Рішення № 33715737, 23.09.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м. Донецьк, вул. Артема, 157, тел. 381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.09.2013 Справа № 905/5687/13

Господарський суд Донецької області у складі: судді Фурсової С.М.,

при секретарі судового засідання Степанян К.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОВІДНА» (юридична адреса: 03049, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок № 25, поштова адреса: 03067, місто Київ, бульвар Івана Лепсе, будинок № 4, корпус 1, офіс № 518; код ЄДРПОУ - 23510137)

до приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» (83052, місто Донецьк, проспект Ілліча, будинок № 100; код ЄДРПОУ - 13490997)

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Слащова Юрія Олексійовича (86147, місто Макіївка, вулиця Панченко, будинок № 84/12, квартира № 33)

про відшкодування шкоди в порядку регресу

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Єфімова Ю.Ю. (довіреність № 248/17 від 23.07.2013)

від третьої особи: не з'явився

С У Т Ь С П О Р У :

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПРОВІДНА» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом, в якому просить стягнути з приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» на відшкодування шкоди в порядку регресу 10 435,49 гривень.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПРОВІДНА» на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 06/0635427/1027/11 від 27 березня 2011 року, внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля марки «Hyundai Santa Fe 2.2D5AT4», державний номерний знак АН 2122 СТ, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки «Богдан», державний номер АН 4124 АТ, водій якого визнаний винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди була застрахована приватним акціонерним товариством «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» позивачем було направлено останньому досудову вимогу (претензію) на виплату страхового відшкодування. Враховуючи, що відповідачем не відшкодовано заявлену суму, позивач просить стягнути з відповідача 10 435,49 гривень в судовому порядку.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує статтею 27 Закону України «Про страхування», статтею 993 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 09 серпня 2013 року позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та її призначено до розгляду у судовому засіданні на 02 вересня 2013 року, та з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору:

- залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Слащова Юрія Олексійовича;

- витребувано з Центрально-Міського районного суду міста Макіївки Донецької області належним чином засвідчені копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення № 0552/2331/2012 стосовно Слащова Юрія Олексійовича за статтею 124 КУпАП;

- витребувано з МТСБУ інформацію щодо наявності страхування транспортного засобу марки «Богдан», державний номер АН 4124 АТ, яке діяло на час скоєння спірної дорожньо-транспортної пригоди - 21.03.2012.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 02 вересня 2013 року розгляд справи відкладено на 23 вересня 2013 року у зв'язку з неявкою представника позивача, ненадходженням витребуваних ухвалою суду від 09 серпня 2013 року документів.

Позивач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час і місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.

Представник відповідача Єфімова Ю.Ю. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, надала пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Слащов Ю.О. на виконання вимог ухвали суду від 09 серпня 2013 року не надав письмових пояснень щодо обставин справи.

Заслухавши уповноваженого представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши надані суду докази в порядку статті 43 ГПК України, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, яки є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд -

В С Т А Н О В И В :

27 березня 2011 року між приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПРОВІДНА» (далі по тексту - страховик або позивач) та Мельниковою Оксаною Анатоліївною (далі по тексту - страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 06/0635427/1027/11 (далі по тексту - Договір страхування), відповідно до умов якого позивачем застраховані майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном - автомобілем марки «Hyundai Santa Fe 2.2D5AT4» (далі по тексту - «Хюндай» або застрахований/забезпечений автомобіль), державний номерний знак АН 2122 СТ, від страхових ризиків, зокрема, дорожньо-транспортної пригоди (а.с. 10-17).

Як вбачається з матеріалів справи, 21 березня 2012 року по проспекту Ілліча - вулиці Горностаєвська в Калінінському районі міста Донецька відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Богдан», державний номер АН 4124 АТ, під керуванням Слащова Юрія Олексійовича та автомобіля марки «Хюндай», державний номерний знак АН 2122 СТ, під керуванням Мельникова Миколи Анатолійовича.

Довідкою Відділу ДАІ міста Донецька № 925 від 27 березня 2012 року підтверджено настання спірної дорожньо-транспортної пригоди - зіткнення за участю автомобіля марки «Богдан», державний номер АН 4124 АТ, під керуванням Слащова Юрія Олексійовича з автомобілем марки «Хюндай», державний номерний знак АН 2122 СТ, під керуванням Мельникова Миколи Анатолійовича (а.с. 62-63).

22 березня 2012 року на адресу позивача надійшла заява Мельникової О.А. про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування (а.с. 59-60).

Строк дії Договору визначено з 00 год. 00 хв. 28 березня 2011 року до 24 год. 00 хв. 27 березня 2012 року (пункт 5.4 Договору страхування).

За умовами пункту 3 Договору страхування, особами, допущеними до керування застрахованим автомобілем є - Мельникова Оксана Анатоліївна, Мельников Микола Анатолійович та Мельников Михайло Миколайович.

Постановою Центрально-Міського районного суду міста Макіївки Донецької області від 20 квітня 2012 року у справі № 0552/2331/2012 Слащова Ю.О. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, стосовно нього застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 гривень (а.с. 18).

Стаття 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначає, що оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Суб'єктами оціночної діяльності є, зокрема суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону (стаття 5 вказаного Закону).

Проведення оцінки майна є обов'язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (частина друга статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Для визначення розміру матеріального збитку, заподіяного внаслідок спірної дорожньо-транспортної пригоди власникові застрахованого автомобіля позивачем замовлено проведення відповідного звіту.

Відповідно до звіту про оцінку вартості матеріальних збитків, завданих пошкодженням транспортного засобу № 127/03/12 від 28 березня 2012 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Hyundai Santa Fe, реєстраційний номер АН 2122 СТ, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, складає 9 109,49 гривень, без урахування коефіцієнту фізичного зносу, складає 10 435,49 гривень (а.с. 22-34).

З матеріалів справи вбачається, що вищевказаний звіт проведений оцінювачем Білієнко Віталієм Віталійовичем, про що свідчить кваліфікаційне свідоцтво оцінювача серії МФ № 7273 від 12 грудня 2009 року (а.с. 40).

Наведене свідчить про те, що наявний в матеріалах справи звіт є допустимим документом з визначення вартості майна, який підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності; звіт підписано оцінювачем, який безпосередньо проводив оцінку майна, підпис скріплено печаткою.

За страховим випадком - дорожньо-транспортній пригоді, що сталася 21 березня 2012 року за участю застрахованого автомобіля, згідно складеного страхового акту № 0501/06/4429/76606 від 10 квітня 2012 року (складеного з урахуванням розрахунку суми матеріального збитку по справі № 0501/06/4429) визначено суму страхового відшкодування у розмірі 10 435,49 гривень (а.с. 19-20).

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Договір страхування укладається в письмовій формі (стаття 981 ЦК України).

Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплатити страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до статті 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі (стаття 8 Закону Україна «Про страхування»).

Позивачем дорожньо-транспортну пригоду визнано страховою подією, з настанням якої виник обов'язок страховика виплатити страхове відшкодування.

Статтею 25 Закону України «Про страхування» передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Таким чином, з огляду на викладене, в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 21 березня 2012 року, за умови вищевказаного договору, настав страховий випадок, та позивач за заявою страхувальника, на підставі сформованого страхового акту № 0501/06/4429/76606 від 10 квітня 2012 року, платіжним дорученням № 0018331 від 11 квітня 2012 року перерахував страхувальнику 10 435,49 гривень без ПДВ страхового відшкодування (а.с. 58).

Згідно статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Статтею 1192 ЦК України передбачено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоду майну, відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Таким чином, виходячи із системного аналізу змісту статей 22, 1192 ЦК України, передумовою для відшкодування реальних збитків є факти втрати (знищення, загибелі тощо) або пошкодження належного потерпілій особі майна та понесення реальних витрат на його відновлення.

Згідно частини першої статті 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Положення статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 ЦК України передбачають, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у дорожньо-транспортній пригоді має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України «Про страхування», або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене та належить саме потерпілому.

В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно - автомобіль марки «Хюндай», державний номерний знак АН 2122 СТ.

Правовідносини сторін у такому випадку регулюються нормами Цивільного кодексу України та Закону України «Про страхування».

Так, частиною першою статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Наведена стаття міститься в главі 82 ЦК України, що регулює правовідносини щодо відшкодування шкоди та передбачає право регресу в разі, якщо вона відшкодувала потерпілому шкоду, завдану іншою особою в рамках деліктних правовідносин між нею та потерпілим.

Слід наголосити, що поняття регресу є значно ширшим, ніж це визначене у статті 1191 ЦК України та розуміє під собою будь-яке право зворотної вимоги. Регрес за своїм змістом є зобов'язанням по відшкодуванню шкоди, понесеної однією особою з вини або за рахунок іншої, а тому може бути визначений як зобов'язання з відшкодування шкоди, що виникає в результаті перекладання сплаченого однією особою іншій на третю особу. Відтак, регресне зобов'язання - це зворотна вимога про повернення грошей або майна третій особі, виконане однією особою за іншу або з вини останньої.

Відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями спеціального закону - Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та обмежується укладеним договором (полісом) страхування.

Згідно положень вказаного Закону позивач набув (в порядку регресу) право на виплату страхового відшкодування від страховика винної особи.

Слід відзначити, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою. Тобто, у випадку заподіяння шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки питання про її відшкодування вирішується за принципом вини.

З матеріалів витребуваної справи про адміністративне правопорушення, у тому числі з постанови Центрально-Міського районного суду міста Макіївки Донецької області від 20 квітня 2012 року у справі № 0552/2331/2012 вбачається, що дорожньо-транспортна пригода, яка мала місце 21 березня 2012 року сталася саме з вини Слащова Юрія Олексійовича, який керуючи автомобілем марки «Богдан», державний номер АН 4124 АТ, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем марки «Хюндай», державний номерний знак АН 2122 СТ, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.

Отже, саме дії третьої особи - Слащова Ю.О., залученого за ініціативою суду для правильного і своєчасного вирішення спору, знаходились у причинному зв'язку зі скоєнням дорожньо-транспортної пригоди та пошкодженням транспортних засобів.

Відповідно до інформації з єдиної централізованої бази даних МТСБУ, цивільна відповідальність товариства з обмеженою відповідальністю «ФАЕТОН» - страхувальника (власника) автомобіля марки «Богдан», державний номер АН 4124 АТ, на момент спірної дорожньо-транспортної пригоди (21.03.2012) була застрахована в приватному акціонерному товаристві «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА», на підставі полісу серії АА/7669939, згідно якого ліміт відшкодування за майнову шкоду складає 50 000,00 гривень, франшиза - 1 000,00 гривень (а.с. 84).

Позивач посилаючись на той факт, що автомобіль марки «Богдан», державний номер АН 4124 АТ, яким керував Слащов Ю.О. був застрахований у відповідності до приписів Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в приватному акціонерному товаристві «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА», надіслав відповідачу досудову вимогу (претензію) від 30 серпня 2012 року про відшкодування шкоди в порядку регресу, з повним пакетом документів, передбаченим статтею 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (а.с. 66-68).

Позивач стверджує, що вимогу відповідачем залишено без відповіді та виконання, і іншого суду не доведено, оскільки з матеріалів справи не вбачається, що відповідач надіслав позивачу будь-які повідомлення про недотримання позивачем приписів законодавства щодо посвідчення наданого пакету документів та про інші недоліки і пропонував усунути їх для подальшого розгляду питання про виплату страхового відшкодування.

Враховуюче наведене та фактично понесені витрати на страхове відшкодування, позивач звернувся до господарського суду та просить стягнути з відповідача на відшкодування шкоди в порядку регресу 10 435,49 гривень.

Щодо заявленого позивачем розміру позовних вимог, господарський суд відзначає наступне.

Позовна заява б/н від 31 липня 2013 року отримана господарським судом Донецької області 07 серпня 2013 року, про що свідчить відмітка канцелярії суду на першій сторінці заяви за № 13042/13.

Згідно платіжного доручення № 4049 від 14 вересня 2012 року відповідачем здійснено часткову оплату спірної суми у розмірі 8 109,49 гривень, що не враховано позивачем при розрахунку ціни позову (а.с. 102).

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що станом на момент звернення позивача з цим позовом до господарського суду, порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача в частині стягнення 8 109,49 гривень не існувало.

Відповідно до пункту 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Зважаючи на викладене, позовні вимоги в частині стягнення 8 109,49 гривень є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення залишкової частини спірної суми у розмірі 2 326,00 гривень, господарський суд зазначає наступне.

Страхування може бути добровільним або обов'язковим (стаття 5 Закону України «Про страхування»).

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про страхування» страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов'язковим видом страхування, що здійснюється в Україні.

Договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс серії АА/7669939) передбачено, що ліміт відповідальності відповідача за шкоду, заподіяну майну, становить 50 000,00 гривень, франшиза - 1 000,00 гривень (а.с. 103).

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Так, відповідно до приписів пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

За правилами абзацу другого пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», сума спірного страхового відшкодування має бути зменшена на суму франшизи.

Ні цим Законом, ні іншими законодавчими актами не передбачено для відповідача обов'язку здійснити виплату позивачу страхового відшкодування із сумою франшизи.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 25 листопада 2008 року у справі № 11/406-07.

Матеріали справи свідчать, що позивач при розрахунку ціни позову не вирахував франшизу, передбачену полісом серії АА/7669939 (1 000,00 гривень).

За таких обставин, на вказаний страховий випадок в часовому вимірі поширюється дія чинного на той час полісу серії АА/7669939. Тобто дорожньо-транспортна пригода, що сталася 21 березня 2012 року, є страховим випадком в рамках виконання зазначеного полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Тобто, в розумінні положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач набув (в порядку регресу) право на виплату страхового відшкодування від страховика винної особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Отже, відповідно до наведених положень чинного законодавства, у випадку укладення між страховою організацією та юридичними або фізичними особами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів, особою, відповідальною за завдані збитки у межах, передбачених договором, є страховик (страхова організація).

Пунктом 4.4 договору добровільного страхування наземного транспорту № 06/0635427/1027/11 від 27 березня 2011 року, укладеного між позивачем та Мельниковою Оксаною Анатоліївною (страхувальником) передбачено, що виплата страхового відшкодування здійснюється без урахування фізичного зносу деталей, вузлів та агрегатів застрахованого транспортного засобу.

Відповідно до приписів чинного законодавства (Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні») встановлення вартості матеріальної шкоди проводиться відповідними особами (оцінювачами, суб'єктами оціночної діяльності).

Згідно висновку звіту про оцінку вартості матеріальних збитків, завданих пошкодженням транспортного засобу № 127/03/12 від 28 березня 2012 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Hyundai Santa Fe, реєстраційний номер АН 2122 СТ, без урахування коефіцієнту фізичного зносу, складає 10 435,49 гривень (а.с. 22-34).

Позивач, виконуючи свої зобов'язання перед страхувальником за Договором страхування, на підставі страхового акту № 0501/06/4429/76606 від 10 квітня 2012 року, виплатив йому суму страхового відшкодування у розмірі 10 435,49 гривень (без урахування коефіцієнту фізичного зносу), що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (частина перша статті 14, стаття 204 ЦК України).

Якщо договір не визнано недійсним в судовому порядку, він має такі ж правові наслідки, як і будь-який дійсний договір, зокрема, є обов'язковим для виконання його сторонами (стаття 629 ЦК України).

З матеріалів справи не вбачається та господарським судом не встановлено визнання недійсним пункту 4.4 Договору страхування в частині обов'язку позивача в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування без урахування фізичного зносу.

Наведеним спростовується помилкове твердження відповідача про здійснення позивачем виплати страхового відшкодування в завищеному розмірі внаслідок неврахування зносу автомобіля, пошкодженого в дорожньо-транспортній пригоді, та необхідність обмеження розміру регресної відповідальності відповідача за вказаним страховим випадком сумою 9 109,49 гривень, розрахованою з урахуванням фізичного зносу.

В даному випадку сума заявлена до стягнення з відповідача є частиною суми страхового відшкодування виплаченої позивачем на умовах Договору страхування, що укладений між позивачем та страхувальником у відношенні транспортного засобу, який було пошкоджено в дорожньо-транспортній пригоді, оскільки право регресу до страховика винної особи переходить саме по розміру збитків завданих пошкодженому автомобілю в межах фактичних витрат страховика (обмежується фактичними витратами страхової компанії).

Водночас, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Дійсно, згідно зі статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Проте, здійснення позивачем виплати страхового відшкодування у розмірі 10 435,49 гривень (без урахування коефіцієнту фізичного зносу) на користь страхувальника не суперечить приписам статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки вказаний закон не поширюється на правовідносини, що виникли за договором добровільного страхування наземного транспорту № 06/0635427/1027/11 від 27 березня 2011 року, а Закон України «Про страхування» відповідних застережень не містить.

Більше того, відповідно до пункту 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (КТЗ), затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24 листопада 2003 року та зареєстрованої в Мін'юсті України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395, значення коефіцієнта фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки.

З наявних у справі та оцінених господарським судом доказів вбачається, що із застрахованим позивачем легковим автомобілем «Хюндай», державний номерний знак АН 2122 СТ, 2008 року випуску спірна дорожньо-транспортна пригода сталася - 21 березня 2012 року, тобто його строк експлуатації на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди не перевищував 7 років, а тому коефіцієнт фізичного зносу застрахованого (пошкодженого) транспортного засобу дорівнює нулю.

У зв'язку з викладеним, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача страхового відшкодування в порядку регресу без урахування коефіцієнту фізичного зносу пошкодженого застрахованого автомобіля.

Господарський суд враховує, що наведеної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України при здійсненні касаційного перегляду рішень господарських судів у справах зі спорів про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу, що виникають з подібних правовідносин (постанови Вищого господарського суду України від 18.10.2011 у справі № 28/381, від 20.11.2012 у справі № 5011-58/67-2012, від 15.01.2013 у справі № 5011-45/7316-2012, від 23.07.2013 у справі № 910/9, тощо).

Враховуючи, що під час розгляду справи висновки оцінювача сторонами не оспорювалися, відповідачем не заявлялось клопотання про призначення експертизи пошкодженого транспортного засобу, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення в порядку регресу страхового відшкодування без урахуванням коефіцієнту фізичного зносу пошкодженого автомобіля, оскільки зворотне є істотним обмеженням права добросовісного страховика (позивача) на відшкодування шкоди в межах фактичних затрат, передбаченого статтею 993 ЦК України та статтею 27 Закону України «Про страхування».

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля «Хюндай», державний номерний знак АН 2122 СТ, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс серії АА/7669939), а до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОВІДНА» як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором страхування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОВІДНА» як особи, відповідальної за завдані збитки.

Отже, з огляду на вищенаведене, та з урахуванням норм діючого законодавства, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Сума відшкодування, що підлягає стягненню з відповідача становить 10 435,49 - 8 109,49 - 1 000 = 1 326,00 гривень, де:

- 10 435,49 гривень - розмір заявленої до відшкодування шкоди;

- 8 109,49 гривень - розмір шкоди відшкодованої відповідачем до подання позову;

- 1 000,00 гривень - розмір франшизи (передбачений полісом АА/7669939).

На момент прийняття рішення у справі, матеріали справи не містять доказів відшкодування позивачу шкоди в порядку регресу з боку відповідача та/або інших осіб.

Відповідно до пунктів 2-4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 4-2, 4-3, 33 ГПК України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободі в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведені їх переконливості, що відповідачем зроблено не було.

Сукупність вищевикладених обставин спростовує наявні заперечення відповідача, що, в свою чергу, тягне за собою їх відхилення та залишення поза увагою суду, а також зводяться передусім до намагань переоцінити розмір регресного відшкодування, надавши перевагу власному розрахунку суми страхового відшкодування.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією України і Законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. За змістом положень вказаних норм, право на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 № 6 «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

За наведених обставин господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст. 129 Конституції України, ст. ст. 11, 22, 979, 981, 983, 990, 993, 1188, 1191, 1192 ЦК України, ст. ст. 6, 12, 22, 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 7, 8, 9, 16, 25, 27 Закону України «Про страхування», керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» (83052, місто Донецьк, проспект Ілліча, будинок № 100; код ЄДРПОУ - 13490997, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОВІДНА» (юридична адреса: 03049, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок № 25, поштова адреса: 03067, місто Київ, бульвар Івана Лепсе, будинок № 4, корпус 1, офіс № 518; код ЄДРПОУ - 23510137, відомості про рахунки в установах банків відсутні) 1 326,00 гривень страхового відшкодування шкоди в порядку регресу, 218,68 гривень судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Рішення суду набирає законної сили через десять днів з дня складення та підписання повного його тексту та може бути оскаржене через господарський суд Донецької області до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення та підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 23.09.2013 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 26.09.2013.

Суддя С.М. Фурсова