Рішення № 33705724, 10.09.2013, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/17629/13-ц

Провадження №2/761/6579/2013

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

10 вересня 2013 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Саадулаєва А.І.,

при секретарі Івченко В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбудресурс" про визнання майнових прав та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбудресурс» (далі - відповідач, ТОВ «Спецбудресурс) про визнання майнових прав на об'єкт інвестування - 3-х кімнатну квартиру, загальною площею 92,97 кв.м., секція 2, кв. 64 та на місце стоянки автомобіля (гараж), розташованому в цокольному приміщенні (відмітка 5.70), площею 24 кв.м. у будинку АДРЕСА_1 та зобов'язання вчинити дії.

Позов обгрунтовує тим, що 05 листопада 2005 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Спецбудресурс» було укладено договір №101.11.05 про інвестування будівництва по АДРЕСА_1 (далі - договір інвестування), відповідно до якого відповідач прийняв на себе зобов'язання власними та/або залученими силами побудувати та передати у власність інвестору квартиру, а інвестор зобов'язувався забезпечити фінансування на умовах та у строки, що вказані у договорі. Згодом, між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 1 від 10.09.2007 року до договору № 101.11.05, відповідно до якої, відповідач зобов'язується передати позивачу місце для стоянки автомобіля (гараж), розташований в цокольному приміщенні, загальною площею 24.0 кв.м. (відмітка 5.70), а позивач зобов'язується сплатити вартість гаража у встановлений строк. В порушення умов укладеного договору, відповідачем багатоквартирний житловий будинок не здано та не введено його в експлуатацію. Таким чином, у зв'язку з порушенням прав та законних інтересів, позивач змушений звернутися до суду із вказаним позовом.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 30 липня 2013 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду.

У судовому засіданні позивач та представник позивача позов підтримали та просили задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився. На адресу надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 213 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачаться в матеріалах справи, 05 листопада 2005 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Спецбудресурс» було укладено договір №101.11.05 про інвестування будівництва по вул. Нагірна, 18/16 у м. Києві.

Відповідно до п 1.1 договору інвестування генеральний інвестор приймає на себе зобов'язання власними та/або залученими силами побудувати та передати у власність інвестору вказані у п.1.2 договору інвестування приміщення, а інвестор зобов'язується забезпечити фінансування на умовах та у строки, що вказані у чинному договорі та/бо додатках до нього.

Пунктом 1.2 договору інвестування передбачено, що генеральний інвестор зобов'язуєтсья передати інвестору у житловому будинку по АДРЕСА_1 (надалі - об'єкт): 3-х кімнатну квартиру загальною площею 92,97 кв.м., секція 2, кв. №64.

Згідно п. 3.1 договору інвестування вартість чинного договору складає 236 500,00 грн.

10 вересня 2007 року між ТОВ «Спецбудресурс» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 1 до договору №101.11.05, відповідно до якої п. 1.2. договору інвестування доповнено наступним: 1) «місце для стоянки автомобіля (гараж), розташований в цокольному приміщенні, загальною площею 24,0 кв.м.(відмітка -5.70)», 2) «Вартість гаража складає 50000,00 грн., та сплачується додатково до договору №101.11.05 від 05.11.2005 року.»

Відповідно п. 2.1.1 договору інвестування генеральний інвестор зобов'язується передати інвестору квартиру, що вказана п. 1.2 чинного договору по акту не пізніше 4-го кварталу 2006 року, якщо інше не буде додатково узгоджено письмово.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п.2.1.3 договору інвестування інвестор може отримати відповідну квартиру лише за умови інвестування у 100 (сто) відсотків загальної площі цієї квартири на умовах даного договору.

Судом встановлено, що свої зобов'язання за договором інвестор виконала, перерахувала на рахунок відповідача суму встановлену п. 3.1 договору інвестування та суму визначену додатковою угодою № 1 до договору інвестування №101.11.05 від 05.11.2005 року. На підтвердження виконання своїх зобов'язань позивачем, відповідачем було надано довідку від 12.09.2007 року, згідно якої встановлено, що ОСОБА_1 виконала свої інвестиційні зобов'язання по фінансуванню будівництва квартири та гаража.

Згідно положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно ч. 5 ст. 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність», інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України..

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність», об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях економіки, цінні папери (крім векселів), цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права.

Відповідно до ч. 1 ст.190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Згідно з ч. 2 ст.190 ЦК України майнові права визнаються речовими правами.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 ЦК України, до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Згідно ч. 2 ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно з п. 2 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13.04.2011 року, прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до І -ІІІ категорії складності, та об'єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Відповідно до листа Міністерства юстиції України № 19-50-2309 від 22.06.2007 року квартира є об'єктом інвестування в об'єкті будівництва, який після завершення будівництва стає окремим майном. До завершення будівництва проінвестованого об'єкта нерухомого майна (Квартири) та прийняття його до експлуатації Інвестору належать майнові права на нього.

Таким чином суд приходить до висновку, що до завершення будівництва проінвестованого позивачем об'єкту нерухомого майна, будівництва 3-х кімнатної квартири загальною площею 92,97 кв.м., секція 2, АДРЕСА_1 та місцем для стоянки автомобіля (гаража), розташованому в цокольному приміщенні будинку АДРЕСА_1, загальною площею 24,0 кв.м.(відмітка-5.70) і прийняття їх в експлуатацію, позивачу, як інвестору, належать майнові права на цей об'єкт нерухомого майна.

Враховуючи обставини, що відповідачем на день розгляду справи не виконані взяті на себе зобов'язання, не введено в експлуатацію житловий будинок АДРЕСА_1, суд вважає, що вимоги позивача в частині визнання майнових прав підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд не може погодитися з вимогами позивача про зобов'язання ТОВ «Спецбудресурс» завершити будівництво багатоповерхового будинку за Договором № 101.11.05 від 05.11.2005 року, оскільки зазначені вимоги не ґрунтуються на законі.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового та майнового права та інтересу. Частиною 2 зазначеної статті встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

На думку суду, обраний позивачем спосіб захисту не передбачений ст. 16 ЦК України, договором та законом. Пунктом 7.1. договору від 05 листопада 2005 року передбачено, що він набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Пунктом 7.2 даного договору, передбачені випадки розірвання договору. Оскільки жодна зі сторін не скористалася своїм правом на розірвання договору відповідно до його умов, то обов'язок відповідача завершити будівництво існує і на даний час, а тому встановлювати його додатково судовим рішенням буде порушенням норм ЦК України.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ч. 1 ст.88 ЦПК України, з відповідача на користь позивачів підлягає стягненню судовий збір розмірі 2865,00 грн.

Керуючись ст. ст. 3, 57-61, 208, 209, 213, 214, 215, 218, 223 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати майнові права на 3-х кімнатну квартиру, загальною площею 92,97 кв.м., секція 2, кв. 64 та на місце для стоянки автомобіля (гараж), розташованому в цокольному приміщенні (відмітка 5.70), площею 24 кв. м. у будинку, розташованому по АДРЕСА_1 за ОСОБА_1(і.н. НОМЕР_1).

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбудресурс" на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 865(дві тисячі вісімсот шістдесят п'ять)грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення, а рішення яке було ухвалено без участі особи, яка її оскаржує протягом десяти днів з дня отримання копії рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва.

Суддя: