Рішення № 33700164, 17.09.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2013 р.Справа № 922/3075/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Денисюк Т.С.

при секретарі судового засідання Нескуба М.Г.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексімпласт ЛТД", м. Васильків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікон-Трейд", м. Харків про стягнення коштів в розмірі 5965,53 грн. за участю :

Представник позивача - не з"явився.

Представник відповідача - не з"явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексімпласт ЛТД" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікон-Трейд" про стягнення основної заборгованості у розмірі 5685,23 грн., пені у розмірі 227,88 грн., інфляційних у розмірі 5,69 грн. та 3% річних у розмірі 46,73 грн. В обгрунтування позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання з боку відповідача своїх зобов'язань за Договором поставки №156 від 12.12.2012р.

Представник позивача в судові засідання не з"являвся, 07.08.13р. через канцелярію суду надав клопотання (вх.№28877) в якому зазначив, що ТОВ "Ексімпласт ЛТД" не має фінансової можливості направити представника для участі в судовому засіданні та просив роглянути справу №922/3075/13 без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. У відзиві наданому через канцелярію суду 07.08.2013 року (вх.№28914/13) проти позову заперечував.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та надані представниками сторін докази в обгрунтування правової позиції, судом встановлено наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ексімпласт ЛТД" - Постачальник (позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лікон-Трейд" - Покупець (відповідач у справі) 12 грудня 2012 року було укладено Договір поставки №156 відповідно до умов якого позивач зобов"язався в порядку та стоки, встановлені цим Договором передати у власність відповідачу товар, в певній кількості і відповідної якості, а відповідач зобов"язався прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених у цьому Договорі.

Відповідно до п. 1.3 Договору кількість і асортимент кожної партії товару вказуються в накладній, яка є невід"ємною частиною цього Договору та складена на підсьтаві замовлення відповідача. Накладні оформлюються на кожну партію товару, що поставляється і мають силу специфікацій до цього Договру.

Пунктом 5.2 Договору також передбачено, що ціна на товар, що поставляється за даним Договором є договірною і вказується в накладних на кожну партію товару.

Загальна сума цього Договору визначається як наростаюча сума за всіма поставками, здійсненими протягом усього терміну дії цього Договору (п. 5.3 Договру).

На виконання умов даного договору позивач 25.02.2013 року передав у власність відповідачу товар на загальну суму 7641,44 грн., що підтверджується видатковими накладними № ЕР-0000452 та № ЕР-0000453 (арк.с.21-22), скріпленими підписами та печатками відповідача.

Згідно п.5.1 Договору підставою для оплати відповідачем товару є повне виконання позивачем своїх зобов"язань за Договором. При наданні позивачем належним чином оформлених накладних, відповідач здійснює оплату товару на умовах відстрочки платежу на 40 (сорок) календарних днів з дня поставки товару. Відповідач проводить оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача. Датою оплати вважається дата списання коштів з банківського рахунка відповідача.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як свідчать матеріали справи, позивач свої зобов'язання виконав, в підтвердження виконання своїх зобов'язань щодо передачі товару відповідачу надав видаткові накладні № ЕР-0000452 та № ЕР-00004530. Товар був прийнятий відповідачем без зауважень.

У відзиві на позовну заяву відповідачем стверджувалося, що позивачем при оформленні накладної має вказуватися номер сертифіката відповідності, однак, у зв"язку з тим, що позивачем не були надані документи якості, відповідач не має можливості належним чином перевірити якість поставленого продукту та в разі необхідності повернути нереалізований товар.

Однак, 21 травня 2013 року відповідачем було повернуто позивачу частину отриманого за вказаними накладними товару всього на суму 1956,21 грн., що підтверджується накладними № ЛТ2173905-608/В/а та № ЛТ2174005-584/В/а (арк.с. 23-24).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до діючого законодавства обставини щодо отримання відповідачем товару повинні підтверджуватися первинними документами бухгалтерського обліку та актами прийому-передачі товару відповідно до умов вище зазначеного договору.

Згідно зі ст. 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки.

Отже, відповідач набув право власності на товар після його одержання і повинен оплатити його вартість.

Одержання товару підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку, зокрема, накладними, не оформлення замовлень щодо поставки товару не звільняє відповідача від обов'язку сплатити одержаний товар та не може вказувати на те, що у нього не виник обов"язок щодо такої оплати.

З вимог договору вбачається, що відповідач оплачує позивачу кожну прийняту партію товару.

Відповідач товар прийняв, накладні № ЛТ2173905-608/В/а та № ЛТ2174005-584/В/а містять всі необхідні реквізити, такі як найменування та кількість товару, його вартість, посилання на договір, реквізити отримувача та постачальника, печатки сторін, у зв"язку з чим, Таким чином, суд прийшов до висновку, що датою отримання відповідачем товару є 25.02.2013 р. та у відповідача виник обов"язок щодо оплати товару, відповідно до п. 5.1 Договору.

Враховуючи викладене вище, суд визнав заперечення відповідача безпідставними та направленими на ухилення відповідача від виконання своїх обов"язків за Договором поставки №156 від 12.12..2012р.

Оскільки, вказана сума боргу відповідачем не оспорена, відповідач не надав суду доказів про погашення боргу, а також враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, позовні вимоги позивача в сумі 5685,23 грн. є обгрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач, посилаючись на порушення відповідачем зобов"язань за Договором, просить стягнути з нього пеню у розмірі 227,88 грн., інфляційні у розмірі 5,69 грн. та 3% річних у розмірі 46,73 грн.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

Згідно п.6.2 Договору за несвоєчасну оплату товару відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі двох облікових ставок НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Розрахунок пені перевірено судом та встановлено, що він відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства.

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані щодо невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по оплаті поставленого товару у розмірі та у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про правомірність позовних вимог щодо стягнення на користь позивача пені в розмірі 227,88 грн.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За таких обставин суд визнав позовні вимоги позивача в сумі 5,69 грн., нараховані за індексами інфляції на суму основного боргу, а також 46,73 грн. - 3% річних, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно приписів ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов"язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, та інших витрат, пов"язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За таких обставин, суд вважає за необхідне покласти судові витрати на відповідача в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 334, 509, 526, 530, 546, 610, 611, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 22, 44, 49, 65, 75 ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікон-Трейд" (61052, м. Харків, вул. Малиновського, буд.3, код ЄДРПОУ 37874381) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексімпласт ЛТД" (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Володимирівська, буд. 22, кімната 4, код ЄДРПОУ 35185619) суму заборгованості у розмірі 5685,23 грн., пені у розмірі 227,88 грн., 3% річних у розмірі 46,73 грн., інфляційні у розмірі 5,69 грн. та 1720,50 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Повне рішення складено 23.09.2013 р.

Суддя Денисюк Т.С.