Рішення № 33704988, 20.06.2012, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 2018/2-4423/11

н/п 2/2018/758/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2012 року

Київський районний суд м. Харкова:

головуючий -суддя Золотарьова Л.І.

за участю секретаря - Бломберус С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1, діючої в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_2, до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа Відділ опіки та піклування київської районної ради м. Харкова про усунення перешкод в користуванні власністю, вселення, -

ВСТАНОВИВ:

02.11.2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить усунути перешкоди з боку відповідачів в користуванні належній їй на праві спільної сумісної власності АДРЕСА_1; усунути перешкоди з боку відповідачки ОСОБА_5 в користуванні належній їй на праві спільної сумісної власності АДРЕСА_1 шляхом виселення її з зазначеної квартири; вселити її у вказану квартиру.

В обґрунтування своїх вимог зазначила, в січні 2008 року вона вимушена була покинути належну їй на праві спільної сумісної власності квартиру. Шлюб між нею та ОСОБА_3 було розірвано у 2009 році. Фактично у ОСОБА_3 з'явилась інша жінка ОСОБА_5, яка переселилась в спірну квартиру в 2008 році. Вселення відповідачки ОСОБА_5 було здійснено без відома та погодження з позивачкою ОСОБА_1 Шлюб з між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 було зареєстровано 10.04.2009 року. З вказаного моменту по теперішній час вона вимушена мешкати в квартирі своєї матері та сестри. Неодноразові письмові та усні пропозиції до відповідачів про надання їй можливості проживати в квартирі АДРЕСА_1 зоставлені без реагування. Відповідачі не пускають її до квартири, не дають ключі від неї. Іншого житла, належного їй на праві власності вона не має. В спірній квартирі залишилась проживати її неповнолітня донька ОСОБА_2, спілкуванням з якою вона обмежена з наведених вище обставин. Донька потребує мого постійного піклування та нагляду, що можливо тільки при постійному знаходженні поруч. Відповідачка ОСОБА_5 посилилася та проживає у спірній квартирі за згодою відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, але без її згоди.

Позивач та її представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

ОСОБА_3, його представник, ОСОБА_5 проти позову заперечували в повному обсязі. ОСОБА_3 зазначив, що ОСОБА_5 є його дружиною, від шлюбу є дитина - син ОСОБА_6 2009 року народження, який зареєстрований та проживає разом з батьками в спірній квартирі. Враховуючи вік дитини (2009 р.н.), виселення її матері ОСОБА_5 зі спірної квартири порушує право дитини на проживання разом з матір'ю та батьком в повноцінній сім'ї, унеможливлює створення нормальних умов, необхідних для всебічного розвитку дитини. Виселення ОСОБА_5 з спірної квартири приведе до порушень прав обох дітей на повноцінну нормальну сім'ю, що суперечить як діючому законодавству України, так і моральним нормам, прийнятим у суспільстві. Крім того, відповідачі не чинять ніяких перешкод ОСОБА_1 у користуванні власністю: в неї залишився комплект ключів, замки не змінювались, позивачка покинула квартиру добровільно та на протязі тривалого часу, тобто з моменту виселення до подання вказаного позову, квартирою не цікавилась.

Відповідач ОСОБА_4 надала заяву про розгляд справи за її відсутності, проти позову заперечувала у повному обсязі.

Представник третьої особи - Відділ опіки та піклування київської районної ради м. Харкова не в'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, проти позову заперечував частково, просить відмовити в частині виселення ОСОБА_5 зі спірної квартири.

Суд, вислухавши сторони, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до свідоцтва про права власності на житло від 19.07.1999 року, зареєстрованого у КП «Міському БТІ», квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2

Відповідно до довідки від 13.09.2011 року №1245 в зазначеній квартирі зареєстровані: ОСОБА_3 з 17.07.1991 року, його мати ОСОБА_4 з 19.05.1977 року, ОСОБА_1 з 25.12.1996 року, ОСОБА_2 з 02.07.1999 року, ОСОБА_6 з 03.07.2009 року.

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу 25 березня 2009 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розірвано.

Відповідно до свідоцтва про шлюб 10 квітня 2009 року ОСОБА_3 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб.

Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_1, у графах «батько»записано ОСОБА_3, «мати»ОСОБА_5

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч.1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Відповідно до ч. 1 ст. 156 Житлового кодексу Української РСР члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Оскільки позивачка ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_1, то її вимоги щодо вселення в квартиру підлягають задоволенню.

В частині вимог щодо усунення перешкоди з боку відповідачів в користуванні належній ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності спірної квартири, суд відмовляє, оскільки позивачем у судовому засіданні не надано доказів щодо перешкоджання їй відповідачами користуватися власністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 57, ч.1,2 ст. 60 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Як встановлено у судовому засіданні, позивачка в січні 2008 року покинула спірну квартиру добровільно та постійно проживала у квартирі своєї матері.

В спірній квартирі ОСОБА_5 мешкає зі згоди всіх співмешканців, що постійно проживають в квартирі, мешкає разом з чоловіком, який є співвласником квартири, сином ОСОБА_6 2009 року народження та донькою від першого шлюбу чоловіка - ОСОБА_2 - однією сім'єю, піклується про всебічний розвиток дітей, для обох дітей створені належні умови для повноцінного фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дітей, їх матеріального забезпечення.

Відповідно до ч. 1 ст. 65 ЖК УСРС наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.

У зв'язку з цим, в частині позовних вимог щодо виселення ОСОБА_5 зі спірної квартири, суд відмовляє.

Суд постановляє рішення в межах заявлених вимог та на підставі наявних у справі доказів.

Керуючись ст.ст. 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 383, 391 ЦК України, ст.ст. 65, 156 ЖК УРСР, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Вселити ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_1.

В іншій частині позовних вимог -відмовити.

Рішення може бути оскаржено в Апеляційного суду Харківської області через районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Головуючий -