Рішення № 3371936, 01.04.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.04.09 р. Справа № 26/321

Господарський суд Донецької області у складі: головуючого судді - Приходько І. В.;

при секретарі судового засідання – Ярош В.В.;

за участю представники сторін:

від позивача – Кричун М.О.– довіреність;

від відповідача 1 –не з’явився;

від відповідача 2 – Рягузова В.І. - довіреність;

розглянув у відкритому судовому засіданні суду справу

за позовом Державного підприємства «Вугілля України» м.Київ,

до відповідача 1 - Державного підприємства «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств» м.Макіївка,

відповідача 2 - Державного підприємства з ліквідації збиткових вугледобувних, вуглепереробних та торфодобувних підприємств «Укрвуглеторфреструктуризація» м.Київ,

про стягнення суми основного боргу у розмірі 61 394,03 грн. , пені у розмірі 1 520,55 грн., 3% річних у розмірі 570, 20 грн., індексу інфляції у розмірі 4 590,68 грн., -

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2007 р. до господарського суду звернувся позивач, Державне підприємство «Вугілля України» з позовом до відповідача Державного підприємства «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств» про стягнення суми основного боргу у розмірі 534 731, 89 грн., штрафних санкцій у розмірі 45 451, 36 грн., 3 % річних у розмірі 7 119,86 грн., інфляційних витрат у розмірі 38 422 грн.

19.12.2007 р. представник позивача зменшив позовні вимоги та просив стягнути 481 923,05 грн. – суму основного боргу, штрафні санкції у розмірі 11 935,85 грн., 3 % річних у розмірі 4 475,94 грн., індекс інфляції у розмірі 36 035,33 грн., а всього 534 370, 17 грн.

21.12.2007 р. відповідач надав зустрічний позов про стягнення штрафних санкцій у розмірі 527 534,95 грн. за порушення строків виконання зобов’язань за договором поставки № 1471/05.

Рішенням суду від 02.07.2008 р. первісні позовні вимоги задоволені частково на суму 466 294,70 грн., у зустрічному позові – відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.10.2008 р. рішення суду від 02.07.2008 р. скасоване в частині відмови позивачу за первісним позовом на суму 68 075,47 грн., з яких сума основного боргу складає 61 394,03 грн., пеня - 1 520,55 грн., 3% річних - 570, 20 грн., індекс інфляції - 4 590,68 грн. та в цій частині справу направлено на новий розгляд, в іншій частині рішення залишено без змін.

Під час розгляду справи позивач підтримав змінені позовні вимоги від 18.12.2007 р. за № 9541/06 (арк.1-3 том 2) та надав додаткові пояснення до позову від 06.01.2009 р. за № 18-юр (арк.14-16 том 3).

Представник відповідача ДП «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств» в судові засідання не з'являвся, про час і місце слухання справи належним чином був повідомлений, поважної причини неявки до суду не сповістив.

Ухвалою суду від 05.01.2009 р. за клопотанням позивача до участі у розгляді справи залучено іншого відповідача Державне підприємство з ліквідації збиткових вугледобувних, вуглепереробних та торфодобувних підприємств «Укрвуглеторфреструктуризація» м.Київ (далі ДП «Укрвуглеторфреструктуризація» арк.10 том 3).

Представник відповідача ДП «Укрвуглеторфреструктуризація» у відзиві на позовну заяву № 1-193 від 20.02.2009 р. (арк.26-27 том 3) та в судових засіданнях проти позову заперечував у повному обсязі з тих підстав, що вважає себе неналежним відповідачем. Пояснив, що поставка вугільної продукції здійснювалась за договором № 1471/05 від 13.10.2005 р. укладеним з відповідачем 1 - ДП «Донвуглереструктуризація», на сьогоднішній час відповідач 1 як юридична особа не виключений з Єдиного державного реєстру.

Крім того, вважає, що позовні вимоги заявлені неправомірно, оскільки у 2005 р. фактично позивач поставив вугільної продукції на суму 6 911 191,51 грн., а оплата була здійснена відповідачем 1 у розмірі 7 031 944,97 грн.

Як визначено частиною першою статті 69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішений у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Справа надійшла до суду 06.11.2008 р.

05.01.2009 р. до участі у розгляді справи було залучено іншого відповідача, та на підставі положень ст.24 Господарського процесуального кодексу України термін розгляду справи було продовжено до 05.03.2009 р.

Відповідно до положень частини 3 статті 69 Господарського процесуального кодексу України термін розгляду справи продовжувався на 1 місяць.

Таким чином, спір має бути вирішений в строк до 05.04.2009 р.

Враховуючи викладене, а також положення статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи закінчено за відсутності представника відповідача 1, рішення прийняте за наявними у справі матеріалами.

Розглянув матеріали справи, додатково представлені документи, заслухав пояснення сторін, оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку, що позовні вимоги, заявлені до відповідача 1 підлягають задоволенню; у позові до відповідача 2 – слід відмовити, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що 13.10.2005 р. між позивачем (постачальник) та відповідачем 1 (покупцем) був укладений договір № 147/05 на поставку вугільної продукції для побутових потреб (арк.9-12 том 1).

За умовами вказаного договором, сторони встановили, що постачальник зобов’язується поставити та передати у власність вугільну продукцію для побутових потреб, а покупець прийняти та оплатити товар у разі відповідності його вимогам якості.

У розділі 4 сторони встановили умови та строки поставки, а також порядок прийому продукції.

У розділі 6 договору сторони визначились з порядком проведення розрахунків за отриману продукцію.

Відповідно до пункту 8.3. договору за несвоєчасну оплату отриманої продукції сторони встановили відповідальність покупця у вигляді сплати пені у розмірі однієї облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу.

Термін дії договору сторони визначили з моменту його підписання до 31.12.2005 р.

Також сторонами було підписано додатки до договору: специфікацію на поставку продукції (Додаток № 1), графік постачання вугільної продукції (Додаток № 2), реквізити станцій призначення на постачання побутового палива ( Додаток № 3), графік постачання вугільної продукції за добу згідно з можливостями пунктів призначення (Додаток № 4) (арк.13-16 том 1).

Крім того, судом встановлено, що сторонами були укладені додаткові угоди:

- № 1937 від 30.12.2005 р., якою змінено п.14 договору № 1471/05 та продовжено дію договору до 31.12.2006 р., а також викладено Додаток № 2 у новій редакції. (арк.68-69 том 2);

- б/н , якою у зв’язку зі зміною марки вугілля, змінені Додатки № 1, № 2, № 3 (арк.70—71 том 2);

- № 658 від 11.05.2006 р., якою змінено пункти 1.1., 2.1., 5.1., 6.1., 6.2., 8.2. договору №1471/05, доповнено пунктами 2.5., 4.8. та виключено п.6.4., а також узгоджено Специфікацію № 2 ( Додаток № 5) та Графік постачання вугільної продукції (Додаток № 6) (арк.72-75 том 2).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на поставку відповідачу вугільної продукції у період жовтня 2005 р.- січня 2006 р., невиконання відповідачем у повному обсязі зобов’язань по сплаті отриманого товару та правомірне включення залізничного тарифу у загальну вартість вугільної продукції.

Приймаючи рішення, суд враховує наступне.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є зокрема договори та інші правочини

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визначається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених господарським кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку .

Умовами договору (п.п.2.1., 2.2.) сторони встановили, що ціна договору складає 22 399 200 грн., ціна за одиницю товару (з урахуванням витрат на транспорт і ПДВ) за договором не повинна відрізнятись від ціни тендерної пропозиції і може змінюватись у випадках встановлених п.п.2.2.1, 2.2.2.

У пункті 2.3. сторони встановили, що всі податки і мита, які постачальник повинен сплатити відповідно до діючого законодавства за товар, включаються в ціну договору.

Відповідно до Специфікації (додаток № 1 до договору арк.13 том 1), сторони встановили, що в ціну за 1 тн вугілля включені зокрема, витрати з транспортування у розмірі 18, 33 грн. за 1 тн (без ПДВ).

Як убачається зі змісту Розділу 4 договору № 1471/05, сторони визначились з умовами поставки, зокрема у п.4.3. договору встановлено, що поставка товару здійснюється автомобільним транспортом або залізничним транспортом у відкритих вагонах.

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача щодо включення в ціну вартості поставленого вугілля правомірно включені й витрати по залізничному тарифу.

Що стосується Специфікації № 2 (Додаток 5 арк. 74 том 2), якою не визначені витрати на транспортування, суд вважає, що вона не стосується предмету спору, оскільки позивачем заявлений до стягнення період поставки з жовтеня 2005 р. до січня 2006 р., в той час як Специфікація № 2 була узгоджена сторонами Додатковою угодою №658 від 11.05.2006 р. (арк.72).

У підтвердження поставленої продукції протягом жовтня 2005 р. – січень 2006 р., позивач надав до суду приймально - здавальні акти до договору № 1471/05, підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств (арк.21-53 том 1).

Факт поставки продукції у заявлений період не спростовувався відповідачем 1 у попередніх судових засіданнях, у підтвердження існування договірних відносин відповідачем 1 були надані копії рахунків фактур та копії платіжних доручень ( арк.129-200 том 1).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно заявлені позовні вимоги у розмірі 61 394,03 грн. – сума основного боргу за період жовтень 2005 р. – січень 2006 р., яка складається з вартості залізничного тарифу на транспортування вугільної продукції за заявлений період.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Пунктом 6.2. сторони встановили, що оплата кожної поставки здійснюється покупцем у розмірі 100 % загальної вартості поставленого товару протягом шестидесяти календарних днів з моменту надання документів, визначених у п.6.1. договору.

Позивач не надав до суду всього переліку документів, визначеного у п.6.2. договору. В той же час в матеріалах справи наявні: акти прийому-передачі продукції за заявлений період, які підписані сторонами та скріплені печатками, копії рахунків – фактур, крім того факт отримання продукції та стягнення заборгованості за заявлений період встановлено в рішенні суду від 02.07.2007 р., яке постановою Вищого господарського суду України від 07.10.2007 р. в цій частині залишено без змін.

Крім того, позивач надав до суду копію претензії № 15-08-07/5 від 15.08.2007 р. з вимогою до відповідача сплатити суму основного боргу за договором № 1471/05 та штрафні санкції (арк.17-18 том 1).

Відповідно до поштового повідомлення № 28910950, вказана претензія отримана відповідачем 1 01.08.2007 р. (арк.19 том 1).

Як визначено положеннями 526 Цивільного кодексу України суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

Положеннями частини першої статті 193 Господарського кодексу України визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

У частині сьомій вказаної статті визначено, що одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем не в повному обсязі виконані зобов’язання за договором № 1471/05, в наслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 61 394, 03 грн.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 61 394,03 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також сплатити 3 % річних від простроченої суми.

Оскільки суд прийшов до висновку щодо наявності основного боргу у відповідача у розмірі 61 394,03 грн., вірне нарахування, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення індексу інфляції у розмір 4 590,68 грн. та 3 % річних у розмірі 570, 20 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 1 520,56 грн., суд враховує наступне.

Положеннями статті 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Як убачається з пункту 8.3. договору, сторони встановили відповідальність покупця щодо порушення строків оплати отриманої продукції у розмірі однієї ставки НБУ від суми простроченого платежу.

Дослідив матеріали справи, наявність заборгованості з основного боргу у розмір 61 394, 03 грн., період прострочки платежу, дату звернення з вимогою до відповідача 15.08.2007 р., дату звернення до суду з позовом 13.11.2007 р., суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 1 520,56 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог до відповідача 2 ДП «Укрвуглеторфреструктуризація», суд враховує наступне.

Відповідач 2 ДП «Укрвуглеторфреструктуризація» створений за наказом Міністерства вугільної промисловості України № 612 від 29.1.2007 р.

Відповідно до пункту 3 цього ж наказу припинено зокрема діяльність ДП «Донвуглереструктуризація» шляхом реорганізації та приєднання до ДП «Укрвуглеторфреструктуризація» .

Пунктом 5.6. наказу Міністерства встановлено строк в термін до 10.03.2008 р. скласти передавальний баланс, в термін до 01.04.2008 р. - здійснити реорганізацію підприємств.

Як визначено положеннями п.8 вказаного наказу, ДП «Укрвуглеторфреструктуризація» є правонаступником усіх майнових прав та обов’язків ДП «Донвуглереструктуризація» згідно з передавальним балансом.

З наданих до суду документів про реорганізацію підприємства, а саме: наказів Міністерства вугільної промисловості України № 612 від 29.12.2007 р., № 55 від 05.02.2008 р., № 99 від 03.03.2008 р., розподільчого балансу складеного станом 01.02.2008 р. не можливо встановити виникнення зобов’язань у відповідача 2 за наслідками реорганізації ДП «Донвуглереструктуризація» як це передбачено п.8 наказу Міністерства вугільної промисловості України № 612.

Враховуючи викладене, позовні вимоги до відповідача 2 ДП «Укрвуглеторфреструктуризація» не доведені матеріалами справи та не підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача 1 у порядку передбаченому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі статей 11, 509, 526, 625, 530 Цивільного кодексу України, статей 174, 193, 230 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Задовольнити позовні вимоги Державного підприємства «Вугілля України» м. Київ, заявлені до Державного підприємства «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств» м. Макіївка, про стягнення суми основного боргу у розмірі 61 394,03 грн. за договором № 1471/05 від 13.10.2005 р., пені у розмірі 1 520,55 грн., 3% річних у розмірі 570, 20 грн., індексу інфляції у розмірі 4 590,68 грн.

2. Стягнути з Державного підприємства «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств» (86102, м. Макіївка, вул. Успенського, ЄДРПОУ 32442610) на користь Державного підприємства «Вугілля України» (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 4, ЄДРПОУ 32709929) суму основного боргу у розмірі 61 394,03 грн. за договором № 1471/05 від 13.10.2005 р., пеню у розмірі 1 520,55 грн., 3% річних у розмірі 570, 20 грн., індекс інфляції у розмірі 4 590,68 грн.,

3. Стягнути з Державного підприємства «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств» (86102, м. Макіївка, вул. Успенського, ЄДРПОУ 32442610) на користь Державного підприємства «Вугілля України» (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 4, ЄДРПОУ 32709929) витрати по сплаті державного мита у розмірі 680, 76 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 12, 84 грн.

4. Відмовити у задоволені позовних вимог Державного підприємства «Вугілля України» м.Київ, заявлених до Державного підприємства з ліквідації збиткових вугледобувних, вуглепереробних та торфодобувних підприємств «Укрвуглеторфреструктуризація» м.Київ, про стягнення суми основного боргу у розмірі 61 394,03 грн. за договором № 1471/05 від 13.10.2005 р., пені у розмірі 1 520,55 грн., 3% річних у розмірі 570, 20 грн., індексу інфляції у розмірі 4 590,68 грн.

Видати наказ після вступу рішення у законну силу.

Суддя

Надруковано 4 прим.:

1 прим. – позивачу;

1 прим. – відповідачу 1;

1 прим. – відповідачу 2;

1 прим. – у справу.,