Рішення № 33698464, 17.09.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11239/13 17.09.13

За позовом Заступника прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі: Міністерства інфраструктури України та Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту до Приватного підприємства "Топаз ЛТД."про зобов'язання виконати умови договору та стягнення 77 324,91 грн.

Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача-1 Федоров О.М. (дов. № 3457/15/14-13 від 17.06.2013 року)від позивача-2Калашніков Р.В. (дов. № 38/10-10/608 від 04.07.2013 року)від відповідача не з'явивсявід прокуратуриГрищенко М.А. посвідчення № 011875 від 28.10.2012 року

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 17 вересня 2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Заступник прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі: Міністерства інфраструктури України (надалі по тексту - позивач - 1) та Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту (надалі по тексту - позивач - 2) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Топаз ЛТД." (надалі по тексту - відповідач) про зобов'язання відповідача виконати вимоги договору № 38-14-3-23 про закупівлю товарів за державні кошти від 23.10.2012 року та поставити на користь Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту бензин А-95 - в кількості 3 270 літрів, А-76 в кількості 13 750 літрів, дизельне паливо в кількості 93 500 літрів впродовж 30 календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2013 року порушено провадження у справі № 910/11239/13, слухання справи призначено на 05.07.2013 року.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 05.07.2013 року справу № 910/11239/13 передано для розгляду судді Гулевець О.В., у зв'язку з перебуванням судді Стасюка С.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.201 року суддя Гулевець О.В. прийняла справу № 910/11239/13 до свого провадження, розгляд справи призначено на 30.07.2013 року.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 18.07.2013 року справу № 910/11239/13 передано для розгляду судді Стасюку С.В., у зв'язку з його виходом з відпустки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2013 року суддя Стасюк С.В. прийняв справу № 910/11239/13 до свого провадження, розгляд справи призначено відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 05.07.2013 року.

Представник відповідача в судове засідання 30.07.2013 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 05.07.2013 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

У судовому засіданні 30.07.2013 року представники учасників судового процесу підтримали подане клопотання про забезпечення позову.

Суд, розглянувши подане позивачем - 1 клопотання про забезпечення позову дійшов висновку про відмову в його задоволенні, про що зазначено у відповідній ухвалі суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2013 року розгляд справи було відкладено на 16.08.2013 року, у зв'язку з неявкою відповідача та необхідністю подання додаткових доказів у справі.

Представник відповідача в судове засідання 16.08.2013 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 30.07.2013 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.08.2013 року розгляд справи було відкладено на 17.09.2013 року.

Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва позивач - 1 подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить суд:

- зобов'язання відповідача виконати вимоги договору № 38-14-3-23 про закупівлю товарів за державні кошти від 23.10.2012 року та поставити, впродовж 7 календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили, на користь Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту бензин А-95 - в кількості 3 270 літрів, А-76 в кількості 13 750 літрів, дизельне паливо в кількості 93 500 літрів за бланками - дозволами (талонами);

- стягнути з відповідача три проценти річних на суму 14 498,42 грн. та пеню у розмірі 62 826,49 грн.

У відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно з пунктом 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 Господарським процесуальним кодексом, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи- об'єднання позовних вимог, чи- зміну предмета або підстав позову.

Подана позивачем -1 заява про уточнення позовних вимог розцінюється судом як заява про збільшення позовних вимог та приймається до розгляду, позовні вимоги розглядаються з урахуванням заяви поданої через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 16.09.2013 року.

У судовому засіданні 17.09.2013 року представники позивачів та прокуратури підтримали позовні вимоги, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Представник відповідача у судове засідання 17.09.2013 року повторно не з'явився, вимоги ухвали суду від 05.07.2013 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 54, оф. 4, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та вказана в позові.

У відповідності з положеннями пункту 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані учасниками судового процесу матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

В С Т А Н О В И В:

13.10.2012 року між Адміністрацією Державної спеціальної служби транспорту (замовник) та Приватним підприємством "Топаз ЛТД." (постачальник) було укладено договір № 38-14-3-23 про закупівлю товарів за державні кошти (надалі по тексту - Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору постачальник зобов'язується у жовтні - листопаді 2012 року поставити замовникові автомобільний бензин та дизельне паливо за бланками - дозволами (талонами) на отримання товару, строк дії яких складає не менше одного року з дня поставки, в кількості вказаної у специфікації до цього Договору, з можливістю їх реалізації на всій території України (обов'язково по обл.: Київська, Чернігівська, Дніпропетровська, Львівська, Волинська, Закарпатська, Сумська, Харківська) зазначені в специфікації (додаток № 1), а замовник - прийняти і оплатити ці товари.

Ціна Договору становить 1 670 664,00 грн., в тому числі ПДВ 278 444,00 грн. (пункт 3.1. Договору в редакції Додаткової угоди № 1).

27.11.2012 року між сторонами було укладено Додаткову угоду № 2 до Договору, відповідно до якого сторони погодили викласти пункт 3.1. в наступній редакції: "Ціна договору становить 1 531 668,00 грн."

Згідно з пунктом 4.1. Договору розрахунки за поставлений товар здійснюються на підставі пункту 1 статті 49 Бюджетного кодексу України за фактом постачання з відстрочкою платежу до 60 банківських днів відповідно до поданих замовнику постачальником належним чином оформлених документів, зазначених у пункті 4.2. даного Договору.

Пунктами 5.1., 5.2. Договору сторони погодили, що строк (термін) поставки (передачі) товару - жовтень - листопад 2012 року. Поставка (передача товару здійснюється згідно специфікації (додаток № 1) та на умовах DDP, EXW (INCOTERMS у редакції 2000 року).

У відповідності до пункту 5.3. Договору, поставку товару замовнику здійснює постачальник виключно у кількостях, що зазначені у специфікації до договору зі складанням акту прийому, та додатку до акту прийому в довільній формі з відображенням реєстраційних номерів отриманих талонів.

На виконання умов Договору позивач здійснив оплату вартості товару, що підтверджується наступними платіжними дорученнями: № 662 від 31.10.2012 року на суму 21 000,00 грн.; № 787 від 11.12.2012 року на суму 203 698,658 грн.; № 784 від 11.12.2012 року на суму 300 000,00 грн.; № 785 від 11.12.2012 року на суму 300 000,00 грн.; № 786 від 11.12.2012 року на суму 300 000,00 грн.; № 788 від 11.12.2012 року на суму 310 668,00 грн.; № 37 від 05.02.2013 року 96 301,42 грн.

Між сторонами було підписано та скріплено печатками видаткову накладну № 19977 від 28.11.2012 року на суму 1 510 668,00 грн. відповідно до якої постачальник зобов'язався передати замовнику бензин А-95 - в кількості 8 000 літрів, бензин А - 92 в кількості 8 000 літрів, бензин А-76 в кількості 17 130 літрів, дизельне паливо в кількості 108 800 літрів та видаткову накладну № 1873 від 23.10.2012 року на суму 21 00,00 грн., відповідно до якої постачальник зобов'язався передати замовнику дизельне паливо у кількості 2 000 літрів.

Окрім того, 23.10.2012 року та 28.11.2012 року відповідач передав, а позивач прийняв у відповідності до умов Договору бланки, по яким буде здійснена передача необхідного пального, що підтверджується актами прийому - передачі бланків № 63 та № 78.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за підсумками першого кварталу 2013 року мали місце випадки відмови у видачі пального, що призвело до зриву виконань завдань Держспецтрансслужбою.

З метою досудового врегулювання спору, позивач неодноразово звертався до відповідача, зокрема листами № 38/5.1/162 від 29.04.2013 року, № 38/5.1/180 ввід 24.05.2013 року, № 38/5.1./166 від 13.05.2013 року, з вимогою відновити заправлення техніки Адміністрації Адміністрацією Державної спеціальної служби транспорту.

У відповідь на вищевказані листи відповідач запевнив позивача про відновлення виконання своїх зобов'язань згідно Договору у найкоротші терміни.

Проте, станом на день розгляду даної справи, залишок недоотриманого позивачем палива за талонами Приватного підприємства "Топаз Лтд." складає: бензин А-95 - 3 270 літрів, А-76 - 13 750 літрів, дизельне паливо - 93 500 літрів, на загальну суму 1 168 195,08 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

За своєю правовою природою договір № 38-14-3-23 про закупівлю товарів за державні кошти від 13.10.2012 року є змішаним договором, який містить ознаки договору поставки та договору купівлі - продажу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 Господарського Кодексу України.

Частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з видаткової накладної № 19977 від 28.11.2012 року на суму 1 510 668,00 грн. та видаткової накладної № 1873 від 23.10.2012 року на суму 21 00,00 грн. постачальник зобов'язався передати замовнику бензин А-95 - в кількості 8 000 літрів, бензин А - 92 в кількості 8 000,00 грн.. бензин А-76 в кількості 17 130 літрів та дизельне паливо в кількості 110 800 літрів.

Відповідно до частини 1 статті 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Спір у даній справі виник у зв'язку з недоотриманням позивачем палива, а саме: бензин А-95 - 3 270 літрів, А-76 - 13 750 літрів, дизельне паливо - 93 500 літрів, на загальну суму 1 168 195,08 грн., що підтверджується протоколами відмови, які складені 11.05.2013 року, на АЗС "Фортуна", АЗС " ТНК , АЗС "Авіаком" та 15.05.2013 року на АЗС ТОВ "Восток" (ТНК) та листами (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи).

В ході розгляду справи відповідач не надав доказів поставки товару у кількості погодженій сторонами та не навів підстав для звільнення Приватного підприємства "Топаз ЛТД." від обов'язку його поставити.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із статтею 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

З урахуванням викладених вище обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про зобов'язання відповідача виконати вимоги договору № 38-14-3-23 про закупівлю товарів за державні кошти від 23.10.2012 року та поставити на користь Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту бензин А-95 - в кількості 3 270 літрів, А-76 в кількості 13 750 літрів, дизельне паливо в кількості 93 500 літрів за бланками - дозволами (талонами) підлягають задоволенню.

Водночас, не підлягає задоволенню вимога позивача про виконання відповідачем свого зобов'язання за Договором впродовж 7 календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили, з підстав необґрунтованості.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача три проценти річних на суму 14 498,42 грн. та пеню у розмірі 62 826,49 грн.

Відповідно до пункту 7.2. Договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товару за бюджетні кошти постачальник сплачує замовнику штрафні санкції - пеню у розмірі 0,5% від суми недопоставленого товару, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, за кожний день затримки.

Пунктом 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з пунктом 1 статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Таким чином, встановивши факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань при закупівлі товару за бюджетні кошти за Договором, беручи до уваги пункт 7.2. Договору, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача пені, за період з 03.04.2013 року по 16.09.2013 року, у розмірі 62 826,49 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача три проценти річних на суму 14 498,42 грн., то суд відмовляє у їх задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який построчив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Разом з тим, обов'язок виконати умови договору щодо поставки автомобільного бензину та дизельного палива за бланками - дозволами (талонами), не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 Цивільного кодексу України, а проценти річних не ототожнюються з санкціями за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання щодо поставки товару.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд приймає до уваги, що відповідно до пункту 11 статті 5 закону України "Про судовий збір" органи прокуратури - при здійсненні своїх повноважень звільняються від сплати судового збору.

Частиною 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.06.2011 року судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" від 06.12.2012 року, з 1 січня 2013 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 147,00 грн.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальної заробітної плати у місячному розмірі.

Приймаючи до уваги вищенаведене, та враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню судовий збір в доход Державного бюджету України у розмірі 2 867,50 грн.

Керуючись статтями 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Зобов'язати Приватне підприємство "Топаз ЛТД." (03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 54, оф. 4, код ЄДРПОУ 37267944) поставити Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту (02094, м. Київ -5, вул. Червоноармійська, буд 50, код ЄДРПОУ 33145904), оплачений згідно з умовами договору № 38-14-3-23 про закупівлю товарів за державні кошти від 23.10.2012 року, бензин А-95 - в об'ємі 3 270 (три тисячі двісті сімдесят) літрів, бензин А-76 в об'ємі 13 750 (тринадцять тисяч сімсот п'ятдесят) літрів, дизельне паливо в об'ємі 93 500 (дев'яносто три тисячі п'ятсот) літрів за бланками - дозволами (талонами).

3. Стягнути з Приватного підприємства "Топаз ЛТД." (03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 54, оф. 4, код ЄДРПОУ 37267944) на користь Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту (02094, м. Київ -5, вул. Червоноармійська, буд 50, код ЄДРПОУ 33145904) 62 826 (шістдесят дві тисячі вісімсот двадцять шість) грн. 49 коп. пені.

4. В іншій частині позову - відмовити.

5. Стягнути з Приватного підприємства "Топаз ЛТД." (03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 54, оф. 4, код ЄДРПОУ 37267944) в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2 867 (дві тисячі вісімсот шістдесят сім) грн. 50 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.09.2013 року

Суддя С.В. Стасюк