Рішення № 33703338, 09.09.2013, Калинівський районний суд міста Донецька (до 25.04.2025 - Калінінський районний суд м. Донецька)

Справа № 256/3534/13-ц

2/256/1097/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

09 вересня 2013 року м. Донецьк

Калінінській районний суд м. Донецька у складі:

головуючої судді - Гладкої І.А.,

при секретарі - Петриченко К.С.,

за участю сторін:

представника позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

В травні 2013 року позивач звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 23.12.2007 року сторони уклали кредитний договір № 004-04903- 231207. Станом на 29.03.2013 року відповідач не виконує належним чином зобов'язання за кредитним договором, в результаті чого виникла прострочена заборгованість. ОСОБА_1 був повідомлений про виникненням заборгованості по оплаті передбачених Договором платежів перед ТОВ «Комерційний банк «Дельта». Однак на момент звернення до суду із позовом кредитна заборгованість Позичальником погашена не була. Таким чином, станом на 29.03.2013 року за Відповідачем по укладеному з ТОВ «Комерційний банк «Дельта» Кредитному договору № 004-04903-231207 від 23.12.2007 року рахується заборгованість на загальну суму 1815,44 грн., яка складається з: тіла кредиту: 477,35 грн.; простроченого тіла кредиту: 0,00 грн.; заборгованості за відсотками: 518,98 грн.; заборгованості за комісіями: 819,11 грн.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, однак надав до суду заяву, згідно якої позовну заяву підтримав та просив суд розглянути справу в його відсутність, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, однак доказів поважності своєї неявки або заяви про розгляд справи в його відсутність до суду не надав.

Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 Цивільного процесуального кодексу України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або, якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно ст. 1 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 8 Цивільного процесуального кодексу України визначає законодавство, відповідно до якого суд вирішує справи. Суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згоду на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 11 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень проти них. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у розгляді справи. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі щодо яких виникає у сторін спір, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтями 526, 530 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинно виконуватися належним чином, відповідно до умов договору. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання

Згідно ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Статтею 554 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Статтею 540 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов'язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629, 638 Цивільного кодексу України встановлено що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1048 Цивільного Кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч.2 ст. 1054 та ч.2 ст. 1050 Цивільного кодексу України наслідками порушення відповідачем зобов'язань щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Судом встановлено, що 23 грудня 2007 року між сторонами було укладено кредитний договір № 004-04903-231207, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії на суму 30000 грн. зі сплатою 29,90 % річних.

Відповідно до пункту 1.2. вищевказаного Договору, позивач відкрив відповідачу (картковий рахунок НОМЕР_2 в національній валюті України - гривні, надає відповідачу платіжну картку, а також ПІН-код до картки; здійснював обслуговування відповідача на умовах, викладених в Тарифному пакеті Visa Класичний, що міститься в Додатку № 1 до Договору.

Відповідно до п. 1.5 кредитного договору кредитні кошти та власні кошти відповідача використовуються для розрахунків за товари чи послуги, які придбані відповідачем у суб'єктів господарювання, зняття готівки, виконання Держателем своїх зобов'язань перед банком за договором, та вчинення інших операцій передбачених Договором.

У відповідності до кредитного договору, відповідач зобов'язався щомісяця в строки, визначені Правилами, здійснювати погашення частини суми заборгованості за Кредитною лінією, яка виникла за попередній звітний місяць, а також здійснювати погашення в повному обсязі заборгованості за Овердрафтом, яка виникла за попередній звітний місяць, сплачувати всю суму процентів, нарахованих за користування кредитною лінією та/або Овердрафтом за попередній звітний місяць, та всю суму пені, яка нарахована за попередній звітний місяць у разі порушення строків сплати заборгованості за Кредитною лінією та/або Овердрафтом та процентів за користування Кредитною лінією та/або Овердрафтом.

Як вбачається із розрахунку позивача, заборгованість відповідача станом на 29 березня 2013 року склала 1815,44 грн.

Аналіз фактично встановлених обставин справи та вимог цивільного законодавства дозволяє суду зробити висновок про те, що позивач надав суду безспірні докази щодо наявності непогашеної відповідачами заборгованості за кредитним договором.

Отже, з огляду на фактично встановлені під час розгляду обставини даної цивільної справи, суд вважає, що позовна заява Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, обґрунтована та підлягає задоволенню в повному обсязі.

При задоволенні позову на користь позивача з відповідача, відповідно до ч.1 ст.88 Цивільного процесуального кодексу України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 10, 11, 525, 526, 527, 530, 540, 549, 551, 553, 554, 611, 625, 629, 638, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, ст. 10, 11, 57, 60, 88, 158, 169, 209, 212, 214-215, 216, 224 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (р/р НОМЕР_2, МФО 380236, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 34047020) заборгованість по кредитному договору на загальну суму 1815,44 грн.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (р/р НОМЕР_2, МФО 380236, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 34047020) судовий збір у розмірі 229,40 грн.

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданої протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя І.А. Гладка 09.09.2013