Рішення № 337071, 07.12.2006, Господарський суд Тернопільської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2006 р.

Справа № 4/332-4342

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Бурди Н.М.

Розглянув справу

За позовом Прокурора Лановецького району в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду в Лановецькому районі Тернопільської області, вул.Грушевського, 13, м.Ланівці.

до відповідача Приватного сільськогосподарського підприємства агрофірми «Білозірська», с.Білозірка, Лановецький район, Тернопільська область.

про стягнення 19996 грн. 44 коп.

За участю представників сторін:

позивача: Шклярук В.А., доручення № бн.

відповідача: Приймак Н.Ю., доручення №196.

прокуратури: Свачій М.І., посвідчення №58.

Суть справи:

В судовому засіданні представнику прокуратури і представникам сторін права та обов”язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 29, 81-1 ГПК України, роз”яснено.

Прокурор Лановецького району в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду в Лановецькому районі, м.Ланівці, звернувся до господарського суду Тернопільської області із позовною заявою про стягнення з відповідача - Приватного сільськогосподарського підприємства агрофірми «Білозірська», с.Білозірка, 19996 грн. 44 коп., заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату і доставку пенсій за віком, призначених на пільгових умовах.

Відповідач у відзиві на позов №192 від 17.11.2006р. та у доповненні до відзиву №199 від 04.12.2006р., а також його повноважний представник в судовому засіданні (юрисконсульт Приймак Н.Ю.) позов визнав повністю, та одночасно зазначив про розстрочку сплати боргу строком на один рік, посилаючись на скрутний фінансовий стан підприємства.

Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу, у відповідності до ст. 81-1 ГПК України, не здійснювалась за відсутності клопотань представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представників сторін та думку прокурора, господарський суд встановив слідуюче:

Пенсійне страхування відповідно до ст.ст.2,4 „Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування” від 14.01.1998р. є окремим видом загальнообов’язкового державного соціального страхування і здійснюється в порядку, передбаченому законом та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні;

Відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні щодо порядку та розміру сплати збору на пенсійне страхування регулюються Законом України „Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991р. (далі-Закон), Законом України „Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” від 06.06.1997р. ( далі - Закон про збір), Законом України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003р. (Далі –Закон про пенсійне страхування), Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003р. №21-1 (далі Інструкція №21-1);

Згідно абз.4п.1ст.2 Закону про збір об’єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону (п.1: суб’єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об’єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об’єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи –суб’єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників, п.2: філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, зазначених у п.1, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж платник збору, територіальної громади) є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів „б”-„з” статті 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення”, а згідно абз.3 п.1 ст.4 цього ж Закону (Закону про збір) на обов’язкове державне пенсійне страхування для зазначених вище платників збору встановлена ставка збору в розмірі 100 відсотків від об’єкта оподаткування, визначеного абз.4п.1ст.2 цього Закону, тобто в розмірі фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій;

Згідно ч. 2 «Прикінцевих положень»Закону України, розділу 6 „Повідомлення про сплату збору на обов’язкове державне пенсійне страхування”, розділу 7 „Порядок нарахування збору на покриття фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", розділу 6 „Відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах” Інструкції №21-1 відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах здійснюються підприємствами на підставі повідомлень про розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до п. „б-з” ст.13 Закону України „Про пенсійне забезпечення”, які надсилаються підприємствам до 20го січня поточного року органами Пенсійного Фонду.

Згідно Інструкції № 21-1 підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Як слідує із матеріалів справи, Управління Пенсійного фонду України в Лановецькому районі відповідно до п.6.4. Інструкції №21-1 направило відповідачу повідомлення розрахунок №148 фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за 2005 рік із зазначенням щомісячних сум до відшкодування.

Однак, як стверджує позивач, відповідач свої зобов’язання щодо відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій за віком, призначених на пільгових умовах не виконав, тому станом на 01.05.2006р. його недоїмка до Пенсійного фонду становить 19996 грн.44 коп.

Вищезазначена сума недоїмки до Пенсійного фонду України підтверджується даними картки особового рахунку відповідача про відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій станом на 25.05.2006р.

В процесі судового розгляду спору відповідачем не подано, а господарським судом не здобуто будь-яких відомостей, які б свідчили про погашення Приватним сільськогосподарським підприємством агрофірмою «Білозірська»заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, а відтак, у відповідності із ст.ст. 33-34 ГПК України слід вважати, що позивачем доказано належними і допустимими доказами його вимоги про стягнення з відповідача 19996 грн. 44 коп., тому позов підлягає до задоволення як обґрунтовано заявлений і неоспорений відповідачем.

Згідно із ст. 121 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право за заявою сторони або за власною ініціативою відстрочити, розстрочити виконання рішень, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішень можуть бути конкретні обставини, пов'язані з неможливістю виконання сторонами рішення у строк або встановленим судом способом. При цьому, законодавець не обмежив суд будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а також не поставив у залежність вжиття заходів, передбачених ст. 121 ГПК України від згоди на те сторін.

З огляду на вищенаведене, господарський суд задовольняє клопотання заявлене у відзиві на позов відповідача –Приватного сільськогосподарського підприємства агрофірми «Білозірська»за №192 від 17.11.2006р., розстрочивши виконання рішення на один рік до 07 грудня 2007р.

Державне мито та інші судові витрати, згідно з нормою ст. 49 ГПК України та ст. 3 Декрету Кабміну України “Про державне мито”, покладаються на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85, 121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства агрофірми «Білозірська», с.Білозірка, Лановецького району, Тернопільської області, ідентифікаційний код 03782931, на користь Управління Пенсійного фонду України в Лановецькому районі, м.Ланівці, вул.Грушевського, 13, ідентифікаційний код 21156396 –19996 (дев’ятнадцять тисяч дев’ятсот дев’яносто шість) грн. 44 коп. боргу.

Видати наказ після вступу рішення у законну силу, розстрочивши його виконання на 12 місяців –з оплатою щомісячно рівномірними частками:

- грудень 2006р. –1666 грн. 37 коп.

- січень 2007р. - 1666 грн. 37 коп.

- лютий 2007р.- 1666 грн. 37 коп.

- березень 2007р.- 1666 грн. 37 коп.

- квітень 2007р. - 1666 грн. 37 коп.

- травень 2007р.- 1666 грн. 37 коп.

- червень 2007р.- 1666 грн. 37 коп.

- липень 2007р. - 1666 грн. 37 коп.

- серпень 2007р. –1666 грн. 37 коп.

- вересень 2007р.–1666 грн. 37 коп.

- жовтень 2007р.–1666 грн. 37 коп.

- листопад 2007р.–1666 грн. 37 коп.

3. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства агрофірми «Білозірська», с.Білозірка, Лановецького району, Тернопільської області, ідентифікаційний код 03782931:

- в доход державного бюджету України 199 (сто дев’яносто дев’ять) грн. 96 коп. державного мита;

- на користь Державного підприємства “Судовий інформаційний центр”, м. Київ, пр. Перемоги, 44, код ЄДРПОУ 30045370 –118 (сто вісімнадцять) грн. 00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення "14" грудня 2006 року через місцевий господарський суд.

Суддя Н.М. Бурда