Рішення № 33700103, 17.09.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С.Петлюри, 16 тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2013 р. справа № 911/2670/13

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Адвокатського об'єднання «Адвокатська контора «Василик і Євстігнєєв», м. Київ

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Княжицьке», Київська обл., с. Княжичі

про стягнення 234 391,58 гривень

за участю представників:

від позивача: Сидоренко В.А. (довіреність б/н від 27.05.2013р.)

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

10.07.2013р. Адвокатське об'єднання «Адвокатська контора «Василик і Євстігнєєв» (далі-АО «Адвокатська контора «Василик і Євстігнєєв»/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Княжицьке» (далі-СТОВ «Княжицьке»/відповідач) про стягнення 234 391,58 грн., з яких: 224 500,00 грн. заборгованості за договором про реструктуризацію заборгованості з оплати послуг шляхом відстрочення її оплати та уступки права вимоги від 01.09.2011р., 224,50 грн. інфляційних втрат та 10 167,08 грн. 3% річних.

Відповідач позов не визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Крім того, останнім було заявлено про застосування наслідків спливу строків позовної давності, передбачених ст. 267 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.07.2013р. порушено провадження у справі №911/2670/13 та призначено справу до розгляду на 23.07.2013р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.07.2013р. розгляд даної справи було відкладено на 20.08.2013р.

03.08.2013р. через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшла заява про залишення позову у даній справі без розгляду з підстав п. 2 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, оскільки в провадженні господарського суду Київської області перебуває справа №911/2547/13 між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав. Аналогічні посилання покладені в основу обґрунтування заяви відповідача про припинення провадження у даній справі з підстав п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України, поданої 20.08.2013р. через канцелярію господарського суду Київської області.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 81 ГПК України унормовано, що господарський суд залишає позов без розгляду, якщо у провадженні господарського суду або іншого органу, який діє в межах своєї компетенції, є справа з господарського спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Крім того, в силу вимог п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав;

Пунктом 4.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачено, що припинення провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК можливе за умов, якщо рішення господарського суду або іншого органу, який вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, набрало законної сили, не змінено і не скасовано у відповідній частині в передбаченому законом порядку. За відсутності таких умов заінтересована особа вправі звернутися з позовом до господарського суду на загальних підставах.

Разом з тим, судом встановлено, що предметом позову у справі господарського суду Київської області №911/2547/13 є вимога АО «Адвокатська контора «Василик і Євстігнєєв» до СТОВ «Княжицьке» про стягнення 120 000,00 грн. заборгованості по оплаті вартості наданих протягом вересня 2011р.-червня 2013р. послуг за договором №2-К/10-ап від 01.07.2010р., 887,20 грн. пені та 3 454,29 грн. 3% річних, у той час, як в межах даної справи розглядаються вимоги про стягнення, зокрема, 224 500,00 грн. заборгованості за договором про реструктуризацію заборгованості з оплати послуг шляхом відстрочення її оплати та уступки права вимоги від 01.09.2011р., в тому числі 84 000,00 грн. заборгованості за договором №2-К/10-ап від 01.07.2010р., яка утворилась до вересня 2011р., що свідчить про різні підстави та предмет вказаних справ.

Відтак, беручи до уваги наведені нормативні приписи, суб'єктний склад та характер правовідносин, а також враховуючи те, що справи №911/2547/13 та №911/2670/13 мають різні предмет та підставу позову, суд дійшов висновку як про відсутність підстав для залишення позову у даній справі без розгляду в порядку п. 2 ч. 1 ст. 81 ГПК України так і про відсутність підстав для припинення провадження у даній справі в порядку п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

20.08.2013р. через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у даній справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Василика Віталія Валентиновича.

Приписами ст. 27 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін.

Відповідно до п. 1.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду (із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі) або під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі.

Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.

З огляду наведеного, а також враховуючи ненадання відповідачем обґрунтувань в чому саме рішення суду у даній справі може вплинути на права та/або обов'язки Василика Віталія Валентиновича судом, у відповідності до ст. 27 ГПК України, у задоволенні зазначеного клопотання відмовлено.

Крім того, 20.08.2013р. через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про витребування від позивача оригінала для огляду та належним чином засвідченої копії договору №9(у) від 01.01.2009р., яке було задоволено ухвалою господарського суду Київської області від 20.08.2013р.

В судових засіданнях 20.08.2013р. та 27.08.2013р. оголошувалась перерва до 27.08.2013р. та 10.09.2013р. відповідно.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.09.2013р. розгляд даної справи було відкладено на 17.09.2013р.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.09.2011р. між АО «Адвокатська контора «Василик і Євстігнєєв» (далі-контора), адвокатом Василиком В.В. (далі-адвокат) та СТОВ «Княжицьке» (далі-боржник) укладено договір про реструктуризацію заборгованості з оплати послуг шляхом відстрочення її оплати та уступки права вимоги (далі-договір).

Пунктами 1, 2, 4, 5, 6 та 9 договору передбачено, що боржник визнає та підтверджує, що станом на 01.09.2011р. має несплачену заборгованість перед адвокатом за надані послуги в розмірі 80 500,00 грн, з яких: 10 000,00 грн. за договором №3/09-ап від 01.03.2009р. згідно акта від 10.04.2009р., 43 000,00 грн. за актом наданих юридичних послуг від 01.04.2009р., 27 500,00 грн. за договором №23/08-ап від 01.08.2008р. згідно акта від 01.09.2009р.

Боржник визнає та підтверджує, що станом на 01.09.2011р. має несплачену заборгованість перед конторою за надані послуги в розмірі 144 000,00 грн., з яких: 24 000,00 грн. за договором №39/09-ап від 01.09.2009р., 36 000,00 грн. заборгованості за договором №01/10-ап від 01.01.2010р. згідно акта 01.07.2010р., 84 000,00 грн. заборгованості за договором №2-К/10-ап від 01.07.2010р.

Боржник визнає та підтверджує, що його обов'язок по сплаті заборгованості перед адвокатом та заборгованості перед конторою настав та порушений боржником.

Боржник визнає та підтверджує, що його обов'язок по сплаті заборгованості перед адвокатом та заборгованості перед конторою виник за належним чином та в повному обсязі надані послуги, будь-яких претензій до обсягу та якості яких боржник до адвоката та контори на має.

Адвокат за повної та беззастережної згоди боржника уступає конторі право вимоги до боржника оплати останнього заборгованості перед адвокатом в повному обсязі включно із будь-якими штрафними санкціями за порушення обов'язку щодо її сплати.

Боржник зобов'язується без будь-яких додаткових умов повністю сплатити конторі заборгованість перед адвокатом та заборгованість перед конторою, а всього 224 500,00 грн. не пізніше 01.12.2011р.

Копії вищезазначених договорів та актів приймання-передані наданих юридичних послуг містяться в матеріалах справи.

Крім того, у відповідності до наданих суду пояснень представника позивача, у акті приймання-передачі юридичних послуг від 01.04.2009р. на суму 43 000,00 грн. було допущено технічну описку у вигляді помилкового посилання на договір про заміну сторони в зобов'язанні №9(у) від 01.01.2009р., замість вірного №1(у) від 01.01.2009р. Копія зазначеного договору також міститься в матеріалах справи.

Посилаючись на те, що відповідач у погоджені сторонами строки свої сукупні грошові зобов'язання, визначені договором не виконав, що підтверджується наданої суду довідкою з ПАТ «Діамантбанк» №300/20 від 22.07.2013р., позивач просить суд, зокрема, стягнути з відповідача 224 500,00 грн. заборгованості за договором.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Приписами статей ст. 175, 173 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статей 626, 627, 629, 530 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов'язковим для виконання.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 9 договору передбачено, що боржник зобов'язується без будь-яких додаткових умов повністю сплатити конторі заборгованість перед адвокатом та заборгованість перед конторою, а всього 224 500,00 грн. не пізніше 01.12.2011р.

Крім того, приписами статей 512, 514 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Дана норма кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України.

З огляду наведеного, підписання відповідачем договору про реструктуризацію заборгованості з оплати послуг шляхом відстрочення її оплати та уступки права вимоги від 01.09.2011р. свідчить як про визнання ним факту надання адвокатом та конторою належної якості юридичних послуг, так і про визнання ним вартості таких послуг, що за своїм правовим наслідком породжує для останнього обов'язок належного виконання своїх договірних зобов'язань шляхом сплати на користь позивача, як кредитора за сукупними грошовими зобов'язаннями відповідача, визначеними договором, погодженої сторонами заборгованості у сумі 224 500,00 грн. до 02.12.2011р.

До того ж, підписання відповідачем спірного договору без будь-яких заперечень щодо його умов спростовує будь-які зауваження останнього з приводу фактичного обсягу юридичних послуг, наданих Василиком В.В., як адвокатом за договором.

Посилання ж відповідача на відсутність в нього будь-яких зобов'язань за договором з огляду на відсутність у договорі такої істотної умови, як строк його дії, що на думку останнього свідчить про неукладеність договору, спростовуються пунктом 11 договору, яким передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання боржником, конторою та адвокатом та діє до повної сплати боржником конторі заборгованості перед адвокатом та заборгованості перед конторою, а також штрафних санкцій за прострочення оплати названих сум.

Відтак, беручи до уваги наведені нормативні приписи, а також те, що станом на день прийняття рішення відповідач свої грошові зобов'язання за договором не виконав, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 224 500,00 грн. заборгованості за договором підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

Що ж до клопотання відповідача про застосування наслідків спливу строків позовної давності для захисту порушеного права, передбачених ст. 267 ЦК України, слід зазначити наступне.

Приписами статей 256, 257, 267 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Водночас, враховуючи той факт, що згідно п. 9 договору відповідач зобов'язався сплатити 224 500,00 грн. заборгованості не пізніше 01.12.2011р., у той час, як з позовом у даній справі позивач звернувся до господарського суду Київської області 10.07.2013р., суд дійшов висновку, що позивачем не пропущено строк позовної давності для захисту порушеного права, встановленого ст. 257 ЦК України та про застосування наслідків спливу якого було заявлено відповідачем.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 224,50 грн. інфляційних втрат та 10 167,08 грн. 3% річних, нарахованих з 02.12.2011р. по 04.06.2013р. на 224 500,00 грн. заборгованості за договором.

Відповідно до 625 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки арифметично вірний розмір інфляційних втрат, обрахованих судом за вказаний позивачем період з урахуванням наведених законодавчих положень становить 449,00 грн., а суд, приймаючи рішення, не може виходити за межі позовних вимог, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 224,50 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню.

Крім того, оскільки розмір 3% річних, заявлених позивачем до стягнення відповідає вимогам вищезазначених норм Закону, положенням договору, а також є арифметично вірним, тому вимога позивач про стягнення з відповідача 10 167,08 грн. 3% річних підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 512, 514, 525, 526, 530, 611, 612, 627, 629, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Княжицьке» (07455, Київська обл., Броварський р-н, с. Княжичі, вул. М.Лагунової, 107, ідентифікаційний код 32277523) на користь Адвокатського об'єднання «Адвокатська контора «Василик і Євстігнєєв» (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 84/28, ідентифікаційний код 35379954) 224 500 (двісті двадцять чотири тисячі п'ятсот) грн. 00 коп. заборгованості, 224 (двісті двадцять чотири) грн. 50 коп. інфляційних втрат, 10 167 (десять тисяч сто шістдесят сім) грн. 08 коп. 3% річних та 4 687 (чотири тисячі шістсот вісімдесят сім) грн. 84 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 23.09.2013р.

Суддя В.А. Ярема