Рішення № 33725159, 09.08.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-69/9966-2012 09.08.13

За позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києва про стягнення 11 574 233,72 грн.

Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Герасименко І.В. (дов. № 302 від 01.04.2013 року)від відповідача Уманська О.В. (дов. б/н від 25.05.2013 року)

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 09 серпня 2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києва про стягнення 11 574 233,72 грн., з яких 11 183 042, 22 грн. заборгованості за договором № 00004А/2-03 на послуги водопостачання та водовідведення від 01.02.2002 року, 180 742,53 грн. 3 % річних, 148 891,34 грн. пені, та 61 577,63 грн. інфляційних втрат а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати вартості спожитих послуг з водопостачання і водовідведення згідно з договором № 00004А/2-03 на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднання мережі від 01.02.2002 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2012 року порушено провадження у справі №5011-69/9966-2012, розгляд справи призначено на 10.08.2012 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2012 року у зв'язку із неявкою представника відповідача, заявленим ним клопотанням про відкладення розгляду справи та необхідністю витребування додаткових доказів по справі розгляд справи відкладено до 31.08.2012 року.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 31.08.2012 року у зв'язку із перебуванням судді Стасюка С.В. у відпустці справу №5011-69/9966-2012 передано на розгляд судді Літвіновій М.Є.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2012 року суддею Літвіновою М.Є. прийнято до провадження справу №5011-69/9966-2012, розгляд справи призначено на 28.09.2012 року.

Розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва від 27.09.2012 року справу №5011-69/9966-2012 передано на розгляд судді Стасюку С.В. у зв'язку із його виходом з відпустки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2012 року суддею Стасюком С.В. прийнято до провадження справу №5011-69/9966-2012.

В судових засіданнях 28.09.2012 року, 26.10.2012 р. та 09.11.2012 року оголошено перерву до 26.10.2012 року, 09.11.2012 року та 16.11.2012 року відповідно.

Розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва від 16.11.2012 року у зв'язку із перебуванням судді Стасюка С.В. у відпустці справу №5011-69/9966-2012 передано на розгляд судді Удаловій О.Г.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2012 року суддею Удаловою О.Г. прийнято до провадження справу №5011-69/9966-2012, розгляд справи призначено на 11.12.2012 року.

Розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва від 19.11.2012 року справу №5011-69/9966-2012 передано на розгляд судді Стасюку С.В. у зв'язку із його виходом з відпустки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2012 року суддею Стасюком С.В. прийнято до провадження справу №5011-69/9966-2012.

В судовому засіданні 11.12.2012 року оголошено перерву до 25.12.2012 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.12.2012 року у справі № 5011-69/9966-2012 призначено судово - економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково - дослідному інституту судових експертиз (03680, м. Київ, вул. Смоленська, 6).

До відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов лист про неможливість надання висновку судової економічної експертизи по справі № 5011-69/9966-2012 з якого вбачається, що призначена ухвалою суду від 25.12.2012 року експертиза не проведена у зв'язку із невиконанням позивачем вимог експерта, а саме несплатою вартості проведення експертизи, внаслідок чого, матеріали справи № 5011-69/9966-2012 було повернуто до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2013 року суддя Стасюк С.В. поновив провадження у справі № 5011-69/9966-2012, розгляд справи призначено на 30.04.2013 року.

У судовому засіданні 30.04.2013 року представником позивача подано клопотання про продовження строків розгляду спору.

Представник відповідача у судовому засіданні 30.04.2013 року не заперечив проти поданого клопотання про продовження строків розгляду спору.

Розглянувши, подане позивачем 30.04.2013 року клопотання про продовження строків розгляду спору, суд прийшов до висновку про його задоволення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.04.2013 року, розгляд справи було відкладено на 07.05.2013 року, у зв'язку з необхідністю подання додаткових доказів у справі.

Розпорядженням В.о. Голови господарського суду міста Києва від 07.05.2013 року справу № 5011-69/9966-2012 передано для розгляду судді Гулевець О.В., у зв'язку з перебуванням судді Стасюка С.В. у відпустці.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.05.2013 року справу № 5011-69/9966-2012 прийнято до провадження суддею Гулевець О.В., розгляд справи призначено на 18.06.2013 року.

Розпорядженням В.о. Голови Господарського суду міста Києва від 17.06.2013 року справу № 5011-69/9966-2012 передано для розгляду судді Стасюку С.В., у зв'язку з його виходом з відпустки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.06.2013 року суддею Стасюком С.В. прийнято до провадження справу № 5011-69/9966-2012, розгляд справи призначено відповідно до ухвали господарського суду міста Києва від 07.05.2013 року.

У судовому засіданні 18.06.2013 року представник позивача надав письмові заперечення на відзив та усні пояснення по суті спору, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 18.06.2013 року надав усні пояснення по суті спору, в яких проти позову заперечив.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.06.2013 року, розгляд справи було відкладено на 19.07.2013 року, у зв'язку з необхідністю подання додаткових доказів у справі.

16.07.2013 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на часткове виконання вимог ухвали суду.

У судовому засіданні 19.07.2013 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 19.07.2013 року надав усні пояснення по суті спору, в яких проти позову заперечив.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.07.2013 року розгляд справи було відкладено на 09.08.2013 року.

У судовому засіданні 09.08.2013 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору, в яких просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача надав усні пояснення по справі та заперечив проти задоволення позовних вимог.

Розглянувши подані учасниками судового процесу матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ:

01.02.2002 року між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (постачальник) та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києва (абонент) було укладено договір № 00004А/2-03 на послуги водопостачання та водовідведення (надалі по тексту - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобов'язується розраховуватися за вищезазначені послуги згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 року.

Відповідно до наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 року № 190 "Про затвердження Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України", визнано такими, що втратили чинність, наказ Держжитлокомунгоспу від 01.07.1994 року № 65 "Про затвердження Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.07.1994 року за № 165/374, та наказ Держжитлокомунгоспу від 02.12.1992 року № 67 "Про порядок видачі технічних умов на підключення споживачів до систем господарсько-питного водопостачання і каналізації".

Згідно з пунктом 2.1. Договору, постачальник забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 "Вода питна" та приймає каналізаційні стоки, які не перевищують гранично допустимих концентрацій шкідливих речовин.

У відповідності до пункту 2.2. Договору, абонент зобов'язаний сплачувати вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новим тарифом з часу його введення в дію без внесення змін до договору

Пунктом 2.3 Договору, абонент в кінці кожного кварталу направляє до постачальника свого повноважного представника з письмовою інформацією щодо об'єму спожитих ним послуг з водопостачання (водовідведення) за останні три місяці для проведення звірки розрахунків з постачальником та підписання відповідного акту. У разі невиконання даної умови договору, облік спожитих послуг за відповідний період приймається абонентом за даними постачальника та перерахунки за вказаний період не проводяться.

Кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильника здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента (пункт 3.1. Договору).

Відповідно до пункту 3.3. Договору кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно до показників водолічильника, а при його відсутності - за узгодженням з постачальником, за діючими нормами водопостачання, або іншим засобом, передбаченим пунктом 21.2. Правил № 65 (пункт 5.29 Правил № 190).

У відповідності до пункту 3.5. Договору, абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому чинним законодавством у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи. Постачальник інформує абонента про розмір діючих тарифів у платіжних документах, що направляються щомісячно до банківської установи абонента.

У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у триденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки даних та підписання акту звірки в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом (пункт 3.6. Договору).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення умов Договору, свої зобов'язання щодо оплати за надані позивачем послуги виконав частково, сплативши лише 8 128 013,60 грн., у зв'язку з чим у Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києва виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 11 183 042, 22 грн.

Зважаючи на вищенаведене, позивач просить суд стягнути з відповідача 11 183 042, 22 грн. заборгованості за договором № 00004А/2-03 на послуги водопостачання та водовідведення від 01.02.2002 року, 180 742,53 грн. 3 % річних, 148 891,34 грн. пені, та 61 577,63 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідач проти позовних вимог заперечував, зокрема, з тих підстав, що розрахунок позовних вимог на суму 11 183 042, 22 грн. безпідставно містить у собі грошову суму, яка є вартістю води на підігрів, яку відповідач не зобов'язаний сплачувати позивачу відповідно до договору .

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (стаття 903 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач зобов'язався надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобов'язався розраховуватися за вищезазначені послуги згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 року (станом на момент розгляду справи Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України", затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 року № 190).

Відповідно до статті 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з: підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення; об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів; власниками будинків, що перебувають у приватній власності.

Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.

Таким чином, стаття 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" (надалі по тексту - Закон) передбачає надання послуг з питного водопостачання на підставі договору з підприємством питного водопостачання.

Згідно з пунктом 3.7 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 року № 190, розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" є підприємством питного водопостачання, яке надає послуги з централізованого питного водопостачання (згідно із Законом - це господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води) та водовідведення (згідно із Законом - це господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об'єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов'язаних єдиним технологічним процесом).

При цьому, у відповідності до Закону, вода питна - вода, яка за органолептичними властивостями, хімічним і мікробіологічним складом та радіологічними показниками відповідає державним стандартам та санітарному законодавству.

Станом на час розгляду даної справи в Україні вимоги до якості питної води встановлені Державними санітарними нормами та правилами "Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною" (ДСанПіН 2.2.4-171-10), затвердженими наказом Міністерства охорони здоров'я України від 12.05.2010 року № 400.

Відповідно до пункту 2.1 розділу 2 вказаних ДСанПіН 2.2.4-171-10, вода питна, призначена для споживання людиною (питна вода), - вода, склад якої за органолептичними, фізико-хімічними, мікробіологічними, паразитологічними та радіаційними показниками відповідає вимогам державних стандартів та санітарного законодавства (з водопроводу - водопровідна, фасована, з бюветів, пунктів розливу, шахтних колодязів та каптажів джерел), призначена для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб населення, а також для виробництва продукції, що потребує використання питної води.

Таким чином, відповідач є споживачем послуг з постачання питної води, якість якої відповідає зазначеним ДСанПіН 2.2.4-171-10, та водовідведення (згідно із Законом - це юридична або фізична особа, яка використовує питну воду для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб).

Пунктом 3.13. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 року № 190 передбачено, що суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності.

Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

При цьому, згідно пункту 1.2 вищевказаних Правил, виробник послуг централізованого водопостачання та водовідведення - суб'єкт господарювання, що виробляє або створює послуги з централізованого водопостачання та водовідведення (далі - виробник).

Згідно приписів статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах. Енергопостачальні підприємства інших, крім державної і комунальної, форм власності можуть брати участь у забезпеченні енергією будь-яких споживачів, у тому числі через державну (комунальну) енергомережу, на умовах, визначених відповідними договорами.

Таким чином, спір у даній справі виник з приводу оплати послуг з постачання питної води та відведення стоків, обсяги яких сторонами визначено актами відповідно до умов Договору, а не у зв'язку із оплатою обсягів води, яка використовується для гарячого водопостачання, як про це зазначає відповідач, а відтак правовідносини сторін регулюються умовами Договору, виходячи зі складених двосторонніх актів.

Отже, з вищевикладеного вбачається, що договором передбачено облік питної води, в тому числі і тієї, що йде на підігрів у місці передачі послуг від позивача відповідачу - на межі балансової належності, де встановлені водолічильники.

Відповідачем не надано доказів того, що він уклав договір і оплачує послуги будь-якої особи, крім позивача, з постачання питної води для підігріву або послуги з постачання гарячої води.

Даної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, зокрема у своїх постановах від 16.05.2012 № 3/75-64/269, від 27.11.2012 у справі № 52/237-35/143-2012 та від 29.05.2013 року у справі № 5011-36/11359-2012.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач взяті на себе зобов'язання щодо послуги з постачання питної води та водовідведення виконав належним чином, зауважень щодо наданих позивачем послуг від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений Договором строк оплату за вищевказані послуги здійснив не в повному обсязі.

Вищевказані обставини підтверджуються, зокрема. актами про зняття показань з приладу обліку за період з 01.08.2011 року по 31.05.2012 року (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи) та особовими рахунками Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києва.

Судом не встановлено, що сторонами не дотримано визначений умовами Договору порядок зняття показників лічильників, відповідач проти правильності визначення такого обсягу та вартістю наданих послуг у порядку, передбаченому пунктом 3.6. Договору, заперечень не надав, а його заперечення зводились до неврегульованості умовами Договору оплати поставленої холодної води для виготовлення гарячої.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, суд приходить до висновку, що позов в частині стягнення основного боргу в розмірі 11 183 042, 22 грн. нормативно обґрунтований та документально підтверджений, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 180 742,53 грн. 3 % річних, 148 891,34 грн. пені, та 61 577,63 грн. інфляційних втрат .

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 4.2. Договору, за несвоєчасну оплату послуг абонент сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Позивач за прострочення строків сплати коштів за поставлений товар, керуючись пунктом 4.2. Договору, нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 148 891,34 грн.

Здійснивши перерахунок пені, в межах періодів визначених позивачем, з урахуванням обмеження її розміру подвійною обліковою ставкою НБУ, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 148 891,34 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов'язання відповідачем вимагати сплати останнім 3% річних від простроченої суми, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про стягнення з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києва 3% річних на загальну суму 180 742,53 грн.

Разом з тим, враховуючи положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про стягнення з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києва на загальну суму 61 577,63 грн. є обґрунтованими.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києва (02217, м. Київ, вул. Закревського, буд. 15, код ЄДРПОУ 31776030) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (вул. Лейпцизька,1а, м. Київ, 01015, код ЄДРПОУ 03327664) 11 183 042 (одинадцять мільйонів сто вісімдесят три тисячі сорок дві) грн. 22 коп. основного боргу, 61 577 (шістдесят одну тисячу п'ятсот сімдесят сім) грн. 63 коп. інфляційних нарахувань, 180 742 (сто вісімдесят тисяч сімсот сорок дві) грн. 53 коп. три проценти річних, 148 891 (сто сорок вісім тисяч вісімсот дев'яносто одну) грн. 34 коп. пені, 64 380 (шістдесят чотири тисячі триста вісімдесят) грн. 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13.08.2013 року

Суддя С.В. Стасюк