Постанова № 337117, 20.12.2006, Господарський суд Тернопільської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2006 р.

Справа № 14/349-4689

17 год. 50 хв.

м. Тернопіль

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Руденка О.В.

при секретарі судового засідання Михайлишин Л.М.

Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронні системи" вул. Живова, 32/30, м.Тернопіль

до Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції вул. Білецька, 1, м.Тернопіль

про скасування податкових повідомлень-рішень №0001052304/0/33291 від 02.06.2006 року, №0001032304/0/33292 від 02.06.2006 року

За участю представників сторін:

позивача: Жук А.В., довіреність №б/н від 03.11.06р.,

відповідача: Козак В.В., довіреність №85782 від 20.12.06р.,

Переймибіда Р.Б., довіреність №15497/7/10-015 від 16.03.06р.

Суть справи

Товариство з обмеженою відповідальністю "Охоронні системи" звернулося у господарський суд Тернопільської області з позовом до Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень №0001052304/0/33291 та №0001032304/0/33292 від 02.06.2006 року.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги представник позивача посилається на безпідставність донарахування податковим органом ТОВ "Охоронні системи" податку на додану вартість, податку на прибуток, вказуючи при цьому на відсутність з боку платника податків порушень норм податкового законодавства, що регулює спірні правовідносини

У запереченнях на позов та згідно з поясненням повноважних представників, відповідач позовні вимоги відхилив повністю, посилаючись на їхню безпідставність, зазначивши при цьому, що оскаржувані правові акти індивідуальної дії винесені контролюючим органом в межах повноважень та у відповідності до чинного законодавства, з врахуванням фактичних обставин та досліджених в процесі перевірки документів.

Учасникам судового процесу роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки згідно ст.ст. 49, 51, 130 Кодексу адміністративного судочинства України

За відсутності відповідного клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

За результатами проведеної виїзної позапланової перевірки з питань взаєморозрахунків ТОВ "Охороні системи" з ПП "Транстехмаш", ТОВ "Західенерго" ЛТД, посадовими особами контролюючого органу 01.06.2006р. складено акт за №11546/23-420\31548701. Період діяльності платника податків, що охоплений перевіркою: з 01.01.2004 року по 31.12.2005 року.

За наслідками дослідження документів позивача, податковим органом зроблені, поряд з іншими, висновки про порушення товариством вимог Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97 (надалі Закон) внаслідок чого ним занижено податок на додану вартість за лютий-березень 2005 року на суму 7243,19 грн. та недотримання ним положень Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997р. №283/97 (надалі Закон про прибуток), а саме заниження податку на прибуток за 1 кв. 2005р. на загальну суму 9053,99 грн.

Зважаючи на наведені обставини, 02.06.2006р. контролюючим органом відповідно до підпункту „б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та згідно з підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон №2181) позивачу, згідно з податковим повідомленням-рішенням №0001052304/0/33291 визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 10864,78 грн. (в т.ч. 7243,19 грн. за основним платежем, 3621,59 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями); згідно з податковим повідомленням-рішенням №0001032304/0/33292 визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 13580,98 грн. (в т.ч. 9053,99 грн. за основним платежем, 4526,99 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Як слідує із матеріалів справи та пояснень представників сторін у засіданні, вказані вище акти ненормативного характеру оскаржувалися позивачем із застосуванням процедури апеляційного узгодження податкового зобов'язання в порядку визначеному пунктом 5.2 статті 5 Закону № 2181.

За результатами розгляду контролюючими органами первинної та повторної скарг податкові повідомлення-рішення №0001052304/0/33291, №0001032304/0/33292 від 02.06.2006р. залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Наведені правові акти індивідуальної дії оспорені платником податків у судовому порядку.

Оцінивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Даючи правову оцінку висновкам, які містяться у матеріалах перевірки суд враховує, що нарахування спірних сум податкових зобов'язань по податку на додану вартість проведено контролюючим органом за результатами дослідження фінансово - господарських операцій позивача із його контрагентами: ТОВ "Західенерго" ЛТД та ПП "Транстехмаш".

Так, із описової частини акта перевірки та наявних у справі первинних документів, які досліджувались посадовими особами ДПС слідує, що:

- на виконання правочинів укладених в усній формі контрагенти позивача реалізовували останньому товарно - матеріальні цінності (ПП "Транстехмаш" - монтажне обладнання для встановлення охоронних систем, ТОВ "Західенерго" ЛТД - інструменти та розхідні матеріали). Факт здійснення вказаних господарських операцій засвідчується видатковою накладною № 503/18-11 від 18.03.2005 року та податковою накладною від цього ж числа із порядковим номером 503/18-11 (загальна сума поставки - 15450 грн., в т.ч. ПДВ- 2575 грн.), що надані позивачу ТОВ "Західенерго ЛТД"; видатковою накладною №ТР -0000065 від 02.02.2005 року та податковою накладною №7 від 03.02.05 р. (загальна сума поставки - 28009,16 грн., в т.ч. ПДВ- 4668,19 грн.), що надані позивачу ПП "Транстехмаш";

- оплата за отримані товарно - матеріальні цінності від наведених вище суб'єктів господарювання проведена товариством з обмеженою відповідальністю "Охоронні системи" в повному обсязі по безготівковому розрахунку платіжними дорученнями № 1091 від 17.03.2005 р., №1093 від 18.03.2005 року та № 1180 від 30.06.2005 року;

- факт придбання ТМЦ у ПП "Транстехмаш" та ТОВ "Західенерго" ЛТД позивачем відображено у книзі придбання товарів ( робіт, послуг) у відповідних звітних періодах; сума ПДВ сплачена позивачем своїм постачальникам віднесена до податкового кредиту та відповідає даним декларацій з податку на додану вартість за лютий-березень 2005 року (стор.3 акту перевірки);

- будь-яких витрат по транспортуванню придбаних у контрагентів товарно-матеріальних цінностей позивачем не понесено.

З наведених підстав в сукупності податковим органом зроблені висновки про те, що ПП "Транстехмаш" та ТОВ "Західенерго" ЛТД не були власниками проданого товариству з обмеженою відповідальністю "Охоронні системи" товару, а відтак податкові накладні виписані ними на операції, які в розумінні Закону не є поставкою, оскільки по своїй суті не передбачали переходу права власності на них.

В той же час, матеріалами справи вказані висновки не підтверджуються. Більше того зібрані в процесі судового розгляду докази вказують на їх невідповідність фактичним обставинам та вимогам Закону з огляду на наступне.

Виконання сторонами договірних зобов'язань належним чином та в повному обсязі засвідчується як первинними документами (копії видаткових накладних та платіжних документів про перерахування коштів в матеріалах справи) так і даними перевірки з цього приводу.

Із матеріалів справи слідує, що ТОВ "Західенерго" ЛТД з 05 травня 2004 року являється платником податку на додану вартість, а ПП "Транстехмаш" із 11.11.2004 р.

Відповідно до п.3.1.1 статті 3, пункту 7.1 статті 7 Закону, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з поставки товарів (робіт, послуг) на митній території України; продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням ПДВ; особа –продавець, зареєстрована як платник ПДВ, зобов'язана на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг) нарахувати покупцю ПДВ, включити її до своїх податкових зобов'язань з дотриманням положень п.7.3 ст.7 Закону; скласти і передати контрагенту податкову накладну (п.7.2 ст.7 Закону), що є підставою для віднесення вказаної у ній суми ПДВ до податкового кредиту (п.7.4 ст.7 Закону).

У процесі розгляду справи судом, на підставі первинних документів, податкових декларацій з ПДВ (декларації ТОВ "Західенерго" ЛТД та ПП "Транстехмаш" за спірний період в матеріалах справи), пояснень учасників спору, з'ясовано, що :

- за результатами виконання умов правочинів, укладених в усній формі дати виникнення податкових зобов'язань по спірних операціях та права на податковий кредит, що визначені контрагентами договірних відносин, відповідають і ґрунтуються на приписах п.п. 7.3.1 п.7.3 та п.п.7.5.1 п.7.5 статті 7 Закону;

- на виконання обов'язку визначеного п.п. 7.2.1 п.7.2 статті 7 Закону продавці - ТОВ „Західенерго" ЛТД та ПП "Транстехмаш" надали покупцю - позивачу у справі податкові накладні, що містять всі необхідні відомості та реквізити перелічені у наведеній вище нормі Закону;

- згідно поданих ТОВ „Західенерго" ЛТД до Тернопільської ОДПІ декларацій з ПДВ сума податкових зобов'язань даного платника податків за березень 2004 р. становить більше 700 тис. грн.

- у декларації з ПДВ за лютий 2005 року ПП "Транстехмаш" визначено суму податкового зобов'язання у графі 9 в розмірі 96419 грн.;

- зустрічних перевірок ТОВ „Західенерго" ЛТД та ПП "Транстехмаш" з питань взаємовідносин з позивачем контролюючим органом не проводилось;

- предметом спору у даній справі являються правомірність формування позивачем податкового кредиту по операціях з поставки товарів, а не надання послуг з перевезення вантажу. А відтак, відсутність товарно - транспортних накладних, позбавляє особу, яка несе відповідні витрати по транспортуванню включати їх до складу валових витрат згідно із статтею 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що у спірних правовідносинах місця не має.

Поряд з цим, суд враховує, що відповідно до п.п. 7.7.1п.7.7 статті 7 Закону, суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Пунктом 10 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, що затверджена наказом ДПА України 17.03.2001 №110 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 23 березня 2001 р. визначено, що факти порушень податкового та іншого законодавства посадова особа органу державної податкової служби оформляє актом перевірки, в якому чітко викладається зміст порушення з обґрунтуванням порушених норм законодавчих актів та вказуються конкретні їх пункти і статті.

Жодних допустимих доказів зазначених вище, які вказували б на порушення ТОВ „Західенерго" ЛТД у березні 2005 р. та ПП "Транстехмаш" у лютому 2005 року вимог Закону при формуванні своїх податкових зобов'язань по спірних операціях із позивачем, а відтак і задекларованих у деклараціях сум ПДВ за звітні періоди контролюючим органом суду не представлено.

Крім того, фактів перевищення податкового кредиту над зобов'язаннями, і як наслідок - бюджетного відшкодування за спірні періоди перевіркою не встановлено, а відтак суд констатує, що посилання контролюючого органу на приписи п.1.8 статті 8 Закону є безпідставними, а ототожнення права платника податку на податковий кредит з його правом на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, як і податкового зобов'язання ( п.7.3 ст. 7 Закону ) із порядком визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України (п.7.7 статті 7 Закону) є таким що положенням цього Закону не відповідає.

При цьому слід зазначити, що зазначений Закон не ставить в залежність право на отримання податкового кредиту платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Згідно з п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Тобто до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при їх придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”. При цьому для вказаного віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту платника податку, який придбав зазначений товар, Законом України “Про податок на додану вартість” не передбачено умов про сплату цих сум до бюджету. Статтею 7 зазначеного Закону передбачено лише обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну, а у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту вважається вантажна митна декларація, яка підтверджує сплату податку на додану вартість.

Верховний Суд України у постанові від 18 квітня 2006 року (копія у справі) зазначив, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що матеріалами справи не підтверджуються порушення товариством п.1.8 ст.1, п.п.7.2.3 п.7.2 п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 статті 7 Закону.

З точки зору оподаткування наведених вище операцій податком на прибуток, згідно із змістом, чинного на час виникнення спірних правовідносин пункту 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" необхідною умовою для віднесення витрат до складу валових є використання придбаних за рахунок цих витрат товарів (робіт, послуг) у господарській діяльності платника.

Конкретизуючи перелік витрат, які включаються до складу валових, законодавцем до їхнього числа, поряд із іншими віднесено (п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону про прибуток) суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. Зазначені витрати відповідно до вимог Закону про прибуток мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, документами ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку (п.п. 5.3.9 ст. 5 цього ж Закону).

За таких обставин, понесені позивачем витрати (платіжні документи досліджувались перевіркою) як компенсація вартості товарів, придбаних ним у ТОВ „Західенерго" ЛТД та ПП "Транстехмаш" (копії первинних документів - видаткових накладних в матеріалах справи) для подальшого їх використання у власній господарській діяльності, згідно з п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” підлягають включенню до складу валових витрат, а отже у відповідача не було правових підстав для виключення сплачених позивачем на користь контрагентів коштів зі складу валових витрат, і відповідно не було підстав для збільшення бази оподаткування по податку на прибуток та донарахування товариству з обмеженою відповідальністю "Охоронні системи" цього податку згідно із оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.

Вказаний висновок суду, поряд із наведеним вище, ґрунтується і на тому що, вичерпний перелік витрат платника податків, які не включаються до складу валових ( в тому числі не пов'язаних із веденням господарської діяльності (п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону про прибуток) визначений у п.5.3 -5.7 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”. Витрати на оплату придбаних позивачем товарно-матеріальних цінностей до їх числа не віднесені. А в силу п. 5.11 статті 5 наведеного нормативно-правового акту установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється, що податковим органом при притягненні товариства до відповідальності не враховано.

При цьому, судом враховано і положення статті 71 КАС України, згідно із якою в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій покладено на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч вказаної норми, належних та допустимих доказів, які б підтверджували правомірність дій контролюючого органу у спірних правовідносинах суду не представлено, факт невиконання позивачем вимог Закону зібраними у справі доказами не підтверджується, а відтак позовні вимоги, як обґрунтовані та належним чином доведені, слід задовольнити в повному обсязі.

У відповідності до ст. 94, 95, 97, 98 КАС України судові витрати по справі підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 7, 86, 89, 94 - 98, 156, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2.Податкові повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції №0001052304/0/33291 від 02.06.2006р. та №0001032304/0/33292 від 02.06.2006р. скасувати.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронні системи" (вул.Живова,32/30, м. Тернопіль) - 85 (вісімдесят п'ять) грн. сплаченого державного мита.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі "25" грудня 2006 року - до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.

Суддя О.В. Руденко