Ухвала суду № 33712437, 19.09.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/3185/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Дмитришена Р.М.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Ватаманюка Р.В. Курка О. П.

при секретарі: Лукашик М.О.

за участю представників сторін:

позивача - Ковальова В.С., представник на підставі довіреності

відповідача - Цимбал В.А., представник на підставі довіреності

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 29 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом Другої Вінницької державної нотаріальної контори до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

У липні 2013 року Друга Вінницька державна нотаріальна контора звернулась до суду з позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 29.07.2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що при видачі свідоцтва про право на спадщину або посвідчення договорів дарування чи операцій з продажу об'єктів нерухомості на користь фізичної особи, нотаріуси виконують функції податкового агента лише в частині надання інформації податковим органам і не зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок до бюджету з доходу у вигляді вартості успадкованого майна, а тому податковий орган правомірно застосував до позивача санкцію передбачену п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України.

В судовому засіданні представник відповідача підтримала вимоги викладені в апеляційній скарзі та просила їх задовольнити.

Представник позивача заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що посадовими особами податкового органу проведено камеральну перевірку Другої Вінницької державної нотаріальної контори за звітні податкові періоди щодо подання з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податку і сум утриманого з них податку за формою №1ДФ за І-ІV квартали 2012 р., за наслідками якої складено акт №82/1701/02885741 від 27.05.2013 р. (а. с. 8).

Податковим органом встановлено порушення позивачем п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, зокрема в уточнюючому розрахунку за 1 квартал 2012 р. відображено суму нарахованого і виплаченого доходу громадянину (РНОКПП НОМЕР_1) в розмірі 337154,00 грн. за ознакою доходу 114. В раніше поданому звітному розрахунку за 1 кв. 2012 р. (13.04.12р.) цей дохід було зазначено за ознакою 113. Також в уточнюючому розрахунку відображено нарахування і виплату доходу громадянину (РНОКПП НОМЕР_2) в сумі 289578,00 грн. за ознакою доходу 104, в поданому раніше звітному розрахунку ніяких нарахувань і виплат йому не було. В поданому уточнюючому розрахунку за ІІ кв. 2012 р. коригувався реєстраційний номер облікової картки платника податків з НОМЕР_3 на правильний НОМЕР_4.

На підставі акту перевірки Вінницькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення - рішення №0000421701 від 07.06.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач, в порядку адміністративного оскарження, звернувся зі скаргою до Головного управління Міндоходів у Вінницькій області. Проте, рішенням від 01.07.2013 р. №1479/10/10-02-11 про результати розгляду первинної скарги Головним управлінням Міндоходів у Вінницькій області, скарга позивача була залишена без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ №0000421701 від 07.06.2013 р. - без змін.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи спірне податкове повідомлення-рішення суд першої інстанції вказав, що відповідачем безпідставно нараховано штрафні санкції.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції враховуючи наступне.

Так, 07.06.2013 року податковим органом, на підставі акта перевірки №82/1701/02885741 від 27.05.2013 року, яким встановлено порушення п. 172.4 ст. 172, п. 173.4 ст. 173, п. 174.4 ст. 174, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, було винесено податкове повідомлення-рішення №0000421701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, а саме застосовано 510 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до пп. 14.1.180 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Згідно з пп. 162.1.3 п. 162.1 ст. 162 ПК України платниками податку на доходи фізичних осіб є в тому числі і податкові агенти.

З урахуванням п. 163.1 статті 163 ПК об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

В силу ст. 171 ПК України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку. Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні; платник податку - для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов'язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету.

Таким чином, позивач в даному випадку не є податковим агентом, в розумінні ст. 162 ПК України, тому він також не може бути платником податку на доходи фізичних осіб із доходів, отриманих фізичними особами за спадщиною та за договорами дарування.

Відповідно до п. 174.4 ст. 174 ПК України нотаріус щокварталу подає до органу державної податкової служби за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію про видачу свідоцтв про право на спадщину та/або посвідчення договорів дарування у порядку, встановленому цим розділом для податкового розрахунку.

Отже, згідно з вказаною нормою, інформація, яку повинен подавати нотаріус до органу державної податкової служби, не є податковою звітністю в розумінні глави 2 розділу ІІ Податкового кодексу України.

Згідно з п. 176.2 ст. 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;

б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

У разі якщо відокремлений підрозділ юридичної особи не уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) податок до бюджету, податковий розрахунок у вигляді окремого витягу за такий підрозділ подає юридична особа до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням та надсилає копію такого розрахунку до контролюючого органу за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу в установленому порядку;

в) подавати на вимогу платника податку відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку;

г) подавати контролюючому органу інші відомості про оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та згідно з процедурою, визначеною цим розділом та розділом II цього Кодексу;

ґ) нести відповідальність у випадках, визначених цим Кодексом.

За таких обставин, позивач не будучи податковим агентом при поданні до державного податкового органу інформації про видачу свідоцтв про право на спадщину та/або посвідчення договорів дарування, повинен брати до уваги тільки ті розділи податкового розрахунку, які стосуються його як особи, яка не має статусу податкового агента, та подавати таку інформацію в строки, встановлені Податковим кодексом України для податкового кварталу.

Відтак, у податкового органу не було підстав для застосування до позивача штрафу, передбаченого пунктом 119.2 ст. 119 ПК України.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно скасовано податкове повідомлення-рішення, оскільки правомірність його прийняття не підтверджено під час апеляційного розгляду справи.

Таким чином, вимоги апелянта - є безпідставними, а висновки суду першої інстанції не спростовуються доводами апеляційної скарги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 29 липня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 26 вересня 2013 року .

Головуючий Мельник-Томенко Ж. М.

Судді Ватаманюк Р.В.

Курко О. П.