Рішення № 33715520, 12.09.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.09.2013 Справа № 905/4767/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Бокової Ю.В.,

при секретарі судового засідання Д'яковій Ю.Ю.

Розглянувши матеріали справи за позовом: Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ

до відповідача: Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа», м. Донецьк

про стягнення 3% річних в сумі 85631,48 грн., пені в сумі 189457,39 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Климчук Т.В. - за довір. від 02.01.2013 р. № 11

СУТЬ СПОРУ:

Ухвалою суду від 31.07.2013 р. продовжено процесуальний строк розгляду справи на 15 днів на підставі статті 69 господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 04.09.2013 р. на підставі ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 12.09.2013 р.

Позивач, Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа», м. Донецьк про стягнення 3% річних в сумі 85631,48 грн., пені в сумі 189457,39 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на договір поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання № 06/11734БО-7 від 30.08.2011 р. з додатком № 1 від 30.08.2011 р., акти приймання-передачі природного газу від 31.08.2011 р., 30.09.2011 р.

Позивач в судових засіданнях позовні вимоги підтримав наполягав на їх задоволенні. Заперечив проти задоволення заяви відповідача стосовно зменшення розміру пені.

Відповідач у судових засіданнях проти задоволення позовних вимог заперечив в повному обсязі, просив суд визнати пункт 9.3. Договору № 06/11-734БО-7 від 30.08.2010 р. недійсним, надав клопотання про застосування спеціальної позовної давності до вимог щодо стягнення пені, заявою від 04.09.2013 р. № 428/юр просив відмовити у задоволенні вимог щодо стягнення пені або зменшити її розмір до 80%.

Вислухавши у судовому засіданні представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВСТАНОВИВ:

Статтею 67 Господарського кодексу України визначено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Згідно зі ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

30.08.2011 р. між Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (Постачальник) та Комунальним комерційним підприємством Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» (Покупець) укладено договір про поставку природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання № 06/11-734БО-7 (далі по тексту Договір), відповідно до умов якого продавець - позивач по справі, зобов'язується поставити імпортований природний газ, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ на умовах цього договору.

Відповідно до п.10.1 Договору, даний договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін, поширює дію на відносини, які склалися між сторонами з 06.08.2011 р. і діє у частині поставки газу до 30.09.2011 р. включно, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

З пояснень представників сторін та матеріалів справи вбачається, що на момент виникнення спірного боргу сторони перебували у договірних відносинах.

Ціна договору узгоджена сторонами в розділі 3 Договору.

Порядок та умови проведення розрахунків визначені сторонами в розділі 4 договору. Так, відповідно до п. 4.1. Договору остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Порядок та умови постачання, приймання газу визначені сторонами розділом 5 Договору.

Пунктом 5.2.1. договору визначено, що право власності на газ переходить від постачальника до покупця в пунктах приймання-передачі.

Відповідно до п. 2.2 додатку № 1 до Договору приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість.

На виконання умов зазначеного договору позивач у серпні - вересні 2011 р. передав відповідачу природний газ.

Факт поставки природного газу підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.08.2011 р. за період 06.08.2011 р. по 31.08.2011 р., від 30.09.2011 р. за вересень 2011 р.

Вказані акти приймання-передачі природного газу підписані та скріплені печаткою відповідача без зауважень та заперечень.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, суб'єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог - згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

Стаття 692 Цивільного кодексу України визначає обов'язок Покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

В свою чергу, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

Визначені у п. 4.1. договору строки проведення розрахунків при виконанні договору відповідачем порушувались, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою з рахунку від 07.12.2012 р.

Відповідач свої зобов'язання стосовно оплати отриманого у спірний період газу своєчасно не виконав, отриманий газ своєчасно не оплатив, чим порушив умови Договору.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати вартості природного газу в період з 06 серпня 2011 року по 30 вересня 2011 року позивач звернувся до суду та просить стягнути з Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» 3% річних в сумі 85631,48 грн., пені в сумі 189457,39 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов'язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобов'язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов'язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов'язання.

3% річних за своїми ознаками є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Тобто, всі вищевказані приписи застосовуються у разі наявності прострочення грошового зобов'язання боржника перед кредитором за невиконання (неналежне виконання) умов відповідного договору.

Тобто, приписами чинного законодавство не передбачено звільнення боржника (відповідача) від відповідальності за невиконання основного грошового зобов'язання або його виконання із порушенням встановлених Договором (угодою тощо) термінів та не позбавлено кредитора (позивача) права на отримання сум, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України.

За наведених обставин, заявлені вимоги про стягнення 3% річних є обґрунтованими і правомірними.

З огляду на ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував відповідачу 3% річних за період з 21.09.2011 р. по 07.12.2012 р. в розмірі 85631,48 грн.

Судом перерахована сума 3% річних, яка підлягає стягненню, з урахуванням приписів діючого законодавства та умов Договору.

Перевіривши розрахунок 3% річних за період прострочення, суд вважає його арифметично вірним, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі в сумі 85631,48 грн. за період з 21.09.2011 р. по 07.12.2012 р.

Відповідно до ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пункт 7.3.1 договору закріплює, у разі невиконання Покупцем умов п. 4.1. договору, Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п. 9.3 договору сторони домовились, що строк позовної давності по цьому договору та по стягненню неустойки встановлюється тривалістю у три роки.

Позивач з посиланням на п. 7.3.1 та п. 9.3 договору нарахував відповідачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. Відповідно до розрахунку розмір пені становить:

- за серпень 2011 р. - 78342,85 грн. за період з 21.09.2011 р. по 21.03.2012 р.

- за вересень 2011 р. - 111114,54 грн. за період з 21.10.2011 р. по 21.04.2012 р.

Судом перерахована сума пені, яка підлягає стягненню, з урахуванням приписів діючого законодавства та умов Договору (за період з 21.09.2011 р. по 21.04.2012 р.), сума пені нарахована арифметично вірно та у відповідності до приписів чинного законодавства.

Пеня, згідно здійсненого судом перерахунку складає 189457,39 грн. за період з 21.09.2011 р. по 21.04.2012 р.

Відповідач, з посиланням на важке фінансове становище підприємства просить суд зменшити розмір пені на 80%.

Згідно ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Відповідно до п.3 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у окремих випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. У пункті 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Застосування положень п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, встановлення розміру зменшення є правом суду та застосовується ним виходячи з обставин справи, з врахуванням всіх її обставин, та ґрунтуючись на внутрішньому переконанні суду щодо встановлення достатнього розміру неустойки, що підлягає стягненню.

Правовий аналіз наведених норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Оцінивши доводи сторін та надані докази, враховуючи, що основний борг відповідачем фактично погашений до звернення позивача до суду, позивачем не надано доказів настання для нього негативних наслідків, спричинених саме невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за спірним договором, тому суд вважає, що пред'явлений до стягнення розмір пені не відповідає наслідкам порушення. Таким чином, користуючись правом на зменшення розміру неустойки, наданим суду п.1 ст.233 ГК України, ч.3 ст.551 ЦК України та ст.83 ГПК України, суд вважає за можливе задовольнити відповідне клопотання відповідача частково та зменшити розмір пені на 40 % - до 113 674,43 грн. Судові витрати в цій частині покладаються на Комунальне комерційне підприємство Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа».

Таким чином, вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволенню частково, а саме в сумі 113 674,43 грн.

Заяву відповідача від 30.07.2013 р. № 487/юр про визнання недійсним пункту 9.3 Договору від 30.08.2011 р. № 06/11-734БО-7 суд задовольняє частково в наступній частині: «неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом».

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Таким чином, початком нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано за умовами договору.

При реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання за правилами частини першої статті 223 ГК України застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

Пунктом 5 статті 261 ЦК України передбачено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Таким чином, оскільки пункт 9.3 Договору щодо вимог про стягнення неустойки протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом суперечить вимогам статей 260, 261 ЦК України та пункту шість статті 232 ГК України суд приходить до висновку, користуючись правом наданим суду ч. 1 п. 1 ст. 83 ГПК України, про визнання його недійсним в цій частині.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 11.12.2012 р.

Відповідно до ст.111-28 господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, рішення прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Проте, суд звертає увагу, що з розрахунку позивача вбачається, що здійснення нарахування пені починається з 21.09.2011 р. та з 21.10.2011 р., тобто з дня, наступного за днем, коли зобов'язання з оплати мало бути виконано за умовами договору, що не суперечить ст. 232 ГК України та ст. 258, 259 ЦК України.

Умова пункту 9.3 Договору, а саме: «строк позовної давності за цим Договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюються тривалістю у 3 (три) роки» не може бути визнана недійсною, в зв'язку із тим, що вона не суперечить ч. 1 ст. 259 ЦК України.

Суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача щодо застосування спеціальної позовної давності до вимог про стягнення пені, оскільки, як було зазначено вище, пунктом 9.3 Договору сторони узгодили трирічний строк до вимог про стягнення неустойки.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір виник внаслідок саме його неправильних дій.

На підставі ст. 129 Конституції України, ст. ст. 11, 253, 261, 260, 526, 527, 629, 692, 530, 625, 549, 551, 712 Цивільного кодексу України, ст. 67, 193, 216-218, 233, 232, 223 Господарського кодексу України, керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 29, 33, 34, 43, 49, ст. ст. 82-85, 111-28 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» задовольнити частково.

Стягнути з Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» (83001, м. Донецьк, вул. Постишева, 68, ЄДРПОУ 33257089) на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ЄДРПОУ 31301827) 3% річних в сумі 85 631,48 грн., пеню в сумі 113 674,43 грн.

Визнати недійсним п. 9.3 договору від 30.08.2011 р. № 06/11-734 БО - 7 в наступній частині: «Неустойка нараховується продавцем протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом».

В залишковій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» (83001, м. Донецьк, вул. Постишева, 68, ЄДРПОУ 33257089) на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ЄДРПОУ 31301827) - витрати зі сплати судового збору в сумі 5502,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 12.09.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 17.09.2013 р.

Суддя Ю.В. Бокова