Постанова № 3371913, 17.02.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.2009 № 22/39

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кондес Л.О.

суддів: Михальської Ю.Б.

при секретарі:

За участю представників:

Від позивача: Кохановський В.В.- за дов.

Костюк О.А.- за дов.

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Міністерства охорони здоров”я України : Костюк О.А.- за дов.

Від відповідача: представник не з”явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державне підприємство для постачання медичних установ "Укрмедпостач"

на рішення Господарського суду м.Києва від 06.10.2008

у справі № 22/39

за позовом Державне підприємство для постачання медичних установ "Укрмедпостач"

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Емансіс"

третя особа Міністерство охорони здоров"я України

про стягнення пені та штрафних санкцій

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.10.2008р. у справі №22/39 повністю відмовлено у позові Державного підприємства для постачання медичних установ „Укрмедпостач” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Емансіс” про стягнення 604 160,62 грн., з яких: 378 805,00 грн.- пені та 225 355,62 грн.- штрафу у зв”язку з простроченням виконання відповідачем зобов”язання за Договором поставки №53Т-2007 від 31.08.2007р. ( п.9.1 Договору).

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі, посилаючись на неповне з”ясування обставин, що мають значення для справа, порушення норм матеріального права.

Зокрема, скаржник наголошує на тому, що свої зобов”язання ,як Одержувач за договором, виконав вчасно та належним чином, а відповідач ( Постачальник) в порушення умов пункту 4.3 Договору здійснив передачу обладнання лише Одержувачу (позивачу), а не лікувальним закладам охорони здоров”я.

Крім того, позивач стверджує, що при встановленні обставин щодо строків виконання зобов”язань Постачальником, суд першої інстанції не врахував умови договору, а саме, що відповідач повинен до 16.12.2007 року доставити медичне обладнання до закладів охорони здоров”я, а не тільки Одержувачу ( позивачу).

Позивач особливо наголошує на тому, що 100% попередня оплата надійшла на розрахунковий рахунок Постачальника 16.11.2007р., то кінцевий термін виконання зобов”язань Постачальника щодо доставки обладнання, введення його в експлуатацію і навчання методам роботи з обладнанням медичного персоналу закладу охорони здоров”я персоналом на місці його подальшої експлуатації, становить не більше, ніж 30-ть календарних днів з дня зарахування попередньої оплати на розрахунковий рахунок Постачальника, а саме, до 16.12.2007р., тобто у встановлений п.4.1 Договору термін.

Третя особа - Міністерство охорони здоров”я України у письмових поясненнях погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає рішення місцевого господарського суду у справі № 22/39 незаконним та необґрунтованим, таким, що ухвалено по неповно з”ясованим обставинам, що мають значення для справи , тому просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов Державного підприємства для постачання медичних установ „Укрмедпостач” задовольнити у повному обсязі.

В судове засідання з невідомих причин не з”явився представник відповідача (ухвала від 12.11.2008р. про призначення справи до розгляду на 09.12.2008р. згідно повідомлення про вручення поштового відправлення вручена представнику ТОВ „Емансіс” „Тимошенко” „20.11.2008р”.; ухвала від 09.12.2008р. про відкладення розгляду справи на 27.01.2009р. згідно повідомлення про вручення поштового відправлення була вручена „15.12.2008р.” представнику ТОВ „Емансіс” „Колесник”; ухвала від 27.01.2009р. про відкладення розгляду справи на 17.02.2009р. згідно повідомлення про вручення поштового відправлення була вручена „30.01.2009р.” представнику ТОВ „Емансіс” „Тимошенко”.)

Неприбуття втретє у судове засідання представника відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, письмові пояснення третьої особи щодо доводів скарги, всебічно, повно і об”єктивно дослідивши всі обставини справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши наявні у справі докази , заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, судова колегія установила наступне:

Державне підприємство для постачання медичних установ „Укрмедпостач” звернулося до суду першої інстанції з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Емансіс” 604 160,62 грн., що складає: 225 355,62 грн.-пені та 378 805,00 грн.- штрафу згідно п.9.1 Договору поставки № 53Т-2007 від 31.08.2007р.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що між ТОВ „Емансіс” та Державним підприємством „Укрмедпостач”, яке діє за дорученням Міністерства охорони здоров”я України на підставі договору про закупівлю № 12.01-08/9 від 19.04.2007р. укладено Договір поставки №53Т-2007 від 31.08.29007р., за яким відповідач взяті на себе зобов”язання виконав не в повному обсязі та з простроченням, що є підставою для застосування до відповідача відповідальності згідно п.9.1 Договору у вигляді сплати пені та штрафу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не надав відзив на позов, явку в судові засідання 03.09.2008р., 29.09.2008р., 06.10.2008р. свого уповноваженого представника не забезпечив, про дату, час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином (ухвали суду першої інстанції від 18.08.08, від 03.09.2008р., від 29.09.2008р., якими повідомлялось відповідача про судовий розгляд справи, направлялись за його юридичною адресою згідно довідки ЄДРПОУ: 01021, м.Київ, вул.Грушевського, 28/2, н/п № 43 ).

Суд першої інстанції ухвалою від 03.09.2008р. на підставі ст.27 ГПК України залучив до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Міністерство охорони здоров”я України, оскільки вирішення спору щодо стягнення з постачальника штрафних санкцій згідно з договором поставки №53Т-2007 від 31.08.2007р., за яким Замовником є Міністерство охорони здоров”я України, може вплинути на права та обов”язки останнього.

Третя особа - Міністерство охорони здоров”я України у наданих письмових поясненнях звертає увагу на те , що згідно з Переліком одержувачів бюджетних коштів, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров”я України від 13.02.2008р. №71 „Про визначення одержувачів бюджетних коштів”, ДП „Укрмедпостач” визначено одерджувачем бюджетних коштів за бюджетними програмами.

Відповідно до п.2 зазначеного Наказу ДП „Укрмедпостач” забезпечує укладання договорів про закупівлю, проведення розрахунків з постачальниками, контроль за виконанням постачальниками своїх зобов”язань та претензійно-позовну діяльність у разі недотримання постачальником умов договорів.

Міністерство охорони здоров”я України підтримує позовні вимоги ДП „Укрмедпостач” та просить задовольнити їх у повному обсязі.

29.09.2008р. представник позивача – адвокат Кохановський В.В. звернувся до суду першої інстанції із заявою про розподіл судових витрат, зазначивши, що в оплату за адвокатські послуги позивач перерахував 20 000,00 грн., які згідно ст.44 ГПК України відносяться до складу судових витрат, у зв”язку з чим відповідно до вимог ст.49 ГПК України просить судові витрати при задоволенні позову покласти на відповідача, долучивши до заяви: копію договору №1 від 21.08.2008р. про надання адвокатських послуг; копію договору №2 від 21.08.2007р. про надання адвокатських послуг; копію свідоцтва адвоката № 3336 від 29.05.2008р.; докази про оплату адвокатських послуг.

Судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції , що позовні вимоги позивача про стягнення штрафних санкцій є необґрунтованими і задоволенню не підлягають і вважає його помилковим, з огляду на наступне:

Для виконання Бюджетної програми „Централізована закупівля обладнання для закладів охорони здоров”я” КПКВ 2301290, КЕКВ 2110, 20.07.2007р. Міністерство охорони здоров" України уклало з Державним підприємством для постачання медичних установ „Укрмедпостач” Договір доручення № 12.01-08/18, яким доручило останньому виконати від імені і за рахунок Міністерства охорони здоров”я України певні юридичні дії, які визначені в розділі 1 вказаного договору, а саме:

-з метою придбання обладнання, що централізовано закуповується по КПКВ

23012290 „Централізована закупівля обладнання для закладів охорони здоров”я” ( КЕКВ 2110) укласти договори в інтересах Міністерства на поставку товарів згідно зі специфікаціями, які є невід”ємною частиною до цього договору і повинні містити інформацію щодо найменування товару, постачальника, одиниці виміру, кількості, ціни за одиницю, загальної суми;

-здійснити відповідні дії для належної передачі товару відповідно до розпоряджень Міністерства охорони здоров”я України.

Як свідчать матеріали справи, 31.08.2007р. укладено Договір поставки № 53Т- 2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Емансіс” (надалі – Постачальник), Міністерством охорони здоров”я України (надалі – Замовник) і Державним підприємством „Укрмедпостач” (надалі – Одержувач), яке діє за дорученням Міністерства охорони здоров”я України на підставі Договору про закупівлю № 12.01-08/9 від 19.04.2007р., довіреності від 20.07.2007 та договору доручення № 12.01-08/18 від 20.07.2007р., укладеного між Державним підприємством „Укрмедпостач” та Міністерством охорони здоров”я України.

Пунктом 1.1 розділу 1 Договору визначено, що відповідно до умов договору та рішення постійного тендерного комітету Постачальник ( відповідач) зобов”язується поставити, Замовник перерахувати на рахунок Одержувача кошти, необхідні для виконання цього договору у межах коштів, виділених із Державного бюджету на 2007 рік, а Одержувач - оплатити Постачальнику та прийняти медичне обладнання, яке закуповується за кошти Державного бюджету, передбачені на фінансування видатків за бюджетною програмою „Централізована закупівля обладнання для закладів охорони здоров”я „ КПКВ 2301290, КЕКВ 2110, згідно із Специфікацією, яка додається до цього договору ( додаток №1) і є невід”ємною частиною.

Відповідно до п.1.2 розділу 1 договору, Одержувач приймає обладнання та передає Постачальнику для його подальшої доставки до закладу охорони здоров”я відповідно до наказу Міністерства охорони здоров”я про розподіл медичного обладнання та здійснює контроль за належним зберіганням, доставкою, передачею та введенням в експлуатацію.

Постачальник (відповідач) згідно п.1.3 розділу 1 Договору здійснює доставку обладнання до закладу охорони здоров”я згідно з Наказом Міністерства охорони здоров”я України про розподіл обладнання та письмовою заявкою Одержувача, проводить пуско -налагоджувальні роботи, введення його в експлуатацію і навчання методом роботи з обладнанням медичного персоналу закладу охорони здоров”я на місці його подальшої експлуатації.

За умовами договору, на момент підписання цього договору, п.4.2, розділ 4, Замовник надає Одержувачу наказ щодо розподілу обладнання закладам охорони здоров”я. Одержувач надає Постачальнику письмову заявку на доставку обладнання після отримання наказу Замовника щодо розподілу обладнання та попередньої оплати.

03.09.2007р. було укладено Додаткову угоду до вказаного договору, якою змінено п.1.3 розділу 3 договору, а саме, Одержувач здійснює попередню оплату обладнання Постачальнику у розмірі 100% вартості обладнання, яке постачається згідно із Специфікацією ( додаток №1 до договору).

Згідно п.2.3 розділу 2 договору, загальна вартість, що постачається, визначається у Специфікації, яка додається до цього договору. Загальна сума договору складає 5 411 500,00 грн. Зазначена сума коштів була перерахована позивачем на розрахунковий рахунок відповідача ( Постачальника) 16.11.2007р., що підтверджується платіжними дорученнями, які додані до позовної заяви і знаходяться в матеріалах справи.

Таким чином, позивач ( Одержувач) вчасно та у повному обсязі ( у розмірі 100%) здійснив попередню оплату обладнання , як і передбачено умовами Додаткової угоди №1 від 03.09.2007р. до Договору поставки № 53Т-2007 від 31.08.2007р. і цей факт не заперечується відповідачем і отже позивач виконав свої грошові зобов”язання належним чином відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України та умов Договору.

Відповідно до приписів ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов”язковим для виконання сторін.

Розділом 4 договору визначено порядок та строк поставки, а саме, в п.4.1 Договору визначено, що термін поставки обладнання становить не більше 30-ти календарних днів з дня зарахування попередньої оплати на розрахунковий рахунок Постачальника.

Пунктом 4.3 розділу 4 Договору передбачено, що Постачальник зобов”язаний здійснити доставку митно очищених товарів на умовах ( Інкотермс-2000) DDP, здійснити монтаж обладнання, провести пуско-налагоджувальні роботи і введення в експлуатацію у встановлений п.4.1 термін. Виконання робіт підтверджується товаросупровідними документами та Актами здачі-прийняття робіт з пусконаладки, навчання та введення в експлуатацію, які підписуються представниками Постачальника, Закладу охорони здоров”я і Одержувача.

Згідно п.4.5 розділу 4 Договору зобов”язання Постачальника щодо поставки обладнання вважаються виконаними у повному обсязі з моменту надання Одержувачу усіх відповідно оформлених підтверджуючих документів, вказаних у п.п. 4.3,4.4 Договору та підписання сторонами трьохстороннього акту виконаних робіт.

Оскільки 100% попередня оплата на розрахунковий рахунок Постачальника (відповідача ) надійшла 16.11.2007р., то кінцевий термін виконання зобов”язань Постачальника щодо доставки обладнання, введення його в експлуатацію і навчання методам роботи з обладнанням медичного персоналу закладу охорони здоров”я персоналом на місці його подальшої експлуатації, становить не більше ніж 30-ть календарних днів з дня зарахування попередньої оплати на розрахунковий рахунок Постачальника , а саме, до 16.12.2007р.

Крім того, розділом 5 Договору передбачена процедура приймання і передачі обладнання, а саме, в пункті 5.2 зазначено, що приймання-передача обладнання оформлюється видатковими накладними, які підписуються матеріально-відповідальними особами Постачальника та Одержувача. В накладній обов”язково зазначається номер договору, назва обладнання, кількість, ціна, загальна вартість у відповідності із специфікацією.

Після отримання обладнання Одержувач передає його за актом приймання-передачі Постачальнику на відповідальне зберігання для транспортування до місця призначення відповідно до затвердженого МОЗ України розподілу. Постачальник після отримання обладнання здійснює його доставку за кінцевим місцем призначення за власний рахунок.

Як свідчать наявні у справі докази, 18.12.2007р. Одержувач прийняв обладнання, а потім передав його Постачальнику на відповідальне зберігання, про що складено Акт 18.12.2007р., за яким ДП „Укрмедпостач” передало, а ТОВ „Емансіс” прийнято згідно з Договором №53Т-2007 від 31.08.2007р. на відповідальне зберігання для транспортування лікувальним закладам згідно з розподілом МОЗ України.

Враховуючи те, що відповідач почав виконання зобов”язань лише 18.12.2007р., що підтверджується видатковою накладною №143 від 17.12.2007р., виданою ТОВ „Емансіс”, а кінцевий термін виконання зобов”язань Постачальником, який визначений п.4.1 договору, враховуючи дату проведення оплати – є 16.12.2007р. і таким чином, відповідач прострочив виконання своїх договірних зобов”язань.

Відповідач не надав суду належних і допустимих доказів ( ст.34 ГПК України) на підтвердження виконання ним своїх зобов”язань в повному обсязі належним чином в обумовлений договором строк, а саме, усіх відповідно оформлених підтверджуючих документів, вказаних у пп. 4.3,4.4 Договору та підписаних сторонами трьохсторонніх актів виконаних робіт, як і передбачено було сторонами в пункті 4.5 розділу 4 Договору.

При розгляді даної справи судовою колегією було встановлено, що обладнання, яке відповідач повинен доставити до закладів охорони здоров”я, а не тільки Одержувачу, та ввести в експлуатацію і навчити методам роботи з ним медичний персонал згідно п.4.3 договору, відповідачем було надано Одержувачу тільки 17.12.2008 року, про що зазначено у видатковій накладній №143 від 17.12.2008року.

Таким чином при встановленні вищевказаних обставин щодо строків виконання зобов”язань Постачальником, суд першої інстанції не врахував, що відповідач повинен до 16.12.2007 року доставити медичне обладнання до закладів охорони здоров”я, а не тільки Одержувачу (позивачу) та ввести в експлуатацію і навчити методам роботи з ним медичний персонал, у строк встановлений п.4.1 Договору.

Крім того, необхідно звернути увагу на помилкову позицію місцевого господарського суду, яка полягає в тому, що , посилаючись на Заявку №143 від 16.11.2007р., надану Одержувачем при підписанні договору Постачальнику, де вказано, що останній повинен до 16.12.2008р. виконати доставку обладнання та експлуатацію і навчити методам роботи з обладнання медичний персонал закладів охорони здоров”я на місці його подальшої експлуатації, відповідач здійснив передачу обладнання тільки Одержувачу, а не лікувальним закладам охорони здоров”я, чим порушив умови договору, а саме, пункт 4.3 Договору.

Оскільки відповідачем не виконані належним чином зобов”язання, то це є підставою для застосування до нього господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст.611 ЦК України у разі порушення зобов”язання настають наслідки, передбачені договором або законом.

Пунктом 4 статті 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов”язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов”язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Обидві сторони спору у даній справі є суб”єктами господарювання державного сектора економіки.

Законом, а саме, ч.2 ст.231 ГК України, передбачено, що за порушення господарського зобова”язання, в якому хоча б однією стороною є суб”єкт господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо інше не передбачене договором, стягується пеня у розмірі 0,1% вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення цього ж зобов”язання понад 30 днів, додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Умовами пункту 9.1 визначено, що за кожен день прострочення виконання зобов”язань, передбачених п.п.4.1,4.4 договору, Постачальник сплачує на рахунок Одержувача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого обладнання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30-ть днів, додатково стягується на рахунок Одержувача штраф у розмірі 7 ( відсотків) вартості обладнання. Отже, договором сторони встановили розмір пені на рівні подвійної облікової ставки НБУ від вартості не введеного в експлуатацію комплекту обладнання за кожен день прострочення.

Відповідно до абз.2 ч.2 ст.551 ЦК України розмір неустойки встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

До правовідносин із стягнення штрафних санкцій при порушення господарського зобов”язання, однією із сторін якого є суб”єкт господарювання державного сектора економіки, слід застосовувати положення ч.2 ст.231 ГК України та ч.2 ст.551 ЦК України. Таким чином, позивачем за прострочення відповідачем виконання взятого на себе зобов”язання за договором поставки правомірно заявлено до стягнення пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ та штраф , який передбачений абз.3 ч.2 ст.231 ГК України у розмірі 7% від вартості виконаних робіт за прострочення виконання зобов”язання понад 30 днів, які за доданим позивачем розрахунком складають:

- 225 355,62 грн.- пеня за період з 16.12.2007р. по 01.03.2008р. (76 днів прострочення) від 5 411 500,00 грн.- вартості непоставленого у встановлений договором строк медичного обладнання;

- 378 805,00 грн.- штраф у розмірі 7% за прострочення понад 30 днів, а разом сума штрафних санкцій складає 604 160,62 грн., які і просить позивач стягнути з відповідача. 06.03.2008р. відповідачу була направлена претензія з проханням сплатити пеню та штраф у добровільному порядку, але відповідач проігнорував претензію позивача.

Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази. які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов”язок доказування відповідно до приписів статті 33 ГПК України розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень. Це стосується і відповідача, який мав довести з посиланням на конкретні докази, що ним було виконано зобов”язання за Договором в повному обсязі та вчасно.

З огляду на викладене , судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги є правомірними, обгрунтованими, документально доведеними і підлягають задоволенню , тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 604 160,62 грн.- штрафних санкцій. Рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову у повному обсязі, оскільки суд першої інстанції неповно з”ясував обставини, що мають значення для справи, а висновки, які викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, у зв”язку з чим скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.49 ГПК України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони, а витрати з оплати послуг адвоката у сумі 20 000,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при задоволенні позову покладаються у даному випадку на відповідача. Позивачем надано документальне підтвердження сплати послуг адвоката, а саме: платіжні доручення № 1504 від 26.08.2008р. на суму 10 000,00 грн. та № 1505 від 26.08.2008р. на суму 10 000,00 грн.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат (покладення судових витрат на відповідача), судова колегія врахувала , що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, є співрозмірним з ціною позову.

Державне мито у сумі 3020,80 грн. за подання апеляційної скарги підлягає стягненню до Державного бюджету України з відповідача, в зв’язку з тим, що позивач на підставі п.38 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” звільнений від сплати державного мита.

Керуючись ст.ст.44,49,99,101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Державного підприємства для постачання медичних установ „Укрмедпостач” задовольнити.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2008р. у справі №22/39 скасувати та ухвалити нове рішення, яким:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Емансіс” ( 01021; м.Київ, вул..М.Грушевського, 28/2 ,Н/П №43; ЄДРПОУ 34809414) на користь Державного підприємства для постачання медичних установ „Укрмедпостач” (02098; м.Київ, вул.Березняківська,29; ЄДРПОУ 04653147) 604 160,62 грн.- штрафних санкцій, 6 041,61 грн.- державного мита, 118,00 грн.- витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 20 000,00 грн.- витрат з оплати послуг адвоката. Видати наказ.

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Емансіс” ( 01021; м.Київ, вул..М.Грушевського, 28/2, Н/П №43; ЄДРПОУ 34809414) в доход Державного бюджету України 3 020,80 грн.- держмита за подання апеляційної скарги. Видати наказ.

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

4.Матеріали справи № 22/39 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя

Судді Михальська Ю.Б.