки по оплаті жилої площі, комунальних послуг, а також палива в межах норм, встановлених законодавством. Відповідно до частини 5 вказаної статті працівники міліції, які живуть і працюють у сільській місцевості та в селищах міського типу, і члени їх сімей, які проживають з ними, забезпечуються безплатно житлом з опаленням і освітленням за встановленими нормами, а також користуються іншими пільгами, передбаченими законодавством.

Як встановлено в судовому засідання та не заперечується сторонами позивач є мешканцем сільської місцевості.

Згідно ч.7 ст.22 Закону України «Про міліцію» за працівниками міліції, звільненими зі служби за віком, хворобою або вислугою років, зберігається право на пільги за цим Законом, за умови, якщо середньомісячний сукупний доход сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про міліцію» порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 64 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року №114,передбачені підстави звільнення зі служби в запас осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, а саме: а) за віком; б) через хворобу; в) через обмежений стан здоров'я; г) через скорочення штатів; д) через службову невідповідність; є) за порушення дисципліни; ж) за власним бажанням; з) у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу в інші міністерства і відомства (організації).

Відповідно до наказу від 29.09.2011 №336 о/с із змінами внесеними наказом від 15.11.2011 №378 о/с позивач був звільнений із органів внутрішніх справ за пунктом 64 «в» «через обмежений стан здоров'я» Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Пунктом «б» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачено, що пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д" статті 12 цього Закону, незалежно від віку в разі, якщо вони мають на день звільнення зі служби вислугу 20 років і більше.

Аналізуючи зазначені вище норми закону та відповідні їм правовідносини, суд прийшов до висновку, що поняття звільнення у «зв'язку з хворобою», яке визначено статтею 22 Закону України «Про міліцію» включає звільнення і «через хворобу» (пункт «б») і «через обмежений стан здоров'я» (пункт «в»), яке як більш конкретна підстава звільнення у зв'язку з фізичними вадами зазначена у Положенні про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ. Виключення цієї підстави звільнення («через обмежений стан здоров'я») із переліку підстав, які дають право на отримання пільг, передбачених статтею 22 Закону України «Про міліцію» буде звуженням прав осіб, які не можуть продовжувати службу в ОВС саме у зв'язку із станом здоров'я: чи то через хворобу, чи то через обмежений стан здоров'я. Зазначене призведе до обмеження прав певної категорії громадян

Відповідно до статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 24 Конституції України також закріплено, що не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Виключення із кола осіб, які мають певні пільги при звільненні з ОВС України у зв'язку з хворобою, осіб які не можуть продовжувати службу у зв'язку з обмеженим станом здоров'я призведе до порушення закріпленого Конституцією України принципу ненадання привілеїв за певними ознаками одній категорії громадян перед іншою.

Суд також бере до уваги, що стаття 22 Закону України «Про міліцію» не є відсилочною, у ній не йдеться посилання на підстави звільнення, передбачені Постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року №114, а тому при вирішенні питання наявності прав на пільги у певної категорії осіб необхідно керуватись переліком підстав, який зазначено у Законі.

Рішенням Конституційного Суду України від 06.07.1999 року № 1-16/99 ( у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України і Міністерства фінансів України щодо офіційного тлумачення положень ч. 6 ст. 22 Закону України «Про міліцію» та ч. 7 ст. 22 Закону України «Про пожежну безпеку», в мотивувальній частині якого зазначено, що Україна як соціальна держава взяла на себе зобов'язання щодо соціального захисту громадян, забезпечення права кожного на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї. Позбавлення членів сім'ї працівника міліції чи особового складу державної пожежної охорони права на житлово-комунальні пільги, якими вони користуються протягом усього періоду перебування на службі в міліції чи державній пожежній охороні, у разі його звільнення за віком, через хворобу чи за вислугою років означало б не лише суттєве обмеження прав особи, звуження їх змісту та обсягу, а й дискримінацію непрацездатних, приниження людини, зневажання її честі й гідності, повагу до яких закріплено на конституційному рівні.

Таким чином, враховуючи те, що на день звільнення зі служби позивач ОСОБА_1 мав вислугу років більше ніж 21 рік, отримує пенсію за вислугу років та був звільнений у зв'язку із хворобою з формулюванням «через обмежений стан здоров'я», суд вважає, що він відноситься до категорії осіб, які відповідно до статті 22 Закону «Про міліцію» мають право на пільги щодо оплати жилої площі, комунальних послуг і палива.

Відповідно до п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року № 117 «Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги» для включення до Реєстру інформації пільговик подає уповноваженому органу довідку про склад сім'ї, копії документів, що підтверджують право пільговика та членів його сім'ї на пільги, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів, пред'являє паспорт та надає інформацію про характеристику житла та послуг, щодо отримання яких він має пільги та реально ними користується.

Якщо у пільговика немає посвідчення, яке б засвідчувало його право на пільги, пільговику необхідно надати інший документ, який би засвідчував право на відповідні пільги до відповідного закону України. У даному випадку це довідка з Міністерства внутрішніх справ.

За таких обставин, дії відповідача щодо відмови позивачу у наданні йому довідки про право на пільги по оплаті житлово-комунальних послуг є неправомірними.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 17, 94, 158, 159, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Луганській області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати неправомірними дії Головного управління МВС України в Луганській області щодо відмови ОСОБА_1 в наданні довідки на пільги по оплаті жилої площі, комунальних послуг і палива згідно статті 22 Закону України «Про міліцію».

Зобов'язати Головне управління МВС України в Луганській області надати ОСОБА_1 довідки як мешканцю сільської місцевості на забезпечення безоплатного користування комунальних послуг та палива за встановленими нормами, згідно ст.. 22 Закону України «Про міліцію».

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 34,41грн., сплачений ним відповідно до квітанції №129 від 08.08.2013.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови буде складено та підписано 16 вересня 2013 року.

Суддя В.В. Матвєєва