Постанова № 33712299, 19.09.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/2688/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Петричкович А.І.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Ватаманюка Р.В. Курка О. П.

при секретарі: Лукашик М.О.

за участю представників сторін:

позивача - Пилипишин П.Б., законний представник

позивача - Головата М.Д., Лотоцький В.І., Пилипишин Б.А. представники на підставі довіреностей

відповідача - Напорчук О.В., представник на підставі довіреності

треті особи - не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Піровибухсервіс" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Піровибухсервіс" до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Аріал Трейд", Товариство з обмеженою відповідальністю "Веста Прайм", Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергозбут-5", Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕМФ плюс", Товариство з обмеженою відповідальністю ВКК "Протон" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

У червні 2013 року Приватне підприємство «Піровибухсервіс» звернулось до суду з позовом до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції (в результаті заміни відповідача - Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю «Аріал Трейд», товариство з обмеженою відповідальністю «Веста Прайм», товариство з обмеженою відповідальністю «Енергозбут-5», товариство з обмеженою відповідальністю «ЕМФ плюс», товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна компанія «Протон» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 31.07.2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову та прийняти нову про задоволення позову. В апеляційній скарзі апелянт вказує, що господарські операції між позивачем та його контрагентами підтверджені наданими доказами, зокрема яким суд першої інстанції не дав оцінку у своєму рішенні. Також позивач вважає протиправними посилання відповідача на акти перевірок його контрагентів, як на підставу для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки чинне податкове законодавство на момент виникнення спірних правовідносин не ставить в залежність отримання результатів перевірок контрагентів суб'єкта оподаткування від підтвердження правомірності віднесення ним до податкового кредиту сум податку на додану вартість, якщо позивач виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали вимоги викладені в апеляційній скарзі та просили їх задоволити.

Представник відповідача просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Треті особи в судове засідання не з'явились, суд вжив усі заходи для належного повідомлення сторін.

Враховуючи те, що явка третіх осіб не визнавалась судом апеляційної інстанції обов'язковою, а неявка, у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України, не перешкоджає судовому розгляду справи, суд апеляційної інстанції ухвалив здійснювати розгляд за відсутності представників третіх осіб.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач уклав договори доручення: №7/02-12 від 07.02.2012 року і №13/03 від 13.03.2012 року з ТОВ "Аріал Трейд"; №22/06-12 від 22.06.2012 року з ТОВ "Енергозбут-5"; №24/10/11 від 24.10.2011 року з ТОВ ВКК "Протон"; №05/03-12 від 05.03.2012 року, №13/01-12 від 13.01.2012 року, №13/02-12 від 13.02.2012 року з ТОВ "Веста Прайм"; №22/07-12 від 22.07.2012 року з ТОВ "ЕМФ плюс" у яких він є Довірителем, а контрагенти - Повіреними.

Суд першої інстанції вказує на те, що зміст вказаних договорів ідентичний, крім п.6.1 в яких зазначено різну дату виконання доручення. При цьому у договорі з ТОВ "Веста Прайм" №13/01-12 від 13.01.2012 року у п.6.1, вказаний строк виконання доручення - 29.02.2012 року, а 13.02.2013 року підписується новий договір №13/2-12 у якому у п.6.1 зазначено строк виконання доручення - 30.03.2012 року. Аналогічно, у договорі з ТОВ "Аріал Трейд" №7/02-12 від 07.02.2012 року у п.6.1 строк виконання доручення до 30.03.2012 року, а 13.03.2012 року укладається ще один договір №13/03-12 у якому строк виконання доручення знову до 30.03.2013 року. Тобто, суд наголосив, що позивач укладає договори ідентичного змісту у різних місяцях з одним контрагентом, коли діють раніше укладені з цим контрагентом правочини, що на думку суду вказує на відсутність, як мінімум доцільності цього.

Таким чином, позивач використовує протиправну схему у якій використовує договори доручення, які з урахуванням встановленого судом, направлені на заниження бази оподаткування, адже очевидна сумнівність договорів доручень позивача з ТОВ "Аріал Трейд", ТОВ "Веста Прайм", ТОВ "Енергозбут-5", ТОВ "ЕМФ плюс", ТОВ "ЕМФ плюс" і ТОВ ВКК "Протон", що встановив податковий орган під час перевірки, яка зафіксована актом №480/221/32115360 від 18.03.2013 року, та суд першої інстанції. Цей висновок підтверджують, також висновки інших податкових органів, які проводили перевірки ТОВ "Аріал Трейд", ТОВ "Веста Прайм", ТОВ "Енергозбут-5", ТОВ "ЕМФ плюс" і ТОВ ВКК "Протон".

Отже, підставою прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугував висновок податкового органу про відсутність економічного змісту та реальних наслідків господарських операцій позивача по договорах дорученням із ТОВ "Аріал Трейд", ТОВ "Веста Прайм", ТОВ "Енергозбут-5", ТОВ "ЕМФ плюс", ТОВ "ЕМФ плюс" і ТОВ ВКК "Протон", що свідчить про фіктивний характер цих операцій та їх спрямування на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом формування податкового кредиту, заниження податку на прибуток за 4-ий квартал 2011 року - 3-ій квартали 2012 року на загальну суму 1311379 грн. і заниження ПДВ у період вересень 2011 року - серпень 2012 року на суму 1215266 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що договори доручення укладені позивачем без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків, суми ПДВ відносились до складу податкового кредиту по операціях, які фактично не здійснювались та не мали на меті подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Так, 01.04.2013 року податковим органом на підставі акта перевірки №480/221/32115360 від 18.03.2013 року, яким встановлено порушення п. 198.1, п. 198.2, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, винесено податкове повідомлення-рішення №0000192201, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 1822099 грн., з яких 1215266 грн. за основним платежем та 607633 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також 13.05.2013 року на підставі цього ж акта перевірки, яким встановлено порушення п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.8, п.п. 138.10.3, п. 138.10 ст.138, п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 123.1 ст. 123, п. 6, п. 11 підрозділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, винесено податкове повідомлення рішення №0000592201, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 1763806 грн., з яких 1311379 грн. за основним платежем та 452427 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними.

Статтею 201 ПК України передбачено форму та порядок заповнення податкової накладної, відповідно до п. 201.1 якої платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у даному пункті.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця, що визначено у п. 201.6 ст. 201 ПК.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У п.п. 1.2 п.1, п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 визначено необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами, згідно з вказаним Положенням первинні документи - письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до п. 2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ; назва документа (форми); код форми; дата і місце складання; зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі); посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Згідно зі ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегією суддів встановлено, що позивачем (Довіритель) було укладено ряд договорів доручень з його контрагентами (Повірені), зокрема з ТОВ «Аріал Трейд» 7/02-12 від 07.02.2012 року та №13/03-12 від 13.03.2012 року, з ТОВ «Енергозбут-5» №22/06-12 від 22.06.2012 року, з ТОВ ВКК «Протон» №24/10-11 від 24.10.2011 року, з ТОВ «Веста Прайм» №05/03-12 від 05.03.2012 року, №13/01-12 від 13.01.2012 року та №13/02-12 від 13.02.2012 року, з ТОВ «ЕМФ ПЛЮС» №22/07-12 від 22.07.2012 року. За умовами вказаних договорів доручень Повірений зобов'язується від імені та за рахунок Довірителя знайти покупця та укласти з ним відповідний договір поставки з третьою особою на поставку належних довірителю матеріалів.

На виконання вказаних договорів контрагентами (ТОВ «Аріал Трейд», ТОВ «Енергозбут-5», ТОВ ВКК «Протон», ТОВ «Веста Прайм», ТОВ «ЕМФ ПЛЮС») від імені позивача було укладено договори поставки №1/03 від 01.03.2012 року, 27/03 від 27.03.2012 року, №13/03-12 від 13.03.2012 року, №04/04 від 04.03.2012 року, №05/04 від 05.03.2012 року, №09/04 від 09.03.2012 року, №02/07-12 від 02.07.2012 року, №03/07-12 від 03.07.2012 року, №04/07-12 від 04.07.2012 року, №20/07 від 20.07.2012 року, №01/00-11 від 01.11.2011 року, №01/11-11 від 01.11.2011 року, №04/04-12 від 04.04.2012 року, №10/04 від 10.04.2012 року, №2/02 від 02.02.2012 року, №01/03-12 від 01.03.2012 року, №30/07 від 30.07.2012 року, №30/07-12 від 30.07.2012 року, №01/08-12 від 01.08.2012 року, №21/08 від 21.08.2012 року,

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем надано договори поставки, договори-доручення, звіти про виконання договору-доручення, податкові накладні, довіреності, акти прийому-передачі виконаних робіт згідно з договорами-доручення, виписки з банківських установ, платіжні доручення.

Разом з тим, наявність або відсутність окремих документів, або помилки у їх оформленні не можуть слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Також позивач надав листи-пропозиції на різні підприємства, якими ПП «Піровибухсервіс» пропонував свої товари, а також відповіді на вказані листи, у яких підприємства відмовлялись від запропонованого товару.

Крім цього, судом апеляційної інстанції встановлено, що на момент здійснення господарських операцій позивач цікавився своїм контрагентом, про що свідчать витяги із сайту Державної податкової служби України.

Таким чином матеріалами справи підтверджується здійснення господарських операцій між ПП «Піровибухсервіс» та ТОВ «Аріал Трейд», ТОВ «Енергозбут-5», ТОВ ВКК «Протон», ТОВ «Веста Прайм», ТОВ «ЕМФ ПЛЮС», а тому суд апеляційної інстанції не бере до уваги доводи викладені податковим органом в акті перевірки. Крім того, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами позивача, що суд першої інстанції у своєму рішенні не дав оцінку наданих позивачем документів, які свідчать про здійснення господарських відносин.

Суд апеляційної інстанції не бере до уваги доводи відповідача про відсутність ТОВ «Аріал Трейд», ТОВ «Енергозбут-5», ТОВ ВКК «Протон», ТОВ «Веста Прайм», ТОВ «ЕМФ ПЛЮС» за місцем реєстрації, оскільки податкове законодавство не містить такі підстави для відмови у включенні до податкового кредиту, як неотримання в ході перевірки відомостей щодо його контрагентів, їх відсутність за юридичною адресою та наявність або відсутність у них технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів тощо.

Отже, за відсутності доказів проведення посадовими особами чи представниками позивача фіктивних господарських операцій та при наявності належним чином оформлених первинних документів по операціям з купівлі товарів (робіт, послуг), які передбачені правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, висновок податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту за такими операціями не може вважатися законним та обґрунтованим.

Лише сам факт наявності господарських відносин з контрагентом, який порушує податкове законодавство, не може тягнути за собою негативні наслідки для платника податків у вигляді зменшення податкового кредиту, оскільки платник податків може бути необізнаним стосовно таких порушень та дійсних намірів тих фізичних осіб, які представляють його контрагента.

Крім того, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами позивача, що на момент вчинення правочинів з пошуку покупців вибухових матеріалів органами державної влади не встановлено граничних постачальницько-збутових надбавок при виконанні договорів-доручення з пошуку покупців вибухових матеріалів, а тому є необґрунтованими доводи податкового органу про порушення позивачем ст. 138 ПК України, тобто завищення собівартості проданого товару.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем доведено реальність здійснення господарських операцій, у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення №0000192201 від 01.04.2013 року та № від 13.05.2013 року є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

За таких обставин, відповідно до ст. 94 КАС України, поверненню з Державного бюджету України підлягає 3441 грн. сплаченого судового збору.

В силу пункту 3 частини 1 статті 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи встановлене порушення судом першої інстанції норм матеріального права, колегія суддів вбачає підстави для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Піровибухсервіс" задовольнити повністю.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Піровибухсервіс" до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Аріал Трейд", Товариство з обмеженою відповідальністю "Веста Прайм", Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергозбут-5", Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕМФ плюс", Товариство з обмеженою відповідальністю ВКК "Протон" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - скасувати, прийняти нову постанову.

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000192201 від 01.04.2013 року та №0000592201 від 13.05.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Піровибухсервіс" судові витрати у розмірі 3441 (три тисячі чотириста сорок одна) грн., шляхом безспірного списання з рахунку Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "26" вересня 2013 р. .

Головуючий Мельник-Томенко Ж. М.

Судді Ватаманюк Р.В.

Курко О. П.