Рішення № 33698502, 24.09.2013, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2013 р. Справа №917/1610/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будторг 2012", юридична адреса: вул. Академіка Павлова, 160 в, к.9, м. Харків, 61144; поштова адреса: пр.Московський,140/1, к.12, м. Харків, 61060

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Полтавщини", юридична адреса: вул.Ковпака,39, м. Полтава, 36007

про стягнення грошових коштів у сумі 17804,60 грн.

Суддя Мацко О.С.

Представники:

FONT >від позивача: відсутні.

від відповідача: відсутні

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено дату складання повного рішення (25.09.2013 р.).

Суть справи: Розглядається позовна заява про стягнення 17804,60 грн., з них: 17359,44 грн. - заборгованість за договором поставки б/н від 11.04.2013 року; 370,97 грн. - пені за період з 22.04.2013 р. по 12.06.2013 р. та 74,19 грн. - 3% річних за цей же період.

Представник позивача в засідання суду не з'явився (явка позивача ухвалою суду від 20.08.2013 року визнавалася не обов'язковою); у попередньому судовому засіданні на задоволенні позову наполягав з мотивів зазначених у позовній заяві, зокрема, посилався на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки б/н від 11.04.2013 р.

Відповідач явку повноважного представника в засідання суду повторно не забезпечив, причини неявки не повідомив, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи про що свідчить повідомлення про вручення ухвали суду від 20.08.2013 р. Відомості про державну реєстрацію відповідача підтверджуються даними, що містяться на веб-сайті Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб підприємців (діє відповідно до наказу Міністерства юстиції України №18 46/5 від 14.12.2012 р.)

Таким чином, відповідач неодноразово належним чином повідомлявся про дату та час слухання справи. Судом відкладався розгляд справи для належного повідомлення відповідача про час та місце судового розгляду та надання можливості надати пояснення стосовно спору.

Згідно ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено протягом двох місяців з дня надходження позовної заяви. В даному випадку цей строк закінчується, а тому суд не може більше відкладати розгляд справи.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення встановленого ст. 69 ГПК України строку вирішення спору, відсутність клопотання щодо продовження строку вирішення спору, спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд встановив:

11.04.2013 р. між сторонами було укладено договір поставки (Далі – Договір, арк.6-8 справи, оригінал оглянуто у засіданні), згідно якого позивач (постачальник) зобов’язується поставити гранітну продукцію (далі продукцію), а відповідач (покупець) зобов’язується прийняти та оплатити продукцію на умовах передбачених Договором (п. 1.1. Договору).

Згідно п.3.1 Договору постачання продукції здійснюється партіями, відповідно до письмових заявок відповідача. Остаточний асортимент і кількість продукції, узгоджених до постачання партій, визначається шляхом виставлення позивачем рахунків і оплати останніх відповідачем. Партія продукції – продукція оформлена однією накладною.

Розділом 4 Договору визначено порядок розрахунків за поставлений товар. Так, у відповідності із п. 4.2. Договору, позивач надає відповідачу відстрочку платежу протягом 10 календарних днів з моменту поставки.

Даний договір набирає сили з моменту його підписання, в день, зазначений на початку і діє до 31 грудня 2013 року, в частині взаєморозрахунків – до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за Договором.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно факсимільної заявки вих. №46 від 10.04.2013 року відповідач просив відвантажити щебінь фракції 5-20 в кількості 2-х вагонів згідно зазначених залізнодорожніх реквізитів (а.с. - 55).

Згідно даної заявки та на виконання умов договору, позивач відвантажив товар у кількості двох вагонів та відправив відповідачеві, що підтверджується залізничною накладною від 11.04.2013 р. (а.с. - 52).

Як вбачається з позовної заяви, факт отримання товару відповідачем підтверджується видатковою накладною №5 від 11.04.2013 р. на загальну суму 17359,44 грн., яка підписана сторонами та скріплена їх печатками (арк. спр. -9, оригінал оглянуто в судовому засіданні). Як пояснив представник позивача в судовому засіданні, товар згідно даної видаткової накладної отримував безпосередньо генеральний директор відповідача.

Як випливає з умов договору, у зв'язку із тим, що товар було поставлено за накладною 11.04.2013 р., відповідач повинен був здійснити остаточний розрахунок до 21.04.2013 р. включно.

Як зазначає позивач, він належним чином виконав взяті зобов’язання за договором поставки №б/н від 11.04.2013 р., а відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України прийняв товр та не оплатив у встановлені у договорі строки, у зв'язку з чим заборгованість останнього на момент подання позову та розгляду даної справи складає 17359,44 грн.

Крім того, у відповідності із п.5.1 договору, при несвоєчасній оплаті відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

На підставі даного пункту договору та ст. 625 ЦК України позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 370,97 грн. пені та 74,19 грн. 3% річних за порушення грошового зобов'язання.

Таким чином, загальна сума, заявлена до стягнення, становить 17804,60 грн.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного:

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки, за яким в силу ст. 712 ЦК України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. ст. 612 ЦК України).

На підставі матеріалів справи, поданих сторонами доказів, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 17359,44 грн. є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами (договір поставки, заявка відповідача, залізнична накладна, видаткова накладна, яка містить всі необхідні реквізити, передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні") та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).

З огляду на ч.6 ст.232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Судом перевірено методику розрахунку пені та 3% річних з використанням калькулятора ІПС "Законодавство". За результатами проведеного перерахунку, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення 74,19 грн. 3% річних та 369,55 грн. пені за період з 22.04.2013 р. по 12.06.2013 р. В частині стягнення 1,42 грн. пені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Позивач надав належні докази обґрунтованості та правомірності позовних вимог. Відповідач правами, наданими йому ГПК України, не скористався, жодних доказів, що спростовували б факт наявності заборгованості чи її розмір, не надав.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За викладеного, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з’ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спору, господарський суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.33,43,49,75,82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Бетон Полтавщини» (юридична адреса: 36007, м. Полтава, вул.. Ковпака, 39,р/р №260061602000350 у ПАТ «ВіЕйБі Банк», МФО 380537 код ЄДРПОУ 31618464) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Будторг 2012 ”(юридична адреса: 61144, м. Харків, вул. Академіка Павлова, 160 в, к.9; Поштова адреса: 61060, м. Харків, пр.. Московський, 140/1 к. 12, р/р № 26008996108165 у відділ №2 ПАТ «ПУМБ» в м. Харків, МФО 334851, код 38494253) 17359,44 грн. основного боргу, грн. - 369,55 пені, 74,19 грн. - 3% річних.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позову - відмовити.

Повне рішення складено 25.09.13 р.

Суддя О.С. Мацко