Постанова № 3372043, 23.03.2008, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23.03.2008 р.                                                                                           № 17/62

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Шелест С.Б., при секретарі судового засідання Шолковій Т.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Новойл»

До:Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

Про:визнання недійсними податкових повідомлень - рішень Представники сторін: від позивача:Даценко О.М.(довіреність в матеріалах справи) від відповідача:

в судовому засіданні приймає участь прокурор:Большакова К.А., Козуліна В.П., Степанчук Н.Г.

(довіреності в матеріалах справи)

Шиліпук А.В. –пом. прокурора Печерського району м.Києва О Б С Т А В И Н И С П Р А В И: Товариство з обмеженою відповідальністю «Новойл»звернулось до суду з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва №0003712308/0, №0003722308/0, №0003732308/0 від 22.04.08р. та № 0007142308/0 від 04.09.08р. Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та не погоджуючись з висновком податкового органу про неправомірне віднесення до складу скоригованих валових витрат в загальній сумі 8248321 грн. вартості послуг по забезпеченню мір схоронності вантажу при доставці товару (нафтопродуктів) за господарською операцією із ЗАТ «ТД «Укртатнафта», що мала місце відповідно до договору про надання послуг по оформленню, прийманню нафтосировини та відвантаженню нафтопродуктів від 01.01.04 №10017 , вказує на те, що придбання таких послуг прямо і безпосередньо пов’язане з господарською діяльністю Товариства, основним видом діяльності якого є оптова торгівлі пальним. Забезпечення мір по схоронності вантажу передбачає: передачу під охорону вантажу третім особам на естакаді наливу після завантаження в технічно справні і комерційно придатні для наливу вагоно-цистерни та встановлення запірно-пломбувальних пристроїв на люки вагоно-цистерн; визначення ЗАТ «ТД «Укртатнафта»на електронних вагах кількості вантажу при його передач третім особам під охорону і супровід.

Позивач вказує на те, що з понесенням таких витрат має намір одержати економічний ефект , забезпечуючи якість виконання зобов’язань з реалізації нафтопродуктів третім особам (вантажоотримувачам) з метою одержання доходу від останніх та досягнення ділової мети від своєї діяльності. В обґрунтування таких доводів позивач посилається також на прибутковість своє діяльності за перевіряємий період.

За таких обставин, позивач вважає, що ним правомірно, відповідно до вимог пункту 5.1., 5.2.1.п.5.2. статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємства”, п.п 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” віднесено до складу валових витрат та сформовано податковий кредит з придбання послуг по забезпеченню мір схоронності вантажу.

Відповідач у письмових запереченнях та його представники в судовому засіданні позов не визнають, мотивуючи тим, що в порушення п.5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ТзОВ «Новойл»до складу скоригованих валових витрат віднесено вартість послуг у сумі 8 248 321 грн. за період II - IY кв. 2007 року , які не пов'язані з веденням господарської діяльності в розумінні п.1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме: послуг по забезпеченню мір схоронності вантажу при транспортуванні залізничним транспортом товару, право власності на який переходить Покупцям в момент передачі на умовах FСА на станції Кагамлицька та не компенсовані Покупцями Товариству у розмірі 8 248 321 грн. Відповідач зазначає, що такі витрати є витратами третіх осіб (покупців), які набули права власності на зазначених умовах на. ст. Кагамлицька.

В обґрунтування своїх доводів відповідач посилається на те, що ТОВ «Новойл»здійснювало реалізацію нафтопродуктів покупцям на умовах FСА - ст. Кагамлицька, яка територіально знаходиться біля АТ «Укртатнафта»(заводу-виробника). Налив нафтопродуктів у залізничні цистерни, опломбування цистерн для подальшого транспортування покупцям Товариства здійснювалось на території заводу у присутності працівника залізниці та працівника воєнізованої охорони. Таким чином, ціна товару при FСА = безпосередня вартість товару + витрати на перевірку товару (якості, розмірів, ваги, кількості), його маркування + витрати на навантаження (з урахуванням місця навантаження). Умова FСА зобов'язує Продавця надати Покупцеві товар, рахунок-фактуру, а також забезпечити звичайними транспортними документами в залежності від виду перевезення. Зобов'язань з перевезення та страхування продавець не несе.

Договорами, укладеними з покупцями, не визначено, що ТОВ «Новойл»несе додаткові витрати, пов'язані з забезпеченням мір по схоронності вантажу під час транспортування світлих нафтопродуктів та масел до вантажоотримувача, вказаного Покупцем.

За таких обставин, податковий орган вважає, що позивачем в порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» неправомірно віднесено до складу податкового кредиту ПДВ у квітні 2007 року - жовтні 2007 р. в загальній сумі 1649662,00 грн. у зв'язку з придбанням послуг по забезпеченню мір схоронності вантажу, отриманих від ЗАТ «ТД «Укртатнафта», які не пов'язані з господарською діяльністю Товариства.

20.01.09р. до Окружного адміністративного суду м. Києва надійшло повідомлення Прокуратури Печерського району м. Києва про вступ прокурора у справу.

У судовому засіданні представник прокуратури підтримав заперечення відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши прокурора, доводи та заперечення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

Державною податкової інспекцією у Печерському районі м. Києва було проведено виїзну планову перевірку ТОВ «Новойл»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 р. по 31.12.2007р., за результатами якої складений акт перевірки № 195/23-8/32207791 від 09.04.08 року.

На підставі акту перевірки, ДПІ у Печерському районі м. Києва прийняті:

- податкове повідомлення-рішення № 0003732308/0 від 22.04.2008р., згідно з яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 3778 675 грн. , в тому числі: основний платіж –2062 080 грн. та 1716 595 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- податкове повідомлення-рішення № 0003712308/0 від 22.04.2008 р., згідно з яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 973 249 грн., в тому числі: 648 832 грн. за основним платежем та 324 417 грн. - штрафних (фінансових) санкцій;

- податкове повідомлення-рішення № 0003722308/0 від 22.04.2008р ., згідно з яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за липень 2007 р. в розмірі 548870 грн. та вересень 2007 р. в розмірі 253642 грн.

- податкове повідомлення-рішення № 0007142308/0 від 04.09.2008р., згідно з яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за квітень 2007 р. в розмірі 198 317 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 99 158 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення є предметом даного спору.

Як вбачається з акту перевірки (стор.68 акту) , підставою для прийняття оспорюваних рішень слугував висновок податкового органу про порушення позивачем п.5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що полягало в неправомірному, на думку податкового органу, віднесенні до складу скоригованих валових витрат вартості послуг, які не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме: послуг по забезпеченню мір схоронності вантажу при транспортуванні залізничним транспортом товару (нафтопродуктів), право власності на який переходить Покупцям в момент передачі на умовах FСА на станції Кагамлицька та не компенсовані Покупцями Товариству у розмірі 8 248 321 грн., у тому числі по періодам: за 2 кв. 2007 року - 3 386 487 грн.; за 3 кв. 2007 року - 4 152 572 грн. та за 4 кв. 2007 року - 709 262 грн.

Зазначене порушення призвело до неправомірно віднесення до складу податкового кредиту ПДВ за період квітень 2007 року –жовтень 2007 р. ПДВ в загальній сумі 1649662,00 грн. у зв'язку з придбанням послуг по забезпеченню мір схоронності вантажу, отриманих від ЗАТ «ТД «Укртатнафта», які не пов'язані з господарською діяльністю Товариства та, відповідно, до завищення суми бюджетного відшкодування за квітень 2007 р. в розмірі 198 317 грн., липень 2007 р. в розмірі 548870 грн. та вересень 2007 р. в розмірі 253642 грн.

Суд погоджується з висновком податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, вважає оспорювані податкові повідомлення-рішення правомірними, а позов таким, що не підлягає задоволення, виходячи з наступного.

Між ТОВ «Новойл»(замовником) та ЗАТ «ТД «Укртатнафта»(виконавецем) був укладений договір від 01.01.2004 №10017 (а.с.9-14) про надання послуг по оформленню, прийманню нафтосировини та відвантаженню нафтопродуктів, відповідно до п.1.1. якого замовник доручив, а виконавець зобов’язався надавати замовнику послуги з приймання нафтової сировини, наливу на відвантаженню нафтопродуктів.

При відвантаженні нафтопродуктів замовника залізничним транспортом , виконавець здійснює: подачу залізничних цистерн під налив від ст. Кагамлицька ПЗ до естакади наливу і назад, зважування нафтопродуктів, пломбування ЗПУ залізничних цистерн і оформлення відвантажувальних документів, передачу залізничних цистерн перевізникові вантажів на ст. Кагамлицька ПЗ для їх подальшого транспортування. (п.3.1. договору).

Відповідно до п.3.4. договору, виконавець зобов'язався від свого імені укласти з перевізником договір на надання транспортних послуг, пов'язаних з перевезенням нафтової сировини та нафтопродуктів.

Зобов'язання в частині надання послуг з оформлення і відвантаження нафтопродуктів вважається виконаним виконавцем з моменту приймання вантажу перевізником (п.3.5. договору) .

Відповідно до п.3.8. договору, виконавець за узгодженням з Замовником має право залучати третіх осіб для організації супроводу й охорони вантажів, а замовник, в свою чергу, відшкодовувати витрати виконавцеві по залученню третіх осіб для організації супроводу й охорони вантажу замовника (п.3.9.10 договору).

Згідно із змінами та доповненням до вищезазначеного договору № 8 від 31.08.05р та № 12 від 10.07.04р., за забезпечення мір схоронності вантажу, замовник оплачує виконавцеві плату в розмірі, визначеному цими доповненнями.

Перевіркою встановлено на підставі первинних документів, що надані ЗАТ «ТД «Укртатнафта» за вказаним договором послуги (наливу, ж/д тарифа, охорони) відвантаження за період 01.04.07р. по 31.12.07р. оплачені позивачем в повному обсязі, що відображено в акті перевірки ДПІ, реєстрі грошових коштів із зазначенням реквізитів платіжних документів та підтверджується актами звірки взаємних розрахунків між позивачем та ЗАТ «ТД «Укртатнафта».

Зведена відомість по наданим послугам ЗАТ «ТД «Укртатнафта»з оформлення, відвантаження нафтопродуктів при відправці, забезпечення мір схоронності вантажу, по обслуговуванню газових цистерн до їх відправлення, товаротранспортних витрат (провізна плата та охорона вантажу, згідно квитанцій про приймання вантажу) ТОВ «Новойл»згідно договору від 01.01.2004 №10017 наведена в додатку № 11 до акту перевірки.

Щодекадно ЗАТ «ТД «Укртатнафта»надавав ТОВ «Новойл»податкові накладні з реєстрами, в яких зазначено кількість відвантажених нафтопродуктів в розрізі кожного відправлення, рахунки-фактури, виставлені ТОВ «Новойл»на оплату послуг (наприклад, податкова накладна № 444/5 від 10.04.07р., реєстр до зазначеної податкової накладної; рахунки-фактури №22448 від 06.04.07р., 3 22494 від 06.04.07р.)

Такі послуги позивач придбав для виконання зобов’язань з реалізації нафтопродуктів наступним покупцям: ТОВ «Татнєфть-Крим»(квітень 2007 року), ТОВ «Харків-Капітал»(липень 2007 року), ТОВ «Профіт-Петроліум» (жовтень 2007 року).

Перевіркою встановлено (стор.51 акту перевірки) , що з цими покупцями позивач уклав договори (типової форми для всіх покупців) , відповідно до яких зобов’язався поставити покупцям нафтопродукти в асортименті та кількості відповідно до додаткових угод на умовах на умовах FСА - ст. Кагамлицька. Відвантаження товару здійснюється залізничним транспортом (п.4.4. договорів), послуги з відвантаження і доставки товару до станції призначення надаються вантажовідправником ЗАТ «ТД «Укртатнафта».

Відомості щодо відвантаження нафтопродуктів зазначеним покупцям наведено у додатку №12 до акту перевірки.

Однією з умов договорів поставок нафтопродуктів, укладених з покупцями, є те, що витрати Постачальника (ТОВ «Новойл») по транспортуванню товару відшкодовує Покупець. Як свідчать матеріали перевірки та пояснення сторін, на підставі укладених договорів поставок з покупцями, ТОВ «Новойл»перевиставляв покупцям рахунки на відшкодування товаротранспортних витрат (провізної плати та ОХР охорони вантажу, згідно квитанцій про приймання вантажу).

Договорами, укладеними з покупцями, не визначено, що ТОВ «Новойл»несе додаткові витрати, пов'язані з забезпеченням мір по схоронності вантажу під час перевезення від ст.Кагамлицька до кінцевого пункту призначення, зазначеного покупцем.

Між ЗАТ ТД «Укртатнафта»та ТОВ «Новойл»складались акти прийому-передачі фактично наданих послуг по забезпеченню мір по схоронності вантажу, в яких зазначалось період надання послуг , одиниця виміру, маса нафтопродуктів, ціна послуг та загальна сума наданих послуг. В судовому засіданні оглянуті такі акти приймання-передачі, а позивачем долучено до матеріалів справи для дослідження декілька примірників актів наданих послуг по забезпеченню мір схоронності , розшифровки до акту із зазначенням рахунків-фактур за вказаний в акті період із зазначенням номера та дати рахунків фактур, маси нафтопродуктів, вартості послуг та загальної суми послуг з ПДВ, а також рахунки-фактури із зазначенням № залізничної квитанції ( акт від 30.04.07р. за період з 01.04.07р. по 30.04.07р.; акт від 31.05.07р. за період з 01.05.07. по 31.05.07р.; акт від 30.06.07р. за період з 01.06.07р. по 30.06.07р.; акт № 1366 від 31.07.07р. за період з 01.07.07р. по 31..07.07р.; акт від 31.08.07р. за період з 01.08.07р. по 31.08.07р.; акт № 1549 від 30.09.07р. за період з 01.09.07р. по 30.09.07р.; акт № 1644 від 31.10.07р. за період з 01.10.07р. по 31.10.07р.)

Фактично із всіх витрат, які надаються не власними силами ЗАТ «ТД «Укртатнафта», а з залученням третіх осіб, 100 % компенсується лише провізна плата та ОХР (послуги охорони), які зазначені в залізничних накладних (для прикладу позивачем долучені до матеріалів справи квитанції про приймання вантажу) .

Компенсування здійснюється за наступною схемою: ЗАТ «ТД «Укртатнафта»сплачує Залізниці; ТОВ «Новойл»компенсує ЗАТ «ТД «Укртатнафта», а Покупці ТОВ «Новойл»компенсують ТОВ «Новойл». Податковим органом встановлено, та не заперечується сторонами, що такі послуги (провізна плата та ОХР (послуги охорони) фактично були компенсовані покупцями, що відображено в бухгалтерському обліку ТОВ «Новойл»у зв’язку з чим у податкового органу не було заперечень з приводу податкового обліку зазначених послуг.

Разом з тим, послуги по забезпеченню мір по схоронності вантажу Покупцям не перевиставлялись, чого не заперечує позивач. Такі послуги позивачем віднесено до складу валових витрат за вищевказаний період.

Віднесення даних витрат до складу валових витрат суд вважає неправомірним.

Так, відповідно п.5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР , валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) - сума будь - яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому, «господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою....»(п. 1.32 ст. 1 цього Закону).

Згідно п.п.5.2.1, п.5.2. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7. цієї статті.

Як зазначалось вище, ТОВ «Новойл»здійснювало реалізацію нафтопродуктів покупцям на умовах FСА - ст. Кагамлицька, яка територіально знаходиться біля АТ «Укртатнафта»(заводу-виробника). Налив нафтопродуктів у залізничні цистерни, опломбування цистерн для подальшого транспортування покупцям Товариства здійснювалось на території заводу у присутності працівника залізниці та працівника воєнізованої охорони.

Вказані умови продажу (FСА - "франко-перевізник") згідно правил Інкотермс-2000, означають, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. За договором перевезення продавець немає зобов'язань. Проте, за наявності прохання покупця або відповідної комерційної практики, у випадку, якщо покупець своєчасно не дав інших вказівок, продавець вправі укласти договір перевезення на звичайних умовах за рахунок і на ризик покупця. (стаття А.3 "а" Правил). У будь-якому випадку продавець може відмовитися від укладання такого договору. В такому разі він повинен негайно сповістити про це покупця.

Відповідно до ст. А.4. Правил, поставка вважається здійсненою, а) якщо названим місцем поставки є площі продавця: коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем, чи іншою особою, що діє від імені останнього; б) якщо назване місце перебуває за межами площ продавця: коли товар наданий у розпорядження перевізника чи іншої особи, призначеної покупцем або обраної продавцем відповідно до статті А.3 "а", нерозвантаженим з транспортного засобу продавця.

Якщо сторони не узгодили конкретного пункту в межах названого місця поставки, і наявні декілька придатних для цього пунктів, продавець може вибрати пункт у межах місця поставки, який найбільш задовольняє його цілям.

В даному випадку, сторони узгодили місце поставки на умовах FСА - ст. Кагамлицька.

Відповідно до ст.Б.5.Правил, Покупець зобов'язаний нести всі ризики втрати чи пошкодження товару з моменту, коли він є поставленим у відповідності з статтею А.4.

Таким чином, за правилами Інкотермс-2000, продавець (ТОВ «Новойл») виконує свої зобов'язання з поставки після передачі ним товару під відповідальність перевізника, вказаного покупцями ТОВ «Новойл», у призначеному місці. Умова FСА зобов'язує Продавця надати Покупцеві товар, рахунок-фактуру, а також забезпечити звичайними транспортними документами в залежності від виду перевезення. Зобов'язань з перевезення та страхування продавець не несе.

З умов FСА, згідно правил Інкотермс-2000 випливає, що право власності на товар переходить до покупців на ст. Кагамлицька, отже витрати по забезпеченню мір схоронності є витратами покупців, а не позивача в розумінні Закону; такі витрати не використовувались у власній господарській діяльності позивача. Придбання таких послуг не призвело до отримання доходу ТОВ «Новойл».

Податковим органом, згідно наданих до перевірки документів встановлено, що вартість отриманих послуг по забезпеченню мір по схоронності вантажу, сплачена позивачем ЗАТ «ТД «Укртатнафта»не компенсувалась покупцями , рахунки на компенсацію вартості послуг по забезпеченню мір по схоронності вантажу покупцям не виставлялись.

Таким чином, висновок податкового органу про завищення позивачем валових витрат у розмірі 8 248 321 грн., у тому числі по періодам: за 2 кв. 2007 року -3386487 грн.; за 3 кв. 2007 року - 4 152 572 грн.; за 4кв. 2007 року - 709 262 грн., як компенсація вартості послуг, які в подальшому не використані у власній господарській діяльності, відповідає фактичним обставинам справи.

Ціна товару при FСА –це безпосередня вартість товару + витрати на перевірку товару (якості, розмірів, ваги, кількості), його маркування + витрати на навантаження (з урахуванням місця навантаження). Таким чином, доводи представника позивача, наведені в судовому засіданні про те, що витрати по забезпеченню мір схоронності увійшли в ціну товару не заслуговують на увагу. Позивачем не доведено, що такі витрати лягли в собівартість реалізованої продукції.

Перевіркою встановлено, що у зв'язку з оплатою вартості зазначених послуг по забезпеченню мір схоронності вантажу на підставі податкових накладних, виписаних ЗАТ «ТД «Укртатнафта», позивачем у квітні 2007 року - жовтні 2007 року до податкового кредиту віднесено 1649662 грн., у т.ч. по періодам: квітень 2007р. - 198 317 грн.; травень 2007р. - 232 859 грн.; червень 2007р. - 246 121 грн.; липень 2007р. - 302 749 грн.; серпень 2007р. - 253 642 грн.; вересень 2007р. - 274 121 грн.; жовтень 2007р. - 141 852 грн.

Зведена відомість по послугам з забезпечення мір по схоронності вантажу , наданих ЗАТ «ТД «Укртатнафта»за період з 01.04.07р. по 31.10.2007р., складена на підставі виставлених ЗАТ «ТД «Укртатнафта»рахунків-фактур та податкових накладних.

Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

В пп.7.4.4. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»зазначено, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Таким чином, за змістом наведених норм Закону, до складу податкового кредиту можуть бути віднесені тільки ті суми податку на додану вартість, які сплачені в звґязку з придбанням товарів, послуг чи основних фондів, призначених для використання в межах господарської діяльності платника податку. Право на включення сплаченого (нарахованого) ПДВ до податкового кредиту виникає за умови встановлення тієї обставини, що вартість придбаних товарів (робіт, послуг) підлягає віднесенню до складу валових витрат виробництва (обігу) відповідно до вимог наведеного підпункту 5.1. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР.

За наведених обставин, правових норм та висновку суду про неправомірність формування валових витрат у зв'язку з придбанням послуг по забезпеченню мір схоронності вантажу, отриманих від ЗАТ «ТД «Укртатнафта», які не пов'язані з господарською діяльністю підприємства, висновок податкового органу про заниження ПДВ в сумі 648832 грн., у зв’язку з завищенням суми податкового кредиту 1649662 грн. –правомірний.

Підпунктом 17.1.3. п.17.1. ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року N 2181-III (із змінами, внесеними згідно із Законом України від 20.02.2003 р. N 550-IV) передбачено , що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Застосування фінансових санкцій з податку на прибуток, та податку на додану вартість згідно оспорюваних податкових повідомлень-рішень в розрізі періоду, в якому припадає недоплата, суми недоплати податку відповідає вимогам підпункту 17.1.3. п.17.1. ст.17 Закону N 2181-III.

З огляду на вищевикладене, висновок податкового органу про завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за липень 2007 р. в розмірі 548870 грн. та вересень 2007 р. в розмірі 253642 грн., за квітень 2007 р. в розмірі 198 317,00 грн. –правомірний.

За таких обставин , суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.124 Конституції України, Законами України «Про податок на додану вартість», «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами», ст.ст. 71, 94, 97, 158-163, 254 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва

П О С Т А Н О В И В:

в задоволенні адміністративного позову –відмовити.

Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Шелест С.Б.

Постанова складена у повному обсязі 27.03.2009