Постанова № 33706575, 19.09.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2013 р. Справа №805/11733/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10 годин 27 хвилин

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Циганенка А.І., за участі секретаря судового засідання Зикун Ю.В., позивачки ОСОБА_1, представника відповідача Лига І.С., розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області про визнання протиправними дій та скасування вимоги про сплату недоїмки № Ф-522 від 15.07.2013, -

В С Т А Н О В И В:

9 серпня 2013 року позивачка, ОСОБА_1, звернулась до суду з адміністративним позовом до відповідача, Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області, про визнання протиправними дій та скасування вимоги про сплату недоїмки № Ф-522 від 15 липня 2013 року на суму 1194,03 гривень. Позовні вимоги вмотивовані тим, що позивачка, як фізична особа-підприємець, яка обрала спрощену систему оподаткування, звільнена від сплати за себе єдиного внеску, оскільки є пенсіонеркою, яка отримує пенсію за віком. З посиланням на статтю 19, 55, 64 Конституції України, статтю 4, 6, 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування", статтю 1, 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та статтю 12, 17 Закону України "Про пенсійне забезпечення" позивачка просила визнати дії відповідача протиправними та скасувати вимогу про сплату недоїмки № Ф-522 від 15 липня 2013 року на суму 1194,03 гривень.

Позивачка у судовому засіданні позов підтримала, надала пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві, просила задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала. Надала заперечення, в яких вказала, що дії посадових осіб відносно позивачки є обґрунтованими та такими, що відповідають діючому законодавству України. Позивачка отримує пенсію зі зниженням пенсійного віку згідно до статті 17 Закону України "Про пенсійне забезпечення" і тому звільнити її від сплати єдиного соціального внеску не має підстав. Просила відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані документи, заперечення проти позову, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

29 грудня 1995 року ОСОБА_1 набула статусу фізичної особи - підприємця. 18 жовтня 2007 року державним реєстратором виконавчого комітету Харцизької міської ради в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців був зроблений запис про заміну свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, номер запису 2 279 001 0001 003815, іпн. НОМЕР_1 (а.с. 11).

28 травня 2012 року Державною податковою інспекцією в м. Харцизьку Донецької області Державної податкової служби позивачці видано "Свідоцтво платника єдиного податку", згідно якого з 1 січня 2012 року позивачка перейшла на спрощену систему оподаткування (а.с. 12).

12 листопада 1997 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 взята на облік в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області як платник єдиного внеску за реєстраційним номером 05-54-11-1923 (а.с. 38).

Позивачка отримує пенсію за віком довічно як мати дитини інваліда з дитинства (а.с. 10, 13).

15 липня 2013 року Управлінням Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області прийнята вимога про сплату недоїмки № Ф-522 про сплату позивачкою недоїмки з єдиного внеску станом на 15 липня 2013 року в сумі 1194,03 гривень (а.с. 14).

31 липня 2013 року позивачка отримала корінець вимоги про сплату недоїмки № Ф-522 від 15.07.2013, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 39).

При прийнятті постанови суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На дату прийняття оскаржуваної вимоги про сплату недоїмки Закон України від 8 липня 2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464) діяв в редакції Закону України від 14 травня 2013 року №231-VII.

Згідно преамбули Закон №2464 визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Статтею 2 Закону №2464 встановлено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно пункту 7 частини 1 статті 1 Закону № 2464 Пенсійний фонд України (далі - Пенсійний фонд) - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести облік платників єдиного внеску, забезпечувати збір та ведення обліку страхових коштів, контролювати повноту та своєчасність їх сплати, вести Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування та виконувати інші функції, передбачені законом.

Відповідно до статті 25 Закону № 2464 рішення, прийняті органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Згідно пункту 6.4 «Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 27 вересня 2010 року № 21-5 вимога про сплату боргу формується на підставі актів документальних перевірок, інформації органів державної податкової служби, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з карток особових рахунків платників за формою згідно з додатком 4 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 5 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Таким чином, на дату прийняття оскаржуваної вимоги відповідач був органом державної влади, на який покладався обов'язок вести облік платників єдиного внеску, забезпечувати збір та ведення обліку страхових коштів, контролювати повноту та своєчасність їх сплати, вести Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування та виконувати інші функції, передбачені законом.

В той же час, заходи впливу та стягнення, передбачені статтею 25 Закону № 2464 поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Статтею 1 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV) визначено, що пенсія це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №1058-IV за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Згідно статті 1 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-ХІІ) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 2 Закону №1788-ХІІ трудові пенсії призначаються: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Статтею 12 Закону №1788-ХІІ передбачено, що право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Згідно статті 17 Закону №1788-ХІІ Жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до восьмирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на пенсію за віком після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 15 років із зарахуванням до стажу часу догляду за дітьми (пункти "є" і "ж" статті 56). При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років, які мають право на одержання соціальної пенсії (стаття 94).

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Пунктом 7 Розділу І Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" від 7 липня 2011 року № 3609 (далі - Закон № 3609) внесено зміни до Закону України № 2464, а саме статтю 4 цього Закону доповнено частиною 4, згідно якої особи, зазначені у пункті 4 частини 1 цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Зазначені зміни, внесені Законом № 3609, набули чинності в серпні 2011 року.

Таким чином, оскільки позивачка є фізичною особою-підприємцем, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування, та отримує пенсію за віком, а договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування з відповідачем не укладала, вона звільняється від сплати за себе єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування починаючи з серпня 2011 року.

Суд не враховує доводи відповідача про те, що позивачка не може бути звільнена від сплати єдиного соціального внеску, оскільки вона є отримувачем пенсії зі зниженням пенсійного віку згідно статті 17 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Частиною четвертою статті 4 Закону № 2464 не визначено обмежень щодо осіб, які є пенсіонерами за віком, та приписи даної статті не пов'язують право позивача на звільнення від сплати за себе єдиного внеску з досягненням 60 річчя відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Частина четверта статті 4 Закону № 2464 встановлює пільги для всіх суб'єктів, які є пенсіонерами за віком, не залежно від того на підставі якого закону, особа набула статусу пенсіонера за віком, будь-то на пільгових умовах, чи набула вона 60-ти річного віку (для чоловіків). Будь-яких обмежень щодо надання таких пільг з цього приводу, внесеними змінами до статті 4 Закону № 2464 не встановлено, зазначений перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Позивачка отримає пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку згідно статті 17 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Отже, на позивачку розповсюджується дія частини 4 статті 4 Закону № 2464, в редакції Закону України від 7 липня 2011 року № 3609.

При вирішенні питання позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування недоїмки та направлення вимоги про її сплату, суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 12 Закону № 2464 в редакції Закону України від 14 травня 2013 року №231-VII органи Пенсійного фонду України забезпечували збір та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску, здійснювали контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску.

Таким чином, відповідач мав право на нараховувати недоїмку та направляти вимоги про її сплату.

З урахуванням наведеного та встановлених у справі обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню: у визнанні протиправними дій щодо нарахування недоїмки з єдиного внеску та її направлення позивачці слід відмовити, вимогу про сплату недоїмки слід визнати протиправною та скасувати.

Зважаючи на часткове задоволення адміністративного позову, суд на підставі статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України присуджує з Державного бюджету України на користь позивачки судові витрати по сплаті судового збору в сумі 114,70 гривень.

Керуючись статтями 2, 8-12, 17-20, 69-72, 86, 94, 122, 158-164, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату недоїмки № Ф-522 від 15 липня 2013 року Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області про сплату ОСОБА_1 недоїмки з єдиного внеску за період січень-березень 2013 року в сумі 1194 (тисяча сто дев'яносто чотири) гривні 03 копійки.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 114 (сто чотирнадцять) гривень 17 копійок.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 19 вересня 2013 року.

Постанова в повному обсязі складена 24 вересня 2013 року.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Циганенко А.І.