Постанова № 33715860, 23.09.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2013 р. Справа № 914/2286/13

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Давид Л.Л.

суддів Данко Л.С.

Кордюк Г.Т.

при секретарі судового засідання Карнидал Л.Ю.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Військової частини А2166, вих. № 1025 від 29.07.2013р.

на рішення господарського суду Львівської області від 16.07.2013р.

у справі № 914/2286/13 (суддя - І.Б. Козак)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Київ, в особі Регіонального центру технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі №5 філії "Дирекція первинної мережі Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Львів

до Військової частини А2166, с. Липники Львівської області

про стягнення 5 419 грн. 23 коп. суми основної заборгованості, 348 грн. 78 коп. пені, 105 грн. 20 коп. трьох відсотків річних та стягнення судових витрат

за участю представників:

від позивача: Непийвода Ю.В. - представник (довіреність № 1250 від 20.12.2012 р.);

від відповідача: не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 16.07.2013 р. у справі № 914/2286/13 (суддя - Козак І.Б.) позов задоволено, стягнуто з Військової частини А-2166 на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" 5 419,23 грн. заборгованості зі сплати орендної плати, 348,78 грн. пені, 105,20 грн. трьох відсотків річних та 1 720,50 грн. судового збору.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що Військова частина А-2166 на підставі договору оренди рухомого майна №110-8 від 20.03.2012 р. прийняла від позивача у строкове платне користування обладнання, проте внаслідок невиконанням своїх грошових зобов'язань зі сплати орендної плати заборгувала ПАТ «Укртелеком» суму в розмірі 5419,23 грн., яка підлягає стягненню в судовому порядку з урахуванням 348,78 грн. пені та 105,20 грн. трьох відсотків річних.

Відповідач, - Військова частина А 2166, - не погодившись з рішенням суду першої інстанції, оскаржив його в апеляційному порядку. Зокрема, в доводах апеляційної скарги скаржник зазначає, що сторонами укладено договір оренди № 110-8 від 20.03.2013 р., згідно якого Військова частина А 2166 орендує рухоме майно по вул. Дорошенка, 43 та не заперечує існування боргу в розмірі 5419,23 грн. При цьому вказує, що причиною невиконання грошового зобов'язання є недостатнє фінансування і також те, що кошти, які призначені для оплати боргу по договорах з ПАТ «Укртелеком» знаходяться на реєстраційних рахунках Військової частини А 2166 в управлінні Державної казначейської служби у Сихівському районі та з 01.04.2013 р. заблоковані, про що свідчить довідка № 1021 від 29.07.2013 р. Просить рішення господарського суду Львівської області від 16.07.2013 р. скасувати та прийняте нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» в особі Регіонального центру технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі № 5 філії «Дирекція первинної мережі ПАТ «Укртелеком» у відзиві на апеляційну скаргу зазначає (вх. № Львівського апеляційного господарського суду 05-04/5011/13 від 30.08.2013 р.), що позивачем надано відповідачу у строкове платне користування рухоме обладнання, однак Військова частина А2166 свої грошові зобов'язання щодо орендної плати в терміни погодженні сторонами не виконала, заборгувавши 5419,23 грн., а тому така підлягає стягненню в примусовому порядку у відповідності з вимогами ст. ст. 509, 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, оскільки бюджетна установа несе таку саму відповідальність, як і будь - який інший суб'єкт господарювання. Просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 05.08.2013 року апеляційну скаргу Військової частини А2166, вих. № 1025 від 29.07.2013р. на рішення господарського суду Львівської області від 16.07.2013р. у справі № 914/2286/13 прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 23.09.2013 року в складі колегії суддів: Давид Л.Л. (головуючий суддя), Данко Л.С., Юрченка Я.О.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 23.09.2013 р. в зв»язку з відпусткою судді Юрченка Я.О. в склад колегії по розгляду справи № 914/2286/13 господарського суду Львівської області введено суддю Кордюк Г.Т.

23 вересня 2013 р. в судове засідання з'явився представник позивача, який заперечив доводи апеляційної скарги з мотивів, викладених у відзиві на апеляційну скаргу. Відповідач участі уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою та відзивом на неї, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши зібрані докази, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення господарського суду Львівської області нормам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.

20 березня 2012 року Відкритим акціонерним товариством "Укртелеком" (надалі - позивач, орендодавець) в особі заступника директора з питань економіки та фінансів філії "Дирекція первинної мережі ВАТ "Укртелеком" Пригоди В.М. та Військовою частиною А-2166 (надалі - відповідач, орендар) в особі командира Курчака М.М. укладено договір оренди рухомого майна товариства №110-8 (надалі - договір, а.с. 15-19), за умовами якого орендодавець передає, а орендар бере у строкове платне користування обладнання, яке розміщується за адресою: м. Львів, вул. Дорошенка, 43, відповідно до додатку №1, який є невід'ємною частиною договору для організації лінійного тракту с. Відники - ВЗ403с та лінійного тракту ВЗ151с (надалі - майно). Вартість орендованого майна станом на 30.11.2011 року складає 8 511 грн. 83 коп. без урахування податку на додану вартість. Пунктом 1.3. договору сторони погодили, що на договірні відносини не поширюються норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а також Постанови кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року №786 "Про Методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна".

Розділом 2 договору встановлено умови передачі та повернення орендованого майна, розділом 3 - умови розрахунку. Так, згідно пункту 2.1. договору передача орендареві майна в користування здійснюється одночасно з підписанням повноважними представниками сторін Акту приймання-передачі майна (додаток 1). При цьому, ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження майна переходить до орендаря з відповідними наслідками.

Відповідно до пунктів 3.1.1. та 3.1.2. договору оренди, плата встановлюється орендодавцем за домовленістю сторін (за договірною ціною) на підставі його внутрішніх нормативних актів і розраховується за базовий місяць оренди майна (листопад 2011 року) на підставі річної орендної плати, встановленої у розмірі 42 відсотки від справедливої вартості майна і становить 297 грн. 92 коп., крім того, нараховується податок на додану вартість в розмірі 59 грн. 58 коп. Всього розмір орендної плати за перший місяць становить 357 грн. 50 коп. з урахуванням ПДВ. За кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, за винятком випадків дефляції.

Згідно пункту 3.4. договору орендна плата перераховується орендарем у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок орендодавця не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються орендодавцем не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим та надаються орендарю разом з актом про надані послуги та податковою накладною.

Відповідно до пункту 3.5. договору щомісячна сума, яка підлягає оплаті, визначається у розмірі 100% орендної плати за попередній місяць та збільшується (зменшується) на суму заборгованості (переплати) за фактично надані послуги попереднього місяця, яка утворилась на 1 число розрахункового місяця. Пунктом 3.6. договору встановлено, що орендна плата за перший місяць обчислюється згідно з п. 3.1.1 та 3.1.3, з урахуванням фактичного періоду використання, визначеного відповідно до Акта приймання-передачі орендованого майна.

Розділом 5 договору встановлено права сторін, розділами 6 та 7 - їх обов'язки.

Так, у відповідності до пункту 5.1. договору орендодавець, серед іншого, має право вимагати від орендаря своєчасної сплати орендної плати з користування майном.

Згідно пункту 6.1. договору орендар зобов'язаний, серед іншого, використовувати орендоване майно відповідно до пункту 1.1. договору, а також своєчасно і в повному обсязі сплачувати передбачену договором орендну плату.

Розділом 8 договору встановлено відповідальність сторін, розділом 9 - порядок вирішення спорів.

Відповідно до пункту 8.1. договору сторони зобов'язуються виконувати всі умови, передбачені договором, і несуть відповідальність згідно із законодавством України.

Пунктом 8.2. договору сторони погодили, що за несвоєчасне перерахування орендної плати, оплати за комунальні послуги та інших витрат за договором орендар сплачує орендодавцю пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з 21 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Відповідно до розділу 9 договору усі спірні питання та розбіжності, які виникають між сторонами в процесі виконання договору, вирішуються шляхом переговорів. У разі, коли сторони не дійдуть згоди, справа підлягає передачі на розгляд суду за підвідомчістю спорів.

Пунктом 12.1. договору встановлено, що договір укладено з 20.03.2012 року по 18.03.2015 року.

Згідно Акту приймання-передачі майна, який підписано сторонами 01.02.2012 року до договору від 20.03.2012 року №110-8 орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування майно згідно переліку. Вказаний акт підписано повноважними представниками та завірено відтисками печаток юридичних осіб - сторін за договором (а.с. 20).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, в період з березня 2012 року по квітень 2013 року включно надавав послуги відповідачу на суму 5419,23 грн., про що свідчать долучені до матеріалів справи акти про надання послуг, які підписані представником Військової частини А 2166 та скріплені відтиском печатки юридичної особи. Зокрема: акт № 832000/12-449 від 31.03.2012 р. на суму 719,30 грн., в т.ч. ПДВ (а.с. 31); акт № 832000/12-494 від 30.04.2012 р. на суму 361,81 грн., в т.ч. ПДВ (а.с. 33); акт № 832000/12-637 від 31.05.2012 р. на суму 360,73 грн., в т.ч. ПДВ (а.с. 35); акт № 832000/12-770 від 30.06.2012 р. на суму 360,73 грн., в т.ч. ПДВ (а.с.37); акт №8322000/12-1065 від 31.07.2012 р. на суму 360,73 грн., в т.ч. ПДВ (а.с.39); акт № 832000/12-1244 від 31.08.2012 р. на суму 360,73 грн., в т.ч. ПДВ (а.с.41); акт № 832000/12-1416 від 30.09.2012 р. на суму 360,73 грн., в т.ч. ПДВ (а.с. 43); акт № 832000/12-1552 від 31.10.2012 р. на суму 361,45 грн., в т.ч. ПДВ (а.с. 45); акт № 832000/12-1734 від 30.11.2012 р. на суму 361,09 грн., в т.ч. ПДВ (а.с. 47); акт № 832000/12-1779 від 31.12.2012 р. на суму 361,09 грн., в т.ч. ПДВ (а.с. 49); акт № 832000/13-374 від 31.01.2013 р. на суму 362,53 грн., в т.ч. ПДВ (а.с.51); акт № 832000/13-509 на суму 363,25 грн., в т.ч. ПДВ (а.с. 53); акт № 832000/13-641 від 31.03.2013 р. на суму 362,53 грн., в т.ч. ПДВ (а.с. 55); акт № 832000/13-782 від 30.04.2013 р. на суму 362,53 грн., в т.ч. ПДВ (а.с. 57).

За обсягом наданих послуг в календарних місяцях, позивач виставляв відповідачу до оплати рахунки за спожиті останнім послуги, які надавалися орендарю разом з актами про надані послуги, а саме: рахунки від 31.03.2012 року №832000/12-449, від 30.04.2012 року №832000/12-494, від 31.05.2012 року №8320000/12-637, від 30.06.2012 року №832000/12-770, від 31.07.2012 року №832000/12-1065, від 31.08.2012 року №832000/12-1244, від 30.09.2012 року №832000/12-1416, від 31.10.2012 року №832000/12-1552, від 30.11.2012 року №832000/12-1734, від 31.12.2012 року №832000/12-1779, від 31.01.2013 року №832000/13-374, від 28.02.2013 року №832000/13-509, від 31.03.2013 року №832000/13-641, від 30.04.2013 року №832000/13-782 (а.с. 30-57).

Пунктом 3.4. договору сторони обумовили, що орендна плата перераховується орендарем у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок орендодавця не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються орендодавцем не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим та надаються орендарю разом з актом про надані послуги.

Абзацом 2 частини першої статті 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як підтверджено матеріалами справи, позивач виставляв відповідачу рахунки на оплату послуг разом із актами, однак відповідач свої грошові зобов'язання щодо оплати наданих позивачем послуг за вказаний період не виконав, в результаті чого виникла заборгованість в розмірі 5 419 грн. 23 коп. Доказів погашення заборгованості відповідач ні суду першої інстанції, ні апеляційному господарському суду не подав.

При перегляді рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, судова колегія керувалась наступним.

Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За своєю правовою природою, основними та другорядними ознаками, які визначені нормами чинного цивільно-господарського законодавства, договір № 110-8 від 20.03.2012 р. є договором найму (оренди). Статтею 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Частиною 2 цієї статті передбачено, що у користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). У частині 3 статті 283 ГК України зазначено, що об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об"єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належать суб'єктам господарювання.

Крім того, статтею 759 ЦК України, передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 строк.ст. 762 Цивільного кодексу України).

Приписами статті 286 ГК України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати наданих позивачем послуг за період з березня 2012 р. по квітень 2013 р. не виконав, в результаті чого виникла заборгованість в розмірі 5 419 грн. 23 коп., останній існування заборгованості не заперечує, однак покликається на відсутність коштів для погашення такої, оскільки кошти знаходяться на реєстраційних рахунках Військової частини А2166 в управлінні Державної казначейської служби у Сихівському районі та з 01.04.2013 р. заблоковані, про що до апеляційної скарги долучив довідку № 1021 від 29.07.2013 р.

З даного приводу судова колегія зазначає про безпідставність доводів апелянта, оскільки грошові зобов'язання по договору оренди відповідач не виконує ще з березня 2012 року, а рахунки Військової частини А2166 заблоковано 1 квітня 2013 р. згідно довідки №1021 (а.с. 107). Умовами договору сторони погодили оплату послуг згідно виставлених рахунків та актів. Позивач та відповідач підписували акти надання послу. Позивач виставляв рахунки щомісячно, жодної оплати по яких відповідач не провів, тобто з березня 2012 р. по квітень 2013 року відповідач міг звернутися до позивача з метою мирного врегулювання спору, однак матеріали справи свідчать, що Військовою частиною А2166 будь - яких дій для мирного врегулювання спору не здійснено.

Статтею 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько - правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Сторонами погоджено усі істотні умови договору оренди, а відтак такі є обов'язковими для виконання. Принцип обов'язковості договору пов'язаний із принципом добросовісності, тому сторони договору мають виконувати його умови добросовісно.

Таким чином, суд першої інстанції, враховуючи вищевказані обставини та норми ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 759, 760, 762 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 175, 174, 218, 286 Господарського кодексу України дійшов до вірного висновку про те, що позивач надав відповідачу послуги в розмірі 5419,23 грн. без отримання суми оплати, а тому така підлягає стягненню в примусовому порядку.

Окрім цього, позивач в позовній заяві (а.с. 11) просить стягнути 348,78 грн. пені та 105,20 грн. три відсотки річних.

Відповідно до ст. 216, ч.1 ст.218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 Господарського кодексу України, є штрафні санкції, до яких віднесені штраф і пеня (ч.1 ст.230 Господарського кодексу України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

Пунктом 8.2. договору передбачено, що за несвоєчасне перерахування орендної плати орендар сплачує орендодавцю пеню від суми прострочення платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з 21 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Розмір пені, встановлений сторонами у п.8.2 договору, не перевищує максимальний розмір пені, визначений ст.343 Господарського кодексу України та ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а відтак судова колегія вважає, що місцевий господарський суд правомірно стягнув пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в розмірі 348,78 грн.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у відповідності до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 105,20 грн., які входять до складу грошового зобов'язання, підставно задоволені місцевим господарським судом.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Відповідно до приписів ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Виходячи з наведеного та враховуючи, що доводами апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції не спростовано, обставини, які відповідно до статті 104 ГПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції, в порядку статтей 33,34 ГПК України, апелянтом не доведено, а оскаржуване судове рішення прийняте у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та матеріалами справи, апеляційний господарський суд підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого господарського суду не вбачає.

Зважаючи на те, що апеляційну скаргу залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору, в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України відносяться на скаржника.

Однак, відповідач, звернувшись до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 29.07.2013 р. подав довідку №1019, в якій вказав, що станом на 26.07.2013 р. кошти для оплати судового збору у Військової частини А2166 в управлінні Державної казначейської служби у Сихівському районі відсутні.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 05.08.2013 р. прийнято апеляційну скаргу Військової частини А2166 від 29.07.2013 р. № 1025 на рішення господарського суду Львівської області від 16.07.2013 р. до провадження та відстрочено сплату судового збору за перегляд рішення в апеляційному порядку в розмірі 860,25 грн. до 23 вересня 2013 р.

Якщо строк, на який судом було відстрочено або розстрочено сплату судового збору, закінчився, а таку сплату не здійснено, господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи може своєю ухвалою продовжити цей строк (але не довше, ніж до прийняття судового рішення по суті справи), або звільнити сторону від сплати судового збору, або залишити позов чи скаргу без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК, або стягнути несплачену суму судового збору у прийнятті судового рішення (п. 3.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»).

Враховуючи ту обставину, що скаржником станом на 23.09.2013 р. не сплачено судовий збір за перегляд рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку та враховуючи вимоги Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7, судова колегія прийшла до висновку про стягнення з Апелянта 860,25 грн. судового збору за перегляд рішення в апеляційному порядку.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 16.07.2013 р. у справі № 914/2286/13 залишити без змін, апеляційну скаргу Військової частини А2166, вих. № 1025 від 29.07.2013р. - без задоволення.

2. Стягнути з Військової частини А 2166 (81134, Львівська область, Пустомитівський район, с. Липники, код ЄДРПОУ 08137796) 860,25 грн. судового збору за перегляд рішення господарського суду Львівської області від 16.07.2013 р. у справі № 914/2286/13 в апеляційному порядку, за реквізитами: отримувач - УДКСУ у Личаківському районі м. Львова; Банк -ГУДКСУ у Львівській області; МФО банку - 825014; код отримувача (ЄДРПОУ) 38007620; рахунок № 31216206782006.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України в порядку та строки, передбачені статтями 109-110 Господарського процесуального кодексу України.

5. Справу № 914/2286/13 повернути господарському суду Львівської області.

повний текст постанови підписано 24.09.2013р.

Головуючий суддя Давид Л.Л.

Суддя Данко Л.С.

Суддя Кордюк Г.Т.