Рішення № 33725132, 23.09.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "23" вересня 2013 р. Справа № 906/1185/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Зінченко А.Ф. - довіреність від 12.06.2013;

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ метал груп" (м.Дніпропетровськ)

до Дочірнього підприємства Відкритого акціонерного товариства "Вібросепаратор "ВС-Партнер" (м.Житомир)

про стягнення 141647,95 грн.

Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 141647,95грн., з яких 134068,92грн. - основного боргу та 7579,03грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 09.09.2013 (а.с.130) прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог (а.с. 63), згідно якої позивач просить стягнути з відповідача 132068,92грн. основного боргу та 7579,03грн. 3% річних. Спір вирішується в межах вказаної заяви.

23.09.2013 на адресу суду надійшло клопотання №719 від 23.09.2013 (а.с. 131), згідно якого відповідач просить відкласти розгляд справи через хворобу представника ДП "ВС-Партнер" та з метою виконання вимог ухвали суду від 09.09.2013. Додатків вказане клопотання не містить.

Представник позивача позов підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог. Подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи (а.с. 133-158). Щодо заяви відповідача про відкладення розгляду справи заперечив.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив.

В процесі розгляду справи судом було встановлено, що на дату звернення позивача до суду вірною є назва відповідача - Дочірнє підприємство Публічного акціонерного товариства "Вібросепаратор" "ВС-Партнер".

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку про його відхилення, оскільки чинне законодавство не обмежує представництво в судовому процесі лише одним конкретним представником від кожної сторони, тому відповідач мав право направити іншого, належним чином уповноваженого представника, для участі в даному судовому засіданні. До того ж, відповідач мав право через канцелярію господарського суду подати всі необхідні документи. Також суд враховує, що відповідач вдруге не направив свого представника в судове засідання та не виконав вуимог ухвал суду. Зокрема, вимоги ухвали суду від 22.08.2013, які були продубльовані в ухвалі від 09.09.2013, без поважних причин не виконано ДП ВАТ "Вібросепаратор "ВС-Партнер", хоча ухвала від 22.08.2013 своєчасно була ним отримана (а.с.58). Крім того, ухвалами господарського суду Житомирської області від 22.08.2013 та від 09.09.2013 суд попереджав відповідача, що у разі неподання відповідачем відзиву на позовну заяву та витребуваних судом документів, справа буде розглянута за наявними в ній матеріалами, згідно приписів ст.75 ГПК України.

За вказаного, враховуючи наявні у справі матеріали, відсутність представника відповідача, на думку суду, не перешкоджає вирішенню спору по суті, у відповідності до ст.75 ГПК України, за наявними в ній документами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як зазначив позивач у позовній заяві, в період з 2011 року по 2013 рік між Товариством з обмеженою відповідальністю "АВ метал груп" (позивач) та Дочірнім підприємством Відкритого акціонерного товариства "Вібросепаратор" "ВС-Партнер", назву якого змінено на Дочірнє підприємство Публічного акціонерного товариства "Вібросепаратор" "ВС-Партнер" (відповідач) існували господарські відносини з поставки чорного металопрокату.

Вказав, що за весь час господарських відносин передав відповідачу товар належної якості на загальну суму 1212210,81грн., а відповідач прийняв товар у повному обсязі та без зауважень.

Посилаючись на ч. 1 ст. 692 ЦК України та ст. 265 ГК України, позивач вказав, що обов'язок з оплати товару у відповідача виник в момент передачі йому товару та підписання видаткових накладних. Натомість, як вказує позивач, відповідачем товар було оплачено частково, внаслідок чого, за даними позивача, заборгованість відповідача за отриманий товар склала 132068,92грн.

Посилаючись на ст. 625 ЦК України, позивач нарахував до стягнення з відповідача 7579,03грн. 3% річних.

Відповідач за підставами пред'явлення та предметом позов не оспорив, відзиву на позовну заяву не надав.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України).

Так, матеріалами справи підтверджено, що згідно наданих позивачем видаткових накладних №601299 від 09.08.2011 на суму 96124,03грн., №601306 від 10.08.2011 на суму 52389,95грн., №601336 від 12.08.2011 на суму 6692,28грн., №601668 від 14.09.2011 на суму 1486,50грн., №604413 від 03.08.2012 на суму 7906,09грн., №604509 від 07.08.2012 на суму 9547,04грн., №6000318 від 24.01.2013 на суму 7784,95грн. (а.с. 11-13, 15, 17, 18, 20), відповідачу дійсно було передано товар загальною вартістю 181930,84грн. При цьому відповідачу виставлялись рахунки на оплату товару (а.с. 68-71, 141-158).

Слід зазначити, що підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Отже, накладні, за якими відповідач отримав товар, є самостійними підставами виникнення обов'язку відповідача здійснити розрахунки з позивачем.

Тобто, спір між сторонами виник при виконанні ними зобов'язань у відносинах купівлі - продажу. Підставою виникнення вказаних відносин є факт передачі відповідачу та прийняття останнім товару згідно видаткових накладних.

Ст. 655 ЦК України встановлює, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, згідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, оскільки інший строк оплати товару сторонами не встановлено, у відповідача виник обов'язок здійснити розрахунок з позивачем після отримання товару.

Однак, у вказані строки відповідач свої зобов'язання у повному обсязі не виконав, сплативши заборгованість частково. Врезультаті вказаного 42115,70грн. з проведених оплат було зараховано в погашення боргу по видатковій накладній №601299 від 09.08.2011, а 7746,22грн. - в погашення боргу по видатковій накладній №604413 від 03.08.1012, що підтверджується банківськими виписками по рахунку (а.с. 72-127) та вбачається з розрахунків позивача (а.с. 3, 63).

При цьому, згідно пояснень представника позивача та як було встановлено судом врезультаті проведеного аналізу наданих до справи документів, сплачені відповідачем кошти було зараховано згідно вказаного ним призначення платежу, а у платіжних документах, в яких не було визначено призначення, або його неможливо було встановити, сплачені суми позивачем зараховано в погашення заборгованості в порядку черговості її виникнення.

Так, згідно приписів п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004р. №22, о реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Відповідно до роз'яснень Комітету з питань фінансів і банківської діяльності Верховної Ради України у листі № 06-10/10-1215 від 29.10.2004 року - питання віднесення платежу, у призначенні якого не зазначено періоду, в якому надані послуги чи товар має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів таким чином: якщо порядок зарахування коштів врегульовано у договорі між платником та одержувачем коштів - згідно з положенням договору; якщо відповідні застереження відсутні у договорі та у разі заборгованості, в тому числі, що підлягає стягненню на підставі судових рішень, платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку, тобто починаючи з такої, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення, тобто позивач має право спрямувати кошти, які сплачуються відповідачем без чіткого зазначення призначення платежу, в першу чергу на погашення боргу, який виник раніше.

Таким чином, коли платіжні документи містять чітке посилання на призначення платежу, сплачені кошти слід зараховувати як оплату за надані послуги (виконані роботи) у вказаному місяці.

Враховуючи, що сторонами не визначено порядок зарахування грошових коштів, останні правомірно зараховано позивачем згідно вказаного відповідачем призначення платежу (при його зазначенні) та з дотриманням вимог вищенаведених нормативних актів.

Таким чином, станом на час розгляду справи в суді, заборгованість відповідача за отриманий товар по видатковій накладній №601299 від 09.08.2011 склала 54008,33грн., по видатковій накладній №601306 від 10.08.2011 - 52389,95грн., по видатковій накладній №601336 від 12.08.2011 - 6692,28грн., по видатковій накладній №601668 від 14.09.2011 - 1486,50грн., по видатковій накладній №604413 від 03.08.2012 - 7906,09грн., по видатковій накладній №604509 від 07.08.2012 - 9547,04грн., по видатковій накладній №604413 від 03.08.2012 - 38,73грн., а всього 132068,92грн.

У відповідності до ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За вказаних обставин вимога позивача про стягнення з відповідача 181930,84грн. основного боргу є правомірною та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Що стосується нарахованих позивачем 7579,03грн. 3% річних, слід зазначити, що приписами частини 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З розрахунку позивача (а.с. 9-10) вбачається, що 3% річних останнім нараховано по кожній накладній окремо, з урахуванням здійснених проплат. Господарський суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, вважає, що їх нарахування в сумі 7579,03 грн. здійснено позивачем обґрунтовано та вірно.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів сплати заборгованості не надав, доводів позивача не спростував.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами та підлягають задоволенню на суму 139647,95грн., з яких: 132068,92грн. основного боргу та 7579,03грн. 3% річних.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача. При цьому, суд керується приписами абз. 5 п. 4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.11р. № 18, згідно якого зменшення розміру позовних вимог, згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір", є підставою для повернення відповідної суми судового збору. Якщо ж таке зменшення пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині з урахуванням припису частини другої статті 49 ГПК може бути покладений на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 49, 69, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Замінити назву відповідача - Дочірнього підприємства Відкритого акціонерного товариства "Вібросепаратор "ВС-Партнер" на Дочірнє підприємство Публічного акціонерного товариства "Вібросепаратор" "ВС-Партнер".

2. Позов задовольнити.

3. Стягнути з Дочірнього підприємства Публічного акціонерного товариства "Вібросепаратор" "ВС-Партнер" (10001, Житомирська обл., м. Житомир, Корольовський р-н., вул. Баранова, буд. 93, код 25309141)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ матал груп" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Шолом-Алейхема, буд. 5, код 36441934):

- 132068,92грн. основного боргу;

- 7579,03грн. 3% річних;

- 2832,96грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 25.09.2013

Суддя Вельмакіна Т.М.

Віддрукувати:

1 - до справи;

2 - позивачу (наручно);

3 - відповідачу - рек. з пов.