Рішення № 33709425, 09.09.2013, Апеляційний суд міста Севастополя

09.09.2013

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа № 22-ц/797/1284/2013р. Головуючий у першій

Категорія 30 інстанції Шкірай М.І.

Доповідач у апеляційній

інстанції Козуб О.В.

Р І Ш Е Н Н Я

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2013 року, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

Головуючого, судді - Козуб О.В.,

суддів - Зотова В.С., Лівінського С.В.,

при секретарі - Івченка М.О.,

за участю:

представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

представника відповідача ПАТ «Правекс-Банк» - Соколової О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Севастополі цивільну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» до ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства «Правекс-Банк» про відшкодування шкоди в порядку регресу, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Балаклавського районного суду м.Севастополя від 26 листопада 2012 року, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2011 року Відкрите акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу, а саме стягнення з відповідача матеріальної шкоди у розмірі 4983 гривні 26 копійок, також стягнення оплачених при зверненні до суду судових витрат - судового збору у розмірі 51 гривні та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у розмірі 120 гривень, мотивуючи свої вимоги тим, що 03 вересня 2008 року на автодорозі Севастополь-Інкерман, відповідач керуючи автомобілем «ВАЗ 111830», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, здійснив зіткнення з транспортним засобом «Chevrolet Evanda», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів. Автомобіль «Chevrolet Evanda», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_6, згідно договору добровільного страхування транспортного засобу №012191707455 від 17.07.2008 року був застрахований у ВАТ «НАСК «Оранта» в період з 18.07.2008 року по 17.09.2009 року. Вказана дорожньо-транспортна пригода сталася в період дії договору та відповідно до страхового акту №384-1033/04.09.2008 була визнана страховою подією. Розмір матеріальної шкоди, завданої власнику автомобіля «Chevrolet Evanda», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_6 визначений фахівцем-автотоварознавцем згідно висновку SL №9338 у розмірі 5383 гривні 26 копійок. З урахуванням вимог договору страхування, ВАТ «НАСК «Оранта» здійснено потерпілій особі ОСОБА_6 страхову виплату у розмірі 4983 гривні 26 копійок, і вказана виплата підлягає стягненню з відповідача.

Ухвалою Балаклавського районного суду м.Севастополя від 10 серпня 2012 року до участі у цивільній справі залучено відповідача Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Правекс-Банк».

Рішенням Балаклавського районного суду м.Севастополя від 26 листопада 2012 року позовні вимоги ВАТ «НАСК «Оранта» задоволено. Стягнуто зі ОСОБА_3 на користь ВАТ «НАСК «Оранта» матеріальну шкоду у розмірі 4983 гривні 26 копійок. Стягнуто зі ОСОБА_3 на користь ВАТ «НАСК «Оранта» судові витрати у розмірі 171 гривні, які складаються з судового збору у розмірі 51 гривні та витрат на ІТЗ розгляду цивільної справи у розмірі 120 гривень.

Додатковим рішенням Балаклавського районного суду м.Севастополя від 15 квітня 2013 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ВАТ «НАСК «Оранта» до ПАТ Комерційний банк «Правекс-Банк».

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що рішення суду І інстанції ухвалено при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідності висновків суду обставинам справи, неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права. Відповідач зазначає, що судом не були досліджені матеріали справи, відповідно яких можливо було б встановити відповідача по справі, а саме ВАТ СК «Правекс-страхування». Також, в судовому засіданні не була досліджена та обставина, що позивачем по справі позов був пред'явлений за два дні до спливу строку позовної давності, тобто протягом трьох років дані вимоги могли бути пред'явлені до страхової компанії, в якій була застрахована його цивільно-правова та майнова відповідальність.

В судове засідання з'явились представник відповідача ПАТ КБ «Правекс-Банк» та представник відповідача ОСОБА_3

Представник відповідача ОСОБА_3 підтримала апеляційну скаргу ОСОБА_3, просила скасувати оскаржуване рішення суду І інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача до ОСОБА_3. Надала пояснення згідно змісту апеляційної скарги та повідомила, що суд І інстанції не прийняв до уваги наявність у відповідача договору добровільного страхування, за яким він отримав від ВАТ СК «Правекс-Срахування» страхову виплату за вказаною ДТП, та наявність у відповідача полісу обов'язкового страхування в ВАТ СК «Правекс-Страхування», за яким відповідальність перед третіми особами під час ДТП, яка сталась за участю забезпеченого транспортного засобу відповідача ОСОБА_3, несе СК «Правекс-Страхування», за кодом ЄДРПОУ якого 20036721 зареєстровано ПАТ «Незалежна сервісна компанія». Зазначила, що відповідач повідомив свою страхову компанію про страховий випадок, але у відповідача відсутні будь-які докази того, що відповідач ОСОБА_3 повідомляв своїй страховій компанії у письмовому вигляді про вищевказане ДТП та виплату потерпілій особі страхового відшкодування у строки, передбачені ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Представник відповідача ПАТ КБ «Правекс-Банк» залишила питання щодо задоволення або відхилення апеляційної скарги відповідача ОСОБА_3 на розсуд суду, оскільки ПАТ КБ «Правекс-Банк» не має будь-якого відношення до позовних вимог заявлених позивачем, не є належним відповідачем у вказаній справі, не повинен відповідати за вищевказаними позовними вимогами позивача. Судом залучено не того відповідача, позивачем заявлялось клопотання про залучення другим відповідачем разом з ОСОБА_3 - ВАТ СК «Правекс-Страхування».

Представник ВАТ «НАСК «Оранта» в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив. Відповідно до ст.305 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника позивача.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_3, представника відповідача ПАТ КБ «Правекс-Банк», дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду підлягає скасуванню в частині позовних вимог ВАТ «НАСК «Оранта» до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди з ухваленням нового рішення в цій частині, оскільки додаткове рішення не оскаржено, з наступних підстав.

Відповідно до ст.303 ЦПК України, при розгляді справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Ухвалюючи рішення від 26.11.2012 року про задоволення позовних вимог ВАТ «НАСК «Оранта» до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 4983 гривні 26 копійок, суд І інстанції застосував до вказаних правовідносин ч.2 ст.1191 ЦК України та виходив з того, що до позивача, який виплатив страхове відшкодування, перейшло право вимоги до відповідача, як винної особи, відповідальної за завдані збитки в порядку регресу.

З вказаним висновком суду першої інстанції частково погоджується колегія суддів, і вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, але при цьому неправильно застосував норми матеріального права з наступних підстав.

Судовим розглядом справи встановлено та підтверджується матеріалам справи, що 03 вересня 2008 року з вини відповідача ОСОБА_3, який керував автомобілем «ВАЗ-111830», реєстраційний номер НОМЕР_1, сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої, був пошкоджений транспортний засіб «CHEVROLET EVANDA», реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_8 (а.с.11). Вказані обставини встановлені судом та не оспорюються сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, між ОСОБА_8 та ВАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» 17.07.2008 року було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу №012191707455. Строк дії договору встановлений з 18.07.2008 року по 17.09.2009 року (а.с.12). Вказана ДТП сталася в період дії вказаного договору та відповідно до страхового акту ВАТ «НАСК «Оранта» №384-1033/04.09.2008 була визнана страховою подією (а.с.7). Розмір матеріальної шкоди, завданої власнику автомобіля «CHEVROLET EVANDA», реєстраційний номер НОМЕР_2, згідно висновку склала 5383 гривні 26 копійок, і вказаний розмір не оспорюється сторонами (а.с.15-21).

Внаслідок настання страхового випадку за договором страхування ВАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» виплатила ОСОБА_8 страхове відшкодування у розмірі 4983 гривні 26 копійок за вирахуванням франшизи у розмірі 400 гривень, що підтверджується видатковим касовим ордером №1429 від 22.10.2008 року (а.с.26).

Колегія суддів вважає, що ухвалюючи рішення про задоволення позову та стягнення з відповідача ОСОБА_3 матеріальної шкоди у розмірі 4983 гривні 26 копійок, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обгрунтованість вимог позивача, але помилково застосував до спірних правовідносин, які виникли між сторонами, положення ст.1191 ЦК України та стягнув вказану шкоду у порядку регресу.

Статтею 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальнику) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до вимог ст.993 ЦК України, ст.27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (суброгація).

За змістом вказаних норм, при суброгації нового зобов'язання з відшкодування збитків не виникає, відбувається заміна кредитора, потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди, внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обгрунтованими та доведеними вимоги позивача та наявність підстав для їх задоволення, стягнення цієї суми шкоди з відповідача ОСОБА_3

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що позивачем не з'ясовано коло всіх відповідачів в справі з огляду на те, що цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_9, а також його майнова відповідальність були застраховані в ВАТ „СК „Правекс-Страхування", а тому вимоги про відшкодування шкоди повинні пред'являтися до страхової компанії, з якою відповідачем було укладені відповідні договори про страхування, то колегія суддів їх до уваги не приймає з таких підстав.

Згідно ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до п.п.33.1.2, 33.1 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов'язані вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках, передбачених цим Законом, МТСБУ про настання дорожньо-транспортної пригоди.

Як вбачається з наданих відповідачем Полісу серії ВВ №1835691 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів(а.с.101), Договору №801936 добровільного страхування транспортного засобу, наданого в заставу, укладеного 14 липня 2008 року (а.с.102) та Сертифікату до договору добровільного страхування транспортного засобу від 14.07.2008 року (а.с.103), цивільно-правова та майнова відповідальність відповідача була застрахована в ВАТ СК «Правекс-Страхування».

Судом І інстанції та судом апеляційної інстанції направлялись неодноразові запити щодо наявності правонаступників ВАТ СК «Правекс-Страхування» та звернення відповідача ОСОБА_3 до своєї страхової компанії з відповідною заявою встановленого зразка з повідомленням про вищевказану ДТП для виплати страхового відшкодування потерпілій особі його страховою компанією та страхової виплати йому, складення страхових актів, проведення будь-яких страхових виплат. При зверненні з запитами до ЄДРПОУ встановлено, що за кодом ВАТ СК «Правекс-Страхування» зареєстровано юридичну особу - ПАТ «Незалежна страхова компанія». На запити суду останньою не надано будь-яких відомостей щодо звернення відповідача ОСОБА_3 до своєї страхової компанії або до ПАТ «Незалежна страхова компанія».

Відповідачем також не надано таких доказів, не надано ним доказів, що він повідомляв про ДТП свою страхову компанію, що подав у строки визначені Законом відповідну заяву встановленого зразка, що повідомив потерпілу особу про наявність у нього полісу обов'язкового страхування та про договір добровільного страхування, про отримання будь-яких виплат, їх розміру.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.989 ЦК України, страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором. Вказана правова норма прямо визначає обов'язок страхувальника щодо своєчасного повідомлення про настання страхового випадку

Вичерпний перелік підстав для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування передбачено статтею 991 ЦК України та статтею 26 Закону України «Про страхування», відповідно до яких такими підставами є: 1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку; 2) вчинення страхувальником-громадянином або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; 3) подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку; 4) одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала; 5) несвоєчасне повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкоду визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 6) наявність інших підстав (випадків), встановлених законом.

Відповідно до п.33.1.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Відповідно до п.8.1.1. Договору добровільного страхування транспортного засобу № 801936, укладеного 14 липня 2008 року, страхове відшкодування у сумі, яка не перевищує суми зобов'язань Страхувальника (позичальника) за кредитним договором, предметом застави за яким є транспортний засіб, здійснюється Страховиком відповідно до письмового розпорядження вигодонабувача.

Відповідно до підпунктів 9.1.4, 9.1.5, 9.3 пункту 9 вказаного Договору добровільного страхування транспортного засобу №801936, при настанні події, яка може бути визнана страховим випадком, Страхувальник або Водій зобов'язаний негайно, але не пізніше 6 годин після настання події або моменту, коли Страхувальнику або Водію стало відомо або мало стати відоме про її настання, Страхувальник або Водій зобов'язаний сповістити Страховика за наданим номером телефону про зазначену подію. У строк не пізніше 48 годин після настання події або моменту, коли Страхувальнику або Водію стало відомо або мало стати відомо про її настання, Страхувальник або Водій зобов'язаний надати або направити поштою Страховику письмову заяву про настання цієї події. Заява про настання події, яка може бути визнана страховим випадком, обов'язково повинна містити докладний опис обставин події, назву та адресу підрозділу ДАІ, співробітник якого оформлював подію, прізвища та адреси інших учасників ДТП, відомості про наявність у них поліса ОСцПВВНТЗ. У разі відсутності зазначеної інформації Страховик має право не прийняти відповідну заяву до розгляду і зобов'язати Страхувальника надати всю необхідну інформацію для початку робіт з врегулювання збитку.

Згідно абзацу 4 п.16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», у разі невиконання особою, відповідальність якої застрахована, обов'язку письмового надання страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у передбачених випадках - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, шкода відшкодовується завдавачем шкоди.

Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Колегія суддів вважає, що відповідачем ОСОБА_3 не надано суду доказів на підтвердження того, що він звертався до свого страховика, з яким ним були укладені договори добровільного страхування транспортного засобу, та обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, з повідомленням Страховика про дорожньо-транспортну пригоду, що передбачено вищезазначеними вимогами Закону та п.9 Договору, укладеного між ним та страховою компанією 14 липня 2008 року, а тому заподіяна шкода повинні відшкодовуватися саме ним, як завдавачем такої шкоди.

Окрім того, вищезазначені норми Закону не містять підстав для відмови у задоволенні вимог страховика, який виплатив страхове відшкодування згідно з договором майнового страхування, до особи, відповідальної за завдані збитки, про відшкодування виплачених ним фактичних сум у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

З огляду на викладене, позовні вимоги ВАТ «НАСК «Оранта» до ОСОБА_3 про стягнення шкоди, яка полягає у страховій виплаті, у розмірі 4983 гривні 26 копійок є обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню з підстав передбачених ст.993 ЦК України, ст.27 Закону України «Про страхування», які є спеціальними за вищевказаними правовідносинами, і у даному випадку положення ст.1191 ЦК України не може бути застосовано.

Скасовуючи рішення суду І інстанції від 26.11.2012 року, апеляційний суд не здійснює перерозподіл судових витрат, оскільки в цій частині рішення про розподіл судових витрат відповідає вимогам ст.88 ЦПК України з урахуванням заявлених позовних вимог та розміру їх задоволення.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.303, 304, п.2 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст.309, ч.2 ст.314, ст.316, ст.317, ст.319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Балаклавського районного суду м.Севастополя від 26 листопада 2012 року задовольнити частково.

Рішення Балаклавського районного суду м.Севастополя від 26 листопада 2012 року в частині позовних вимог ВАТ "НАСК "Оранта" до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди скасувати.

Ухвалити нове рішення про задоволення вказаних позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" матеріальну шкоду у розмірі 4923 гривні 26 копійок.

В частині розподілу судових витрат рішення залишити без змін.

Рішення Апеляційного суду м.Севастополя набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення Апеляційного суду м.Севастополя може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням апеляційного суду законної сили.

Головуючий, суддя: О.В.Козуб

Судді: В.С.Зотов

С.В.Лівінський