Постанова № 33699207, 19.09.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2013 року № 813/1537/13-а

Львівський окружний адміністративний суду в складі:

головуючого - судді: Костецького Н.В.

за участю секретаря судового засідання Олексяк І.Р.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Пушкаша В.О.

третьої особи ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Франківського відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, третя особа ОСОБА_4 про визнання протиправними та скасування постанов,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Франківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції (далі - Франківський ВДВС ЛМУЮ), третя особа ОСОБА_4 в якому позивач з врахуванням поданих уточнень до позовних вимог просить суд:

- визнати незаконною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 10 травня 2012 року Франківського ВДВС ЛМУЮ за виконавчим документом №2-2539/01, що виданий 10 квітня 2012 року Франківським районним судом м. Львова, що стосується обов'язку звільнити згідно варіанту №1 приміщення під літерами 1-1 площею 9 кв.м., 1-2 площею 7,2 кв.м. 1-5 площею 14,9 кв.м., 1-6 площею 10,7 кв.м. та підвальне приміщення та не чинити ОСОБА_4 перешкод у користуванні ними;

- визначити незаконними та скасувати постанови Франківського ВДВС ЛМУЮ від 17 травня 2012 року та 11 червня 2012 року про накладення на позивача штрафів в розмірі 340, 00 грн. та 690, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем всупереч вимогам ст. ст. 22, 26 Закону України «Про виконавче провадження» прийнято до примусового виконання рішення Франківського районного суду 2001 року, яке набрало чинності 21.01.2002 року, оскільки відповідно до ч. 1 ст.22 зазначеного Закону виконавчий документ може бути поданий до примусового виконання в строк до одного року, а відповідно до ч. 2 ст. 22 цього Закону строк в один рік обчислюється з часу набуття рішенням законної сили. Крім того, постанову про відкриття виконавчого провадження позивач не отримувала, тому була позбавлена виконати таку постанову відповідно до ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» в добровільному порядку, відтак винесення постанов про накладення штрафу є протиправним.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі, з урахуванням поданих до них уточнень, та з підстав викладених в обґрунтування позовної заяви просили суд позов задоволити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, з підстав викладених в поданих суду письмових запереченнях, зазначивши, що 10.05.2012 року державним виконавцем Пушкаш В.О., керуючись ст.ст. 3,17, 19,18,24 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, яка скерована боржнику до виконання сторонам до відома рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за вих. № 7555 у відповідності до ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження». Після закінчення терміну для добровільного виконання постанови, 17.05.2012 року державний виконавець здійснив вихід за адресою яка вказана у виконавчому документі м. Львів вул. Музики, 9 з метою перевірки виконання рішення суду. У зв'зку з невиконанням рішення суду було складено акт державного виконавця на підставі вищенаведеного керуючись ст. 89, ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» накладено на боржника штраф в розмірі 340, 00 грн., та надано новий термін для виконання. 31,05.2012 року було здійснено вихід за адресою яка вказана у виконавчому документі м. Львів вул. Музики,9 з метою перевірки виконання рішення суду У зв'зку з невиконанням рішення суду було складено акт державного виконавця на підставі вищенаведеного керуючись ст. 89, ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» накладено на боржника штраф в подвійному розмірі 680, 00 грн. Державним виконавцем вжито всіх дієвих заходів з метою зобов'язання боржника виконати рішення суду. Позовні вимоги вважає не обґрунтованими та просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Третя особа - ОСОБА_4 в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, оскільки вважає дії відповідача правомірними та вчиненими на виконання судового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про реальний поділ жилого будинку та звільнення незаконно зайнятого приміщення. Оскільки раніше виданий судом виконавчий лист №2-2539 від 03.04.2002 року в процесі проведення виконавчих дій був втрачений, Франківський районний суд 16.03.2012 року прийняв ухвалу про видачу дублікату, подавши на виконання. Відтак Франківським ВДВС ЛМУЮ було поновлене виконавче провадження, однак позивач продовжує чинити перешкоди спрямовані на не виконання судового рішення у зазначеній цивільній справі. Просив суд в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення позивача та представників сторін, третьої особи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання рішення у справі №2-2539/01 від 10.07.2001 року, згідно ухвали Франківського районного суду м. Львова від 16.03.2012 року (а.с.89) видано дублікат виконавчого листа (а.с.63), яким зобов'язано ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7 звільнити згідно варіанту №1 приміщення під літерами: 1-1 площею 9 кв.м.; 1-2 площею 7,2 кв.м.; 1-5 площею 14,9 кв.м.; 1-6 площею 10,7 кв.м. та підвальне приміщення та не чинити ОСОБА_4 перешкод у користуванні ними. Строк пред'явлення до виконання один рік з 10.04.2012 року. Виконавчий лист видано 10.04.2012 року.

Згідно поданої на адресу відповідача заяви від 11.04.2012 року (вх.№3822/0927 від 23.04.2012 року) (а.с.62) державним виконавцем Франківським ВДВС ЛМУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 10.05.2012 року ВП №32489702 з примусового виконання виконавчого листа №2-2539/01 виданого 10.04.2012 року Франківським районним судом м. Львова (а.с.61). Відповідно до цієї постанови, державний виконавець встановив строк для добровільного виконання - до 17.05.2012 року та попередив боржника (ОСОБА_1.), що при невиконанні рішення в наданий для добровільного виконання строк, таке буде виконане в примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій.

Постанова про відкриття виконавчого провадження від 10.05.2012 року ВП №32489702 скеровувалася на адресу позивача рекомендованим поштовим відправленням, про що в матеріалах справи наявне повідомлення про вручення №1031 (№7555/14) (а.с.51) (арк.18 доданих матеріалів ВП).

Згідно зазначеного повідомлення, така постанова була повернута на адресу Франківського ВДВС ЛМУЮ за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України від 21.04.1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 8 вищеназваного Закону сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно ч. 1, 2 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Відповідно до ч.1 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Згідно ч.1 ст.31 Закону України «Про виконавче провадження», копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Відповідно до п.4.1.1 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 15 грудня 1999 року №74/5, державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитись, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк.

Крім того, згідно із ч. 1, 2 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Частинами 1 та 2 статті 89 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Судом встановлено, що 17.05.2012 року державним виконавцем Пушкашем В.О. Франківського ВДВС ЛМУЮ при виконанні виконавчого листа №2-2539/01 виданого 10.04.2012 року Франківським районним судом м. Львова складено акт (а.с.60), згідно якого при виході за адресою, яка вказана у виконавчому документі: АДРЕСА_1 встановлено, що ОСОБА_1 рішення суду в добровільно наданий термін не виконала.

Враховуючи наведене, керуючись ст.11, 75, 89 Закону України «Про виконавче провадження» відповідачем 17.05.2012 року винесено постанову про накладення штрафу ВП №32489702 (а.с.59) згідно якої на боржника - ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 340, 00 грн. Супровідним листом №8345 від 17.05.2012 року таку постанову скеровано на адресу позивача (а.с.58).

23.05.2012 року відповідачем винесено постанову про примусовий привід боржника (а.с.56), копію якої направлено для виконання у Франківський РВ ЛМУ УМВСУ у Львівській області.

31.05.2012 року державним виконавцем Пушкашем В.О. Франківського ВДВС ЛМУЮ при виконанні виконавчого листа №2-2539/01 виданого 10.04.2012 року Франківським районним судом м. Львова складено акт (а.с.54), згідно якого при виході за адресою, яка вказана у виконавчому документі: АДРЕСА_1 встановлено, що боржник рішення суду не виконав, виконувати не збирається. Штраф у розмірі 340, 00 грн. не сплатив.

11.06.2012 року державним виконавцем Франківського ВДВС ЛМУЮ винесено постанову ВП №32489702 (а.с.53) згідно якої рішення суду боржник не виконав, на підставі ст. 75, 89, 90 Закону України «Про виконавче провадження» на боржника накладено штраф у розмірі 680, 00 грн. Супровідним листом №40818 від 11.06.2012 року таку постанову скеровано на адресу позивача (а.с.52). Також в матеріалах справи наявне повідомлення про вручення №650 (№40818/14) (а.с.49). Згідно зазначеного повідомлення, така постанова була повернута на адресу Франківського ВДВС ЛМУЮ за закінченням терміну зберігання.

Таким чином, Законом України «Про виконавче провадження» передбачено послідовність дій державного виконавця та наявність підстав, за яких державний виконавець зобов'язаний прийняти до примусового виконання виконавчий документ та відкрити виконавче провадження.

Посилання позивача, як на підставу неправомірності прийняття до виконання виконавчого листа №2-2539/01 виданого 10.04.2012 року Франківським районним судом м. Львова та відкриття виконавчого провадження з примусового виконання цього виконавчого документу на факт не звернення органу державної виконавчої служби про поновлення строку його пред'явлення до виконання суд не вважає підставним, оскільки відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» з відповідною заявою має право звертатися стягувач, а не орган державної виконавчої служби.

Крім того, з наявної в матеріалах справи копії виконавчого листа (а.с.63) вбачається, що строк пред'явлення такого до виконання встановлено один рік з 10.04.2012 року.

Відтак судом встановлено, що відповідач у оскаржуваній постанові про відкриття виконавчого провадження від 10.05.2012 року ВП №32489702 встановив боржнику строк для добровільного виконання виконавчого документу до 7 днів, який згідно частини 2 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» починає відлік з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а не з моменту отримання постанови боржником.

Крім того, в матеріалах справи та виконавчого провадження №871/14 містяться докази направлення боржнику копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 10.05.2012 року ВП №32489702 за адресою, яка вказана у виконавчому докуметі: копія повідомлення про вручення відправлень ТОВ «Укркур'єр», у якому вказано про те, що «зачинено, залишено повідомлення» та «за закінченням терміну зберігання». Також у матеріалах виконавчого провадження та матеріалах справи, як було вищезазначено, знаходяться акти державного виконавця про вихід за адресою місця проживання боржника, якими встановлено невиконання рішення суду, на підставі якого Франківським районним судом м. Львова 10.04.2012 року видано виконавчий лист №2-2539/01.

Враховуючи наведене, а також те, що ОСОБА_1 не виконала в добровільному порядку у встановлений державним виконавцем строк виконавчий документ, а також те, що державним виконавцем під час примусового виконання виконавчого документу було виконано усі передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи впливу на боржника, суд вважає, що приймаючи спірну постанову про відкриття виконавчого провадження від 10.05.2012 року, а також постанови від 17.05.2012 року та від 11.06.2012 року ВП №32489702 про накладення штрафу на боржника - ОСОБА_1 державний виконавець діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, який передбачений Конституцією та законами України.

Крім того, під час судового розгляду справи позивачем не заперечувалося факту невиконання рішення суду та не доведено поважності такого невиконання.

Слід зауважити, що сторонами, не надано суду доказів того, що ухвала Франківського районного суду м. Львова від 16.03.2012 року на підставі якої видано дублікат виконавчого листа у відповідності до рішення по справі №2-2539/01 скасована.

Згідно ухвали Апеляційного суду Львівської області від 16.04.2013 року у справі №1326/2-2539/01 згідно поданого до Франківського районного суду м.Львова подання державного виконавця виконавчий документ було втрачено з вини Франківського ВДВС. Тому суд діяв законно щодо ухвалення про видачу дубліката виконавчого листа, відповідно до вимог ст.370 ЦПК.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а тому в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 94 КАС України, судові витрати не стягуються.

Керуючись ст.ст.7-14, 17, 18, 49, 51, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 24 вересня 2013 року

Суддя Костецький Н.В.