Постанова № 33725569, 24.09.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2013 р.Справа № 923/565/13Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Лисенко В.А.

Суддів: Мацюри П.Ф., Ліпчанської Н.В.

(Склад колегії суддів змінено згідно розпорядженням в.о. голови суду № 737 від 23.09.2013р.)

При секретарі: Станковій І.М.

За участю представників сторін:

від ФОП ОСОБА_1 - ОСОБА_2, довіреність № б/н від 29.07.2013р.;

від ДП „Керченський морський торговельний порт" - Смольська Г.С., довіреність № 149 від 05.07.2013р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства „Керченський морський торговельний порт"

на рішення господарського суду Херсонської області від 13.06.2013р.

по справі № 923/565/13

за позовом Державного підприємства „Керченський морський торговельний порт"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 100 034, 16 грн.

Встановила:

У травні 2013 року Державне підприємство „Керченський морський торговельний порт" звернулось до господарського суду Херсонської області з позовною заявою про стягнення заборгованості з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 68 916,80 грн. збитків, штрафних санкцій у розмірі 31 117,36 грн., що складає в сумі - 100 034, 16 грн. А також позивач просив стягнути з відповідача судовий збір у сумі 2 000,68 грн.

Заявою від 20.05.2013р. позивач збільшив позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій до суми 47 509,54 грн.

Господарський суд першої інстанції задовольнив заяву позивача та позов розглядався з позовними вимогами про стягнення 68 916,80 грн. збитків, 28 061,19 грн. пені за прострочення виконання зобов'язання до 30 днів та 19 448,35 грн. - 7% штрафу за прострочення виконання зобов'язання понад 30 днів, всього - 116 426,34грн. (а.с.48)

Рішенням господарського суду Херсонської області від 13.06.2013р. (суддя Клепай З.В.) в задоволені позову відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про неукладеність договору підряду, у зв'язку з чим у позивача відсутні підстави для стягнення заборгованості з відповідача, оскільки між сторонами не має господарських зобов'язань. Рішення суду мотивоване приписами ст. 875 ЦК України та ст.ст. 180, 181 ГК України

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, Державне підприємство „Керченський морський торговельний порт" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати в повному обсязі та прийняти нове, яким позовні вимоги про стягнення з відповідача 116 426,34 грн. задовольнити, посилаючись на порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Стягнути з відповідача на користь позивача суму судового збору у розмірі 1 164,27 грн.

На думку апелянта, у суду не має підстав для визнання договору підряду неукладеним, оскільки умови договору виконувались сторонами.

Більш детальніше доводи вказані у скарзі.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити рішення суду без змін, а скаргу без задоволення з мотивів відсутності вини відповідача за невиконання умов договору та наявності прострочення кредитора в зобов'язанні.

До початку розгляду справи представниками сторін заявлене клопотання про скасування судового рішення та затвердження мирової угоди.

Судова колегія відхиляє клопотання у зв'язку з таким.

Відповідно до вимог частини 4 пункту 8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 17 травня 2011 р. "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України" апеляційна інстанція не застосовує положення ГПК щодо затвердження господарським судом мирової угоди та відмови позивача від позову.

З урахуванням вищенаведеного та при відсутності прямої норми процесуального закону, що надає право апеляційної інстанції затвердити мирову угоду, немає правових підстав для задоволенні зазначеного клопотання.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Херсонської області, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступників висновків.

Відповідно до приписів ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.04.2012р. між Державним підприємством „Керченський морський торговельний порт" та ФОП ОСОБА_1 був укладений договір підряду № 1/10- 04/2012, за умовами якого відповідач прийняв на себе зобов'язання власними силами, матеріалами та у відповідності до проектно-кошторисної документації та умов договору, виконати будівництво металевого боксу на два автомобілі на території гаража позивача. (а.с.21)

Згідно із п. 4 Договору, термін виконання робіт складає 90 робочих днів після отримання авансу та надання фронту робіт.

Пунктом 5 визначена договірна вартість, яка складає 277 833,60 грн.

Зазначений договір за своєю правовою природою є договором підряду на капітальне будівництво, який повинен відповідати нормам глави 61 ЦК України та ст.ст. 318-322 ГК України.

Відповідно до ст. 844 ЦК України ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником.

Відповідно до п. 19 Договору, позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача аванс у розмірі 50% від вартості договірної ціни у розмірі 138 916,80 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2236 від 13.04.2012р.

У травні 2012 року ФОП ОСОБА_1 надав ДП „Керченський морський торговельний порт" акт виконаних робіт на суму 106 819,04 грн., з яких 70 000 грн. зараховані за рахунок виплаченого авансу, а різниця у сумі 36 819,04 грн. сплачена позивачем відповідно виставленого рахунку відповідача № 36 від 07.05.2012р. та платіжного доручення № 2713 від 10.05.2012р. позивача.

Додатковою угодою № 1 до Договору сторони погодили те, що термін дії за договором повинен закінчитись 08.02.2013р.

З матеріалів справи вбачається, що роботи за договором не виконані, об'єкт не зданий Державному підприємству „Керченський морський торговельний порт".

Судова колегія не погоджується з висновком першої інстанції щодо неукладеності спірного договору з огляду на таке.

Відповідно до статті 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до ст.180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч. 1 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

В силу ч. ч. 1, 2 ст. 877 ЦК України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов'язана надати відповідну документацію.

Отже, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності узгодженої сторонами проектно-кошторисної документації, що є істотною умовою договору підряду.

Вимоги до проектної документації встановлені у ДБН А 2.2-3-2004 "Проектування. Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва", затверджені наказом Держбуду України від 20.01.2004 р. № 8.

З матеріалів справи вбачається, що вказані вимоги сторонами дотримані, що підтверджується проектом С-4533-000 (а.с. 85-103), додатком №1, що є невід'ємною частиною Договору , узгодженої сторонами договірної ціни (а.с. 26) та розрахунків локальної сміти, що обумовлює договірну ціну (а.с.27 - 32).

Судова колегія вважає, що між сторонами було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов даного договору, зокрема, погоджено строки початку і завершення будівництва, погоджено договірну ціну, яку визначено як у договорі, так і в окремому документі, погоджено графік виконання робіт (а.с. 25- 26).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що сторони вчинили юридично значимі дії, спрямовані на виконання зазначеного договору, а саме відповідач почав будівництво, сторонами укладено додаткову угоду 01.11.2012р. до договору (а.с. 24), позивачем сплачено суму авансу на підставі договору (а.с. 36-37), сторонами підписано акт приймання виконаних робіт за травень 2012 р. (а.с. 41-42) , підрядником виставлений рахунок на оплату частки робіт (а.с.38), замовником сплачено в рахунок виконаних робіт 36 819,04 грн. (а.с.39).

Зазначені обставини виключають можливість визнання договору підряду неукладеним.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, рішення суду підлягає скасуванню на підставі п.3 ч.1 ст.104 ГПК України.

При прийнятті нового рішення судова колегія частково задовольняє позовні вимоги на підставі такого.

Позивачем заявлені позовні вимоги щодо стягнення збитків у вигляді повернення залишку неосвоєного авансу у сумі 68 916,80 грн. та штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за договором на суму 47 509, 54 грн. (а.с. 48)

Вирішуючи позовні вимоги, судовою колегією встановлено таке.

Незважаючи на наявність Договору підряду встановлено, що саме позивачем не виконано умови договору.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не передав відповідачеві фронту робіт, що передбачено пунктом 4 Договору. Зазначене підтверджується відсутністю відповідного акту.

Судовою колегією встановлено, що портом також не виконано вимоги п. 2 Додаткової угоди № 1 до Договору № 27 від 23.04.2012 року, а саме огородження території проведення будівельних робіт згідно вимог ДБН А.3.2-2-2009р., надання в розпорядження ФОП ОСОБА_1 акту допуску.

Відповідно до ст.34 Закону України „Про регулювання містобудівної діяльності" Замовник (позивач) мав право вимагати від відповідача розпочати проведення будівельних робіт за вказаним договором лише після реєстрації відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт. При цьому з суті вказаного Закону та форми бланку вбачається, що оформлення декларації про початок виконання будівельних робіт та проведення інших дій щодо її реєстрації в Інспекції ДАБК є виключним обов'язком Позивача, як замовника будівництва.

Вказана декларація про початок виконання будівельних робіт в розпорядження відповідача надана не була. До того ж, як в подальшому стало відомо Відповідачеві зазначена декларація взагалі не була позивачем оформлена та зареєстрована в інспекції ДАБК , через відсутність належного затвердження проекту будівництва.

Згідно п. 29 Загальних умов укладення та виконання договорів у капітальному будівництві, затверджених Постановою КМУ № 668 від 01.08.2005 року: замовник, зокрема, зобов'язаний надати підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), передати дозвільну та іншу договірну документацію і ресурси відповідно до договору підряду.

Відповідно до ч.1 ст. 613 Цивільного кодексу України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Відповідно ч. 3 ст. 320 ГК України підрядник має право не братися за роботу, а розпочату роботу зупинити у разі порушення замовником своїх зобов'язань за договором, внаслідок якого початок або продовження робіт підрядником виявляються неможливими чи значно ускладненими.

Частиною 4 ст. 612 ЦК України встановлено, що прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що у відповідача відсутня вина у порушенні строків виконання робіт за договором, у зв'язку з чим позовні вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у сумі 47 509, 54 грн. не підлягають задоволенню відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України.

Відносно позовних вимог про стягнення збитків судова колегія звертає увагу на порушення стороною юридичної кваліфікації щодо звернення про стягнення неосвоєного авансу у сумі 68 916,80 грн. у вигляді збитків.

Згідно із ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1)протиправної поведінки;

2) розміру збитків;

3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками;

4)вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

З матеріалів справи вбачається відсутність вини відповідача у невиконанні господарського зобов'язання.

Але незважаючи на неправильність юридичної кваліфікації, правова природа щодо стягнення сум є повернення залишку не освоєного авансу за договором будівельного підряду.

Вирішуючи спір у цієї частині судова колегія звертає увагу на рекомендації Вищого господарського суду України, викладені у Листі від 29.06.2010 № 01-08/ 369 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України.

Пунктом 16 листа зазначено, що відповідно до статті 2 Закону України "Про судоустрій України" суд, здійснюючи правосуддя, на засадах верховенства права забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Частиною першою статті 1 ГПК передбачено, що звернення до господарського суду зазначених у цій нормі юридичних осіб і громадян здійснюється за захистом їх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

У частинах першій і четвертій статті 4 ГПК йдеться про вирішення господарським судом спорів на підставі Конституції України, цього Кодексу інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також норм права інших держав.

З урахуванням наведеного, господарські суди у вирішенні спорів не лише можуть, а й повинні застосовувати норми права, якими регулюються спірні правовідносини у конкретних справах, незалежно від того, чи посилаються на відповідні норми сторони та інші учасники судового процесу (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Підставами позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу ( п.3.12 Постанови ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р.).

Оскільки підставою позову є повернення залишку не освоєного авансу за договором будівельного підряду у сумі 68 916,80 грн., внаслідок цього зазначена сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача на підставі ст. 526 Цивільного Кодексу України.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судова колегія стягує з відповідача на користь позивача 689, 17 грн. повернення судового збору.

Керуючись ст.99, 101, 103 п.2, 104 ч.1 п.3, 105 ГПК України, судова колегія -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Державного підприємства „Керченський морський торговельний порт" - задовольнити.

Рішення господарського суду Херсонської області від 13.06.2013р. по справі № 923/565/13 - скасувати.

Прийнятті нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_1 в ХФ АБ „Південний", МФО 352640 ) на користь Державного підприємства „Керченський морський торговельний порт" (98312, м. Керч, вул. Кірова, 28, р/р 26002300408859 ТОБО № 10011/0219 філії КРУ АО „Ощадбанк", МФО 324805, код ЄДРПОУ 01125554) 68 916,80 грн. (шістдесят вісім тисяч дев'ятсот шістнадцять гривень 80 коп.) залишок неосвоєного авансу, а також 689,17 грн. (шістсот вісімдесят дев'ять грн. 17 коп.) судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Доручити господарському суду Херсонської області видати відповідний наказ із зазначенням усіх необхідних реквізитів сторін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 26.09.2013 року

Головуючий суддя В.А. Лисенко

Суддя П.Ф. Мацюра

Суддя Н.В. Ліпчанська