Рішення № 33705517, 02.09.2013, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 2601/20860/12

Провадження №: 2/752/699/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.09.2013 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі :

головуючого судді Плахотнюк К.Г.

при секретарях Скварчінській В.Ю., Бродюк Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом публічного акціонерного товариства «РодовідБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості,

встановив:

26.10.2012 року ПАТ «РодовідБанк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обгрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що 10.08.2007 року між ВАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №32.2/МІ-044.07.1. Відповідно до умов договору, а саме п.1.2., кредитні зобов»язання банку та зобов»язання позичальника щодо погашення кредитів, сплати процентів, а також інші права та обов»язки сторін, передбачені договором, виникають з моменту укладення додаткових угод до цього договору, що є його невід»ємними частинами. У відповідності до п. 1 Додаткової угоди, банк зобов»язувався згідно з умовами кредитного договору надати позичальнику кредит у сумі 3 800, 00 дол. США зі сплатою процентів за користування кредитом за ставкою 22% річних строком до 07.08.2009 року включно, у разі несвоєчасного погашення заборгованості за кредитами та процентами сплатити Банку пеню за кожний день прострочення від суми простроченої заборгованості в розмірі 2%.

З метою забезпечення виконання зобов»язань ОСОБА_1 за кредитним договором, ВАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_2 10.08.2007 року було укладено договір поруки №32.2/МІ-044.07.1. Відповідно до умов договору поруки, ОСОБА_2 зобов»язався солідарно відповідати перед Банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов»язань ОСОБА_1 за кредитним договором, а також усіх додаткових угод, які укладені або можуть бути укладені між банком та позичальником.

ОСОБА_1 не виконує свої зобов»язання щодо своєчасного погашення заборгованості за кредитним договором, у зв»язку з чим станом на 19.10.2012 року загальна сума заборгованості становить 81 659, 62 дол. США, що в еквіваленті становить - 652 705, 36 грн., яка складається з: кредиту в тому числі простроченого - 2 609,84 дол. США (в еквіваленті - 20860, 45 грн.); нарахованих процентів за користування кредитом, у тому числі прострочених - 221,59 дол. США (в еквіваленті - 1 771,17 грн.); пені - 78 505, 79 дол. США (в еквіваленті - 627 496, 77 грн.); трьох процентів річних - 322, 40 дол. США (в еквіваленті 2 576,97 грн.).

З підстав неналежного виконання позичальником умов кредитного договору у частині повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами, просить стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1. та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором у розмірі 81 659, 62 дол. США, а також судові витрати за розгляд справи судом у розмірі 3 219, 00 грн..

У судовому засіданні представник позивача заявлений позов підтримав у повному обсязі, просив задовольнити заявлені вимоги з зазначених у позовній заяві підстав. Також вказав, що заборгованість відповідачів просить стягнути відповідно до проведеного розрахунку та в національній валюті України.

Відповідач ОСОБА_1, заявлений позов не визнала, просила відмовити в задоволенні заявлених вимог з підстав порушення відповідачем строків позовної давності. Також пояснила, що невиконання нею зобов»язань за кредитним договором мало місце з підстав знецінення гривні відносно до долара США. Відповідач у порушення умов договору не звернув стягнення на предмети застави за спливом 30 днів з моменту порушення нею строків сплати чергового платежу чим штучно створив умови для нарахування пені, яка значно перевищує суму боргу, а також заявлена за період, що виходить за межі строків позовної давності.

Відповідач ОСОБА_2, будучи присутнім у судовому засіданні, заявлений позов не визнав, просив відмовити в задоволенні, заявлених позивачем щодо нього позовних вимог, посилаючись на те, що відповідач порушив строки пред»явлення до нього вимог.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що 19.08.2007 року між ВАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №32.2/МІ-044.07.1, умовами якого встановлено процедуру (порядок) та умови надання (видачі) Банком у майбутньому кредитів позичальнику в межах загальної суми 3 800, 00 дол. США; процедуру (порядок) та умови погашення позичальником отриманих кредитів, нарахування та сплати процентів за отриманими кредитами, а також інші права та обов»язки сторін, передбачені договором, які виникають з моменту укладення додаткових угод до цього договору про надання кредитів, що є його невід»ємними частинами. (а.с. 6-7).

У відповідності до умов додаткової угоди №32.2/МІ-044.07.1 до кредитного договору №32.2/МІ-044.07.1 від 10.08.2007 року, банк зобов»язався надати позичальнику ОСОБА_1 кредит у сумі 3 800, 00 дол. США зі сплатою процентів за користування кредитом за ставкою 22% річних строком з 10.08.2007 року по 07.08.2009 року, терміни погашення кредиту, у межах строку визначеного згідно з графіком повернення включно. Умовами додаткової угоди також передбачено, що з приводу не відображених у ній питань, що стосуються виконання умов кредитного договору, сторони керуються умовами кредитного договору.

Відповідно до п.3.4.6. кредитного договору №332.2/МІ-044.07.1, від 10.08.2007 року позичальник зобов»язаний, у разі несвоєчасного погашення заборгованості за кредитами та процентами сплатити Банку пеню за кожний день прострочення від суми простроченої заборгованості в розмірі 2%.

10.08.2007 року між ВАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №32.2/МІ-044.07.1 за умовами якого, ОСОБА_2 зобов»язався відповідати перед кредитором у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов»язань ОСОБА_1 за кредитним договором №32.2/МІ-044.07.1 від 10.08.2007 року та додатковою угодою до нього №32.2/МІ-044.07.1 від 10.08.2007 року, а також усіх додаткових угод, які можуть бути укладені до закінчення строку його дії, що укладені між кредитором та позичальником (а.с.10).

Відповідно до статей 1049,1050,1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов»язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов»язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов»язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Зобов»язання згідно статті 526 ЦК України, має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства. За правилами ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки встановлені договором, або законом.

За правилами статей 553,554 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов»язку, відповідає за порушення зобов»язання боржником. У разі порушення боржником зобов»язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Судом встановлено, що кредитор виконав свої зобов»язання перед ОСОБА_1 щодо надання кредиту (а.с.48).

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 свої зобов»язання щодо погашення отриманого кредиту не виконує з 06.02.2009 року, а сплати відсотків за користування кредитом із 15.09.2010 року, порушення строків виконання зобов»язань мало місце з кінця 2007 року.

Умовами кредитного договору, а саме п.3.4.7. передбачено, що у разі порушення умов договору та додаткових угод, позичальник зобов»язаний достроково погасити на вимогу банку всю суму заборгованості за кредитом у строк, вказаний банком, сплатити проценти за фактичний строк користування кредитом.

На виконання умов кредитного договору, кредитором 22.10.2009 року та 17.02.2010року на ім»я ОСОБА_1 направлялися вимоги про виконання зобов»язань за кредитним договором щодо погашення кредиту та відсотків (а.с.15,16).

За результатами проведеного позивачем розрахунку заборгованості ОСОБА_1, борг останньої перед позивачем за кредитним договором станом на 19.10.2012 року становить 81 659, 62 дол. США, що в еквіваленті становить - 652 705, 36 грн., яка складається з: кредиту в тому числі простроченого - 2 609,84 дол. США (в еквіваленті - 20860, 45 грн.); нарахованих процентів за користування кредитом, у тому числі прострочених - 221,59 дол. США (в еквіваленті - 1 771,17 грн.); пені - 78 505, 79 дол. США (в еквіваленті - 627 496, 77 грн.); трьох процентів річних - 322, 40 дол. США (в еквіваленті 2 576,97 грн.) (а.с.62-63).

Заперечуючи проти позову, відповідач ОСОБА_1 просила відмовити в його задоволенні з підстав пропуску позивачем строку позовної давності, оскільки визначений умовами кредитного договору строк виконання нею зобов»язань - 07.08.2009 року, а в суд з позовом про захист порушеного права кредитор звернувся 26.10.2012 року, тобто по закінченню трьохрічного строку з моменту визначеного кінцевого строку погашення нею отриманого кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами, а також заявив вимоги про стягнення пені за період, що виходить за межі строків позовної давності.

Суд не приймає заперечення відповідача ОСОБА_1 щодо необхідності відмови в задоволенні заявленого до нею ПАТ «Родовід Банк» позову з причин порушення строків позовної давності з наступних підстав.

За правилами ст. 260 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодекс Правилами ст. 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов»язано його початок.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу яка його порушила, а ст. 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється у три роки.

Заявлені позивачем вимоги щодо повернення отриманого кредиту та відсотків за користування кредитними коштами є вимогами цивільно-правового характеру, до них не передбачено спеціальної позовної давності, відповідно до вимог ст. 258 ЦК України.

Достовірно встановленою судом обставиною є те, що відповідач ОСОБА_1 не виконує свої зобов»язання за кредитним договором з приводу якого заявлено спір щодо погашення отриманого кредиту з 06.02.2009 року, а сплати відсотків за користування кредитом із 15.09.2010 року.

За правилами ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов»язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

На думку суду, строк для перебігу позовної давності за заявленими позивачем до ОСОБА_1 позовними вимогами необхідно відраховувати з 16.09.2010 року, тобто з наступного дня, як позичальник сплатила черговий платіж.

Такі висновки суду ґрунтуються на тих обставинах, що ОСОБА_1 з кінця 2007 року порушувала графік повернення кредиту та сплати процентів, який був додатком до кредитного договору та додаткової угоди, проте з вимогою про дострокове повернення кредиту позивач звернувся до відповідача ОСОБА_1 вперше тільки 22.10.2009 року. Вимога про повернення отриманого кредиту та сплати відсотків за користування кредитом ОСОБА_1 у добровільному порядку виконана не була в установлений договором строк,, а в суд з позовом кредитор звернувся тільки 26.10.2012 року.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що звернувшись в суд з позовом 26.10.2012 року до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за зазначеним вище кредитним договором, позивач не порушив загальні строки позовної давності.

Проте, що стосується позовних вимог ПАТ «Родовід Банк» з приводу стягнення з відповідача ОСОБА_1 штрафних санкцій з підстав порушення строків виконання зобов»язань за кредитним договором, а саме пені за період з 09.10.2007 року по 19.10.2012 року, то за цими вимогами позивач пропустив строки звернення в суд з позовом з огляду на наступне.

За правилами ст. 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. Пунктом 4 ст. 267 цього ж Кодексу передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в межах розрахунку боргу, що був зроблений станом на час звернення в суд з позовом.

Відтак, заявлені позивачем вимоги про стягнення з ОСОБА_1 пені з підстав порушення строків звернення в суд з позовом підлягають задоволення за один рік, що передує зверненню позивача в суд з позовом.

Розрахунок пені за один рік, тобто 358 днів провадиться судом на підставі розміру заборгованості по кредиту та сплаті відсотків за користування кредитом з урахуванням встановленого сторонами відсотку 2% від суми боргу за кожен день прострочення.

За проведеним судом розрахунком пеня: з підстав неповернення кредиту у розмірі 20 860, 45 грн. за один рік складає (20 860,45 : 100 = 208,60 х 2 = 417,2 х 358 = 149 357, 60) 149 357,60 грн.; несплати відсотків за користування кредитом у розмірі 1 771, 17 грн. за один рік складає (1 771,17 : 100 = 17,71 х 2 = 35,42 х 358 = 12 680, 36) 12 680, 36 грн..

Отже, загальний розмір пені складає 162 037, 90 грн., а загальний розмір боргу за кредитним договором, який складається з неповернутого кредиту та несплачених відсотків за користування кредитом - 22 631, 62 грн.,

За правилами статтей 549,551 ЦК України, неустойкою (штрафом,пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання; розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення для справи.

Зроблений розрахунок свідчить, що заборгованість позичальника за кредитним договором з приводу якого заявлено спір, що значно перевищує розмір збитків, що за правилами ч. 3 ст. 551 ЦК України є однією з двух підстав для його зменшення за рішенням суду.

Крім того, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 має на утриманні двох дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1; ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, що є підставою для висновків суду, що остання мала труднощі матеріального характеру.

Отже суд приходить до висновку, що на задоволення вимог ПАТ «Родовід Банк» стягненню з ОСОБА_1 підлягає заборгованість за кредитним договором №32.2/МІ-044,07.1 від 10.08.2007 року, що складається з боргу по погашенню кредиту в розмірі - 2 609,84 дол.США (еквівалент - 20 860,45 грн.), відсотків за користування кредитом - 221,59 дол. США (еквівалент - 1 771,17 грн.). У визначеному позивачем розмірі підлягають стягненню і штрафні санкції з підстав порушення строків виконання зобов»язань за кредитним договором, які складають три проценти річних - 322, 40 дол.США (еквівалент 2 576, 97 грн.).

Позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 пені підлягають зменшеню, з огляду на те, що розмір пені значно перевищує суму боргу, а також з урахуванням перебування на утриманні відповідача ОСОБА_1 неповнолітніх дітей.

З урахуванням зазначених обставин, суд приходить до висновку, що розмір пені, який необхідно стягнути з останньої на користь позивача має складати 1\3 частину від нарахованого розміру пені за один рік.

З огляду на те, що розмір пені: за неповернення кредиту за один рік складає 162 037, 90 грн., то стягненню підлягає 51 897, 26 грн.; несплати відсотків за один рік 12 680, 36 грн., то стягненню підлягає 4 226,78 грн..

Таким чино, стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача у примусовому порядку підлягає неповернутий кредит у розмірі 20 860, 45 грн., несплачені відсотки - 1 771, 17 грн., пеня у розмірах 4 226, 78 грн. та 51 897, 26 грн., три проценти річних - 2 576, 97 грн., що складає загальну суму 77 105, 85 грн..

Що ж стосується позовних вимог, заявлених позивачем до ОСОБА_2, як поручителя ОСОБА_1, то вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 10.08.2007 року між ВАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №32.2/МІ-044.07.1 за умовами якого, ОСОБА_2 зобов»язався відповідати перед кредитором у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов»язань ОСОБА_1 за кредитним договором №32.2/МІ-044.07.1 від 10.08.2007 року та додатковою угодою до нього №32.2/МІ-044.07.1 від 10.08.2007 року, а також усіх додаткових угод, які можуть бути укладені до закінчення строку його дії, що укладені між кредитором та позичальником..

Правилами ст. 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов"язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до умов зазначеного договору поруки ОСОБА_2 як поручитель: на добровільних засадах взяв на себе зобов»язання перед кредитором відповідати за зобов»язаннями ОСОБА_1, які виникають з умов кредитного договору №32.2/МІ-044.07.1 від 10.08.2007 року в повному обсязі цих зобов»язань на підставі письмового повідомлення позичальника або банку, не пізніше наступного робочого дня після одержання письмового повідомлення про наявність заборгованості позичальника; договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та припиняє свою дію з моменту припинення забезпеченого ним зобов»язання.

Звертаючись в суд з позовом, про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у солідарному порядку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №32.2/МІ-044.07.1 від 10.08.2007 року позивач не надав суду доказів на підтвердження направлення ОСОБА_2 вимоги про виконання останнім зобов»язань за зазначеним вище договором поруки.

За правилами ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов»язання не пред»явить вимоги до поручителя.

Відповідно до роз»ясень, що містяться в п. 24 Постанови №5 Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов»язання не пред»явить вимоги до поручителя. При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК України зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов»язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов»язань за цим договором строк пред»явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов»язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов»язання у повному обсязі або у зв»язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу. Пред»явлення вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред»явлення до нього позову. При цьому в разі пред»явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов»язання.

З огляду на те, що у зазначеному вище договорі поруки не визначено строк його дії в порядку передбаченому ст. 252 ЦК України, а правом на пред»явлення вимоги поручителю (у відповідності до умов договору поруки) кредитор не скористався, за наявності припинення позичальником виконувати умови кредитного договору 15.09.2010 року в суд з позовом до поручителя звернувся тільки 26.10.2012 року, тобто з порушенням строків встановлених ст. 559 ЦК України, то суд приходить до висновку, що правовідносини між банком і поручителем ОСОБА_1 є припиненими, що і є підставою для відмови в задоволенні вимог заявлених до ОСОБА_2.

Понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору підлягають відшкодуванню в межах задоволених позовних вимог за рахунок відповідача ОСОБА_1

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 527, 530, 536, 553, 554, 559, 611, 625,1049, 1050, 1054, 256,258,261,264,267 ЦК України, ст.ст. 10,11,60,88,137,179,208,213,218 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_1, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, місце народження - с. Терешки Барського району Вінницької області, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» (код ЄДРПОУ 14349442, МФО 321712) заборгованість за кредитним договором №32.2/МІ-044.07.1 від 10.08.2007 року в розмірі 77 105, (сімдесят сім тисяч сто п»ять) грн. 90 коп..

Стягнути ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, місце народження - с. Терешки Барського району Вінницької області, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» (код ЄДРПОУ 14349442, МФО 321712) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 771 (сімсот сімдесят одна) грн.. 05 коп..

У задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_2 відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду м.Києва через Голосіївський районний суд м.Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: