Рішення № 33725291, 18.09.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2013 р.Справа № 916/2200/13

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Воробйова А.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: Тащі Л.Ю. за довіреністю від 19.12.2012р.

Від відповідача: Пономаренко Ю.П. за довіреністю від 02.09.2013р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом приватного підприємства „Інгус Ойл" до товариства з обмеженою відповідальністю „Холдингова компанія „Мікрон" про стягнення 11 866,66 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство „Інгус Ойл" (далі по тексту - ПП „Інгус Ойл") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Холдингова компанія „Мікрон" (далі по тексту - ТОВ „ХК „Мікрон") про стягнення заборгованості в загальному розмірі 11 866,66 грн., яка складається із трьох відсотків річних в сумі 338,13 грн., збитків від інфляції в сумі 52,12 грн., пені в сумі 1 686,03 грн. та штрафу в розмірі 9 790,38 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором купівлі-продажу ПММ № 62 від 18.04.2011р. щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати вартості придбаної продукції.

Відповідач повністю заперечує проти задоволення позовних вимог, наголошуючи на надмірно великому розмірі штрафних санкцій, заявлених до стягнення. Крім того, ТОВ „ХК „Мікрон" посилалось на той факт, що спір з приводу стягнення з нього на користь позивача штрафних санкцій за порушення умов договору купівлі-продажу ПММ № 62 від 18.04.2011р. вже був предметом судового розгляду в межах справи № 916/405/13-г, яка перебувала в провадженні господарського суду Одеської області.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

18.04.2011р. між ПП „Інгус Ойл" (Продавець) та ТОВ „ХК „Мікрон" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу ПММ № 62, у відповідності до умов якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупця, а Покупець - прийняти та оплатити паливно-мастильні та інші матеріали (далі по тексту договору - „товар"). Даний договір набув чинності з моменту його підписання зі строком дії до 31.12.2011р. В подальшому, підписанням додаткової угоди № 1 від 15.01.2012р. сторонами по справі було продовжено строк дії договору купівлі-продажу ПММ № 62 від 18.04.2011р. до 31.12.2012р.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Сторонами договору поставки можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у пунктах 1, 2 частини другої статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Виходячи з положень п.п. 1.5, 2.1 договору купівлі-продажу ПММ № 62 від 18.04.2011р. базисом поставки є: DDP - склад Покупця відповідно до його заявок. Строк відвантаження товару - протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати отримання заявки.

Відповідно до положень ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом терміну дії договору купівлі-продажу ПММ № 62 від 18.04.2011р. позивачем здійснювалась систематична передача у власність відповідача товару, який є предметом відповідної угоди. Так, згідно із видатковими накладними № РН-00000018 від 26.09.2012р., № РН-00000031 від 27.09.2012р., № РН-00000057 від 02.10.2012р., № РН-00000150 від 15.10.2012р., № РН-00000173 від 19.10.2012р. позивачем було передано у власність ТОВ „ХК „Мікрон" товар на загальну суму 48 951,93 грн., що підтверджується підписами представників сторін на даних товаросупровідних документах, скріплених відповідними печатками. Факт прийняття товару за вказаними накладними з боку ТОВ „ХК „Мікрон" під час розгляду справи не заперечувався.

Згідно з п. 2.2 договору купівлі-продажу ПММ № 62 від 18.04.2011р. Покупець здійснює оплату товару протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту відвантаження. Датою оплати є дата надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, а саме із банківської виписки з рахунку позивача № 26004289141, відкритому у ПАТ „Марфін Банк", вартість придбаного протягом строків здійснення кожного із платежів.

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку із простроченням виконання відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань зі своєчасної та в повному обсязі оплати вартості придбаної на виконання умов договору купівлі-продажу ПММ № 62 від 18.04.2011р. продукції, позивачем з посиланням на положення ст. 625 ЦК України було здійснено розрахунок трьох відсотків річних в сумі 338,13 грн., що є наслідком порушення вказаного грошового зобов'язання. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми трьох відсотків річних /а.с. 10/, господарський суд зазначає, що позивачем було допущено низку помилок при його здійсненні, які укладається у наступному.

Так, по-перше, позивачем не було враховано, що загальна тривалість календарного 2012 року, зокрема протягом якого триває допущене відповідачем порушення власних грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу ПММ № 62 від 18.04.2011р., складає 366 календарних днів, а не 365 днів. По-друге, в порушення вимог ст.ст. 253, 254 ЦК України, якими визначаються правила початку та закінчення перебігу строків, ПП „Інгус Ойл" неправильно визначалась тривалість строку порушення відповідачем власних зобов'язань, в результаті чого, даний термін кожного разу безпідставно збільшувався на 1 день.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку, що правильним розрахунком трьох відсотків річних у спірних правовідносинах має бути:

22 896,00 грн. * 50 (кількість днів прострочення з 11.10.2012р. по 29.11.2012р. включно) * 0,03/ 366 = 93,84 грн.

1 049,98 грн. * 81 (кількість днів прострочення з 12.10.2012р. по 31.12.2012р. включно) * 0,03/366 = 6,97 грн.

1 049,98 грн. * 59 (кількість днів прострочення з 01.01.2013р. по 28.02.2013р. включно) * 0,03/365 = 5,09 грн.

2 109,95 грн. * 76 (кількість днів прострочення з 17.10.2012р. по 31.12.2012р. включно) * 0,03/366 = 13,14 грн.

2 109,95 грн. * 49 (кількість днів прострочення з 01.01.2013р. по 18.02.2013р. включно) * 0,03/365 = 8,50 грн.

9 158,40 грн. * 63 (кількість днів прострочення з 30.10.2012р. по 31.12.2012р. включно) * 0,03/366 = 47,29 грн.

9 158,40 грн. * 49 (кількість днів прострочення з 01.01.2013р. по 18.02.2013р. включно) * 0,03/365 = 36,88 грн.

13 737,60 грн. * 59 (кількість днів прострочення з 03.11.2012р. по 31.12.2012р. включно) * 0,03/366 = 66,44грн.

13 737,60 грн. * 49 (кількість днів прострочення з 01.01.2013р. по 18.02.2013р. включно) * 0,03/365 = 55,33 грн.

Таким чином, за наслідком здійсненого перерахунку суд дійшов висновку про правомірність нарахування відповідачу до сплати трьох відсотків річних в загальній сумі 333,48 грн., у зв'язку з чим, позовні вимоги у названій частині підлягають частковому задоволенню.

Крім того, в порядку ст. 625 ЦК України позивачем було нараховано ТОВ „ХК „Мікрон" до сплати збитки від інфляції в сумі 52,12 грн. за порушення останнім власних грошових зобов'язань. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних збитків, господарський суд дійшов висновку про допущення позивачем помилки при його здійсненні, яка укладалась у невірному застосуванні індексів інфляції періоду прострочення до суми основного боргу.

У листі Верховного Суду України „Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997р. № 62-97р. зазначено наступне. Для визначення суми боргу з урахуванням індексу інфляції необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, помножити між собою, а отриманий зведений індекс інфляції помножити на суму боргу. Крім того, у випадках, коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається з внесків, що зроблені в різні періоди, кожний внесок збільшується на розмір індексу інфляції відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок розпочинається с наступного місяця - червня.

У постанові Вищого господарського суду України від 01.02.2012 N 52/30 висловлено правову позицію, згідно із якою при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку, що правильним розрахунком збитків від інфляції у спірних правовідносинах має бути:

1) за накладною № РН-00000018 від 26.09.2012р. збитки від інфляції не розраховувались, оскільки зведений індекс інфляції періоду прострочення є меншим, ніж 100%;

2) 1 049,98 грн. * 1,001996996 (зведений індекс інфляції періоду жовтня 2012р. - лютого 2013р.) - 1 049,98 = 2,10 грн.

3) 2 109,95 грн. * 1,001996996 (зведений індекс інфляції періоду листопада 2012р. - лютого 2013р.) - 2 109,95 = 4,21 грн.

4) 9 158,40 грн. * 1,001996996 (зведений індекс інфляції періоду жовтня 2012р. - лютого 2013р.) - 9 158,40 = 18,29 грн.

5) 13 737,60 грн. * 1,001996996 (зведений індекс інфляції періоду жовтня 2012р. - лютого 2013р.) - 13 737,60 = 27,43 грн.

Таким чином, за результатами здійсненого перерахунку, господарський суд дійшов висновку про правомірність нарахування відповідачу до сплати збитків від інфляції в сумі 52,03 грн., у зв'язку з чим, позовні вимоги у названій частині підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Так, згідно ч.ч. 1 - 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (з наступними змінами та доповненнями) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу положень ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Положеннями п.п. 3.2, 3.3 договору купівлі-продажу ПММ № 62 від 18.04.2011р. визначено, що у випадку порушення умов оплати, передбачених даним договором, Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості відвантаженого, але несплаченого товару за кожен день прострочки, яка діяла протягом періоду, за який сплачується пеня. Пеня нараховується до повного виконання Покупцем власних зобов'язань з оплати товару. У випадку прострочки оплати товару в строки, обумовлені п. 2.2 даного договору, більш ніж на 5 (п'ять) банківських днів, Покупець сплачує на користь Продавця штраф в розмір 20% від вартості товару за кожен випадок такої прострочки.

З посиланням на п.п. 3.2, 3.3 договору купівлі-продажу ПММ № 62 від 18.04.2011р. позивачем було нараховано відповідачу до сплати пеню в сумі 1 686,03 грн. та штраф в сумі 9 790,38 грн. за порушення останнім власних грошових зобов'язань. Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок суми штрафу, нарахованого на підставі п. 3.3 договору купівлі-продажу ПММ № 62 від 18.04.2011р., господарський суд визнає його правильним та обґрунтованим, у зв'язку з чим, позовні вимоги в частині стягнення штрафу в сумі 9 790,38 грн. підлягають задоволенню.

При цьому, перевіривши розрахунок пені /а.с. 10/, господарський суд дійшов висновку про допущення позивачем низки помилок при його здійсненні, які є аналогічними із тими, що були допущені з боку ПП „Інгус Ойл" при здійсненні розрахунку трьох відсотків річних. З огляду на викладене, правильним розрахунком пені у спірних правовідносинах має бути:

22 896,00 грн. * 50 (кількість днів прострочення з 11.10.2012р. по 29.11.2012р. включно) * 0,15/ 366 = 469,18 грн.

1 049,98 грн. * 81 (кількість днів прострочення з 12.10.2012р. по 31.12.2012р. включно) * 0,15/366 = 34,86 грн.

1 049,98 грн. * 59 (кількість днів прострочення з 01.01.2013р. по 28.02.2013р. включно) * 0,15/365 = 25,45 грн.

2 109,95 грн. * 76 (кількість днів прострочення з 17.10.2012р. по 31.12.2012р. включно) * 0,15/366 = 65,72 грн.

2 109,95 грн. * 49 (кількість днів прострочення з 01.01.2013р. по 18.02.2013р. включно) * 0,15/365 = 42,49 грн.

9 158,40 грн. * 63 (кількість днів прострочення з 30.10.2012р. по 31.12.2012р. включно) * 0,15/366 = 236,47 грн.

9 158,40 грн. * 49 (кількість днів прострочення з 01.01.2013р. по 18.02.2013р. включно) * 0,15/365 = 184,42 грн.

13 737,60 грн. * 59 (кількість днів прострочення з 03.11.2012р. по 31.12.2012р. включно) * 0,15/366 = 332,18 грн.

13 737,60 грн. * 49 (кількість днів прострочення з 01.01.2013р. по 18.02.2013р. включно) * 0,15/365 = 276,63 грн.

Таким чином, за результатами здійсненого перерахунку, господарський суд дійшов висновку про правомірність нарахування відповідачу до сплати пені в сумі 1 667,40 грн., у зв'язку з чим, позовні вимоги у названій частині підлягають частковому задоволенню.

При цьому, судом відхиляються заперечення відповідача проти позову, в обґрунтування яких покладено твердження, що спір з приводу стягнення з ТОВ „ХК „Мікрон" на користь позивача штрафних санкцій за порушення умов договору купівлі-продажу ПММ № 62 від 18.04.2011р. вже був предметом судового розгляду в межах справи № 916/405/13-г, яка перебувала в провадженні господарського суду Одеської області, з огляду на наступне.

Дійсно, в провадженні господарського суду Одеської області перебувала справа № 916/405/13-г за позовом ПП „Інгус Ойл" до ТОВ „ХК „Мікрон" про стягнення заборгованості в сумі 51 653,53 грн. за договором купівлі-продажу ПММ № 62 від 18.04.2011р. Рішенням господарського суду Одеської області від 29.04.2013р. із даної справи позовні вимоги було задоволено шляхом присудження до стягнення із ТОВ „ХК „Мікрон" на користь ПП „Інгус Ойл" заборгованості в сумі 51 653,53 грн.

В свою чергу, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.06.2013р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 08.08.2013р., вищезазначене рішення місцевого господарського суду із справи № 916/405/13-г було скасоване, у задоволенні позовних вимог ПП „Інгус Ойл" було відмовлено.

Під час розгляду вказаної справи апеляційним господарським судом було встановлено, що на виконання умов договору купівлі-продажу ПММ № 62 від 18.04.2011р. ПП „Інгус Ойл" було передано у власність ТОВ „ХК „Мікрон" товар на загальну суму 295 873,48 грн., а останнім, в свою чергу, вартість придбаного товару була оплачена у повному обсязі. При цьому, ПП „Інгус Ойл" зараховувало грошові кошти, що надходили від ТОВ „ХК „Мікрон" в якості оплати вартості придбаного товару, на погашення штрафних санкцій, нарахованих за порушення останнім власних грошових зобов'язань. З огляду на викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що ПП „Інгус Ойл" не має права самостійно спрямовувати кошті, які оплачуються відповідачем з чітким призначенням платежу на оплату суми основного боргу, в рахунок погашення штрафних санкцій, рахунки на оплату яких позивачем не виставлялись. Оскільки позивачем було заявлено в межах справи № 916/405/13-г вимоги про стягнення із ТОВ „ХК „Мікрон" саме суми основного боргу за договором купівлі-продажу ПММ № 62 від 18.04.2011р., яка була повністю погашена відповідачем, у задоволенні вказаних позовних вимог ПП „Інгус Ойл" апеляційним господарським судом було відмовлено.

Тобто, в межах справи № 916/405/13-г, яка перебувала в провадженні господарського суду Одеської області, позивачем не заявлялись позовні вимоги про стягнення із ТОВ „ХК „Мікрон" ані платежів, нарахованих в порядку ст. 625 ЦК України, ані штрафних санкцій. Також, за результатами розгляду даної справи апеляційний господарський суд не встановив факту відсутності у ПП „Інгус Ойл" права на нарахування штрафних санкцій за договором купівлі-продажу ПММ № 62 від 18.04.2011р.

Підсумовуючи вищевикладені обставини, господарський суд дійшов висновку про безпідставність вищезазначених заперечень відповідача проти позову. Також, судом відхиляються твердження ТОВ „ХК „Мікрон" про необхідність зменшення розміру штрафних санкцій, заявлених до стягнення, через їх надмірно великий розмір, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з положеннями п. 3 ч.1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

При розгляді даного питання суд вважає за доцільне звернутися також до приписів п. 2.4 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 29.04.94р. N 02-5/293 „Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань", якими встановлено, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Арбітражного процесуального кодексу України), суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Отже, вирішальною обставиною, яка впливає на можливість зменшення штрафних санкцій, заявлених до стягнення, є саме винятковість обставин, які слугували підставою для порушення зобов'язання. Такі обставини, за загальним правилом, повинні носити характер форс-мажорних, тобто тих, які за звичайних умов не могли бути передбачені сторонами. Іншою істотною обставиною, наявність якої є підставою для застосування вищенаведених норм закону, є явна неспіврозмірність штрафних санкцій, що нараховані за порушення окремого зобов'язання, розміру цього зобов'язання.

Слід зазначити, що відповідачем не наведено жодної обставини, яка свідчила б про винятковість обставин, в результаті існування яких він не мав можливості сумлінно виконувати власні грошові зобов'язання за договором купівлі-продажу ПММ № 62 від 18.04.2011р. Також, суд зазначає, що штрафні санкції, заявлені до стягнення, не можуть бути кваліфіковані як явно несвіврозмірні із розміром простроченого грошового зобов'язання в сумі 48 951,93 грн., щодо якого позивачем здійснювалось нарахування санкцій.

Також, суд звертає увагу відповідача на положення ст.ст. 610, 611 ЦК України, згідно із якими у випадку порушення грошового зобов'язання для порушника настають несприятливі правові наслідки у вигляді сплати неустойки (штрафу, пені). Безпідставне ж зменшення нарахованої на законних підставах суми неустойки призведе до порушення прав кредитора.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості ТОВ „ХК „Мікрон" перед ПП „Інгус Ойл" в загальному розмірі 11 843,29 грн., яка складається із трьох відсотків річних в сумі 333,48 грн., збитків від інфляції в сумі 52,03 грн., пені в сумі 1 667,40 грн. та штрафу в сумі 9 790,38 грн., витікає з умов укладеної між сторонами по справі угоди, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи. Доказів, спростовуючих викладене, відповідачем суду надано не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог ПП „Інгус Ойл" частково на суму 11 843,29 грн. Таким чином, із ТОВ „ХК „Мікрон" слід стягнути на користь ПП „Інгус Ойл" три відсотки річних в сумі 333,48 грн., збитки від інфляції в сумі 52,03 грн., пеню в сумі 1 667,40 грн. та штраф в сумі 9 790,38 грн. ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610 - 612, 615, 617, 625, 629, 662, 664, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 231, 232, 265 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (із змінами та доповненнями).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат по справі, суд виходить із наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, 02.09.2013р. між ТОВ „ХК „Мікрон" (Замовник) та адвокатом Пономаренком Ю.П. (Виконавець) було укладено договір про надання правової допомоги, у відповідності до умов якого Виконавець прийняв на себе зобов'язання надати Замовнику правову допомогу в обсязі та на умовах, що передбачені даним договором, зокрема представництво інтересів Замовника у судах загальної юрисдикції, господарських, адміністративних судах всіх інстанцій.

Відповідно до акту про надання юридичних послуг від 30.09.2013р. ТОВ „ХК „Мікрон" прийняло надані адвокатом Пономаренком Ю.П. послуги юридичного характеру, що включали в себе складання відзиву на позов, пояснень, заяв на адресу господарського суду, підготовку документів для судового розгляду, юридичне обслуговування по веденню справи в господарському суді. Вартість наданих послуг, які були сплачені ТОВ „ХК „Мікрон", складала 3 000 грн.

Згідно зі ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги зміст договору про надання правової допомоги від 02.09.2013р., господарський суд визнає обґрунтованим та доведеним факт понесення відповідачем витрат на оплату послуг адвоката, пов'язаних із розглядом даної справи в сумі 3 000 грн. При цьому, суд зазначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката є розумним та співрозмірним із змістом правової допомоги, надання якої є необхідним для захисту інтересів відповідача.

Положеннями ст. 49 ГПК України передбачено, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, приймаючи до уваги часткову відмову у задоволенні позовних вимог ПП „Інгус Ойл", господарський суд покладає на останнього судові витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката, в сумі 5,91 грн. пропорційно до розміру позовних вимог, у задоволенні яких господарським судом було відмовлено.

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610 - 612, 615, 617, 625, 629, 662, 664, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 231, 232, 265 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (із змінами та доповненнями), ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Холдингова компанія „Мікрон" /65031, м. Одеса, вул. М. Боровського, 37, код ЄДРПОУ 00222338, р/р 2600431132040 в АБ „Південний", МФО 328209/ на користь приватного підприємства „Інгус Ойл" /місцезнаходження: 67531, Одеська область, Комінтернівський район, с. Кордон, вул. Центральна, 36; фактична адреса: 65026, м. Одеса, Митна площа, 1-А, офіс 303; код ЄДРПОУ 36143790, р/р 26002210288555 в АТ „ПроКредит Банк", м. Київ, МФО 320984/ три відсотки річних в сумі 333 грн. 48 коп. /триста тридцять три грн. 48 коп./, збитки від інфляції в сумі 52 грн. 03 коп. /п'ятдесят дві грн. 03 коп./, пеню в сумі 1 667 грн. 40 коп. /одна тисяча шістсот шістдесят сім грн. 40 коп./, штраф в сумі 9 790 грн. 38 коп. /дев'ять тисяч сімсот дев'яносто грн. 38 коп./, судовий збір в сумі 1 717 грн. 11 коп. /одна тисяча сімсот сімнадцять грн. 11 коп./. Наказ видати.

3. В решті позову відмовити.

4. Стягнути з приватного підприємства „Інгус Ойл" /місцезнаходження: 67531, Одеська область, Комінтернівський район, с. Кордон, вул. Центральна, 36; фактична адреса: 65026, м. Одеса, Митна площа, 1-А, офіс 303; код ЄДРПОУ 36143790, р/р 26002210288555 в АТ „ПроКредит Банк", м. Київ, МФО 320984/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Холдингова компанія „Мікрон" /65031, м. Одеса, вул. М. Боровського, 37, код ЄДРПОУ 00222338, р/р 2600431132040 в АБ „Південний", МФО 328209/ витрати на правову допомогу адвоката в сумі 5 грн. 91 коп. /п'ять грн. 91 коп./. Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 23.09.2013р.

Суддя С.П. Желєзна