Рішення № 3372433, 26.03.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.03.09 р. Справа № 28/143

Господарський суд Донецької області у складі судді: Курило Г.Є.

при секретарі судового засідання Кондратьєвій К.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовом: Закритого акціонерного товариства „Ліктрави”, м. Житомир, код ЄДРПОУ 00481181

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Донфармхолдінг”, м.Донецьк код ЄДРПОУ 23602109

про стягнення 160258грн.36 коп.

Представники:

від позивача: Лісовський О.С. на підставі довіреності б/н від 18.09.2007р.;

від відповідача: Лищук І.В. на підставі довіреності б/н від 19.01.2009р.

З 11.03.2009р. по 19.03.2009р. у судовому засіданні оголо-шено перерву згідно ст.77 ГПК України

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Закрите акціонерне товариство „Ліктрави”, м. Житомир звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Донфармхолдінг”, м.Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 152059грн.56коп., 3% річних в розмірі 910грн.67коп. та пені в розмірі 7288грн.13коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на договір № 23 від 02.01.2008р., товарно-транспортні накладні №677 від 15.08.2008р., №678 від 15.08.2008р., №742 від 08.09.2008р., №742-1 від 08.09.2008р., довіреності на отримання ТМЦ серії НБЙ №604501 від 11.09.2008р.,серії НБЙ №604143 від 19.08.2008р., платіжні доручення, претензію №6/2156 від 08.12.2008р.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 05.01.2009р. порушив провадження у справі № 28/143 та призначив її розгляд на 21.01.2009р.

Розгляд справи судом відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

20.01.2009р. до господарського суду Донецької області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 20.01.2009р., відповідно до якого відповідач заперечує проти позовних вимог, посилаючись на невірно визначений термін оплати отриманої продукції та на те, що поставка здійснена поза межами договору №23 від 02.01.2008р.

Сторонами 16.02.2009р. було заявлено клопотання про продовження розгляду справи на один місяць. Ухвалою господарського суду Донецької області від 16.02.2009р. клопотання сторін було задоволено, строк розгляду справи продовжено до 05.04.2009р.

11.03.2009р. позивачем надана заява про уточнення позовних вимог №б/н від 11.03.2009р., відповідно з якою останній зазначає, що в процесі розгляду справи відповідач частково повернув отриманий товар та частково сплатив за поставлений товар, у зв`язку з чим розмір основної заборгованості становить 129122грн.63коп. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні витрати в розмірі 9178грн.87коп., 3%річних в розмірі 1665грн.70коп. та пеню в розмірі 13373грн.80коп. Позивач в поясненнях від 26.03.2009 р. зазначив, що в заяві про уточнення позовних вимог №б/н від 11.03.2009р. він зменшив розмір позовних вимог, також позивач підкреслив, що підставою позову є договір №23 від 02.01.2008р., товарно-транспортні накладні №677 від 15.08.2008р. та №742 від 08.09.2008р. Крім того, в заяві про уточнення позовних вимог №б/н від 11.03.2009р. позивач пред’явив додаткові позовні вимоги (щодо стягнення в відповідача інфляційних витрат), зв’язані з раніше заявленими позовними вимогами підставою виникнення та поданими доказами. Суд приймає до уваги заяву про уточнення позовних вимог №б/н від 11.03.2009р. та розглядає позовні вимоги, викладені в цій заяві.

Крім того, від позивача 19.03.2009 р. надійшло клопотання про стягнення штрафу з відповідача в доход Державного бюджету України відповідно до п. 5 ст. 83 ГПК України та клопотання про забезпечення позову.

19.03.2009р. від відповідача надійшли пояснення, в яких зазначено, що позивачем не доведено, що спірні накладні були виписані на підставі договору № 23 від 02.01.2008р., оприбуткування відповідачем товарів, отриманих від позивача, було зроблено на підставі накладних, крім того відповідач зазначив, що для визнання дійсної суми боргу потрібен аналіз усіх видаткових накладних та усіх платежів.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно до ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом встановлено наступне:

Між позивачем, Закритим акціонерним товариством „Ліктрави”, м. Житомир та відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю „Донфармхолдінг”, м.Донецьк 02.01.2008р. був укладений договір №23 (надалі – договір).

Відповідно до п.1.1 зазначеного договору продавець (позивач) зобов’язався систематично поставляти та передавати у власність покупцю лікарські препарати і фітопрепарати лікувально-профілактичної дії (ЛДП) (далі товар) в асортименті, кількості і за ціною, згідно товаротранспортної накладної, яка є невід`ємною частиною даного договору, а покупець (відповідач) зобов`язався в порядку та на умовах, визначених договором, прийняти й оплатити цей товар.

Згідно з приписами п.1.2 договору загальна сума договору визначається сумою вартості всього товару отриманого по накладним під час перебігу терміну дії даного договору.

Даний договір набуває чинності з моменту підписання його обома сторонами і діє до 31.12.2008р., а в частині проведення розрахунків за поставлений товар – до їх повного здійснення (п.8.8 договору).

Факт поставки позивачем товару на адресу відповідача підтверджується товарно-транспортними накладними №677 від 15.08.2008р., №742 від 08.09.2008р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Одночасно, факт отримання відповідачем поставленого позивачем товару підтверджується підписами на вказаних вище накладних представників відповідача та печатками підприємства, а також довіреностями на отримання ТМЦ серії НБЙ №604501 від 11.09.2008р., НБЙ №604143 від 19.08.2008р. (копії довіреностей додані до матеріалів справи).

Суду також надані відповідні податкові накладні, копії яких залучені до матеріалів справи. Відповідач підтвердив факт отримання товару по зазначеним накладним.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає виконання зобов’язань сторонами належним чином, тобто відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства і у строки, передбачені сторонами чи законом.

Як встановлено судом, за своєю правовою природою між сторонами укладено договір поставки.

Відповідно до п.1 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.525 Цивільного Кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.3.2 договору покупець оплачує кожну партію товару по безготівковому розрахунку (платіжним дорученням): лікарські препарати на протязі 75 календарних днів з дня відвантаження, а оплата за фітопрепарати, ЛПД (продукція з ПДВ) проводиться у формі безготівкового розрахунку, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця у міру реалізації товару на протязі 5 календарних днів після надання звіту про реалізацію товару. Звіти надаються один раз в місяць з 1 по 5 число поточного місяця на вимогу продавця. Першим днем відстрочення платежу вважається день відвантаження зі складу продавця.

Позивач надав суду претензію про оплату №6/2156 від 08.12.2008р., направлену на адресу відповідача, в якій зазначив, що станом на 01.12.2008р. відповідач перед позивачем має заборгованість в сумі 152059грн.72коп.

За приписом ч.1 ст530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За твердженням позивача, всупереч вимогам договору та закону, відповідач частково оплатив вартість отриманого товару, що підтверджується платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи та здійснив часткове повернення товару, що вбачається з наявних в матеріалах справи копіях накладних на повернення товару, у зв`язку з чим на момент винесення рішення по даній справі за останнім утворилась заборгованість в розмірі 129122грн.63коп.

Одночасно, як вбачається з наданого відповідачем відзиву на позов, останній зазначає, що поставка товару за існуючими в матеріалах справи товарно-транспортними накладними, здійснена не на підставі договору №23 від 02.01.2008р., в зв’язку з тим, що в зазначених накладних відсутнє посилання на договір.

Стосовно викладеного суд має зазначити наступне:

По-перше, обов’язковість посилання на договір в товарно-транспортних накладних сторони не передбачили.

По-друге, як вбачається з матеріалів справи, підтвердженням того, що поставка здійснювалась на підставі вищевказаного договору є платіжні доручення №28328 від 18.11.2008р., №135 від 17.11.2008р., №106 від 13.11.2008р., №28225 від 12.11.2008р., №28170 від 07.11.2008р., № 501 від 05.02.2009р. відповідно до яких підставою оплати грошових коштів вказано договір №23 від 02.01.2008р.

По-третє, у наявних в матеріалах справи податкових накладних до товарно-транспортних накладних №677 від 15.08.2008р., №742 від 08.09.2008р. є посилання на договір б/н та дати. Як зазначив позивач в судовому засіданні 19.03.2009р., що відображено в протоколі судового засідання, інших договорів, які діяли в 2008 р. сторони не укладали.

Наразі, відповідно до п. 3.4. договору № 23 від 02.01.2008р. передбачена знижка 15%. На виконання цього пункту договору позивачем при поставці товару відповідачу по накладним № 677 від 15.08.2008р., № 742 від 08.09.2008р. надавалась знижка саме 15%.

Таким чином, суд вважає, що правовідносини сторін щодо поставки товару за наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними виникли на підставі договору №23 від 02.01.2008р., у зв`язку з чим заперечення відповідача судом не приймаються.

Крім вказаного, заперечення відповідача щодо невірного визначення позивачем строку оплати отриманого товару, судом також не приймаються з огляду на наступне:

За твердженням позивача, протягом дії договору на адресу відповідача не було здійснено жодної поставки фітопрепаратів лікувально-профілактичної дії (продукція з ПДВ). Підтвердженням вказаного є наступне:

За приписом ст.5.1.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, звільняються від оподаткування операції з поставки (у тому числі аптечними закладами) зареєстрованих та допущених до застосування в Україні лікарських засобів та виробів медичного призначення за переліком, що щорічно визначається КМУ до 1 вересня року, попереднього звітному. Якщо у такий строк перелік не встановлено, діє перелік минулого року.

Згідно представлених товарно-транспортних накладних не вбачається, що поставлений товар є фітопрепаратами, оскільки у вказаних накладних ціна вказана без ПДВ, про що також свідчать податкові накладні.

Крім того, факт поставки товару без ПДВ знаходить своє відображення у накладних на повернення товару, де відповідачем не вказується сума ПДВ, а також в платіжних дорученнях відповідача, де останній зазначає як підставу платежу товар без ПДВ.

Позивачем до матеріалів справи додані копії реєстраційних посвідчень на лікарські засоби, які були поставлені відповідачу за спірними накладними.

Таким чином, суд вважає, що при встановлені терміну оплати отриманої продукції повинна бути застосована частина п.3.2 договору № 23 від 02.01.2008р., яка стосується оплати лікарських засобів, а саме відповідач повинен здійснити оплату за лікарські препарати на протязі 75 календарних днів з дня відвантаження. Таким чином, строк оплати за накладною № 677 від 15.08.2008 р. – до 29.10.2008р., за накладною № 742 від 08.09.2008 р. – до 22.11.2008р.

Заперечення відповідача щодо невірного встановлення суми заборгованості позивачем до уваги не приймаються на підставі наступного.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Суд в ухвалах від 05.01.2009р., 21.01.2009р., 16.02.2009р. зобов’язував сторони підписати акт звірки. В судовому засіданні неодноразово позивач надавав представнику відповідача під розпис підписані з боку позивача акти звірки (зазначені акти звірки наявні в матеріалах справи). В ухвалі суду від 19.03.2009р. суд зобов’язав відповідача підписати акт звірки, наданий позивачем в судовому засіданні (з урахуванням зауважень). Але відповідач зазначені акти звірки не підписав, свого розрахунку заборгованості не надав. Крім того, відповідач не заперечує про наявність заборгованості перед позивачем, що також підтверджується наданими суду товарно-транспортними накладними та документами, які підтверджують часткову сплату боргу відповідачем.

Таким чином, заперечення відповідача до уваги не приймаються.

З урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що сума боргу в розмірі 129122грн.63коп. не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, враховуючи фактичне отримання відповідачем спірного товару, суд вважає, що позовні вимоги Закритого акціонерного товариства „Ліктрави”, м.Житомир в частині стягнення основного боргу в розмірі 129122грн.63коп. є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 ЦК України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов’язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.

За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.2 договору встановлено, що в разі не оплати або несвоєчасної оплати за поставлений товар у строки, зазначені в п.3.2 даного договору, покупець сплачує на користь продавця, крім суми заборгованості з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

На підставі вищезазначеного пункту договору позивачем нарахована пеня в розмірі 13373грн.80коп. за період прострочення з 29.10.2008р. по 11.03.2009р. (з урахуванням кожної окремої накладної та здійснених платежів).

Перевіривши розрахунок позивача судом встановлено, що позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 13373грн.80коп. підлягають задоволенню.

За приписом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеного, за розрахунком позивача, розмір інфляційних витрат становить 9178грн.87коп. та 3% річних становлять суму в розмірі 1665грн.70коп. за період прострочення 29.10.2008р. по 11.03.2009р. (з урахуванням кожної окремої накладної та здійснених платежів).

За таких обставин, перевіривши наданий позивачем розрахунок, та з огляду на наявність заборгованості, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат в розмірі 9178грн.87коп. та 3% річних в розмірі 1665грн.70коп. за період прострочення 29.10.2008р. по 11.03.2009р. також такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем також було заявлено клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на суму грошових коштів, що знаходяться на поточних рахунках відповідача в розмірі 153341 грн.00коп.

Згідно ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням вищевказану заяву, вважає її такою, що не підлягає задоволенню у зв’язку з тим, що позивач не довів належними доказами наявність у відповідача коштів на рахунках в банках, крім того вказана заява заснована лише на припущеннях позивача стосовно того, що грошові кошти, які є у відповідача, можуть зникнути, зменшитися за кількістю на момент винесення рішення господарським судом.

Крім того, позивачем також надано клопотання про стягнення штрафу з відповідача в доход Державного бюджету України відповідно до п. 5 ст. 83 ГПК України, суд вважає це клопотання безпідставним та відмовляє в його задоволенні.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають розподілу між сторонами в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 44, 49, 66, 67, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов Закритого акціонерного товариства „Ліктрави”, м. Житомир до Товариства з обмеженою відповідальністю „Донфармхолдінг”, м.Донецьк задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Донфармхолдінг” (за адресою: пр.Панфілова, 15, м.Донецьк, 83114, р/р 26004077300 в АК „Донміськбанк”, МФО 334970, код ЄДРПОУ 23602109) на користь Закритого акціонерного товариства „Ліктрави” (за адресою: Київське шосе, 21, м.Житомир, 10001, р/р 26009015211214 у філії ВАТ „Державний експортно-імпортний банк України” в м.Житомирі, МФО 311324, код ЄДРПОУ 00481181) суму основного боргу в розмірі 129122грн.63коп., пеню в розмірі 13373 грн. 80 коп., 3% річних в розмірі 1665грн.70коп., інфляційні витрати в розмірі 9178грн.87коп., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 1533грн.41коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 112грн.91коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У судовому засіданні 26.03.2009р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повний текст рішення підписаний 26.03.2009р.

Суддя Курило Г.Є.