Рішення № 33725175, 23.09.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13878/13 23.09.13За позовом Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укренергобудресурси"

про стягнення 33 531,88 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники:

від позивача: Мавроді І.Д. - представник за довіреністю

від відповідача: Шевченко Т.О. - представник за довіреністю

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне комерційне підприємство Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укренергобудресурси" з вимогами про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію в розмірі 33 531,88 грн. (32 000,00 грн. - основний борг, 33,34 грн. - інфляційні збитки, 251,14 грн. - три відсотки річних, 1 247,40 грн. - пеня).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо оплати за спожиту теплову енергію відповідно до договору № 75489 на поставку теплової енергії в нежитлові приміщення, які знаходяться в житловому фонді від 01.10.2012 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.07.2013 р. порушено провадження у справі № 910/13878/13 та призначено справу до розгляду на 12.08.2013 р.

Представник позивача в судове засідання 12.08.2013 р. не з'явився, проте через відділ діловодства суду надав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі та клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Представник відповідача в судове засідання 12.08.2013 р. не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Суд у зв'язку з нез'явленням в судове засідання 12.08.2013 р. представника відповідача, невиконанням вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, відповідно до ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 23.09.2013 р., про що виніс відповідну ухвалу.

20.09.2013 р. через відділ діловодства суду від відповідача по справі надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній повідомив про сплату у повному обсязі суми основного боргу у розмірі 32 000,00 грн., що підтверджується копіями банківських виписок При цьому, проти задоволення позовних вимог щодо інфляційних збитків у розмірі 33,34 грн., трьох відсотків річних у розмірі 251,14 грн. та пені у розмірі 1 247,40 грн. надав заперечення.

Через відділ діловодства суду від позивача надійшли пояснення, в яких позивач вказав на часткову сплату відповідачем суми основного боргу в розмірі 12 174,64 грн. на підтвердження чого надав копії банківських виписок.

У судовому засіданні 23.09.2013 р. представник позивача підтвердив повну сплату відповідачем суми основного боргу у розмірі 32 000,00 грн. та наполягав на стягненні з відповідача пені, річних та інфляційних. Відповідач проти задоволення позву в частині стягнення штрафних санкцій заперечив.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 23.09.2013 року відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з договору або інших підстав, зазначених у статті 11 цього Кодексу.

01.10.2012 р. між сторонами у справі укладено договір № 75489 на поставку теплової енергії в нежитлові приміщення, які знаходяться в житловому фонді.

Відповідно до умов вказаного договору позивач зобов'язався поставити відповідачу теплову енергію до точки розподілу згідно з балансовою приналежністю для опалення приміщення і гарячого водопостачання нежитлового приміщення площею 427,8 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Донецьк, вул. Артема, буд. 45, а відповідач зобов'язався прийняти та здійснити оплату використаної теплової енергії (пп. 1.1, 1.2 договору).

Оплата за спожиту теплову енергію, відповідно до п. 5.6 договору, здійснюється згідно із затвердженими тарифами.

Наказом Комунального Комерційного підприємства Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа" № 562 від 03.10.2011 р. на основі Постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 30.09.2011 р. № 124 та рішення Донецької міської ради від 25.02.2011 р. № 4/22 "Про норми споживання теплової енергії на 1 м2. площі теплопостачання та на підігрів 1 м3. холодної води для Комунального Комерційного підприємства "Донецькміськтепломережа", встановлено тариф за послуги теплопостачання з 01.10.2011 р. для споживачів (крім населення) за наявності приладів обліку теплової енергії - 916,43 грн./1Гкал; при відсутності приладів обліку - 28,46 грн./1м2.

Відповідно до розділу 5 Договору розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються, як правило, за умови 100% передплати.

Свої зобов'язання за договором позивач належним чином виконав, поставивши відповідачу теплову енергію за період з 15.10.2012 р. до 15.04.2013 р. на суму 73 647,81 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актом включення опалення від 16.10.2012 р.; актом відключення опалення від 15.04.2013 р.; рахунками на оплату спожитої теплової енергії, які були надані відповідачу під підпис, що підтверджується копіями корінців до рахунків.

Як вказує позивач, відповідач встановлений договором обов'язок по оплаті поставленої теплової енергії у повному обсязі не виконав, внаслідок чого Комунальним комерційним підприємством Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа" заявлено вимоги, зокрема, про стягнення заборгованості в сумі 32 000,00 грн.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки постачання теплової енергії відбувалося на договірній та платній основі, а строк проведення розрахунків не встановлений ані угодою сторін, ані законом, то це зумовлює застосування ч. 2 статті 530 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає з договору або актів цивільного законодавства.

Матеріали справи свідчать, що позивач звертався до відповідача з претензією-вимогою за вих. № 553 сб від 18.05.2013 з вимогою сплатити заборгованість у розмірі 43 512,11 грн. На доказ направлення претензії відповідачу позивач надав належним чином засвідчену копію поштової квитанції.

Відповідно до ч.4 ст.19 Закону України "Про поштовий зв'язок" поштові відправлення належать відправникам до моменту вручення адресатам, якщо вони не вилучені відповідно до закону.

При цьому, враховуючи нормативні строки пересилання поштових відправлень визначені Наказом Міністерства транспорту та зв'язку від 12.12.2007р. №1149 "Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів" саме 28.05.2013 є датою початку прострочення зобов'язання в частині оплати вартості поставленої теплової енергії.

Проте, всупереч умовам укладеного договору і положенням ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, відповідач взяті на себе за договором №75489 від 01.10.2012 р. зобов'язання у повному обсязі не виконав, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за отриману теплову енергію на загальну суму 32 000,00 грн.

Одночасно, виходячи зі змісту пояснень сторін, наданих в судовому засіданні 23.09.2013р., копій банківських виписок, які були представлені відповідачем 20.09.2013 р. до матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укренергобудресурси" перерахувало на користь позивача заявлену до стягнення суму основної заборгованості у розмірі 32 000,00 грн.

Відповідно до п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України провадження по справі підлягає припиненню у разі відсутності предмету спору.

За приписами п.4.4 постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Дослідивши документи, які надані до матеріалів справи, зокрема, копії банківських виписок, суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем на суму 32 000,00 грн. погашена в процесі розгляду справи, внаслідок чого провадження по справі №910/13878/13 стосовно вимог про стягнення основного боргу на вказану суму підлягає припиненню.

Наразі, в судовому засіданні 23.09.2013р. сторонами не зазначено про наявність між сторонами неврегульованих питань щодо заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Укренергобудресурси" перед Комунальним комерційним підприємством Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа" у розмірі 32 000,00 грн.

Крім основного боргу, позивач також просить суд стягнути з відповідача 33,34 грн. - інфляційних збитків, 251,14 грн. - три відсотки річних, 1 247,40 грн. - пені у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з п. 6.4. Договору, пеня в розмірі 0,75% за кожний день прострочки від суми боргу, але не більше подвійної облікової ставки, встановленої Національним банком України, нараховується протягом одного року.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з розрахунком позивача сума пені складає 1 247,40 грн. (розрахунок в матеріалах справи). Перевіривши вказаний позивачем розрахунок судом встановлено, що позивачем обраховано пеню за період з 01.02.2013 до 26.06.2013, тоді як судом встановлено, що саме 28.05.2013 є датою початку прострочення зобов'язання в частині оплати вартості поставленої теплової енергії.

Таким чином, здійснивши перерахунок пені виходячи з визначеної судом дати початку прострочення зобов'язання в частині оплати та в межах строку заявленого позивачем, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково у розмірі 71,03 грн.

Щодо стягнення з відповідача інфляційних збитків та 3% річних, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, неможливість виконання боржником грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Згідно з розрахунком позивача розмір збитків від інфляції становить - 33,34 грн., 3% річних - 251,14 грн.

Перевіривши розрахунок позивача збитків від інфляції з простроченої суми, суд вважає його необґрунтованим, з огляду на відсутність прострочення зобов'язання в частині оплати вартості поставленої теплової енергії відповідачем у визначений позивачем період, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 33,34 грн. - збитків від інфляції задоволенню не підлягають.

Здійснивши перерахунок 3% річних виходячи з визначеної судом дати початку прострочення зобов'язання в частині оплати та в межах строку заявленого позивачем, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково у розмірі 14,76 грн.

Згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог: за вимогами, за якими провадження було припинено, підлягають віднесенню на відповідача, враховуючи, що часткову оплату боргу було проведено після звернення позивача до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 49, 75, п. 1-1 ст. 80, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укренергобудресурси" (01042, м. Київ, вул. Патріса Лумумби, 11, ідентифікаційний код 36203764) на користь Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа" (83001, м. Донецьк, вул. Постишева, буд. 68; ідентифікаційний код 33257089) 71 (сімдесят одну) грн. 03 коп. пені, 14 (чотирнадцять) грн. 76 коп. 3% річних та 1 646 (одну тисячу шістсот сорок шість) грн. 30 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 32 000,00 грн. припинити.

5. В решті позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.09.2013 р.

Суддя О.А.Грєхова