Рішення № 33725177, 18.09.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14755/13 18.09.13р. за позовом: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГОССТРАХ», м.Дніпропетровськ, ЄДРПОУ 33248430

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», м.Київ, ЄДРПОУ 20602681

про стягнення 3 577,90 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Петриченко Д.І. - по дов.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ІНГОССТРАХ», м.Дніпропетровськ звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до відповідача, Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», м.Київ про стягнення 3 577,90 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на виплату Боровенському Павлу Михайловичу страхового відшкодування згідно з договором №LGH0AD40303677 від 23.09.2009р. страхування наземного транспорту, внаслідок чого до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГОССТРАХ» перейшло право вимоги до відповідача.

Відповідач в судові засідання 04.09.2013р. та 18.09.2013р. не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав, представника не направив, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався.

За висновками суду, Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, виходячи з наступного:

За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача на теперішній час є: 04080, м.Київ, Подільський район, вул.Фрунзе, буд.40. Будь-яких інших адрес Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» матеріали справи не містять.

На вказану адресу судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було скеровано ухвали від 01.08.2013р. та 04.09.2013р. з метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Направлена судом кореспонденція була вручена відповідачу відповідно 08.08.2013р. та 12.09.2013р., що підтверджується наявними в матеріалах справи витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" та поштовим повідомленням №0103026297820 від 09.09.2013р.

За таких обставин, приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресою Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», яка наявна в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також наявність в матеріалах справи доказів отримання відповідачем ухвал суду, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи.

Одночасно, ст.22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Незважаючи на те, що відповідач в процесі розгляду справи не скористався правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учаснику судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Наразі, судом прийнято до уваги те, що з боку Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» клопотань про відкладення розгляду справи надано не було. При цьому, за висновками суду, з 08.08.2013р. (дата отримання ухвали про порушення провадження) у відповідача було достатньо часу для підготовлення правової позиції по розглядуваній справі і подання витребуваних судом доказів.

Таким чином, з огляду на вищенаведене, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

Згідно із ст.16 «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Як свідчать матеріали справи, 23.09.2009р. між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ІНГОССТРАХ» (страховик) та Боровенським Павлом Михайловичем (страхувальник) було укладено договір №LGH0AD40303677 від 23.09.2009р. страхування наземного транспорту, відповідно до якого застраховано наступний транспортний засіб:

марка/модель: ЗАЗ-DAEWOO TF699P,

реєстраційний номер: ВВ 7422 АМ,

рік випуску: 2008р.

Згідно п.3 договору №LGH0AD40303677 від 23.09.2009р., вигодонабувачем за договором є Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк».

Відповідно до п.4.2 договору №LGH0AD40303677 від 23.09.2009р., страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхове відшкодування страхувальнику, або вигодонабувачеві, а страхувальник зобов'язується своєчасно сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору і правил страхування.

За змістом п. 7.1.1 вказаного правочину, страховим випадком визнається, зокрема, пошкодження застрахованого транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за його участю без вини водія.

Відповідно до п.9 вказаного правочину договір діє 12 місяців з 23.09.2009р. по 22.09.2010р. При бажанні страхувальника застрахувати транспортний засіб на строк, більший за 12 місяців, та у разі сплати страхового платежу, договір вважається щорічно продовженим на відповідний строк, за який здійснена оплата страхового платежу.

За змістом п.п.6.1, 8 укладеного договору, розмір страхової суми становить 53 100 грн. У разі пролонгації договору страхування на наступні періоди ліміт відповідальності зменшується за кожен рік пролонгації договору на 10% від страхової суми. У разі пролонгації договору розмір страхового платежу щорічно зменшується на 4,4% від попереднього страхового платежу.

На виконання вказаних умов договору №LGH0AD40303677 від 23.09.2009р. страхувальником було здійснено оплату страхового платежу 22.09.2010р. на суму 2 335,13грн., 23.09.2011р. на суму 2 232,38 грн., 21.09.2012р. в розмірі 2134,16 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи меморіальними ордерами відповідно №РТ022В0ВК7, №РТ023В0RDH, №РТ021В18LY.

Таким чином, шляхом щорічного внесення страхових платежів, строк дії договору №LGH0AD40303677 від 23.09.2009р. було продовжено до 22.09.2013р.

Виходячи зі змісту довідки №9092841 про дорожньо-транспортну пригоду, 19.10.2012р. об 11 год. 50 хвил. в м.Краснодон на вул.ПРКТ 60 РОКІВ СРСР відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів 1. MERCEDES-BENZ державний номер BB 6016 СЕ, що належить Федоренко Павлу Борисовичу, який і перебував за кермом, 2. ЗАЗ-DAEWOO TF699P, державний номер ВВ 7422 АМ, власником та водієм якого є Боровенський Павло Михайлович.

Відповідно до протоколу фіксації ушкоджень транспортного засобу б/н від 23.10.2012р., автомобілю ЗАЗ-DAEWOO TF699P, державний номер ВВ 7422 АМ було заподіяно наступні пошкодження: крило переднє ліве, блок фара передня ліва, бампер передній, посилювач бампера переднього, панель передня.

Згідно висновку експертного товарознавчого дослідження №149/02/12-27 від 27.11.2012р. вартість ремонту з відновлення автомобіля ЗАЗ-DAEWOO TF699P, державний номер ВВ 7422 АМ з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу становить 4 343,40 грн.

Одночасно, у відповідності до заказу-наряду № ЕР000000389 від 28.11.2012р . Фізичної особи-підприємця Євсюкова Романа Віталійовича (СТО «Комфорт») вартість ремонту становить 4 740 грн.

За змістом п.7.1 договору №LGH0AD40303677 від 23.09.2009р. розмір безумовної франшизи у разі пошкодження застрахованого транспортного засобу за його участю без вини водія становить 0,5% страхової суми.

23.01.2013р. представниками позивача було складено страховий акт №И-272, в якому погоджено розмір страхового відшкодування в сумі 4 077,90 грн.

Відповідно до п.4.2 договору №LGH0AD40303677 від 23.09.2009р. страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхове відшкодування страхувальнику або вигодонабувачеві.

При цьому, у заяві без номеру та дати Боровенський Павел Михайлович просив Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк» (вигодонабувач) перерахувати суму страхового відшкодування на рахунок СТО «Комфорт», яким буде проведено відновлення автомобіля ЗАЗ-DAEWOO TF699P, державний номер ВВ 7422 АМ.

Платіжним дорученням №267 від 24.01.2013р. через Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк» позивачем було здійснено оплату страхового відшкодування шляхом перерахування 4 077, 90 грн. на рахунок Євсюкова Романа Віталійовича (СТО «Комфорт»).

Ухвалою від 01.08.2013р. суд викликав в судове засідання посадову особу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» для дачі пояснень стосовно надання згоди на перерахування спірної суми страхового відшкодування на користь станції технічного обслуговування «КОМФОРТ». Проте, посадова особа Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» в судові засідання не з'явилась, заперечень щодо перерахунку страхового відшкодування на рахунок СТО «Комфорт» не надала.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та ст.993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною 2 ст.1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно із ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст.1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

За приписами ст.228 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

За змістом п.15.23 договору №LGH0AD40303677 від 23.09.2009р. до страховика після виплати страхового відшкодування в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Наявність вини Федоренко Павла Борисовича у зіткненні автомобілів підтверджена постановою від 29.10.2012р. Краснодонського міськрайонного суду Луганської області по справі №3/1210/10282/2012.

Матеріалами справи, а саме довідкою Моторного (транспортного) страхового бюро України №7/2-28/21938 від 14.08.2013р. підтверджується, що транспортний засіб - автомобіль MERCEDES-BENZ, державний номер BB 6016 СЕ, яким було спричинено дорожньо-транспортну пригоду 19.10.2012р., що потягнуло заподіяння шкоди застрахованому у позивача автомобілю ЗАЗ-DAEWOO TF699P, державний номер ВВ 7422 АМ., прийнятий на страхування Приватним акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія», (поліс №АВ/803851). При цьому, вказаним полісом встановлено франшизу у розмірі 500 грн.

За позицією Конституційного суду України, викладеною в рішенні №15-рп/2002 від 09.07.2002р. у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Кампус Коттон клаб» щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України, випливає, що кожен із суб'єктів правовідносин у разі виникнення спору може звернутися до суду за його вирішенням. Суб'єктами таких правовідносин можуть бути громадяни, іноземці, особи без громадянства, юридичні особи та інші суб'єкти цих правовідносин. Зазначена норма, як і інші положення Конституції України, не містять застереження щодо допустимості судового захисту тільки після досудового врегулювання спору та неприпустимості здійснення правосуддя без його застосування.

Право на судовий захист передбачено й іншими статтями Конституції України. Так, відповідно до ст.8 Конституції України звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України, норми якої мають пряму дію та найвищу юридичну силу, гарантується. Частина 4 ст.13 Конституції України встановлює обов'язок держави забезпечити захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, в тому числі у судовому порядку. До таких суб'єктів належать, зокрема, юридичні особи та інші суб'єкти господарських відносин. Тобто, можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту, у тому числі досудового врегулювання спору.

Обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Право на судовий захист не позбавляє суб'єктів правовідносин можливості досудового врегулювання спорів. Це може бути передбачено цивільно-правовим договором, коли суб'єкти правовідносин добровільно обирають засіб захисту їхніх прав. Досудове врегулювання спору може мати місце також за волевиявленням кожного з учасників правовідносин і за відсутності у договорі застереження щодо такого врегулювання спору.

Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.

З урахуванням викладеного положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Відповідно до позиції Вищого господарського суду України, викладеної в Інформаційному листі №01-06/1398/2012 від 09.10.2012р. «Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 №01-06/249 «Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів», страховик отримує право вимоги потерпілої особи, яке може бути реалізовано шляхом подання відповідного позову після виплати останній страхового відшкодування, і не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, приймаючи до уваги, що позов повністю доведений позивачем та обґрунтований матеріалами справи, з огляду на те, що виконання зобов'язання з оплати страхового відшкодування страхування Приватним акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія» виконано не було, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГОССТРАХ» до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення 3 577,90 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України належить стягнути з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГОССТРАХ», м.Дніпропетровськ до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», м.Київ про стягнення 3 577,90 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (04080, м.Київ, Подільський район, вул.Фрунзе, буд.40, ЄДРПОУ 20602681) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГОССТРАХ» (49094,Дніпропетровська область, м.Дніпропетровськ, Жовтневий район, вул.Набережна Перемоги, буд.32, ЄДРПОУ 33248430) суму страхового відшкодування у розмірі 3 577,90 грн., а також судовий збір в сумі 1 720,50 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

У судовому засіданні 18.09.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 23.09.2013р.

Суддя М.О. Любченко