Рішення № 33725216, 17.09.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну 16

T >тел. 235-24-26

____________________________

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

">Р І Ш Е Н Н ЯONT>

"17" вересня 2013 р. Справа № 911/2699/13

за позовом NT>345">товариства з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС», м. Київ,

до відповідача виробничого сільськогосподарського кооперативу «Ріжки», с. Ріжки Таращанського району,

про стягнення 41 148,21 грн.

Суддя О.В. Конюх;

представники сторін:

ass="fs347">від позивача: не з’явився; від відповідача: не з’явився;

СУТЬ СПОРУ :

позивач – товариство з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС», м. Київ, звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 18.06.2013р. №130юр-436/2013 до відповідача – виробничого сільськогосподарського кооперативу «Ріжки», с. Ріжки Таращанського району, в якому просить суд стягнути з відповідача 41 148,21 грн. заборгованості за Договором від 19.06.2012р. №К-19/06, з яких: 36 100,00 грн. основного боргу, пеня в сумі 4 588,31 грн. та три проценти річних в сумі 459,90 грн., а також покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 1 720,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, у відповідності до умов договору від 19.06.2012р. №К-19/06, якісно та в строки виконав на території сільгоспугідь відповідача (замовника) сільськогосподарські роботи, що підтверджується відповідним актом прийому-передачі від 27.12.2012р. №4764 на загальну суму 41 100,00 грн., проте відповідач свої договірні зобов’язання в частині оплати виконаних робіт належним чином не виконав, у зв’язку з чим за відповідачем рахується заборгованість в сумі 36 100,00 грн. Крім того, у зв’язку із простроченням відповідачем основного грошового зобов’язання, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 4 588,31 грн. та три проценти річних в сумі 459,90 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.07.2013р. заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду.

В судове засідання 06.08.2013р. представники позивача та відповідача не з’явились, вимоги ухвали господарського суду від 17.07.2013р. не виконали, витребувані документи та докази суду не подали, про причини нез’явлення суд належним чином не повідомили, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялися належним чином.

20.08.2013р. до господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання від 19.08.2013р. №541/2013 про залучення до матеріалів справи додаткових документів, в тому числі копії банківської виписки по особовому рахунку за 04.04.2013р., з якої вбачається, що відповідачем 07.08.2013р. за платіжним дорученням №201 були перераховані грошові кошти в сумі 36 100,00 грн. згідно акту звірки взаєморозрахунків від 25.07.213р.

В судове засідання 20.08.2013р. з’явився представник позивача та надав суду додаткові усні пояснення по суті спору. Представник відповідача в судове засідання 20.08.2013р. не з’явився, вимоги ухвал господарського суду від 17.07.2013р. та від 06.08.2013р. не виконав, витребувані документи та докази суду не подав, про причини нез’явлення суд належним чином не повідомив.

16.09.2013р. до господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява від 16.09.2013р. №579/2013 про розгляд справи без його участі.

В судове засідання 17.09.2013р. представники позивача та відповідача не з’явились. Відповідач вимоги ухвал господарського суду від 17.07.2013р., від 06.08.2013р. та від 20.08.2013р. не виконав, про причини нез’явлення суд належним чином не повідомив, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином.

Відповідно до пункту 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час та місце розгляду справи у разі виконання судом вимог частини першої ст. ст. 87, 64 ГПК України. Як свідчать залучені до матеріалів справи повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідач, в порядку ст. ст. 87, 64 ГПК України, був належним чином та завчасно повідомлений судом про дату, час та місце проведення судових засідань. Крім того, відповідно до пункту 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи обмежений статтею 69 ГПК України строк розгляду справи, те, що всі особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлялися про дату, час та місце судового розгляду, та те, що матеріалів справи достатньо для вирішення спору по суті, відповідно до права суду, наданого його ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши позов товариства з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС», м. Київ (далі по тексту – ТОВ «ДПЗКУ-МТС»), до виробничого сільськогосподарського кооперативу «Ріжки», с. Ріжки Таращанського району (далі по тексту – ВСК «Ріжки»), всебічно та повно вивчивши зібрані у справі докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів. Майново–господарські зобов’язання між суб’єктами господарювання виникають на підставі господарських договорів (частина 1 ст. 179 ГК України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 ЦК України).

Підставою виникнення взаємних прав та обов’язків сторін у справі є укладений 19.06.2012р. між ТОВ «ДПЗКУ-МТС» (виконавець) та ВСК «Ріжки» (замовник) Договір №К-19/06 (далі – Договір), згідно якого виконавець зобов’язується на території сільгоспугідь замовника виконати сільськогосподарські роботи по збиранню врожаю сільгоспкультур на пальному замовника за кількістю, якістю, в строки та на умовах Договору, а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконані роботи. Відповідно до умов Договору:

- загальна вартість виконаних робіт (сума до сплати) обчислюється виходячи з актів передачі-приймання виконаних робіт, що підписані сторонами (п. 3.2. Договору);

- оплата здійснюється перерахуванням грошових коштів на поточний рахунок виконавця на підставі актів передачі-приймання виконаних робіт в строк не пізніше ніж 5 (п’ять) робочих днів з дати підписання відповідного акту передачі-приймання виконаних робіт (п. 3.3. Договору);

- за прострочення оплати виконаної роботи, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що нараховується на суму заборгованості, за кожен день прострочення оплати (п. 5.3. Договору);

- Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2012р. (п. 7.1. Договору).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами. P>

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є змішаним договором, який містить елементи договору підряду та договору надання послуг. Відповідно до визначення частин 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу. Згідно частини 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Згідно частини 1 ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а з відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до приписів ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, змістом зобов’язання сторін є обов’язок позивача (виконавця) належним чином та у встановлений строк виконати передбачені Договором роботи та надати послуги, що в свою чергу породжує обов’язок відповідача (замовника) прийняти роботи та оплатити за них обумовлені Договором кошти.

Як стверджує позивач та вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивачем виконані, а відповідачем прийняті без зауважень роботи (послуги) зі збирання сільгоспкультур (соя та кукурудза) на загальну суму 41 100,00 грн., що підтверджуються актом здачі-приймання робіт (надання послуг) від 27.12.2012р. №4764, який підписаний повноважними представниками та скріплений печатками обох сторін (належним чином засвідчена копія акту наявна в матеріалах справи).

Згідно частини 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Пунктом 3.3 Договору встановлено, що оплата здійснюється перерахуванням грошових коштів на поточний рахунок виконавця на підставі актів передачі-приймання виконаних робіт в строк не пізніше ніж через 5 (п’ять) робочих днів з дати підписання відповідного акту передачі-приймання виконаних робіт.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Згідно частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як твердить позивач, відповідач свої договірні зобов’язання щодо оплати виконаних робіт (послуг) виконав лише частково. Так, платіжним дорученням від 04.04.2013р. відповідачем було перераховано 5 000,00 грн., що вбачається з копії банківської виписки від 04.04.2013р. За таких обставин, станом на день звернення позивача з позовом до суду, заборгованість відповідача складала 36 100,00 грн.

Після порушення провадження у справі, відповідачем платіжним дорученням від 07.08.2013р. №201 повністю погашено заборгованість в сумі 36 100,00 грн., що підтверджується банківською випискою з особового рахунку від 07.08.2013р. (належним чином засвідчена копія банківської виписки залучена до матеріалів справи) та позивачем не заперечується.

Відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Згідно до пункту 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» припинення провадження у справі на підставі пункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Таким чином, провадження у справі в частині вимог позивача про стягнення з відповідача 36 100,00 грн. основного боргу, підлягає припиненню судом на підставі пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України, оскільки судом встановлено, що спір щодо зазначених вимог припинив існування в процесі розгляду справи.

Однак, згідно частини 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до частини 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За таких обставин, судом встановлено факт порушення відповідачем своїх зобов’язань, який полягає у невчасній оплаті коштів позивачу (прострочення боржника).

У зв’язку із простроченням відповідачем грошового зобов’язання, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 4 588,31 грн. та 3% річних в сумі 459,90 грн. Щодо зазначених вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до частини 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.3. Договору встановлено, що за прострочення оплати виконаної роботи, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що нараховується на суму заборгованості за кожен день прострочення сплати.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов’язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій – неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступені його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Інше встановлено пунктом 5.6 Договору, згідно якого період нарахування пені складає два роки.

Згідно частини 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Постановою правління Національного банку України від 21.03.2012р. №102 «Про регулювання грошово-кредитного ринку» розмір облікової ставки НБУ встановлений на рівні 7,5%; постановою правління Національного банку України від 06.06.2013р. №209 розмір облікової ставки НБУ встановлено на рівні 7,0%.

Положеннями частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних не є штрафними санкціями, а є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного суду України від 23.01.2012р. у справі №37/64). Отже, враховуючи:

- встановлення судом факту прострочення відповідачем грошового зобов’язання перед позивачем;

- відповідальність за порушення грошового зобов’язання, визначена пунктами 5.3 Договору та статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»;

- спосіб захисту права згідно ст. 625 Цивільного кодексу України

та виходячи з наступного розрахунку, який враховує встановлені судом розмір простроченого грошового зобов’язання відповідача, належні строки його виконання, передбачені законом та Договором:

документ

нараховано, грн.

строк оплати

(п. 3.3. Договору)

фактично сплачено, грн.

основний борг, грн.

кількість днів прострочення

пеня, грн.

3% річних, грн.

Акт здачі-приймання від 27.12.2012р. №4764

41 100,00

31.12.2012р.

41 100,00

94 дні (01.01.2013-04.04.2013)

1 587,70

317,54

платіжне доручення від 04.04.2013р. №65_44033

5 000,00

36 100,00

71 день (05.04.2013-14.06.2013*)

1 048,38

210,67

платіжне доручення від 07.08.2013р.

36 100,00

всього

41 100,00

41 100,00

0

2 636,08

528,21

*за заявлений позивачем період

судом встановлено, що за заявлений позивачем в позові період до 14.06.2013р. з відповідача належить до стягнення пеня в сумі 2 636,08 грн. та 3% річних в сумі 528,21 грн.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення пені в сумі 4 588,31 грн. підлягає задоволенню частково в сумі 2 636,08 грн.

Позивачем заявлено до стягнення три проценти річних в сумі 459,90 грн. Заява про збільшення розміру позовних вимог, в порядку ст. 22 ГПК України, позивачем не подавалась. Суд, приймаючи рішення, не може виходити за межі позовних вимог, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 459,90 грн. підлягає задоволенню в заявленій сумі.

Відповідно до частини другої ст. 49 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи те, що на момент звернення до суду у відповідача існувала заборгованість в сумі 36 100,00 грн. порушення своїх зобов’язань з боку відповідача призвело до необхідності позивачу звернутися до суду за захистом своїх прав, що спричинило додаткові витрати, пов’язані із сплатою судового збору, суд, на підставі частини другої ст. 49 ГПК України, покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору. Зазначеної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України в пункті 4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

За таких обставин, повно та обґрунтовано дослідивши наявні у справі докази, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи твердження позивача, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню частково. Суд приймає рішення про стягнення з відповідача – виробничого сільськогосподарського кооперативу «Ріжки» на користь позивача – товариства з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС» заборгованості за Договором від 19.06.2012р. №К-19/06 в розмірі 3 095,98 грн., з яких: 3% річних в сумі 459,90 грн. та пеня в сумі 2 636,08 грн. В частині вимог (36 100,00 грн. основного боргу, які сплачені після звернення позивача до суду) суд припиняє провадження на підставі пункту 1-1 частини першої ст. 80 ГПК України. Відповідно до частини другої статті 49 ГПК України суд покладає на відповідача відшкодування позивачу витрат по сплаті судового збору.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 11, 16, ч. 1 ст. 509, ст. ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530, ч. 1 ст. 549, ст. 610, ч. 1 ст. 612, ч. 2 ст. 625, ст. ст.. 627, 629, ч. ч. 1, 2 ст. 837, ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 179, ч.1 ст. 193, ст. 230, ч. ч. 4, 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232, ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», ст. ст. 33, ч. 2 ст. 49, ст. ст. 69, 75, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС» до виробничого сільськогосподарського кооперативу «Ріжки» задовольнити частково.

2. Стягнути з виробничого сільськогосподарського кооперативу «Ріжки» (09512, Київська обл., Таращанський р-н, с. Ріжки, вул. Нагірна, буд. 1, код ЄДРПОУ 05391399)

на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 1, код ЄДРПОУ 03450778)

2 636,08 грн. (дві тисячі шістсот тридцять шість гривень вісім копійок) пені,

459,90 грн. (чотириста п’ятдесят дев’ять гривень дев’яносто копійок) 3% річних,

1 720,50 грн. (одну тисячу сімсот двадцять гривень п’ятдесят копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В частині позовних вимог про стягнення 36 100,00 грн. (тридцять шість тисяч сто гривень нуль копійок) основного боргу провадження припинити.

4. В іншій частині вимог про стягнення 1 952,23 грн. пені відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Суддя Конюх О.В.

Повний текст рішення підписано 26.09.2013р.