Постанова № 33699584, 17.09.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"17" вересня 2013 р. № 820/6857/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонова М.О.

за участю секретаря судового засідання Істоміна А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про про скасування податкового повідомлення-рішення ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, НТУ "Харківський політехнічний інститут", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення від 30 липня 2013 року № 0000284600 про сплату ПДВ та штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 11 619, 00 грн.

В обґрунтування позову вказано, що НТУ «ХПІ» повністю виконав вимоги Податкового кодексу України та не занижував податкові зобов'язання.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, щодо задоволення позову заперечував у повному обсязі, посилаючись на те, що в порушення п. 198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755.-VI, із змінами та доповненнями, Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» (код за ЄДРПОУ 02071180) безпідставно включено до складу податкового кредиту за лютий 2013 року суму ПДВ 7695,58 грн. отриману по податковим накладним від ПАТ «Південспецбуд» код ЄДРПОУ 01416731.

Судом встановлено, що працівниками СДПІ ВПП було проведено позапланову невиїзну перевірку Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (код ЄДРПОУ 02071180) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами - постачальниками ТОВ «Промтехтранс - М» (код ЄДРПОУ 37187754) згідно податкової декларації з ПДВ за листопад 2011 року по взаємовідносинам у жовтні 2011 року, ПАТ «Південспецбуд» (код ЄДРПОУ 01416731) згідно податкової декларації з ПДВ за лютий 2013 року по взаємовідносинами у травні 2012 року.

За результатами проведення перевірки було складено акт перевірки № 27/46-00-15/02071180 від 15.07.2013 року яким було встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 статті 198 Додаткового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року із змінами та доповненнями, в результаті чого нібито завищено податковий кредит (з урахуванням частки використання товарів/послуг в оподатковуваних операціях) всього у сумі 7745, 58 грн., у тому числі:

- за листопад 2011 року - 50, 00 грн.;

- за лютий 2013 року - 7695, 58 грн.

п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року із змінами та доповненнями, неправомірно віднесено до податкового кредиту ПДВ у сумі 7 745, 58 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість за листопад 2011 року на суму 50,00 грн. та за лютий 2013 року на суму 7 695, 58 грн.

У встановлений Податковим кодексом України строк НТУ «ХПІ» подало свої заперечення на зазначений акт перевірки.

За результатами розгляду заперечень відповідачем у справі висновки акту перевірки залишені без змін.

На підставі вище зазначеного акту перевірки керівником СДПІ ВПП було винесене податкове повідомлення - рішення від 30 липня 2013 року № 0000284600 про сплату суми грошового зобов'язання у розмірі 11 619, 00 грн., у тому числі: за основним платежем 7746, 00 грн., за штрафними санкціями 3873, 00 грн. (оскаржуване рішення).

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що при проведенні перевірки СДПІ вивчало наступні документи (арк. 6 Акту перевірки):

- податкові декларації з ПДВ за листопад 2011 року (вх. № 9012192483 від 14.12.2011 року) та лютий 2013 року (вх. № 9013232611 від 15.03.2013 року) з додатками;

- реєстри отриманих та виданих податкових накладних за листопад 2011 року та лютий 2013 року;

- інформація, отримана від НТУ «ХПІ» листами № 66-02-18/69 від 17.04.2013 року (вх. № 4931/10 від 17.04.2013 року), № 66-02-18/79 від 25.04.2013 року (вх. № 5331/10 від 25.04.2013 року) та № 66-02-18/131 від 03.07.2013 року (вх. № 212/10 від 03.07.2013 року);

- податкові накладні, виписані ПАТ «Південспецбуд»:

- № 89 від 23.05.2012 року на загальну суму 91 696, 80 грн. у тому числі ПДВ 15 282, 80 грн.;

- № 90 від 23.05.2012 року на загальну суму 313678,80 грн. у тому числі ПДВ 52279, 80 грн.;

- № 91 від 23.05.2012 року на загальну суму 73 250, 40 грн. у тому числі ПДВ 12208, 40 грн.;

- № 98 від 28.05.2012 року на загальну суму 75 901, 22 грн. у тому числі ПДВ 12650,20 грн.;

- № 92 від 23.05.2012 року на загальну суму 40744, 80 грн. у тому числі ПДВ 6790, 80 грн.;

- № 119 від 31.05.2012 року на загальну суму 1676, 40 грн. у тому числі ПДВ 279, 40 грн.;

- № 122 від 31.05.2012 року на загальну суму 78, 00 грн. у тому числі ПДВ 13,00 грн.;

- № 121 від 31.05.2012 року на загальну суму 50 572, 80 грн. у тому числі ПДВ 8428, 80 грн.;

- № 120 від 31.05.2012 року на загальну суму 77 287, 20 грн. у тому числі ПДВ 12881, 20 грн.;

- договір з ПАТ «ПІВДЕНСПЕЦБУД» № 42 від 19.08.2009 року з додатковими угодами № 1 від 21.06.2010 року, № 2 від 29.06.2011 року, № З від 30.12.2011 року, № 3 від 29.02.2012 року, № 4 від 05.04.2012 року, № 5 від 27.06.2012 року, № 6 від 29.12.2012 року про капітальний ремонт гуртожитку №3;

- довідки про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ-3), акти приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), локальний кошторис №2-1-1 (форма № 4), відомість ресурсів до локального кошторису № 2-1-1 (форма № 4а), розрахунок загальновиробничих витрат до локального кошторису № 2-1-1, довідки про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ-3) за травень 2012;

- договір з ТОВ «Промтехтранс - М» № 11- НЗО від 13.10.2011 року;

- податкова накладна № 43 від 24.10.2011 року на загальну суму 3000,00 грн. у тому числі ПДВ 500, 00 грн.

- накладна № 10-23 від 24.10.2011 року;

- приймальний акт № 2-274 від 26.10.2011 року;

- платіжне доручення № 6424 від 28.10.2011 року.

Що стосується взаємовідносин позивача з ТОВ «ПРОМТЕХТРАНС -М», судом встановлено, що в обґрунтування висновків щодо нібито безпідставного включення НТУ «ХПІ» до складу податкового кредиту 50, 00 грн. за листопад 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ «Промтехтранс- М» відповідач посилається на висновки акту перевірки від 20.02.2013 року № 1187/221/25189257 про результати документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ «Промтехтранс- М», яким встановлена неможливість реального здійснення господарських операцій ТОВ «Промтехтранс- М» за жовтень 2011 року у розмірі ПДВ 500, 00 грн. (з урахуванням частки використання товарів/послуг в оподатковуваних операціях у 2011 році на суму 50, 00 грн. ). У зв'язку з цим, відповідач зробив висновок, що надані первинні документи не можуть вважатися первинними з метою ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документі.

Судом встановлено, що 28 вересня 2011 року ТОВ «Промтехтранс- М» було надано рахунок - фактуру № 9-62-1 про вартість трубки кварцової 110*4*1000.

13 жовтня 2011 року між НТУ «ХПІ» та ТОВ «Промтехтранс-М» було укладено договір, предметом якого є купівля товару - трубки кварцевої 110*4*1000. Ціна договору: 3000 грн., у тому числі ПДВ - 500, 00 грн.

Відповідно до накладної зазначений товар було отримано НТУ «ХПІ» 24.10.2011 року уповноваженою особою НТУ «ХПІ», що діяла на підставі виданої довіреності та отримані виписані ТОВ «Промтехтранс- М» податкова накладна № 43 від 24.10.2011 року на загальну суму 3000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 500, 00 грн.) та видаткова накладна № 10-23 від 24.10.2011 року на загальну суму 3000, 00 грн.

Вказаний товар було оплачено у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 6424 від 28.10.2011 року.

Відповідно до вимоги кафедри ІЕФ куплений товар було видано та витрачено на виготовлення блоку реакторів (акт витрати матеріалів додається).

У подальшому придбаний товар НТУ «ХПІ» був використано у власній господарській діяльності.

У відповідності до ст.55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визначаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

3гідно зі ст. 58 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному Законом.

Відповідно до ст. 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

У відповідності до ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Згідно приписів ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» визначено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України, передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог , які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

В силу висновків Верховного Суду України, вміщених в у п.6 Постанови N 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" до угод, укладених з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, тощо. Угода може бути визнана недійсною лише з підстав та з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожному конкретному випадку при визнанні угоди недійсною суди повинні встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Суд зазначає, що зміст спірного договору не суперечить актам цивільного законодавства. Судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст договору не відповідає дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеного договору також вказаних доказів у відповідності до вимог ст.. 71 КАС України не надано на вимогу суду і відповідачем.

Відповідачем не надано доказів наявності притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб як позивача так і ТОВ «Промтехтранс-М» за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення.

Суд зазначає , що доказів відсутності повноважень у посадових осіб позивача так і ТОВ «Промтехтранс-М» на підписання договору тощо в момент їх укладання суду відповідачем не надано.

Що стосується посилання відповідача на акт перевірок ТОВ «Промтехтранс-М», то вказані посилання відповідача є необґрунтованими оскільки у відповідності до вимог ст.. 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер, а отже господарська діяльність контрагента позивача не вказує на факт нікчемності укладених між позивачем та ТОВ «Промтехтранс-М» правочину.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Крім цього суд зазначає, що згідно п.83.1 ст. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.5. виключено; 83.1.6. інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Суд зазначає, що викладені в акті перевірки судження відповідача не ґрунтуються на жодному з визначених ст. 83 Податкового кодексу України джерел.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, мовлених статтею 72 цього Кодексу.

Так , підприємство вважається створеним з дня його державної реєстрації, ст. 6 Закону України «Про підприємства в Україні». Ліквідація підприємства вважається завершеною з моменту виключення його з державного реєстру України.

Відповідно до ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Згідно ст. 91 ЦК України Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Суд зазначає, що на час укладення угод між позивачем та ТОВ «Промтехтранс-М», останні знаходились в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців , а також були платниками податку на додану вартість.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» №996, документом, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.

У статті 3 зазначеного Закону вказано, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Кім цього суд зазначає, що посилання відповідача на ту обставину, що у позивача відсутні ТТН судом не приймаються оскільки правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Щодо правовідносин позивача з ПАТ «ПІВДЕНСПЕЦБУД», то судом встановлено, що відповідачем в обґрунтування висновків щодо безпідставного включення НТУ «ХПІ» до складу податкового кредиту за лютий 2013 року суми ПДВ 7 695, 58 грн. по взаємовідносинам з ПАТ «ПІВДЕНСПЕЦБУД» є посилається на акт від 09.04.2013 року № 1413/2210/01416731 про результати проведення позапланової документальної виїзної перевірки ПАТ «Південспецбуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «ГЛОБАЛБУД» за вересень 2012 року, ТОВ «СК «ЕЛСТІН» за період квітень 2012 року, травень 2012 року, ТОВ «АС - ОІЛ» за вересень 2012 року. Крім того, СДПІ посилається на інформацію ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова відповідно до якої не надано документів по взаємовідносинам з ТОВ «СК «ЕЛСТІН» за квітень та травень 2012 року. За підставі вказаних документів відповідачем зроблено висновок про визнання взаємовідносин з НТУ «ХПІ» частково нереальними по ланцюгу постачання у травні 2012 року.

Судом встановлено, що між НТУ «Харківський політехнічний інститут» та ПАТ «ПІВДЕНСПЕЦБУД» укладено договір підряду від 19.08.2009 року № 42. Предмет договору є капітальний ремонт гуртожитку № З НТУ «ХПІ», за адресою: м. Харків, вул. Цілиноградська, 56, відповідно до умов цього договору, проектної та тендерної документації, яка передається Підряднику Замовником та зобов'язується якісно і своєчасно їх виконати та здати об'єкт Замовнику в установлений договором строк.

Відповідно до умов договору від 19.08.2009 року № 42 НТУ«ХПІ» до перевірки від НТУ «Харківський політехнічний інститут» отримано акти приймання виконаних будівельних робіт та податкові накладні на поставку робіт, відповідно до яких позивачем сформовано податковий кредит.

Суд зазначає, що відповідачем не заперечується факт виконання ПАТ «ПІВДЕНСПЕЦБУД» вищезазначеної угоди в цілому, а лише заперечується формування позивачем податкового кредиту за травень 2012 року.

Крім цього відповідачем не заперечується факт отримання зазначених вище робот та сплату за них.

Також судом встановлено, що договору підряду № 42 від 19 серпня 2009 року (об'єкт будівництва - капітальний ремонт гуртожитку № 3; замовник - Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут») була надана правова оцінка судом під час розгляду справи № 2а-14314/12/2070 за позовом за позовом ПАТ "Південспецбуд" до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду вказаної справи судом було визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення, винесене на підставі акту перевірки №5136/2201/01416131 від 09.11.2012 року щодо проведення перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 30.06.2012 року.

Крім того, судом також встановлено, що взаємовідносини між НТУ «ХПІ» та ПАТ «Південспецбуд» були предметом ревізії фінансово-господарської діяльності підприємств, установ, організацій, що отримували бюджетні кошти на підготовку та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу в НТУ «ХПІ» за період з 01.04.2010 року по 31.03.2013 року, що проводилася державною фінансовою інспекцією у Харківській області. За результатами проведення вказаної ревізії було складено акт перевірки № 032-11/71 від 02.07.2013 року. За змістом вказаного акту (аркуш 81) видно, що в ході ревізії були проведені зустрічні звірки у 23-х об'єктах, у тому числі і ПАТ «Південспецбуд». За результатами проведення ревізії порушень із вказаним контрагентом з питань, викладених у акті перевірки № 27/46-00-15/02071180 від 15.07.2013 року, та не встановлено жодних порушень.

У відповідності до ст.55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визначаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

3гідно зі ст. 58 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному Законом.

Відповідно до ст. 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

У відповідності до ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Згідно приписів ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» визначено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України, передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог , які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

В силу висновків Верховного Суду України, вміщених в у п.6 Постанови N 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" до угод, укладених з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, тощо. Угода може бути визнана недійсною лише з підстав та з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожному конкретному випадку при визнанні угоди недійсною суди повинні встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Суд зазначає, що зміст спірного договору не суперечить актам цивільного законодавства. Судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст договору не відповідає дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеного договору також вказаних доказів у відповідності до вимог ст.. 71 КАС України не надано на вимогу суду і відповідачем.

Відповідачем не надано доказів наявності притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб як позивача так і ПАТ «Південспецбуд» за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення.

Суд зазначає , що доказів відсутності повноважень у посадових осіб позивача так і ПАТ «Південспецбуд» на підписання договору тощо в момент їх укладання суду відповідачем не надано.

Що стосується посилання відповідача на акти перевірок ПАТ «Південспецбуд», то вказані посилання відповідача є необґрунтованими оскільки у відповідності до вимог ст.. 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер, а отже господарська діяльність контрагента позивача не вказує на факт нікчемності укладених між позивачем та ПАТ «Південспецбуд» правочину.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Крім цього суд зазначає, що згідно п.83.1 ст. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.5. виключено; 83.1.6. інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Суд зазначає, що викладені в акті перевірки судження відповідача не ґрунтуються на жодному з визначених ст. 83 Податкового кодексу України джерел.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, мовлених статтею 72 цього Кодексу.

Так , підприємство вважається створеним з дня його державної реєстрації, ст. 6 Закону України «Про підприємства в Україні». Ліквідація підприємства вважається завершеною з моменту виключення його з державного реєстру України.

Відповідно до ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Згідно ст. 91 ЦК України Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Суд зазначає, що на час укладення угод між позивачем та ТОВ «ТД «Український завод електрообладнання», останні знаходились в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців , а також були платниками податку на додану вартість.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» №996, документом, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.

У статті 3 зазначеного Закону вказано, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх ввезенні на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України;

в)отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.6 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими

В акті перевірки підтверджується те, що при оформленні податкових накладних було дотримано вимоги ст. 201 Податкового кодексу України, податкові накладні відображено у відповідності в вимогами п.201.6 у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних.

Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит на підставі податкових накладних отриманих від ПАТ «Південспецбуд» та ТОВ «Промтехтранс-М» які оформлені відповідно до діючих вимог без будь-яких порушень.

Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення від З0 липня 2013 року № 0000284600 винесено Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів з порушенням норм чинного законодавства України.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення -задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів від З0 липня 2013 року № 0000284600.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо суб'єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлено 19 вересня 2013 року.

Суддя Спірідонов М.О.