Рішення № 33708061, 24.09.2013, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2013 р. Справа №917/1705/13

за позовом Прокурора Гадяцького району ( 37300, Полтавська область, м. Гадяч, вул. Лесі Українки,18) в інтересах держави в особі комунального підприємства теплового господарства "Гадячтеплоенерго" ( 37300, Полтавська область, м. Гадяч, вул. 50 років Жовтня,19 А

Орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Гадяцька міська рада, вул. Лесі Українки, 3, м. Гадяч, Гадяцький район, Полтавська область,37300

до Комунального підприємства "Жовтень", вул.Драгоманова,4, м. Гадяч, Гадяцький район, Полтавська область,37300

про стягнення грошових коштів в сумі 100 030,45 грн.

суддя Тимощенко О.М.

Представники сторін:

від позивача: Блоха Н.М. дор. №01-05/4 від 09.01.2013 року

від відповідача: не з'явився

від прокуратури: не з'явився

В судовому засіданні 24.09.2013 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України та повідомив про дату виготовлення повного рішення.

СУТЬ СПОРУ: Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача на користь позивача 100 030,45 гривень боргу за договором про надання послуг з центрального опалення, постачання гарячої води №63 від 01.07.2011 року, з яких: 91 085,65 гривень основний борг, 7005,03 гривень пеня, 1714,94 гривень 3% річних, 224,83 гривень інфляційні (в редакції заяви від 05.09.2013 року).

24.09.2013 року від позивача надійшло клопотання про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення пені, в якому він просить суд стягнути з відповідача 101 412,73 гривень боргу за договором про надання послуг з центрального опалення, постачання гарячої води №63 від 01.07.2011 року, з яких: 91 085,65 гривень основний борг,8 387,31 гривень пеня, 1714,94 гривень 3% річних, 224,83 гривень інфляційні.

З урахуванням приписів ст. 22 ГПК України суд прийняв дану заяву позивача до розгляду та розглядає позовні вимоги в новій редакції.

Представник позивача виклав зміст позовних вимог та наполягав на їх задоволенні.

Представник прокуратури в дане судове засідання не з'явився.

Відповідач в судове засідання не з'явився, вимог ухвали суду від 21.08.2013 року про порушення провадження у справі та ухвали суду від 05.09.2013 року не виконав, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином (поштове повідомлення про вручення ухвали суду в матеріалах справи).

В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів наявних в матеріалах справи достатньо, господарський суд повідомляв належним чином відповідача про дату, час і місце судового розгляду, закінченням строку розгляду справи, справа розглядається без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив:

01.07.2011 року між позивачем (виконавець) та відповідачем (споживачем) був укладений договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води №63 (далі - договір), згідно якого позивач взяв на себе зобов'язання своєчасно надавати відповідачу відповідної якості послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, а відповідач був зобов'язаний своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором (арк. с. 11-13).

24.10.2011 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду №1 до договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води №63. Даною угодою сторони внесли зміни в п 5.1. договору та п.6.2. договору.

У відповідності до п. 2 ч.1 ст. 5 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» та згідно з абз. 7 ст. 16 Закону України «Про теплопостачання» Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг встановлює тарифи на теплову енергію суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках у сфері теплопостачання.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 року № 869 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги" Національною комісією державного регулювання у сфері комунальних послуг постановою № 85 від 30.09.2011 року встановлено позивачу тарифи на теплову енергію для потреб інших споживачів в сумі 735,12 грн. за 1 Гкал (без ПДВ).

Згідно пункту 2 зазначеної постанови вона набирає чинності з 1 жовтня 2011 року.

Відповідно до п. 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 року розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі.

Згідно з п. 5.1. договору (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 24.10.11р.) тарифи за послуги становлять: з централізованого постачання гарячої води 29,60 грн. грн. з ПДВ за куб. метр; з централізованого опалення 17,16 грн. з ПДВ за кв. метр; з центрального опалення 882,14 грн. з ПДВ за 1 Гкал.

Пунктом 6.1. договору сторони погодили, що розрахунковим періодом є календарний місяць. У разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше 5 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Як зазначає позивач, ним були належним чином виконані зобов'язання по наданню послуг згідно умов укладеного договору, а відповідач, в свою чергу, неналежним чином виконував свої зобов'язання по оплаті за відпущену теплову енергію, в наслідок чого за період з 01.11.2012 року по 01.08.2013 року за ним рахується заборгованість в сумі 91 085,65 грн. (розрахунок заборгованості в мат. справи) (арк. с. 20).

Всього позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 101 412,73 гривень боргу за договором про надання послуг з центрального опалення, постачання гарячої води №63 від 01.07.2011 року, з яких: 91 085,65 гривень основний борг,8 387,31 гривень пеня, 1714,94 гривень 3% річних, 224,83 гривень інфляційні.

При прийнятті рішення зі спору суд виходить з наступного.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до ч.6 ст. 19 Закону України від 02.06.2005р. № 2633-IV "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до ч.1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечувати безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст.ст. 525, 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В порушення вимог договору відповідач не здійснив розрахунки за отриману теплову енергію в повному обсязі, у зв'язку з чим виникла заборгованість на суму 91 085,65 грн.

В матеріалах справи є підписаний сторонами акт звірки взаєморозрахунків сторін станом на 23.08.2013 року, за яким сума боргу відповідача на той час становила 91 085,65 грн. Даний акт звірки відповідно до вимог статті 34 Господарського процесуального кодексу України приймається до уваги судом не лише в якості доказу проведення та відображення сторонами певних господарських операцій, а й доказом на підтвердження фактично відпущеної позивачем теплової енергії за спірними актами та наявності у відповідача боргу в означеній сумі. Дані, що відображені в даному акті звірки не спростовані відповідачем належними доказами.

При цьому, суд вважає необхідним зауважити, що дійсно акт звірки бухгалтерів за своєю правовою природою є тільки документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Між тим, акт звірки має складатись виключно на підставі даних бухгалтерського обліку і первинних документів.

Крім того, позивачем відповідно до п.6.4. договору, Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" та статті 625 ЦК України нараховано відповідачу:

- пеня за період з 05.12.2012 року по 23.09.2013 року в сумі 8 387,31 гривень;

- 3% річних за період з 05.11.2012 року по 01.08.2013 року в сумі 1714,94 гривень;

- інфляційні за період з жовтня 2012 року по червень 2013 року в сумі 224,83 гривень.

При винесенні рішення стосовно заявлених позивачем пені, 3% річних та інфляційних суд виходив з наступного.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

Відповідно до п. 6.4. договору за несвоєчасне внесення плати із споживача стягується пеня у розмірі, встановленому законом.

Згідно ч. 3 ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню у розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний да прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100% загальної суми боргу.

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Позивачем заявлено до стягнення 8387,31 грн. пені, 224,83 грн. інфляційних витрат , а також 1714,94грн. 3% річних від простроченої суми.

При перевірці вказаних сум судом виявлено, що період їх нарахування та розмір є обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства України, перевірений судом, тому, приймаючи до уваги, що судом встановлено прострочення відповідачем грошового зобов'язання, вимоги позивача про стягнення пені, інфляційних нарахувань, 3 % відсотків річних задовольняються в повному обсязі.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Представник позивача в судовому засіданні усно повідомив суд, що позивачем при подачі позову було внесено судовий збір в розмірі 2032,00 гривень. Оскільки даний позов було подано прокурором Гадяцького району в інтересах держави в особі позивача, а прокурор відповідно до статті 5 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року №3674-VI звільнений від сплати судового збору, то позивач просив повернути сплачений ним судовий збір в сумі 2032,00 гривень.

Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року №3674-VI, визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Підстави повернення судового збору визначені у статті 7 вказаного Закону, серед них, зокрема, внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про повернення 2032,00 гривень судового збору позивачу.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 33,43,49,75,82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Жовтень" (вул.Драгоманова,4, м. Гадяч, Гадяцький район, Полтавська область,37300, р/р 26007652 ФАБ "Полтава-банк", МФО 331360, код ЄДРПОУ 32191174) на користь Комунального підприємства теплового господарства "Гадячтеплоенерго" ( 37300, Полтавська область, м. Гадяч, вул. 50 років Жовтня,19 А, р/р 26038131233390 АБ "Укргазбанк", МФО 320478, код ЄДРПОУ 34401528) 91 085,65 гривень основного боргу, 8 387,31 гривень пені, 1714,94 гривень 3% річних, 224,83 гривень інфляційних.

3. Стягнути з Комунального підприємства "Жовтень" (вул.Драгоманова,4, м. Гадяч, Гадяцький район, Полтавська область,37300, р/р 26007652 ФАБ "Полтава-банк", МФО 331360, код ЄДРПОУ 32191174) в доход Державного бюджету України (рахунок УДКСУ у м. Полтаві, р/р 31214206783002 в ГУ ДКСУ у Полтавській області, МФО 831019, ЄДРПОУ 38019510, код платежу 22030001) - 2028,24 гривень судового збору.

4. Повернути Комунальному підприємству теплового господарства "Гадячтеплоенерго" ( 37300, Полтавська область, м. Гадяч, вул. 50 років Жовтня,19 А, р/р 26038131233390 АБ "Укргазбанк", МФО 320478, код ЄДРПОУ 34401528) - 2032,00 грн. судового збору, сплаченого за платіжним дорученням № 288 від 14.08.2013 року, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи №917/1705/13.

Видати накази при набранні рішенням законної сили.

повне рішення складено 25.09.2013 року

Суддя Тимощенко О.М.

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією