Постанова № 33706684, 25.09.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

25 вересня 2013 р. № 820/5629/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Зінченка А.В.,

при секретарі - Алавердян Е.А.

за участі представників сторін:

позивача - ОСОБА_1

відповідача - Михайлової О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, фізична особа - підприємець ОСОБА_3, звернувся до суду з позовом до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.07.2013 року №003501702 та № 0003511702 Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Харківській області.

Свій позов позивач обґрунтував тим, 01.07.2013р. фізична особа-підприємець ОСОБА_3 отримала від Харківської ОДПІ ГУ Міндоходів Харківської області податкове повідомлення-рішення №0003501702 від 01.07.2013 р. та №0003511702 від 01.07.2013р. , які прийняті на підставі акту перевірки №1166/17-1243300022 від 20.06.2013р.

ФО-П ОСОБА_3, як Позивач, вважає, що податкове повідомлення-рішення № 003501702 від 01.07.2013р. про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податком на додану вартість на суму 231028,75 грн., з яких за основним платежем - ПДВ - 184823,00 грн., штрафні санкції - 46205,75грн. та податкове повідомлення-рішення № 0003511702 від 01.07.2013 р. про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування 196376,37 грн., з яких за основним платежем - 157101,10 грн., штрафні санкції - 39275,27грн. такими, що прийняті з порушенням податкового законодавства та суперечать йому у зв'язку з невірним застосуванням норм Конституції України, норм Податкового кодексу України.

Позивач вважає зазначені податкові повідомлення-рішення неправомірними, необґрунтованими, безпідставними через відсутність доказів порушення позивачем податкового законодавства, а тому просить скасувати їх в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити, з посиланням на обставини викладені в позовній заяві.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував та вказав, що винесені ДПІ податкові повідомлення-рішення повністю відповідають вимогам діючого законодавства, а тому є законними та обґрунтованими, у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини справи.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 01.02.1995 р. взята на податковий облік Харківською ОДПІ за №1702 і станом на даний час перебуває на обліку в Харківській об'єднаній державній податковій інспекції Головного Управління Міндоходів у Харківській області.

Відповідачем, на підставі ст.77 та п.82.1 ст.82 Податкового Кодексу України було проведено документальну планову виїзну перевірку ФО-П ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року. За результатами перевірки було складено акт №1166/17-1243300022 від 20.06.2013 року.

Даним актом було зафіксовані порушення: п. 138.2, 138.4, 138.6-138.9, 138.10.2- 138.10.4, 138.11 ст.138, н. 177.2 ст. 177 Податкового Кодексу, а саме заниження чистого оподатковуваного доходу на суму 157101,10 грн. та п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України із змінами та доповненнями, в результаті чого завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 184823 грн.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ винесені податкові повідомлення - рішення податкове повідомлення-рішення № 003501702 від 01.07.2013р. про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податком на додану вартість на суму 231028,75 грн., з яких за основним платежем - ПДВ - 184823,00 грн., штрафні санкції - 46205,75грн. та податкове повідомлення-рішення № 0003511702 від 01.07.2013 р. про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування 196376,37 грн., з яких за основним платежем - 157101,10 грн., штрафні санкції - 39275,27грн.

Підставою для вищевказаних висновків ДПІ, послугував той факт , що на момент проведення перевірки позивача фахівці Харківської ОДПІ у своєму розпорядженні мали акти перевірок контрагентів, з якими позивач ФО-П ОСОБА_3 мала господарські відносини, а саме: Акт № 786/22-8/38005712 від 28.02.2013р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Галард Сервіс Груп» (38005712) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.03.2012р. по 30.09.2012р., акт №822/22,2-08/23762505 від 07.06.2013р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Грань» (23762505) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р., довідка №201/220/37431094 від 26.04.2013р. про результати зустрічної звірки ТОВ «ТД «ВВК ПЛЮС» (37431094) з питань правильності обчислення та нарахування ПДВ та податку на прибуток підприємств по операціям з ОСОБА_5 (НОМЕР_2) за лютий 2011р., ПП «Старкад-Пром» (36945503) за травень 2011р., ТОВ «СПАРТА-10» (37365247) за липень 2011р., акт №1816/225/32466363 від 10.12.2012р. про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «ВКФ «Експостач» (32466363), щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків їх реальності та повноти відображення в обліку за січень, лютий 2012р.,акт №7200/224/31820299 від 21.12.2012р. про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ «Матадор» (31820299) під час здійснення господарських відносин з ТОВ «Інфотерм» (31343537) за червень 2011р., ТОВ «Олімп» (31441243) за вересень 2011р., ПП «СВ Гермес» (36293292) за березень 2011р., ПВП «Форест» (25158848) за червень 2011р., ТОВ «Кафепродакшн» (37275541) за січень 2011р., ТОВ «Пасіфік» (31684481) за вересень 2011р., БПП «Сура» (30668399) за вересень 2011р., ТОВ «Хімагросервіс» (37237904) за листопад 2011р.

Також, судом в судовому засіданні було встановлено, що ФОП ОСОБА_3 здійснює підприємницьку діяльність у формі роздрібної торгівлі паливно-мастильними матеріалами через АЗС.

Матеріалами справи підтверджено, що 20.01.2012 року між позивачем та ТОВ «ТД «ВВК ПЛЮС» було укладено договір купівлі - продажу № 20/01, згідно якого Продавець (ТОВ «ТД «ВВК ПЛЮС») зобов'язується передати у власність Покупця (ФО-П ОСОБА_3) паливно-мастильні матеріали в асортименті та кількості. ТОВ «ТД «ВВК ПЛЮС» протягом травня-липня 2011 року було поставлено позивачу паливно-мастильні матеріали на АЗС.

В подальшому придбане пальне було реалізовано в основному Комунальному підприємству „Комплекс по вивозу побутових відходів» (КП «КВПВ»), яке здійснювало заправку паливом в свої автомобілі. Що підтверджується також накладними, податковими накладними, банківськими виписками та товарно-транспортними накладними, що додані до матеріалів справи.

Також, судом встановлено, що 01.11.2011 року між позивачем та ТОВ «Лігал -Едвайзинг» було укладено договір про консультативне обслуговування №01/11, згідно якого Виконавець (ТОВ «Лігал-Едвайзинг») зобов'язується надати на платній основі Замовнику юридичні та інформаційно - консультативні послуги.

В зв'язку з утвореною великою заборгованістю КП «КВПВ» перед ФОП ОСОБА_3 у листопаді 2011р. у ФОП ОСОБА_3 не вистачало обігових коштів для придбання пального. Тому Позивач уклала угоду з ТОВ «Лігал-Едвайзінг», які займалися пошуком, оформленням та отриманням кредитів у розмірі 300тис. грн. у різних банках м. Харкова.

Здійснення даних господарських операцій підтверджується Актом здачі-прийняття виконаних робіт №01/11 від 30.11.2011р., податковою накладною №669 від 30.11.2011р. та банківськими виписками.

Погодні умови у січні 2012р., а саме сильні снігопади, змусили ФОП ОСОБА_3 укласти угоду №0501 від 05.01.2012р з ПФ «ВКФ «Експостач» на вивіз снігу з територій двох АЗС, що підтверджено наступними документами: Акти здачі-прийняття виконаних робіт №№ 648, 649, 650 та податкові накладні №№ 577, 578, 580 і банківськими виписками.

Також, 01.06.2012 року між Позивачем та ТОВ «Матадор» укладено договір купівлі-продажу №06-1, згідно якого Постачальник (ТОВ «Матадор») зобов'язується поставляти, а Покупець (ФО-П ОСОБА_3) зобов'язується приймати та оплачувати на визначених цим договором умовах товар, партіями, а асортименті, номенклатурі, кількості і за ціною, відповідно до накладних, які є невід'ємною частиною договору.

У ТОВ „Матадор» було придбано спецодяг згідно Накладної №4219 від 01.06.2012р, ПН №558 від 01.06.2012р на суму 12038,90грн. та видано працівникам по карткам обліку. ТОВ «Матадор» також здійснювало поставку зношених агрегатів для паливно-роздавальних колонок та здійснювало їх заміну, що підтверджується договором №06-1 та №06-1-1 від 01.06.2012р., накладною №4044 від 23.06.2012р., ПН №392 від 01.06.2012р. на суму 18000,00грн.; Актом №4045 від 27.06.2012р., ПН №393 від 27.06.2012р. на суму 3024,00грн. та банківськими виписками.

25.05.2012 року між позивачем та ТОВ «Галард Сервіс Груп» укладено договір 05-25 про надання юридичних послуг, згідно якого Замовник (ФО-П ОСОБА_3.) доручає, а Юридична фірма приймає на себе обов'язки надавати професійну юридичну допомогу Замовнику в об'ємі та на умовах, передбачених договором.

ТОВ «Галард Сервіс Груп» займалося оформленням та отриманням кредиту для отримання позивачем обігових коштів, що підтверджується Актом б/н від 27.06.2012р на суму 42000,00грн. і податковою накладною №623 від 27.06.2012р. та Актом б/н від 31.07.2013р. на суму 12000,00грн. і податковою накладною №729 від 31.07.2012р.:

Судом встановлено, що підтвердженням виконання вказаних вище договорів є документи, які за своїм змістом, на думку суду, відповідають вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХІУ від 16 липня 1999 року, отже, визнаються первинними документами бухгалтерського обліку та підтверджують факт виконання договорів, а саме: податкові накладні, видаткові накладні, банківські виписки, акти прийому - передачі виконаних робіт, товарно-транспортні накладні, акти звіряння, виписки за особовими рахунками.

Суд зазначає, що згідно з п.п.14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Проаналізувавши наведені норми та дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що укладені правочини є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, ні ким не оскарженими та у судовому порядку не визнані не дійсними.

Суд вказує, що про фактичне виконання вищезазначених робіт свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні» і п.2.4. ст.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

Суд зазначає, що статтею 1 розділу 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Також суд звертає увагу на те, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Суд вваж є за необхідним вказати, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Угоди між позивачем та контрагентами за період перевірки були укладені у відповідності до норм чинного законодавства та є такими, що відповідають всім вимогам, що встановлюються до даного виду договорів доки зворотне не буде доведено в суді. Тому підстав для висновків щодо нікчемності або недійсності договору не було.

Чинне законодавство України встановлює принцип презумпції правомірності правочину, згідно якого, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд також вважає за необхідним зазначити, що на час укладення вищевказаних договорів контрагенти позивача були зареєстрованими як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, мали індивідуальні податкові номери, що підтверджується Свідоцтвами про реєстрацію платника по датку на додану вартість, отже, мали право видавати позивачу вищезазначені належним чином оформлені податкові накладні, котрі є підставою для формування позивачем податкового кредиту.

Відповідно до п. 177.2 ст. 177 Податкового Кодексу України від 2755-УІ від 02.12.2010р., зі змінами та доповненнями, зазначено, що загальним оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.

До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать документально підтверджені витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97 р. №283/97-ВР зі змінами та доповненнями.

Оподаткування доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності податковими органами здійснюється на підставі: податкових декларацій за звітний податковий період, які надаються наростаючим підсумком з початку року (за квартал, півріччя, три квартали, рік); матеріалів перевірок діяльності таких осіб, проведеними податковими органами; отриманих від податкових агентів податкових розрахунків про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь таких платників податків, а також суми утриманих з них податків за встановленою формою прибутку підприємств".

Відповідно до п. 177.3 ст. 177 Податкового Кодексу України для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 177.4 ст. 177 Податкового Кодексу України, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Також, згідно з п.п.138.1.1. п. 138.1 ст.138 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів.

Відповідно до п.138.4 ст.138 Податкового Кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно п.138.6 ст.138 Податкового Кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання.

Відповідно до п.п. 138.8.2 п. 138.8 ст. 138 Податкового Кодексу України до складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві товарів (виконанні робіт, наданні послуг), які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

А згідно приписів п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а)придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх ввезенні на митну територію України) та послуг;

б)придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України;

в)отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 визначено,що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, згідно з п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Суд вказує, що відповідно до п. 200.1. ст.200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно вимог п.200.2. ст.200 вказаного Кодексу при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Також п.200.3. ст.200 ПК України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Таким чином, вартість придбаних у контрагентів послуг складають витрати позивача та правомірно включені до складу витрат, а ПДВ правомірно включено до складу податкового кредиту.

При цьому, судом встановлено, що позивач мав всі необхідні документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій вказаними вище контрагентами та дають право на податковий кредит та витрати, що визнається податковим органом.

При цьому податковий орган визначає право на податковий кредит з ПДВ та витрати в залежності від порядку здійснення господарської діяльності іншими платниками податків.

Проте питання здійснення господарської діяльності контрагентами, їх взаємовідносини з іншими особами не мають відношення до податкового обліку, так як право на податковий кредит з ПДВ та валові витрати від цих обставини не залежить та Податковим Кодексом України не передбачено. Крім того, згідно законодавства в обов'язки платника податків не входить перевірка та (або) контроль за додержанням цивільного, податкового або іншого законодавства іншими платниками податків та особливостями їх діяльності. Вищенаведені висновки податкового органу суперечать ст.61 Конституції України, згідно якої юридична відповідальність має індивідуальний характер.

Суд зазначає, що податковий орган визнає, що податковий кредит та витрати підтверджено оригіналами належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних документів, та що в податковому обліку є усі необхідні документи, передбачені Податковим Кодексом України та які дають право на податковий кредит та витрати.

Будь яких підстав для неприйняття і невідображення у податковому обліку податкових накладних та інших первинних документів, отриманих від контрагентів, не існувало. Таким чином, позивачем обґрунтовано включено до податкового кредиту суми ПДВ на підставі отриманих податкових накладних та у валові витрати. Ці дії, на думку суду, не можуть вважатися порушенням податкового законодавства.

Крім того у відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Європейський суд з прав людини в ухвалених Рішеннях, а саме у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Тобто, проаналізувавши наведені норми діючого законодавства, дослідивши надані до справи матеріали, суд приходить до висновку про неправомірне винесення вищевказаних податкових повідомлень - рішень.

Суд вказує, що відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

При зазначених обставинах, суд вважає позовні вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 94, 160-163, 167, 254 КАС України , суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Харківській області від 01 липня 2013 року №0003501702 та №0003511702.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (код НОМЕР_3) понесені нею судові витрати в сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Постанова в повному обсязі виготовлена 26 вересня 2013 року.

Суддя А.В. Зінченко