Рішення № 33718022, 23.07.2013, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2013 року Справа №607/11034/13-ц

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді: Дзюбановського Ю.І.

при секретарі судового засідання: Борисевич І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопільхлібпром» про стягнення середньомісячного заробітку та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, надалі позивач, звернулася в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопільхлібпром», надалі відповідач, враховуючи уточненні позовні вимоги, в якому просить стягнути на її користь 16669 грн. середньомісячного заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку та 10000 грн. моральної шкоди.

В судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримує, в їх обґрунтування зазначає, що при звільненні із роботи їй не було виплачено повністю заробітну плату, що є порушенням норм чинного законодавства, а тому із Товариства слід стягнути середньомісячний заробіток до фактичного розрахунку. Також зазначає, що через неправомірні дії відповідача вона понесла моральну шкоду, оскільки пережила серйозні моральні переживання, хвилювання, необхідність пошуку нової роботи, втратою постійного заробітку. Моральну шкоду оцінює в розмірі 10000 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди не визнає, мотивуючи відсутністю доказів в підтвердження її понесення. Крім цього зазначає, що заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 була виплачена повністю, нарахована сума середньомісячного заробітку згідно ст. 117 КЗпП України не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_1 неправомірно нараховувала сама заробітну плату і працювала за суміщенням посад, отримуючи при цьому доплату.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, встановив наступне.

Як вбачається із витягу трудової книжки ОСОБА_1 №687930 від 11.04.2001р. ОСОБА_1 на підставі наказу №71К від 02.08.2010р. була прийнята на посаду бухгалтера у ТОВ «Тернопільхлібпром». Згідно наказу №37К від 26.04.2013р. ОСОБА_1 звільнено з посади за п. 1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін. Із 06 травня 2013 року ОСОБА_1 розпочата виплатити допомоги по безробіттю відповідно до п. 1 ст. 22 Закону.

Згідно довідки ТОВ «Тернопільхлібпром» від 26.04.2013р. №3/356, яка видана за підписами головного бухгалтера та керівника підприємства, за період із жовтня 2012 року по березень 2013 року (включно) заробітна плата ОСОБА_1 становила 4220 грн. в місяць.

Стаття 115 Кодексу законів про працю України передбачає, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановленні колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Згідно ст. 116 Кодексу при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Як стверджує позивач, що не заперечується представником відповідача, при звільненні ОСОБА_1 не було виплачено заробітної плати.

Із поданих представником відповідача доказів свідчить, що згідно платіжних доручень №167 від 02.07.2013р. та №201 від 15.07.2013р. ОСОБА_1 було виплачено 1500 грн. і 9461,89 грн. заборгованості по заробітній платі.

Отримавши дані суми позивач уточила позовні вимоги, в яких просить стягнути лише 16669 грн. середньомісячного заробітку, враховуючи день звільнення та день фактично розрахунку і моральну шкоду в розмірі 10000 грн.

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначенні в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація згідно вимог ст. 117 КЗпП України повинні вплатити працівником його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до Постанови КМУ від 08.02.1995р. №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата, а якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

За таких обставин, враховуючи розмір середньомісячної заробітної плати ОСОБА_1, виходячи із відповідних розрахунків наданих позивачем, суд прийшов до переконання, що на користь позивача слід стягнути заявлену нею суму по середньому заробітку в розмірі 16669 грн.

Твердження представника відповідача про невідповідність суми, заявленої позивачем по середньомісячному заробітку до стягнення з тих підстав, що ОСОБА_1 неправомірно нараховувала собі заробітну плату, працювала за суміщенням та отримувала допомогу не приймається судом до уваги, оскільки ТОВ «Тернопільхлібпром» не подано при розгляді справи доказів в підтвердження викладених пояснень, приймаючи до уваги те, що довідка про середню заробітну плату ОСОБА_1 видана Товариством за підписом головного бухгалтера та керівника підприємства, а судом згідно ст. 11 ЦПК України розглядаються справи на підставі доказів сторін, які беруть участь у справі.

При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди суд, враховуючи вимоги ст. 237-1 Кодексу законів про працю України, згідно якої відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, відмовляє позивачу у задоволенні заявлених позовних вимог про стягнення 10000 грн. моральної шкоди за неподанням належних і допустимих доказів в підтвердження її понесення через неправомірні дії відповідача.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 88 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача в доход Державного бюджету.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 11, 60, 88, 212, 218, 223, 233, 294 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 116, 117, 237-1 Кодексу законів про працю України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопільхлібпром» середньомісячного заробітку та моральної шкоди задовольнити частково.

2. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопільхлібпром» на користь ОСОБА_1 середній заробіток в сумі 16669 грн.

3. В частині позовних вимог про стягнення 10000 грн. моральної шкоди - в задоволенні відмовити.

4. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопільхлібпром» в користь Державного бюджету 277,10 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Ю.І.Дзюбановський