Постанова № 33711369, 02.06.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

10:37

02 червня 2011 року Справа № 2а-5104/10/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Мельника О. М.

за участю секретаря судового засідання Бондарь В.О., розглянувши адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_1", пр. Миру, 14-В, м.Миколаїв,54008

до1. Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва, вул. Гмирьова, 1/1, м.Миколаїв,54028 2. Державної податкової адміністрації України у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м.Миколаїв,54009

проскасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 08.06.2010 № 0000912303, В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовними вимогами про Скасувати рішення ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 08.06.2010 р. № 0000912303.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що перевірку здійснено неправомірно, допущено поверховість, неповноту, внаслідок чого протиправно прийнято рішення 08.06.2010 р. № 0000912303 та безпідставно застосовано штрафні санкції до ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Відповідач заперечував проти задоволення адміністративного позову, вважає, що ревізорами в акті перевірки правомірно відображено факт порушення вимог п.12 статті 3 Закону України від 06.07.1995р. №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій», на підставі чого було прийнято правомірне податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва про застосування штрафних (фінансових) санкцій до ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» від 08.06.2010 р. № 0000912303.

Заслухавши думку сторін, дослідивши всебічно, повно та об'єктивно обставини справи та надавши оцінку доказам суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

25.05.10р. за результатами проведення перевірки щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності господарської одиниці - закусочна, що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, пр. Миру 14-В та належить Позивачу, фахівцями ДПА у Миколаївській області було складено акт перевірки №0228/14/00/23/36700584, яким зафіксовано порушення п.12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995р. №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій (далі - Закон №265/95), а саме - не ведення у порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг) на суму 5133,50 грн. та застосовано штрафні санкції у подвійному розмірі від не облікованих товарів на суму 10266,00 грн. в відповідності до ст.21 Закону №265/95.

Доводи позивача щодо протиправності перевірки не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Так, стаття 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" серед повноважень податкової служби окремо розрізняє повноваження щодо перевірок, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (п.1 ст.11), та контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку; наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону (п.2 ст.11).

Відповідно до ст.ст.8, 9, 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" перевірка правильності нарахування і сплати податків і зборів та контроль за порядком проведення готівкових розрахунків, також віднесені до різних функцій податкових органів.

Стаття 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" стосується перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), а тому обмеження, встановлені в цій статті стосуються лише саме цих перевірок.

Відповідно до п.2 ст. 11 Закону України №509-ХП „Про державну податкову службу в Україні", органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановленому Законами України, мають право, здійснення контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

Згідно ст.11-2 Закону України „Про державну податкову податкову службу в Україні" від 04.12.1990р. №510-ХП посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України.

Згідно зі ст.15 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" контроль за дотриманням порядку проведення розрахунків суб'єктами підприємницької діяльності здійснюється податковими органами шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до законодавства України. Обов'язку податкового органу попередньо попереджати суб'єкта підприємницької діяльності про проведення перевірки щодо порядку проведення готівкових розрахунків, обігу готівки, та наявності торгових патентів та ліцензій, не передбачено ні Законом України "Про державну податкову службу в Україні", ні Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Таким чином ч.2 ст. 16 Закону України „ Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" стосується планових перевірок фінансово-господарської діяльності платника податків

На підставі п. 3.1 п. З Наказу ДПА України від 27.05.2008 р. №355 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків", планові перевірки проводяться за окремими планами органами державної податкової служби, при цьому план формується та затверджується щомісячно.

Відповідно до ст. 15, 16 Закону про РРО контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України. Планова перевірка здійснюється органами, уповноваженими законом нараховувати або стягувати податки і збори (обов'язкові платежі) з осіб, що використовують спрощену систему оподаткування (в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку) при продажу товарів (наданні послуг).

Перевірку проведено на підставі направлень від 25.05.2010 року, що дійсні по 26.05.2010 року, на яких є підпис директора ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» ОСОБА_1, тому доводи позивача щодо не допуску до перевірки не знайшли свого підтвердження.

Вказані направлення видані на підставі п. 2 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та відповідно до плану проведення перевірок на червень 2010р. відділу контролю за суб'єктами господарювання, що здійснюють розрахунки у готівковій формі ДПА у Миколаївській області.

За таких обставин, планову перевірку позивача з питань дотримання вимог Закону про РРО, що оформлена актом здійснено з дотриманням необхідних вимог законодавства, тому дії ревізорів щодо регламенту проведення перевірки позивача були правомірними.

Однак, суд звертає увагу на той факт, що в ході перевірки ревізорами Долгошеєю Ю.Я. та Романовим К.Ю. було допущено порушення в частині оформлення матеріалів перевірки, що підтверджується в тому числі і листом від 02.07.2010 року №1564/10/27-012 ВВБ при ДПА у Миколаївській області, а також постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23.06.2010 року, згідно якої суд був позбавлений можливості прийняти рішення по суті протоколу та перевірити обставини, зазначені в акті перевірки, а саме які саме товари не обліковано в даній кількості, та за якими документами це встановлено, тому провадження у справі у відношенні ОСОБА_1 за ст..155-1 ч.1 КУпАП-було закрито в зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Як вбачається з матеріалів справи в відомості про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів зазначено про надлишок товарів на суму 907,50 грн., а також нестачу товарно-матеріальних цінностей на суму 4226,0 грн.

На підставі цього факту, співробітниками ДПА у Миколаївській області зроблений висновок про "порушення встановленого порядку обліку товарів за місцем їх реалізації», і встановлено порушення п.12 ст. З Закону № 268/95, в якому зазначено, що суб'єкти підприємницької діяльності зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг)". TOB «ІНФОРМАЦІЯ_1» веде облік товарних запасів у відповідності з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 р. №246. Зазначене Положення (стандарт) визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності. Співробітники ДПА у Миколаївській області бухгалтерський облік товариства не перевіряли, порушення конкретних норм зазначеного Положення (стандарту) не фіксували.

Відомість про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів містить помилкові та неповні дані, і складена з порушенням Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів перевірок за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, що затверджені наказом ДПА України від 12.08.2008 N 534.

Так, відомість складається за визначений період, в даному випадку, з 19.12.2009 р. по 26.05.2010 р. Залишки запасів на 19.12.2009 р. відповідачем як «нуль». Однак, в графах надходження запасів за визначений період відображені дані накладної №10/7 від 18.12.2009 р. Таким чином, за даними зазначеної відомості неможливо встановити період, за який вона складалася, і залишки товарів на початок цього періоду. Крім того, при розрахунку надлишку по горілці «Немірофф Особлива 0,5 л» в розділі вибуття запасів зазначено, що згідно контрольних стрічок горілка «Немірофф Особлива 0,5 л» вибула в кількості 11,575 л. Згідно контрольних стрічок за 04.01.2010 р. реалізовано 0,5 л, за 05.01.2010 р - 0,3 л, за 08.01.2010 р - 0,2 л., за 26,01.2010 р - 0,1 л., за 29.01.2010 р. - 0,2 л., за 08.02.2010 р. - 0,5 л., за 14.02.2010 р. - 0,5 л., за 16.02.2010 р - 0,1 л, за 17.02.2010 р - 0,250 л, за 18.02.2010 р. - 0,1 л, за 20.02.2010 р. - 0,25 л, за 21.02.2010 р. - 0,75 л., за 01.03.2010 р. - 1 л, за 07.03.2010 р. - 0,5 л, за 08.03.2010 р. - 1,05 л., за 14.03.2010 р. - 0,2 л., за 20.03.2010 р. - 0,5 л., 27.03.2010 р. - 1,0 л, за 06.04.2010 р. - 0,5 л., 12.04.2010 р. - 0,375 л., за 15.04.2010 р. - 0,5 л.). (а.с.18-23), які були оглянуті судом та пред'явлені свідкам, загальна кількість реалізованої горілки «Немірофф Особлива 0,5 л» за період з 19.01.2009 р. по 26.05.2010 р. складає 9,375 л.

Також суд зауважує, що при складанні зазначеної відомості і розрахунку нестачі товарів співробітники ДПА у Миколаївській області не враховували акти списання товарів, що є порушенням абз. 12 ст. 5 Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів перевірок за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, що затверджені наказом ДПА України від 12.08.2008 N 534, в якому зазначено що вибуття запасів визначається на підставі первинних документів на вибуття цінностей (видаткових накладних, контрольних стрічок, фіскальних звітних чеків реєстраторів розрахункових операцій, актів списання тощо). Про факт неврахування актів списання товарно-матеріальних цінностей при складанні відомості зазначено керівником TOB «ІНФОРМАЦІЯ_1» в п.4.1 акту перевірки.

Виходячи з приписів п.12 ст.3 Закону №265/95 метою контролю є запобігання фактам продажу не оприбуткованого товару.

Крім того, Методичні рекомендації щодо оформлення матеріалів перевірок за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, затверджені наказом ДПА України №534 від 12.08.2008; Методичні рекомендації щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджені наказом ДПА України №355 від 25.05.2008 та Алгоритм проведення перевірки із використанням Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів перевірок за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари, що є додатком до наказу ДПА України №184 від 09.04.2009 передбачають контроль за фактичними залишками запасів (товарно-матеріальних цінностей), які розраховуються як різниця між залишками запасів (товарно-матеріальних цінностей), визначених на підставі документів бухгалтерського обліку, та фактичними залишками запасів (товарно-матеріальних цінностей), виявленими під час перевірки.

В оскаржуваному рішенні штрафні санкції нараховані у розмірі подвійної вартості як за надлишок товарів, так і за нестачу. Однак це протирічить суті порушення, оскільки товари, щодо яких встановлена нестача, не можуть вважатися не облікованими, інакше не було б нестачі.

На думку суду, встановлення під час перевірки факту порушення позивачем приписів п.12 ст.3 Закону №265/95 носило поверхневий та суб'єктивний характер, оскільки викликані в якості свідків перевіряючі Долгошея Ю.Я. та Романов К.Ю. не надали суду конкретних відповідей на питання, якими критеріями вони керувались складаючи відомість про результати перевірки, чому поза увагою було залишено пояснення представника позивача про наявність первинних документів у бухгалтера підприємства та пропозиція надати їх для огляду з доказами належного оприбуткування.

Зазначені обставини свідчать про те, що перевіряючими не було здійснено повного та належного контролю за дотриманням суб'єктом господарювання обов'язку здійснювати належний облік товарів.

Також суд зауважує, що відповідно до п.12 ст.3Закону №265/95 суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг ) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Тобто, п.12 ч.1 ст.3 Закону №265/95 є відсильною нормою, і може застосовуватися лише при наявності інших правових норм, які передбачають такий порядок ведення обліку товарних запасів.

Відповідно до ст.21 Закону №265/95, якою керувався відповідач при прийнятті рішення, фінансова санкція застосовується до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання.

Таким чином, обов'язковою умовою притягнення до юридичної відповідальності є порушення встановленого законодавством порядку обліку товарів за місцем їх зберігання та реалізації.

Виходячи з ст.6 Закону №265/95 облік товарних запасів юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) ведеться у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Питання обліку та звітності юридичних осіб врегульовано Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV, а також наказами Міністра фінансів України «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку».

Жодним з цих нормативно-правових актів порядок обліку товарів саме за місцем їх реалізації не встановлений.

В той же час, умовою для притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності в порядку, передбаченому ст.21 Закону №265/95 є порушення встановленого порядку обліку товарів за місцем реалізації та зберігання.

Обов'язок щодо внесення записів на підставі первинних документів визначений лише в "Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат громадян - суб'єктів підприємницької діяльності (з особливостями її ведення для сфери торгівлі) ф.№10", який ухвалений у вигляді листа ДПА від 05.11.97 №17-0117/10-8886.

Але враховуючи статус цього документу, його не можливо вважати нормативно-правовим актом, та він може носити лише рекомендаційний характер.

Відповідно до ч.1 ст.19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що вимоги п.12 ч.1 ст.3 Закону №265/95-ВР не можуть бути застосовані до позивача, оскільки законодавством не передбачено їх обов'язку ведення обліку товарів за місцем їх реалізації та зберігання, і, відповідно нарахування штрафних (фінансових) санкцій за порушення п.12 ч.1 ст.3 Закону №265/95-ВР у розмірі передбаченому ст.21 Закону №265/95-ВР є безпідставним.

Частина 2 статті 71 КАС України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем не доведено правомірність прийнятого рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 08.06.2010 р. № 0000912303 в частині застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 10266,0 грн. за не ведення обліку товарних запасів у встановленому порядку за місцем реалізації товару.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 08.06.2010 року №0000912303.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Суддя О.М. Мельник