Постанова № 33700782, 16.09.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2013 р. Справа№ 925/1121/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шевченка Е.О.

суддів: Алданової С.О.

Зеленіна В.О.

при секретарі Грабінській Г.В.

За участю представників:

від позивача: не з»явився

від відповідача: не з'явився

Розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Агросоюз-РП»

на рішення Господарського суду Черкаської області від 30.07.2013р.

у справі №925/1121/13 (суддя Курченко Н.М.)

за позовом Приватного підприємства «Астарта Агро»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Агросоюз-РП»

про стягнення 69 930,19 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Астарта Агро» звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Агросоюз-РП» про стягнення з останнього суми основної заборгованості в розмірі 66 003,40 грн., пені в розмірі 3 149,98 грн., 3% річних в розмірі 642,31 грн., 134,50 грн. інфляційних витрат.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 30.07.2013р. позовні вимоги задоволені повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 66 003,40 грн. заборгованості, 3 149,98 грн. пені, 642,31 грн. 3% річних, 134,50 грн. інфляційних витрат та 1 720,50 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Агросоюз-РП» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати частково рішення Господарського суду Черкаської області від 30.07.2013р. та прийняти нове, яким відмовити позивачеві у стягнення відповідача 3 149,98 грн. пені, посилаючись на ст. 233 Господарського кодексу України та вказуючи на те, що застосування значних штрафних санкцій до відповідача може частково зупинити виробництво та господарську діяльність підприємства, що завдасть значних економічно-фінансових збитків Золотоніському району та регіону в цілому.

Приватне підприємство «Астарта Агро» надало апеляційному суду письмовий відзив на апеляційну скаргу та просить залишити рішення Господарського суду Черкаської області від 30.07.2013р. у справі №925/1121/13 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, вважаючи, що суд першої інстанції належним чином дослідив наявні у справі докази та прийняв законне і обгрунтоване рішення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.08.2013р. було прийнято до провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Астарта Агро» та призначено розгляд справи на 16.09.2013р.

16.09.2013р. в судове засідання представник позивача та представник відповідача не з»явився, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи від представника відповідача до апеляційного суду не надходило.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представників сторін та, крім того, зазначає, що згідно ухвали суду від 20.08.2013р. явка представників сторін у судове засідання не визнавалась обов»язковою.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд зазначає наступне.

18 лютого 2013р. між Приватним підприємством «Астарта Агро», як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Агросоюз-РП», як покупцем, був укладений Договір поставки №180213, за умовами якого постачальник зобов»язався протягом дії цього Договору передавати у власність покупцеві шрот соняшниковий у кількості та асортименті згідно до підписаних сторонами Специфікацій, які є невід»ємною частиною цього Договору, а покупець зобов»язався прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах цього Договору.

Отже, між позивачем та відповідачем був укладений договір, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 2 Договору, укладеного між позивачем та відповідачем, визначено, що умови постачання товару визначаються сторонами у підписаних Специфікаціях у відповідності до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів «Інкотермс» (в редакції 2010 року), які застосовуютсья із урахуванням особливостей, пов»язаних із внутрішньодержавним характером цього Договору, а також тих особливостей, що випливають із умов цього Договору. Товар постачається у кількості, що зазначається в підписаних сторонами Специфікаціях. Право власнсті на товар переходить від посачальника до покупця з моменту прийманя цього товару. Всі ризики випадкового пошкодження та знищення товару переходять від постачальника до покупця з моменту переходу права власності. Для здійснення приймання товару постачальник надає покупцю на кожну партію товару наступні документи: рахунок на оплату, податкову накладну, видаткову накладну та/або товарно-транспортну накладну, інші документи, за домовленістю сторін. Датою постачання товару вважається дата, зазначена у відповідній видатковій (товарно-транспортній) накладній.

Згідно з п. 4.1. та п. 4.2. Договору розрахунки здійснюються покупцем за кожну партію товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на умовах, визначених у підписаних сторонами Специфікаціях. Ціна товару, що постачаєтсья, визначається сторонами у підписаних Специфікаціях.

Позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, були підписані наступні специфікації до Договору поставки:

- Специфікація №1 від 18.02.2013р. на суму 93 900,00 грн. +/-10%;

- Специфікація №2 від 21.02.2013р. на суму 93 900,00 грн. +/-10%;

- Специфікація №3 від 25.02.2013р. на суму 93 900,00 грн. +/-10%;

- Специфікація №4 від 01.03.2013р. на суму 186 000,00 грн. +/-10%.

Умовами вказаних специфікацій до Договору поставки передбачено, що поставка здійснюєтсья на умовах «СРТ» правил Інкотермс - 2010, а саме: склад покупця: Черкаська обл., Звенигородвський район, с. Озірна. Розрахунки за поставлений згідно Договору товар здійснюються шляхом перерахунку коштів на поточний рахунок постачальника протягом 1 (одного) банківського дня після розвантаження товару.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач поставив відповідачеві товару на загальну суму 387 768,10 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-0000017 від 20.02.2013р. на суму 93 900,00 грн., №РН-0000016 від 23.02.2013р. на суму 91 364,70 грн., №РН-0000018 від 02.03.2013р. на суму 98 219,40 грн., №РН-0000021 від 06.03.2013р. на суму 104 284,00 грн. При цьому відповідач здійснив часткову оплату за поставлену продукцію, з огляду на що у нього рахується заборгованість в розмірі 66 003,40 грн.

У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Факт порушення відповідачем умов Договору поставки щодо оплати коштів за поставлений товар доведений та підтверджений матеріалами справи. Разом з тим, відповідачем на противагу не доведено зворотнього.

Пунктом 5.3. Договору поставки передбачена відповідальність покупця (відповідача по справі) у вигляді пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання по оплаті вартості товару.

Частина 1 та частина 3 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у р азі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

На підставі вказаних норм закону та пункту 5.3. Договору поставки є правомірним стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 3 149,98 грн.

При цьому апеляційний суд не приймає до уваги посилання відповдіача по справі на ст. 233 Господарського кодексу України, оскільки дана норма встановлює право суду, а не обо»язок на зменшення розміру санкцій, при цьому слід відмітити, що у випадку, коли належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порявняно із збитками кредитора.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, правомірним є стягнення з відповідача на користь позивача суми 3% річних в розмірі 642,31 грн. та суму інфляційних витрат у розміріт 134,50 грн.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Черкаської області від 30.07.2013 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Агросоюз-Агро» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 30.07.2013р. у справі №925/1121/13 залишити без змін.

3. Справу №925/1121/13 повернути до Господарського суду Черкаської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Шевченко Е.О.

Судді Алданова С.О.

Зеленін В.О.