Рішення № 33705612, 23.09.2013, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/21444/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2013 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Бартащук Л.П.

при секретарі: Ізвольській С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Державна реєстраційна служба України про визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить визнати за нею право власності на нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 загальною площею 102, 9 кв.м.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що відповідно до розпорядження Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації від 07 вересня 2005 року №1127 ОСОБА_2 було надано дозвіл на переоформлення проектно-дозвільної документації на користування кіоском, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на період дії договору на право тимчасового користування землею.

05 січня 2006 року між нею та ОСОБА_2 було укладено договір про спільне будівництво та експлуатацію павільйону за адресою АДРЕСА_1. Предметом даного договору було визначено та затверджено організацію спільної діяльності в сфері господарської діяльності пов'язаної з реконструкцією, будівництвом об'єкта нерухомості - нежитлової будівлі за адресою АДРЕСА_1 у Дніпровському районі. Згідно умов договору сторони зобов'язувалися діяти шляхом об'єднання майна і зусиль.

Відповідно до вказаного договору позивач взяв на себе зобов'язання з моменту підписання договору за власні кошти здійснювати проведення робіт по реконструкції, будівництву нежитлової будівлі, а відповідач отримати відповідну дозвільну документацію та після завершення позивачем робіт зареєструвати право власності на нежитлову будівлю на ім'я позивача.

Не поставивши позивачку до відома, відповідач звернувся до суду з позовом про визнання саме за ним права власності.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 05 лютого 2010 року за ОСОБА_2 було визнано право власності на стаціонарну будівлю загальною площею 102, 9 кв.м., що розташована за адресою, АДРЕСА_1.

На початку 2010 року позивачем за власний кошт була проведена повна реконструкція нежилого приміщення загальною площею 102,9 кв. м. і здійснені невід'ємні поліпшення майна, розташованого за адресою АДРЕСА_1.

На сьогоднішній день, відповідач виготовлені ним документи для реєстрації права власності позивачу не надає, від будь-яких пояснень ухиляється.

Просить суд визнати за нею право власності на нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 загальною площею 102, 9 кв.м.

В судове засідання представник позивача направив до суду письмову заяву, в якій просить розглянути справу у його відсутність та ухвалити рішення про задоволення позову.

В судове засідання представник відповідача надіслав до суду письмову заяву, в якій просить розглянути справу у його відсутність та ухвалити рішення згідно вимог чинного законодавства України.

В судове засідання представник третьої особи - Державної реєстраційної служби України не з'явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, заяв про відкладення чи про розгляд справи за його відсутності до суду не подавав.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до розпорядження Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації від 07 вересня 2005 року №1127 ОСОБА_2 було надано дозвіл на переоформлення проектно-дозвільної документації на користування кіоском, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на період дії договору на право тимчасового користування землею (а.с. 83).

12 квітня 2006 року ОСОБА_2 уклав договір на право тимчасового користування земельною ділянкою (а.с. 82), а 18 квітня 2006 року згідно розпорядження Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації №627 отримав дозвіл на користування земельною ділянкою під сезонний майданчик біля об'єкту швидкого харчування по АДРЕСА_1. (а.с.76).

12 грудня 2006 року Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської ради ОСОБА_2 надано згоду на розроблення документації із землеустрою (а.с. 28).

05 січня 2006 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про спільне будівництво та експлуатацію павільйону за адресою АДРЕСА_1. Предметом даного договору було визначено та затверджено організацію спільної діяльності в сфері господарської діяльності пов'язаної з реконструкцією, будівництвом об'єкта нерухомості - нежитлової будівлі за адресою АДРЕСА_1 у Дніпровському районі. Згідно умов договору сторони зобов'язувалися діяти шляхом об'єднання майна і зусиль (а.с. 4-6).

У 2010 році на замовлення ОСОБА_2 було виготовлено Проект на переобладнання нежилих приміщень під магазин продовольчих товарів та кафетерій по АДРЕСА_1 в м. Києві (а.с. 11). Також у 2010 році виготовлений робочий проект ОБ-ПС-АУС-30/10, пояснювальна записка, креслення Автоматичної установки пожежної сигналізації Магазину «Продукти» та кафе за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 114-122).

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 05 лютого 2010 року за ОСОБА_2 було визнано право власності на стаціонарну будівлю загальною площею 102, 9 кв.м., що розташована за адресою, АДРЕСА_1, яке на даний час, набрало законної сили (а.с. 33-35).

Таким чином, відповідач виготовив документацію на реєстрацію нежитлового приміщення, однак, всупереч домовленості з позивачем зареєстрував право власності на власне ім'я.

Стаття 41 Конституції України визначає, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 316 Цивільного кодексу України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1,2 статті 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ч.1 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно з ч.2 ст. 59 Цивільного процесуального кодексу України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, судом визнається, що в позовній заяві позивачем наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог позивача. Докази, подані позивачем на підтвердження своїх вимог, доводять обставини, на які позивач посилається як на підставу задоволення позову. Відповідач доводів, які б спростовували доводи позивача, не навів і належних та допустимих доказів на спростування, викладених позивачем обставин, не надав.

Отже, позивач правомірно набув право власності на нежитлове приміщення, що розташоване за адресою АДРЕСА_1

Відповідно до положень ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права (пункт 1 частини 2 статті Цивільного кодексу України).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивач є власником нежитлового приміщення, що розташоване за адресою АДРЕСА_1

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст. 316, 319, 328, 331, 391, 392 ЦК України, ст. ст. 10, 60, 209, 212, 213, 214, 215, ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Державна реєстраційна служба України про визнання права власності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на нежитлове приміщення загальною площею 102,9 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 10 днів після його проголошення в судовому засіданні, а особами, які не були присутні під час проголошення, протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: