Постанова № 33707674, 24.09.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2013 р. Справа№ 910/1704/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Жук Г.А.

при секретарі судового засідання: Петренку В.А.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства ,,Гамалія"

на рішення господарського суду міста Києва від 12.06.2013р.

у справі № 910/1704/13 (суддя Івченко А.М.)

за позовом Приватного акціонерного товариства ,,Вищий навчальний заклад ,,Міжрегіональна Академія управління персоналом"

до Приватного акціонерного товариства ,,Гамалія"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація)

про стягнення 96 500,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство ,,Вищий навчальний заклад ,,Міжрегіональна Академія управління персоналом" (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства ,,Гамалія" (далі - відповідач) про стягнення 96 500,00 грн. штрафу за порушення умов договору на розміщення вболівальників № 24 від 30.05.2011р.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 01.04.2013 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Виконавчий орган Київської міської ради (Київську міську державну адміністрацію).

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.06.2013р. у справі № 910/1704/13 позов задоволено повністю. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства ,,Гамалія" на користь Приватного акціонерного товариства ,,Вищий навчальний заклад ,,Міжрегіональна Академія управління персоналом" 96 500 (дев'яносто шість тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. штрафу, 1930 (одну тисячу дев'ятсот тридцять) грн. 00 коп. судового збору.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції послався на доведеність факту належного виконання позивачем своїх зобов'язань за договором щодо підготовки до прийняття відповідної кількості вболівальників, передбачених договором, однак, оскільки відповідач відмовився від виконання раніше підтверджених договірних зобов'язань із надання замовлених послуг з тимчасового проживання клієнтів відповідача під час проведення в Україні Чемпіонату Європи з футболу 2012 року у період з 10.06.12 по 02.07.12, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість вимог щодо стягнення штрафу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення господарського суду м. Києва від 12.06.2013р. у справі № 910/1704/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що оскаржуване рішення є незаконним, оскільки суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та визнав встановленими обставини, що не є доведеними, неправильно застосував та порушив норми матеріального права. Зокрема, скаржник зазначає, що суд безпідставно дійшов висновку про те, що факт укладення договору № 24 від 30.05.2011р. є підтвердженням факту бронювання відповідних кімнат.

У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов 09.09.2013р., позивач зазначає про необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2013р. апеляційну скаргу прийнято до провадження і призначено розгляд скарги на 10.09.2013р.

30.08.2013р. через канцелярію суду надійшло клопотання третьої особи про розгляд справи за відсутності представника третьої особи.

10.09.2013р. ухвалою суду у справі № 910/1704/13 було продовжено строк розгляду скарги на 15 днів.

У судовому засіданні 24.09.2013р. представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, представники позивача заперечили проти задоволення скарги, представник третьої особи не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Колегія суддів, враховуючи клопотання третьої особи про розгляд справи у відсутності їх представника, вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами.

Приписами ст. 99 ГПК України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню у зв'язку з таким.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.05.2011р. між відповідачем (замовник) та позивачем (виконавець) укладено договір на розміщення вболівальників (EURO - 2012) № 24, предметом якого є надання виконавцем послуг тимчасового проживання клієнтам замовника під час проведення в Україні Чемпіонату Європи з футболу 2012 року у період з 10.06.12 по 02.07.12, в гуртожитках виконавця згідно кошторису, який є невід'ємною частиною договору, що є додатком №1 (а.с. 10-13).

Пунктом 2.1 договору визначено, що усі розцінки приводяться за кімнату за добу в Євро, включаючи сніданок, ПДВ, туристичний збір та будь-які інші податки, та у відповідності до п.2.2 оплата буде здійснюватися в Національній валюті України за курсом НБУ на дату здійснення оплати згідно виставлених виконавцем рахунків.

Відповідно до п. 2.3 договору замовник вносить передоплату в розмірі 40% не пізніше 40 днів до дати прибуття. Остаточна сплата здійснюється за 7 днів до заїзду клієнтів, направлених замовником.

У відповідності до п. 4.1 договору передбачено, що попередній список заселення повинен бути наданий за 30 днів до початку періоду бронювання. Виконавець повинен приймати скасування та, або зміни списків заселення тільки від замовника, якщо інше безпосередньо не погоджено із замовником. Замовник надає остаточний список заселення за 7 (сім) днів до дати прибуття.

Згідно з п 3.1 договору сторони погоджуються, що замовник може переглянути або анулювати бронювання кімнат. В такому випадку замовник сплачує штраф на користь виконавця, розмір якого розраховується на підставі наведеної нижче таблиці: не менш ніж за 40 днів до дати прибуття частини, або всієї квоти місць - 100% анулювання без стягнення компенсації; від 39 до 20 днів до дати прибуття - 30% заброньованих номерів скасовується безкоштовно. За скасування будь-якого номера із 70%, що залишилися, сплачується компенсація у розмірі 20% від чистої ціни за добу (без вартості сніданку); від 19 днів до 8 днів до дати прибуття - компенсація у розмірі 100% від чистої ціни за добу (без вартості сніданку); від 7 днів до дати прибуття або при не заїзді - компенсація у розмірі 100% за весь період фактичного бронювання (без вартості і сніданку).

Зокрема, умовами договору передбачено, що усі повідомлення, вимоги, запити або інша кореспонденція, включаючи рахунки - фактури, передбачені цим договором надсилаються сторонам у письмовій формі за визначеними адресами.

Згідно з п. 9.1 цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання зобов'язань сторін щодо цього договору.

Пунктом 9.2 договору передбачено, що цей договір може бути достроково розірваний будь-якою із сторін не менш ніж за 40 днів до початку обслуговування шляхом направлення письмового повідомлення іншій стороні, якщо:

а) інша сторона порушує будь - яке зобов'язання за цим договором і не усуває його протягом 28 днів з моменту одержання письмового повідомлення від іншої сторони з вимогою його усунення;

б) інша сторона припиняє або має намір припинити свою діяльність;

в) порушено провадження у справі про банкрутство щодо іншої сторони, або вона визнана банкрутом;

г) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Зокрема, додатком №1 до договору (кошторис) визначено розподіл вартості кімнат за категоріями номерів в гуртожитках за адресою вул. Фрометівська, 2 та Хохлова, 8: вартість двомісної кімнати - 40 Євро, вартість трьохмісної кімнати - 60 Євро, вартість чотирьохмісної кімнати - 80 Євро, всього відповідачем було заброньовано 181 кімнату на 521 місце.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.06.2012р. позивач звернувся до відповідача з листом, в якому просив направити списки заселення або в найкоротший термін анулювати бронювання кімнат відповідно до умов договору (а.с. 14), у відповідь на який отримав від відповідача лист № 266 від 22.06.2012р. (а.с. 16-17) з пропозицією вважати договір № 24 від 30.05.2011р. розірваним. Так, у вказаному листі відповідач, зокрема, наголошує на тому, що позивачу був направлений лист № 242 від 24.04.2012р. з пропозицією за взаємною згодою розірвати укладений договір.

24.07.2012р. позивач вдруге звернувся до відповідача з листом, яким повідомив останнього про неотримання листа відповідача № 24 від 24.04.2012р. з пропозицією розірвати договір за взаємною згодою сторін та з пропозицією дійти взаємної згоди щодо розміру компенсації за понесені збитки, розірвати договір в установленому законодавством порядку (а.с. 19-20).

У відповідь на вищевказаний лист відповідач листом № 320 від 27.08.2012р. повідомив, що бронювання місць для уболівальників ЄВРО 2012 в гуртожитках МАУП компанією ,,Гамалія" не здійснювалось взагалі, зокрема, відповідач зазначив про те, що у зв'язку з відсутністю предмету договору № 24, останній фактично не діє, а отже, відповідач погоджується з позивачем по формі його розірвання шляхом підписання сторонами додаткової угоди про розірвання договору.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач, забронювавши 181 кімнату на 521 місце відповідно до умов договору, порушив його умови, тому у відповідності до п. 3.1 договору повинен сплатити штраф (компенсацію) в розмірі 96 500,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, пославшись на умови договору, дійшов висновку, що відповідачем були заброньовані кімнати, тому вимоги відповідача щодо сплати штрафу у відповідності до п.3.1 договору є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Колегія суддів, з огляду на встановлені у даній справі обставини та наявні у справі докази, не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції та вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Згідно статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також, дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. На перше місце серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків законодавець ставить договори, як складний юридичний факт побудований на основі волевиявлення сторін.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором про надання послуг, що регулюється главою 63 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново - господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 ГК України, ст. 901 ЦК України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 6.2 договору позивач зобов'язався надати послуги по розміщенню клієнтів для замовника, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався забезпечити виконавця необхідною інформацією стосовно своїх клієнтів, часу їх заїзду та виїзду, категорій та кількості заброньованих ними кімнат, в разі анулювання або змін строків заїзду - сповістити про це виконавця згідно з умовами п. 3.1 договору.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було надано позивачу попередній список заселення за тридцять днів до початку періоду бронювання, не надано остаточний список заселення за сім днів до дати прибуття (п. 4.1 договору).

Заселення у визначений договором строк не відбулося, що, на думку позивача, є підставою для стягнення штрафних санкцій згідно з п. 3.1 договору, яким визначено, що у випадку не здійснення заїзду вболівальників відповідач сплачує позивачу штраф (компенсацію) у розмірі 100% за весь період фактичного бронювання (без вартості сніданку).

На думку колегії суддів, позивач, з яким погодився суд першої інстанції, помилково вважає ,,бронюванням" сам факт підписання договору на розміщення вболівальників № 24 від 30.05.2011р.

Предметом договору згідно з його розділом 1 є ,,надання виконавцем послуг тимчасового проживання клієнтам замовника під час проведення в Україні Чемпіонату Європи з футболу 2012 року у період з 10.06.12 по 02.07.12, в гуртожитках виконавця згідно кошторису, який є невід'ємною частиною даного договору (додаток № 1)."

Термін ,,бронювання", а також ,,надання послуг з бронювання" відсутні як в назві договору, його предметі (розділ 1), так і в кошторисі (додаток № 1), тому відсутні підстави вважати, що Договір на розміщення вболівальників № 24 від 30.05.2011р. є договором про надання послуг саме з бронювання.

У відповідності до Правил користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг, затвердженими наказом Державної туристичної адміністрації України від 16.03.2004р. № 19, ,,бронювання" - це процес замовлення замовником готелю основних і/або додаткових послуг у певному обсязі, з метою використання послуг в обумовлені терміни конкретним споживачем або групою споживачів. ,,Споживач" - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари, роботи, послуги для власних (побутових) потреб.

Зі змісту п.п. 3.2, 4.1, 6.2 договору також вбачається, що бронювання здійснюється для конкретних споживачів (клієнтів, проживаючих), у зв'язку з чим замовник повинен надати виконавцю попередній та остаточний списки заселення, а також зобов'язаний забезпечити виконавця необхідною інформаціює стосовно своїх клієнтів, часу їх заїзду та виїзду, категорій та кількості заброньованих ними кімнат.

Таким чином, слід дійти висновку, що ,,фактичне бронювання" не може вважатися здійсненим з боку замовника, якщо ним не надано виконавцю (готелю) інформацію про термін проживання (дата заїзду та виїзду), а також відомості про конкретного споживача (прізвище особи) чи групу споживачів (список осіб).

В судовому засіданні 24.09.2013р. представник позивача на питання суду щодо термінів надання послуг з тимчасового проживання пояснила, що 10.06.12р. - не є єдиним днем заїзду групи споживачів (клієнтів замовника), а 02.07.12р. - не є єдиним днем їх виїзду, оскільки заїзд споживачів у період з 10.06.2012р. по 02.07.2012р. мав здійснюватись у різні дні зазначеного періоду, так само, як і їх виїзд, згідно з інформацією, яку мав надавати виконавцю замовник. Однак, замовник не надав виконавцю зазначеної інформації та списків на заселення.

З огляду на викладене слід дійти висновку, що факт підписання цього договору не може вважатись бронюванням кімнат у позивача згідно з укладеним договором, оскільки відповідач не надав позивачу попередній список заселення за тридцять днів до початку періоду бронювання, не надав остаточний список заселення за сім днів до дати прибуття, не забезпечив виконавця необхідною інформацією стосовно клієнтів, часу їх заїзду та виїзду, категорій та кількості заброньованих ними кімнат.

Також за змістом п. 3.1 договору право на штраф (компенсацію) у виконавця, зокрема, у випадку ,,при не заїзді", виникає лише після здійснення бронювання замовником, і розмір компенсації розраховується від періоду ,,фактичного бронювання".

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що відповідачем не було здійснено бронювання кімнат згідно з договором, що, в свою чергу, виключає наявність підстав для сплати штрафу на підставі п. 3.1 договору, тому позовна вимога про стягнення штрафу (компенсації) задоволенню не підлягає.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у даній справі. Позовні вимоги не є обґрунтованими, а тому в їх задоволенні слід відмовити повністю з підстав наведених вище.

Доводи апеляційної скарги в цій частині слід визнати обґрунтованими.

Водночас, колегія суддів відхиляє доводи відповідача про те, що він, у встановлений п. 3.1 договору термін (раніше 40 днів до дати заїзду), надіслав позивачу лист із пропозицією розірвати договір № 24 від 24.04.2012р., оскільки вказаний лист не має доказів його надіслання позивачу та отримання останнім, а виписка з журналу вихідної кореспонденції відповідача не доводить факту надіслання відповідачем листа позивачу, бо не є належним та допустимим доказом в розумінні ст. 34 ГПК України.

Так, за твердженням відповідача, спірний договір є розірваним в порядку ст. 907 ЦК України шляхом односторонньої відмови від договору. Однак з вказаними доводами неможливо погодитись з огляду на таке.

Відповідно до приписів ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Відповідно до ст. 907 ЦК України, договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору в порядку, на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

З аналізу наведеної норми вбачається, що право на одностороннє розірвання договору допускається лише у випадках, прямо встановлених у договорі або в законі.

Однак, як вбачається з умов договору, право на одностороннє розірвання договору його умовами не передбачено. Натомість, відповідно до п. 9.2 договору останній може бути достроково розірваним будь - якою із сторін не менше ніж за 40 днів до початку обслуговування шляхом направлення письмового повідомлення іншій стороні, за наявності певних обставин.

Оскільки відповідачем не надано належних доказів надіслання позивачу повідомлення щодо дострокового розірвання договору у встановлений договором строк, а також факту настання визначених договором обставин відповідачем не надано, відсутні правові підстави вважати спірний договір розірваним.

Отже, в цій частині доводи апеляційної скарги не є обґрунтованими, а тому відхиляються судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин позовні вимоги у даній справі є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

Суд першої інстанції наведеного вище не врахував і дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки неповно встановив обставини, що мають значення для вирішення даної справи та неправильно застосував норми матеріального права до спірних правовідносин, що призвело до прийняття неправильного рішення. Зазначене, відповідно до ст. 104 ГПК України, є підставою для скасування рішення господарського суду м. Києва від 12.06.2013р. у справі № 910/1704/13 та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. У зв'язку з цим апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судові витрати за подання апеляційної скарги у даній справі відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства ,,Гамалія" на рішення господарського суду м. Києва від 12.06.2013р. у справі № 910/1704/13 задовольнити.

2. Рішення господарського суду м. Києва від 12.06.2013р. у справі № 910/1704/13 скасувати повністю.

3. Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову Приватного акціонерного товариства ,,Вищий навчальний заклад ,,Міжрегіональна Академія управління персоналом" до Приватного акціонерного товариства ,,Гамалія" про стягнення 96 500,00 грн. відмовити повністю.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства ,,Вищий навчальний заклад ,,Міжрегіональна Академія управління персоналом" (код 00127522) на користь Приватного акціонерного товариства ,,Гамалія" (код 24252976) 965,93 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити господарському суду м. Києва видати наказ.

6. Матеріали справи № 910/1704/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Суховий В.Г.

Судді Агрикова О.В.

Жук Г.А.

Повний текст постанови складено та підписано 26.09.2013р.