Рішення № 33725419, 26.09.2013, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

_________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 67-28-47, факс 77-44-62

Іменем України

РІШЕННЯ

"26" вересня 2013р. Справа № 927/1117/13

Позивач: Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116

Відповідач: Комунальне підприємство «Прилукитепловодопостачання» Прилуцької міської ради Чернігівської області, вул. Садова, 104, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500

Предмет спору: про стягнення заборгованості в сумі 208958,27 грн.

Суддя І.Г.Мурашко

Представники сторін:

позивач: Левченко О. Є. довіреність № 256/10 від 14.12.2012 р. представник

відповідач: Трепаченко А.М. довіреність № 38 від 08.01.2013 р. представник

Суд виносить рішення після оголошеної перерви у судовому засіданні від 24.09.2013 р. відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" подано позов до Комунального підприємства «Прилукитепловодопостачання» Прилуцької міської ради Чернігівської області про стягнення 208958,27 грн. заборгованості, з яких 89727,76 грн. пені за період з 11.02.2011 р. по 20.07.2011 р., включно, 99331,52 грн. інфляційних втрат за період з лютого 2011 р. по травень 2013 р., включно, 19898,99 грн. трьох відсотків річних за період з 11.02.2011 р. по 22.07.2013 р. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-2230 БО-39 від 20.12.2010 р.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов повністю.

Відповідач відзивом на позов № 1234/1 від 23.09.2013 р. та представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог в частині нарахування пені заперечив, посилаючись на те, що позивачем був проведений невірний розрахунок пені, з порушенням п. 9.3 договору № 06/10-2230 БО - 39, відповідно до якого строк позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у 3 роки, нарахування неустойки здійснюється за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом. Натомість позивачем був здійснений розрахунок пені відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, тобто в порушення умов договору (а.с. 138-139).

У судовому засіданні від 24.09.2013 р.. відповідачем було заявлено клопотання про зупинення провадження по справі, у зв'язку з реорганізацією позивача. Судом клопотання відхилено виходячі з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках: 1) призначення господарським судом судової експертизи; 2) надсилання господарським судом матеріалів прокурору або органу досудового розслідування; 3) заміни однієї з сторін її правонаступником.

Згідно поданого до клопотання документу, реорганізація позивача полягає лише в зміні організаційно-правової форми, а тому, за даних обставин, суд дійшов висновку про безпідставність клопотання відповідача, яке може призвести к необґрунтованому затягуванню строку судового розгляду справи (а.с. 135-136).

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд, -

ВСТАНОВИВ:

20 грудня 2010 року між сторонами був укладений Договір № 06/10-2230 БО-39 поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання (в редакції додаткової угоди № 1 до договору від 28.01.2011 р.) (далі - Договір) та Додаток № 1 до цього договору, згідно з умовами якого позивач (постачальник) зобов"язується поставити відповідачу (покупцю) імпортований природний газ, а відповідач зобов"язується прийняти від позивача і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2. цього договору. (п.п. 1.1. Договору) (а.с. 12-20).

Відповідно до п. 1.2. Договору в редакції додаткової угоди № 4 до договору від 30.08.2011 р., постачальник передає покупцю в період з 01.01.11р. по 31.12.11р. включно природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 3541,720 тис.куб.м, в тому числі по місяцях: січень 877,53 тис. куб. м., лютий 141,74 тис. куб. м., березень 270,68 тис. куб. м., квітень 207,35 тис. куб. м., травень 18,16 тис. куб. м., червень 15,98 тис. куб. м., липень 8,16 тис. куб. м., з 1 - по 5 серпня 2,12 тис. куб. м., вересень 0,000 тис. куб. м., жовтень 420 тис. куб. м., листопад 740 тис. куб. м., грудень 840 тис. куб. м. Загальний розмір поставки складає 3541,72 тис. куб. м. Постачання природного газу в період з 06 серпня 2011 по 30 вересня 2011 року буде здійснюватись за окремим договором у зв'язку із набуттям чинності Закону України від 07.07.2011 р. № 3609-VI. Дана додаткова угода поширює свою дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.01.2011 р. (п. 4 додаткової угоди) (а.с.23).

Згідно п. 3.1. Договору в редакції додаткової угоди № 1 від 28.01.2011 р., ціна за 1000 куб.м природного газу становить 2282,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою 20%. Крім того, тариф на транспортування газу магістральними та розподільними трубопроводами - 234,00 грн., крім того ПДВ - 20%. До сплати за 1000 куб.м природного газу - 2561,64 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ 3073,97 грн.

В редакції додаткової угоди № 2 від 04.04.2011 р. до договору п. 3.1 договору визначає, що ціна за 1000 куб.м природного газу становить 2553,20 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою 20%. Крім того, тариф на транспортування газу магістральними та розподільними трубопроводами - 259,70 грн., крім того ПДВ - 20%. До сплати за 1000 куб.м природного газу - 2863,96 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ 3436,75 грн.

В редакції додаткової угоди № 3 від 11.07.2011 р. до договору п. 3.1 договору визначає, що ціна за 1000 куб.м природного газу становить 3023,50 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою 20%. Крім того, тариф на транспортування газу магістральними та розподільними трубопроводами - 285 грн., крім того ПДВ - 20%. До сплати за 1000 куб.м природного газу - 3368,97 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ 4042,76 грн.

Відповідно до п. 4.1. Договору, розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати, остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 2.1 додатку до договору від 20.12.2010 р., з урахуванням п. 2 додаткової угоди № 4 від 30.08.2011 р. до договору приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість. Акт приймання - передачі газу складається на підставі технічних актів приймання-передачі газу між газотранспортним підприємством та покупцем, з урахуванням планового обсягу поставки, наданого постачальником. Не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, покупець зобов'язується надати постачальнику для підпису два примірники акта приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою покупця і погоджені газотранспортним підприємство, копію технічних актів приймання-передачі газу.

Відповідно до додаткової угоди № 5 від 03.10.2011 р. до договору спірний договір № 06/10-2230 БО-39 припинив свою дію в частині поставки природного газу з 01 жовтня 2011 року (а.с. 24).

Згідно матеріалів справи, позивач передав, а відповідач, який є кінцевим споживачем, прийняв імпортований природний газ за Договором у період з січня - серпень 2011 року на загальну суму 4836758,37 грн. що підтверджується актами передачі-приймання природного газу за січень-серпень 2011 року, які підписані та скріплені печатками двох сторін (а.с. 51-58).

Відповідач порушив умови договору - за поставлений газ розрахувався з порушенням строків оплати.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання. Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.

Пунктом 7.3.1 договору сторони передбачили, що у разі порушення покупцем умов п. 4.1 договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення 89727,76 грн. пені за період з 11.02.2011 р. по 20.07.2011 р., включно.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач порушив умови договору - за поставлений газ розрахувався несвоєчасно.

Відповідач не надав доказів відсутності своєї вини в несвоєчасній оплаті боргу.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені) (ст. 258 Цивільного кодексу України). Статтею 259 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Пунктом 9.3. договору строк позовної давності за цим договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у три роки. Неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Відповідач відзивом на позов проти нарахування пені заперечив, посилаючись на невірний розрахунок позивача (невірний період нарахування), що здійснений з порушенням вимог п. 9.3. договору.

Відповідно до п. 4.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за угодою сторін, тому, зокрема, умови договору, за якими сторони встановили, що така давність обчислюється не з моменту прострочення платежу, а з іншої дати, що визначається шляхом зворотного відрахування шести місяців від дати пред'явлення вимоги, суперечать вимогам закону і не застосовуються судом.

Отже, позивачем правомірно здійснено розрахунок пені за період з 11.02.2011 р. по 20.07.2011 р., включно, тобто в межах шести місяців від дня прострочення виконання зобов'язання відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та з урахуванням строку позовної давності , встановленої сторонами в договорі ( 3 роки).

Вимоги позивача щодо стягнення пені за вказаний період підлягають частковому задоволенню в сумі 89497,95 грн., оскільки при розрахунку позивачем було невірно визначено прострочку виконання зобов'язання за актом приймання передачі за березень 2011 р. - строк оплати настав з 12.04.2011 р., замість 11.04.2011 р., за актом приймання передачі за травень 2011 р. - з 13.06.2011 р., замість 11.06.2011 р.

При цьому суд виходить з вимог частини 1 ст. 252 Цивільного кодексу України, відповідно до якої строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Стаття 253 даного кодексу визначає, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Частини 5 ст. 254 даного кодексу визначає, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відповідно до умов спірного договору строк виконання зобов'язання визначається днями, тому позивач при здійснені розрахунку мав керуватися вищевказаними вимогами.

Так за актом-приймання передачі за січень 2011 р. строк оплати настав 11.02.2011 р., за актом приймання-передачі за лютий 2011 р. строк оплати настав 11.03.2011 р., за актом-приймання передачі за березень 2011 р. строк оплати настав 12.04.2011 р., за актом-приймання передачі за квітень 2011 р. строк оплати настав 11.05.2013 р., за актом-приймання передачі за травень 2011 р. строк оплати настав 13.06.2011 р., за актом приймання-передачі за червень 2011 р. строк оплати настав 12.07.2011 р., за актом приймання - передачі за липень 2011 р. строк оплати настав 11.08.2011 р., за актом приймання - передачі за серпень 2011 р. строк оплати настав 13.09.2011 р. Остаточний розрахунок за поставлений природній газ відповідач здійснив 22.07.2013 р.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 99331,52 грн. за період лютий 2011 року - травень 2013 року включно та 3% річних в сумі 19898,99 грн. за період з 11.02.2011 р. по 22.07.2013 р.

Позовні вимоги в частині стягнення трьох відсотків річних за період з 11.02.2011 р. по 22.07.2013 р. підлягають частковому задоволенню в сумі 19876,93 грн. з тих же підстав (невірно визначено прострочку виконання зобов'язання за актом приймання передачі за березень 2011 р. - 12.04, замість 11.04, за травень 2011 р. - 13.06., замість 11.06, за червень 2011 р. - 12.07, замість 11.07, а також не враховано, що 2012 р. складається з 366 днів).

Перевіривши розрахунки позивача, суд доходить висновку, що позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат за заявлений період підлягають задоволенню частково в сумі 98915,71 грн., в зв'язку із помилкою позивача при здійсненні розрахунку.

Як вбачається з листа Верховного суду України від 03.04.1997 р. N 62-97р. "Про рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" у випадках, коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається із внесків, зроблених у різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому умовно потрібно вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

У судовому засіданні від 24.09.2013 р. позивач надав пояснення зазначивши, що розрахунок інфляційних втрат був здійснений з врахуванням вищезазначеного листа.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що позивачем не вірно визначено розмір суми, яка індексуються, за березень 2011 р. індексації підлягає 3103518,81 грн., замість 3133218,73 грн., оскільки відповідачем не була врахована часткова оплата за 15.03.2011 р. в сумі 29699,92 грн.

У відповідності до п.п.1,2 п. 2. ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена ставка судового збору у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Тобто, в даному випадку, сума судового збору, яка підлягала сплаті позивачем - 4179,17 грн. Фактично, згідно платіжного доручення № 561 від 27.08.2013р., позивачем сплачено 4180 грн.судового збору.

Відповідно до ст. 7 Закону України „Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі, зокрема, внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, підлягає поверненню позивачу 0,83 грн. зайво сплаченого судового збору.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 22, 49, ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Прилукитепловодопостачання» Прилуцької міської ради Чернігівської області (17500, Чернігівська обл., м. Прилуки, вул. Садова, 104, код 32863684 з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем) на користь Дочірньої компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, № 26002007367001 в Київській ФПАТКБ „Південкомбанк" м. Київ, МФО 320876, код ЄДРПОУ 31301827) - 89497,95 грн. пені, 98915,71 грн. інфляційних втрат, 19876,93 грн. трьох відсотків річних, 4165,82 грн. судового збору.

2. В решті позовних вимог відмовити.

3. Повернути Дочірній компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, № 26002007367001 в Київській ФПАТКБ „Південкомбанк" м. Київ, МФО 320876, код ЄДРПОУ 31301827) з державного бюджету м. Чернігова (рахунок 31217206783002 банк ГУ ДКСУ в Чернігівській області, МФО 853592, код 38054398) надлишково сплачений судовий збір в сумі 0,83 грн., перерахований згідно платіжного доручення № 561 від 27.08.2013р., оригінал якої знаходиться в матеріалах справи № 927/1117/13 господарського суду Чернігівської області.

4. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя І.Г.Мурашко