Рішення № 33700233, 19.09.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.2013 р. Справа № 914/3001/13

За позовом:Заступника прокурора міста Львова в інтересах держави в особі Регіонального відділення фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів;до відповідача:Дочірнього підприємства «Львівдіалік» Державної акціонерної компанії «Укрмедпром», м. Львів;про:стягнення 128 492,21 грн. Суддя - Крупник Р.В. Секретар - Яслик Н.М.Представники сторін:від прокуратури:Леонтьєва Н.Т. (посвідчення № 005508);від позивача:Долішній І.І. (довіреність № 18-11-07839 від 29.12.2012р.);від відповідача:Назарук Г.М. - виконувач обов'язків директора;

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.

СУТЬ СПОРУ:

01.08.2013р. на розгляд господарського суду Львівської області поступила позовна заява заступника прокурора м. Львова в інтересах держави в особі Регіонального відділення фонду державного майна України по Львівській області до ДП «Львівдіалік» ДАК «Укрмедпром» про стягнення 128 492,21 грн.

Ухвалою господарського суду від 02.08.2013р. порушено провадження по справі, розгляд справи призначено на 19.08.2013р.

19.08.2013р. розгляд справи було відкладено на 29.08.2013р. з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду.

29.08.2013р. в судовому засіданні було оголошено перерву до 19.09.2013р.

В судове засідання 19.09.2013р. представник прокуратури з'явився, позовні вимоги підтримав, просить суд позов задоволити повністю, з підстав зазначених в позові.

Представник позивача в судове засідання 19.09.2013р. з'явився, позовні вимоги підтримав, просить суд позов задоволити повністю.

Заявлені в його інтересах позовні вимоги мотивує тим, що 05.08.2010р. між Регіональним відділенням ФДМУ по Львівській області та відповідачем було укладено Договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна № 134. Рішенням господарського суду Львівської області від 09.11.2012р. у справі № 5015/3762/12 вказаний договір було розірвано та зобов'язано ДП «Львівдіалік» ДАК «Укрмедпром» повернути орендоване майно згідно умов договору. Однак, станом на день подання позову, нерухоме майно, яке було предметом договору повернуте так і не було, у зв'язку з чим, позивач просить суд на підставі положень ч.2 ст.785 ЦК України, стягнути з ДП «Львівдіалік» ДАК «Укрмедпром» неустойку в розмірі 128 492,21 грн.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, просить суд відмовити у задоволенні позову та не стягувати неустойку в заявленому розмірі. В обґрунтування своїх доводів покликається на те, що на сьогодні у відповідача відсутні необхідні грошові кошти та відповідної кваліфікації робітники, котрі б змогли відразу вивільнити орендовані приміщення від виробничого обладнання. Відповідач, по можливості, вивільняє орендовані ним приміщення поетапно. Відтак, на думку представника, в діях відповідача відсутньою є вина, оскільки відповідачем вчиняються всі залежні від нього заходи щодо належного виконання зобов'язання. На підтвердження своїх слів, представник відповідача надав Акт прийому-передачі приміщень від 04.07.2013р., згідно котрого відповідач частково повернув позивачу нежитлові приміщення, що ним орендувалися на підставі іншого Договору оренди №203 від 28.12.2006р., а також надав переписку, котра велася між відповідачем та позивачем, а також між відповідачем та балансоутримувачем щодо можливості вивільнення займаних приміщень.

Заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ :

05.08.2010р. між Регіональним відділенням фонду державного майна України по Львівській області (надалі - позивач) та Дочірним підприємством «Львівдіалік» Державної акціонерної компанії «Укрмедпром» (надалі - відповідач) було укладено Договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 134 (надалі - Договір) (а.с.10-13).

09.11.2012р. господарським судом Львівської області було винесено рішення у справі № 5015/3762/12 яким, стягнуто з відповідача 37 480,70 грн. заборгованості по орендних платежах, 1 085,93 грн. пені та 3 748,07 грн. штрафу з відстрочкою виконання рішення суду на 6 (шість) місяців, розірвано вищезазначений Договір та зобов'язано ДП «Львівдіалік» ДАК «Укрмедпром» повернути балансоутримувачу - Львівському НДІ епідеміології та гігієни МОЗ України майно - нежитлові приміщення №№ 45-47, 48а, 50, 69-73, 75-77, загальною площею 240,2 кв.м., що розміщені у підвалі 6-ти поверхової адміністративної будівлі за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 12 (а.с.17-18). Рішення суду в справі № 5015/3762/12 набрало законної сили 23.11.2012р., що визнається кожною із сторін.

Пунктом 10.8, 10.9. Договору встановлено, що в разі припинення або розірвання цього договору, майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу. У разі, якщо орендар затримав повернення майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження. Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання орендарем та балансоутримувачем акта приймання-передавання, один примірник якого протягом трьох днів орендарем скеровується орендодавцю. Обов'язок щодо складання акту приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, станом на момент подання позову та на день розгляду справи, приміщення, які були предметом Договору № 134 від 05.08.2010р., незважаючи на рішення господарського суду Львівської області від 09.11.2012р. у справі № 5015/3762/12 та положення п.п. 10.8., 10.9. Договору, відповідачем у встановленому порядку не повернені. Акт приймання-передавання про повернення спірного майна між відповідачем та балансоутримувачем не підписано.

У зв'язку із неповерненням орендованих приміщень, прокурор звернувся з позовом про стягнення з відповідача неустойки за період із моменту коли вказане майно повинне було бути повернуте по 30.04.2013 року.

Встановивши наведені обставини справи, суд вважає позовні вимоги про стягнення неустойки такими, що підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 193 ГК України, положення якої є аналогічні до положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно положень ст. 759 ЦК України, які кореспондуються з положеннями ст. 283 ГК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу (ч. 3 ст. 291 ГК України).

Згідно ч. 3 ст. 26 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Частиною 1 ст. 27 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що в разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Матеріалами справи підтверджено, що договір оренди, на підставі якого було передане відповідачеві в оренду майно, рішенням Господарського суду Львівської області від 09.11.2012р. у справі № 5015/3762/12 було розірвано.

Приписами ч. 5 ст. 188 ГК України передбачено, що якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Положеннями ст.35 ГПК України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших справ, в яких беруть участь ті самі сторони. Таким чином, вказане рішення суду, яке набрало законної сили 23.11.2012р. є преюдиційним у даній справі, адже ним встановлено факт розірвання Договору оренди та виникнення у відповідача обов'язку щодо повернення орендованого майна.

Згідно положень ч.2 ст.785 ЦК України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Положеннями п. 10.10. Договору також передбачено, що якщо орендар не виконує обов'язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за весь час користування майном за час прострочення.

Як зазначив Пленум ВГС України в п. 5.4. Постанови №12 від 29.05.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна», застосовуючи приписи статті 785 ЦК України у розгляді справ зі спорів про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов'язань з повернення об'єкта оренди, господарським судам слід звертати увагу на те, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення. Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею).

Враховуючи зазначене, суд відмічає, що оскільки неустойка, передбачена ч.2 ст.785 ЦК України не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою приписами ст.549 ЦК України, відтак до вказаної неустойки не можуть застосовуватися положення п.3 ч.1 ст.83 ГПК України щодо права суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

З приводу посилань представника відповідача на той, факт що ДП «Львівдіалік» ДАК «Укрмедпром» являється державним підприємством, котре фінансується з бюджету і в котрого відсутні грошові кошти, необхідні для звільнення орендованих приміщень та передачі виробничого обладнання за договором зберігання балансоутримувачу, суд відзначає, що відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність відповідача щодо повернення орендованих приміщень і не є підставою для звільнення його від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 № 11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005 року.

Крім цього, згідно приписів ст.617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином суд констатує, що у зв'язку з тим, що орендовані приміщення після набрання законної сили рішенням суду від 09.11.2012р. у справі № 5015/3762/12 не були у встановленому в Договорі порядку повернуті позивачу (орендодавцю), останній вправі просити стягнути з відповідача неустойку за таке неповернення.

Перевіривши наявний в матеріалах розрахунок неустойки за період з моменту коли приміщення повинні були бути повернені і по 30.04.2013р., суд відмічає, що цей розрахунок проведений правильно, а відтак, заявлена неустойка у розмірі 128 492,21 грн. підлягає до стягнення у повному обсязі.

Щодо звернення прокурора в інтересах держави в особі Регіонального відділення фонду державного майна України по Львівській області, суд відмічає наступне.

Згідно з абзацом четвертим частини першої статті 2 ГПК країни господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною другою згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, за відсутності ж такого органу або відсутності у нього повноважень зазначає про це в позовній заяві.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 N 3-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Як вбачається з позовної заяви, прокурор зазначив, що держава зацікавлена в належній поведінці суб'єктів цивільних правовідносин, які вона закріпила в законах та інших нормативно-правових актах.

Суд погоджується з доводами прокурора, що недоотримання позивачем (який являється центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна та ін. відповідно до ст. 1 ЗУ «Про Фонд державного майна України») грошових коштів, зазначених у позовній заяві, призвело до зменшення дохідної частини бюджету, чим порушено інтерес держави в даному випадку.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на встановлені обставини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані та підтверджені належними та допустимими доказами, а тому підлягають до задоволення повністю.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход державного бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Відтак, судовий збір у розмірі 2 569,84 грн. слід стягнути з відповідача в дохід державного бюджету.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 2, 4-3, 29, 33, 34, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Львівдіалік» Державної акціонерної компанії «Укрмедпром» (79005, м. Львів, вул. Зелена, 12, код ЄДРПОУ 30274777) на користь Регіонального відділення фонду державного майна України по Львівській області (79000, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 3, код ЄДРПОУ 20823070) на спеціальний рахунок Держбюджету м. Львова (код ЄДРПОУ одержувача 38008294, банк одержувача - ГУДКСУ у Львівській обл., МФО 825014, рахунок № 31114092702002) 128 492,21 грн. неустойки.

3. Стягнути з Дочірнього підприємства «Львівдіалік» Державної акціонерної компанії «Укрмедпром» (79005, м. Львів, вул. Зелена, 12, код ЄДРПОУ 30274777) 2 569,84 грн. судового збору в дохід Державного бюджету.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 24.09.2013 р.

Суддя Крупник Р.В.